1. Виправданий, засуджений мас права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

1. Основним питанням кримінального провадження є питання щодо винуватості обвинуваченого, і вирішується воно у вироку суду як найважливішому акті правосуддя. Згідно з ч. 1 ст. 369 КПК судове рішення, в якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

2. При визначенні підстав для ухвалення вироку суд виходить з конституційної засади презумпції невинуватості обвинуваченого - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Виходячи з цього, законодавець на перше місце ставить не обвинувальний, а виправдовувальний вирок, а в переліку осіб, процесуальне становище яких визначається вироком суду, - виправданого, а не засудженого (ст. 43 КГ1К).

При цьому виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Крім того, виправдувальний вирок ухвалюється тоді, коли у суду є підстави стверджувати, що у ході судового розгляду встановлено відсутність події кримінального правопорушення або ж встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (ч. 1 ст 373, ч. 1 ст. 284 КПК).

Обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення ч. 3 ст 373 КПК).

3. Процесуального становища виправданого чи засудженого обвинувачений набуває не з моменту проголошення ухваленого щодо нього відповідно виправдовувального чи обвинувального вироку, а з моменту набрання цим виро­ком законної сили. За загальним правилом вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження було поновлено, вважається що вирок не набрав законної сили (див. ст. 532 КПК), а, отже, особа продовжує залишатися обвинуваченим.

Апеляційна скарга на вирок суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку (п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК).

4. Виправданий і засуджений можуть використовувати перелічені в ст. 42 КПК права обвинуваченого на підставах, у порядку і обсязі, які визначаються осо­бливостями їх статусу і подальшого судового провадження на різних його стадіях.

С т а т т я 44. Законний представник підозрюваного, обвинуваченого

1. Якщо підозрюваним, обвинуваченим с неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено ді­єздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його за­конний представник.

2. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлю- вачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повно­літні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких пере­буває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.

3. Про залучення законного представника слідчий, прокурор вино­сить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вру­чається законному представнику.

4. У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать ін­тересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слід­чого судді, суду такий законний представник замінюється іншим з числа осіб, зазначених у частині другій цієї статті.

5. Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику.

   1. Участь у кримінальному провадженні законного представника є важли­вою складовою забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, який є неповнолітнім або ж у встановленому законом порядку визнаний неді­єздатним чи обмежено дієздатним.

   2. Неповнолітньою особою є дитина, яка на момент вирішення питання про допуск законного представника до участі в кримінальному провадженні не досягла вісімнадцятирічного віку (див. п. 12 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 484 КПК).

   3. Згідно зі ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом не­дієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Суд може об­межити цивільну дієздатність особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними або якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне ма­теріальне становище.

Фізична особа визнається недієздатною чи обмежено дієздатною з момен­ту набрання законної сили рішенням суду про це (див. ст.ст. 36, 40 ЦК України). Порядок визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною встановлено ЦПК України (глава 2 розділу 4).

4. Близькі родичі та члени сім'ї особи - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи уси­новлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклу­ванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (див. п. 1 ч. 1 ст. З КПК).

5. Слідчий, прокурор своєю постановою, а слідчий суддя ухвалою відмов­ляє в залученні особи до справи як законного представника, якщо буде встанов­лено, що інтереси цієї особи суперечать інтересам неповнолітньої, недієздатної чи обмежено дієздатної особи, яку вона мала представляти.

6. У виняткових випадках, коли участь законного представника може за­вдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окре­мих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінально­му провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

7. За загальним правилом законний представник користується процесу­альними правами підозрюваного, обвинуваченого, інтереси якого він представ­ляє, за винятком тих, які є невід'ємними правами особи, зокрема, це право да­вати показання стосовно підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке є предметом провадження.

С т а т т я 45. Захисник

1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвину­ваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстради­цію).

2. Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесе­но до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припи­нення права на заняття адвокатською діяльністю.

1. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяль­ність», прийнятого Верховною Радою України 5 липня 2012 p., захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і за­конних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, ви­правданого, особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосуван­ня у кримінальному провадженні, особи, щодо якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

2. Участь захисника є важливою процесуальною гарантією захисту прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та інших осіб, щодо яких здійснюється кримінальне провадження. Тому КПК обмежує коло осіб, які мо­жуть бути захисниками, адвокатами, тобто особами, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і виконують функцію захисту на професійній основі. До того ж, це має бути адвокат, відомості про якого внесе­но до Єдиного реєстру адвокатів України. Такий підхід відповідає положенню Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвину­вачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура (ч. 2 ст. 59 Конституції України).

