1. Під час досудового розслідування кримінальних проступків не до­пускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою.

1. З метою і підстав, передбачених ст. 177 КПК, слідчим суддею за кло­потанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора до підозрюваного у вчиненні кримінального проступку можливе застосування

І

запобіжного заходу лише у вигляді особистого зобов'язання або особистої по­руки. Що ж до застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою, то вони не допускаються.

2. Особисте зобов'язання полягає у покладенні слідчим суддею, на підозрю­ваного виконувати зобов'язання передбачені ст. 194 КПК, обов'язки: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну тощо.

3. Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони по­ручаються за виконання підозрюваним у вчиненні кримінального проступку по­кладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК, і зобов'язуються у разі потреби доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. У випадку невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього може бути накладене грошове стягнення в розмірі, визначеному ч. 5 ст. 180 КПК.

Стаття 300. Слідчі (розшукові) дії під час досудового розслідування кримінальних проступків

1. Для досудового розслідування кримінальних проступків дозволя­ється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені цим Кодексом, окрім негласних слідчих (розшукових) дій.

1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збиран­ня) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінально­му провадженні. їх поняття, види, підстави та вимоги до виконання наведено у главі 20 КПК. Вичерпну систему слідчих (розшукових) дій утворюють: до­пит (ст.ст. 224-226, 232 КПК); пред'явлення для впізнання (ст.ст. 228-230, 232 КПК); обшук (ст.ст. 233, 234-236 КПК); огляд (ст.ст. 237-239 КПК); слідчий експеримент (ст. 240 КПК); освідування особи (ст. 241 КПК); проведення екс­пертизи (ст.ст. 242-245 КПК).

Всі слідчі (розшукові) дії в повному обсязі, за наявності підстав та з дотриманням вимог, визначених у наведених статтях зазначеної глави, можуть бути виконані й під час досудового розслідування кримінальних проступків.

2. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених ст. 253, ч. 2 ст. 254, (ст. 257) КПК. Для досудового розслідування кримінальних проступків негласні слідчі (розшукові) дії не проводяться.

Стаття 301. Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків

1. Закінчення досудового розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодек­сом, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

2. Слідчий зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше двадця­ти п'яти днів після повідомлення особі про підозру, подати на затверджен­ня прокурору один із зазначених процесуальних документів:

   1. проект рішення про закриття кримінального провадження;

   2. проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відпо­відальності;

   3. обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових за­ходів медичного або виховного характеру;

   4. клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених цим Кодексом.

У разі необхідності прокурор має право самостійно оформити процесуальні документи, передбачені частиною другою цієї статті.

3. Прокурор зобов'язаний до спливу тридцятиденного терміну після повідомлення особі про підозру здійснити одну із зазначених дій:

   1. прийняти рішення про закриття кримінального провадження;

   2. звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримі­нальної відповідальності;

   3. звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про засто­сування примусових заходів медичного або виховного характеру;

   4. подати клопотання про продовження строку досудового розсліду­вання з підстав, передбачених цим Кодексом.

4. Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні здій­снюється слідчим у порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Стаття із посиланням на загальні правила закінчення досудового роз­слідування (глава 24) детально регламентує завершальний етап досудового роз­слідування кримінальних проступків, в межах якого завершується проведення процесуальних дій, підбиваються підсумки виконаної роботи, аналізуються зібрані докази, відбувається відкриття матеріалів і прийняття на цьому етапі кримінального провадження підсумкового рішення.

2. Строк досудового розслідування не може перевищувати одного міся­ця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (п. 1 ч. 1 ст. 219 КПК). Якщо внаслідок складності провадження неможли­во закінчити досудове розслідування кримінального проступку у зазначений строк, він може бути продовжений у межах строку, встановленого п. 1 ч. 2 тієї ж статті районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку. Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови.

3. У межах цього строку, але не пізніше двадцяти п'яти днів після повідо­млення особі про підозру, слідчий зобов'язаний подати на затвердження про­курору один із зазначених процесуальних документів: 1) проект рішення про закриття кримінального провадження (див. коментар до ст. 284 КПК); 2) про­ект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (див. коментар до ст.ст. 286, 287 КПК); 3) обвинувальний акт, клопотання про за­стосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ст.ст. 291, 292 КПК); 4) клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 294 КПК).

4. У разі необхідності прокурор має право самостійно оформити зазначені процесуальні документи. Ця необхідність може виникнути у випадку, якщо документи складені слідчим недбало, містять недоліки структурного, стилістичного або граматичного характеру, виклад висновків здійснено юридично неграмотно, відсутній аналіз доказів, резолютивні частини документів суперечать їх описовим частинам тощо. Саме тому законодавець і застосував термін «оформити», а не просто «скласти». Адже оформити - це надати чому-небудь належного вигляду; довести що-небудь до потрібної форми; зробити щось досконалішим за формою, зовнішнім виглядом; обробити щось згідно з певними вимогами для надання йому закінченого вигляду. Хоча в загальній нормі зазначено, що уповноважений прокурор вправі самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання (п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК). Крім цього, треба мати на увазі, що прокурор - не байдужий наглядач за розслідуванням кримінальних проступків. Завдяки своїм владно розпорядчим повноваженням він бере у ньому активну участь.

Він може не погодитись із рішеннями, які приймає слідчий, і використовуючи законні повноваження, втрутитися, аби спрямувати хід слідства у правильне русло, скасувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчого або усунути його від розслідування взагалі, передаючи справу іншому слідчому. Активна діяльність прокурора, спроможного оперативно втручатись у процес розслідування кримінальних проступків, не лише допомагає ефективному його проведенню, а й у багатьох випадках є своєрідною запорукою недопущення грубих порушень норм матеріального та процесуального права під час їх розслідування та дотримання прав учасників кримінального провадження.

5. Перевіривши матеріали досудового розслідування та їх узгодженість із запропонованим слідчим процесуальним рішенням, прокурор, керуючись нор­мами глави 24 КПК, зобов'язаний до спливу тридцятиденного терміну після повідомлення особі про підозру здійснити одну із дій, зазначених у ч. З комен­тованої статті.

6. Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні здійснюєть­ся слідчим у порядку, передбаченому ст. 290 КПК. Ці матеріали відкриваються підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, сто­совно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи вихов­ного характеру. Підозрюваному можуть бути відкриті для ознайомлення не всі ма­теріали, а лише ті, які, на думку слідчого, будуть оголошуватись у суді. Крім цього, про відкриття слідчим і стороною захисту матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.

Стаття 302. Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні

1. Встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, проку­рор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає кло­потання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

2. Слідчий, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, потер­пілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощено­му порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляцій­ному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спроще­ному провадженні.

3. До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спроще­ному провадженні повинні бути додані:

   1. письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням пра­ва апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

   2. письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудо­вим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апе­ляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з роз­глядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

1. Вважаючи недоцільним досліджувати докази в судовому засіданні, оскільки встановлені розслідуванням фактичні обставини справи визнають­ся ключовими учасниками провадження, такі основи демократичного право­суддя, як гласність (ст. 27 КПК), змагальність (ст. 22 КПК), диспозитивність (ст. 26 КПК), всебічність, повнота та неупередженість дослідження обставин кримінального провадження (ч. 1 ст. 94 КПК) не порушуються. Відмова цих учасників від дослідження в судовому засіданні фактичних обставин справи свідчить про те, що серед них немає спору щодо зазначених обставин, розслі­дування проведено всебічно, повно й об'єктивно і його результати не оспорю­ються. Саме тому, якщо буде встановлено, що під час досудового розслідуван­ня кримінального проступку підозрюваний беззаперечно визнав свою вину, не заперечує встановлені слідчим обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий погоджується на цей розгляд, тоді про­курор має право подати до суду обвинувальний акт із клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

2. Слідчий, провадячи розслідування, лише роз'яснює підозрюваному Його право на спрощене провадження. Право ж на його ініціювання належить лише підсудному га його захиснику, оскільки тільки це, по-перше, сприяє по­дальшій реалізації вже зазначених принципів змагального процесу, а по-друге, слугує додатковою гарантією забезпечення та захисту прав і законних інтересів підозрюваного. У цьому контексті є неприпустимим недотримання в прийнят­ті відповідного рішення будь-якої з обов'язкових умов застосування положень коментованої статті.

Аналогічно діє прокурор, який, отримавши від слідчого в порядку, ви­значеному п. З ч. 2 ст. 301 КПК, обвинувальний акт, вбачає перспективу його розгляду у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зважаючи на інтелектуальні, психологічні та інші особливості підозрю­ваного, потерпілого чи інших учасників кримінального провадження, слідчий, прокурор особливо виважено повинні підходити до з'ясування правильності розуміння ними змісту фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та від­сутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Спочатку слідчий, прокурор зобов'язані протокольно роз'яснити підозрюваному, потерпілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони бу­дуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недо­слідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досу­довим розслідуванням обставини. Надалі шляхом опитування підозрюваного, потерпілого необхідно отримати відповіді: чи не оспорюють вони ці конкретні обставини та зібрані на їх підтвердження докази; чи згодні вони із заявленим клопотанням; чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин; чи відсутній на цих осіб під час їх волевиявлення будь-який тиск, погрози, чи не застосовувалось стосовно них насильство; чи не помиляються вони у ви­словленні своєї позиції та чи усвідомлюють характер цього клопотання і на­слідки його задоволення у вигляді неможливості згодом оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку? І лише переконавшись у тому, що повністю виконано зазначені вимоги, прокурор може прийняти відповідне рішення про застосування положень ч. 1 ст. 299 КПК.

4. До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані, крім погоджувальних щодо цього письмових заяв підозрюваного і потерпілого, також матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості, до яких належать, передусім, протокол його допиту, зміст якого засвідчує це визнання, а також документи, що підтверджують добровіль­не відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (повернен­ня викраденого майна або передача потерпілому рівноцінного майна, грошову компенсацію вартості викраденого, знищеного чи пошкодженого майна, від­новлення особисто або за свій рахунок властивостей пошкодженого майна, оплату лікування потерпілого, вибачення у публічній формі) тощо.