3. Серед прав особи, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), є і право мати захисника і побачення з ним за умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисни­ка під час допитів (див. п. 2 ч. 1 ст. 581 КПК).

4. Адвокат іноземної держави також може здійснювати адвокатську діяль­ність в Україні, зокрема, і такі її види, як захист і представництво в криміналь­ному провадженні, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. Про набуття адво­катом іноземної держави права на заняття адвокатською діяльністю в Україні та особливості статусу адвоката іноземної держави див. розділ VIII цього Закону.

Стаття 46. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні

1. Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або нада­вати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.

2. Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуаль­ної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь за­хисника є обов’язковою.

Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, пе­редбаченому статтею 53 цього Кодексу.

3. Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти и захисників одного обвинуваченого.

4. Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реа­лізацій яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передба­чених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

5. Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших про­цесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.

6. Документи, пов’язані з виконанням захисником його обов’язків, без його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом.

7. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника.

І. Передбачене ч. 1 коментованої статті загальне правило участі захисника у кримінальному судочинстві відповідає за змістом одній з підстав для відводу захисника (див. и. 1 ч. 2 ст. 78 КГІК). Суперечність інтересів кількох підозрюваних, обвинувачених, яких захищає один захисник, здійснення ним до цьо­го представництва потерпілого, цивільного позивача у цьому ж провадженні не дозволить адвокату належним чином, ефективно здійснювати захист. Тому слідчим, прокурором чи слідчим суддею, судом має бути відмовлено такому адвокату у допуску до участі в провадженні, а якщо він вже бере участь у ньому, то усунути його від участі шляхом відводу.

2. Про випадки обов’язкової участі захисника див. ст. 52 КПК. Якщо в таких випадках захисник не з’явиться для участі в проведенні процесуальної дії, то таку дію проводити без захисника не можна, навіть якщо на це дає згоду його підзахисний підозрюваний, обвинувачений. Таку процесуальну дію належить відкласти до прибуття захисника, а у випадку невідкладності її проведення залучити іншого захисника за правилами ст. 53 КПК, інакше проведена процесуальна дія буде незаконною, і її результати не матимуть доказового значення.

3. Положення ч. З ст. 46 про те, що одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого, стосується лише такої форми залучення захисника до участі в провадженні, як його запро­шення самим обвинуваченим або іншими особами за його згодою, на підставі договору із захисником (див. ст.ст. 48, 51 К1ІК).

4. Про документи, які підтверджують повноваження захисника, див. ст. 50 КПК. З моменту надання адвокатом цих документів слідчому, прокурору, слід­чому судді, суду і з’ясування ними відсутності обставин, які виключають його участь у провадженні (див. ст. 78 КПК), адвокат вважається допущеним до участі у цьому провадженні.

5. Для здійснення захисту підозрюваного, обвинуваченого захисник корис­тується процесуальними правами, наданими підозрюваному, обвинуваченому, за винятком невід’ємних прав підзахисного, зокрема, права давати показання.

6. Беручи участь у допиті та інших діях, що проводяться за участі підозрюваного, обвинуваченого, захисник має право ставити запитання допи­туваному, звертати увагу слідчого, прокурора, слідчого судді на порушення за­кону під час проведення процесуальної дії, робити зауваження щодо повноти і правильності оформлення процесуальних документів.

7. Важливим для здійснення ефективного захисту є право захисника маги

з підозрюваним, обвинуваченим конфіденційне побачення без дозволу слідчо­го, прокурора, суду як до першого допиту, так і після нього, з можливим лише візуальним контролем таких зустрічей уповноваженою службовою особою.

8. Крім зазначеної в ч. 6 коментованої статті заборони розголошення слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом без згоди захисника докумен­тів, пов’язаних з виконанням ним своїх обов’язків, забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань, відомостей, що можуть становити адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.

9. Здійснюючи захист, адвокат може використовувати свої професійні пра­ва, зокрема, збирати відомості про факти, які можуть бути використані як до­кази в кримінальних справах, шляхом запитування і отримання документів або їх копій від підприємств, установ, органі зацій, об’єднань, а від громадян - за їх згодою; ознайомлення на підприємствах, в установах і організаціях з необхід­ними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом, опитування громадян тощо.

10. Про розширення професійних прав адвоката та гарантій адвокатської діяльності, зокрема в кримінальному провадженні, див. ст.ст. 20 і 23 нового Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.

Стаття 47. Обов’язки захисника

1. Захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передба­чені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваче­ною і а з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюва­ною, обвинуваченого.

2. Захисник зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути у призначений строк захисник зобов’язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

3. Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кри­мінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу, охоронювану законом таємницю.

1. Захисник після його залучення мас право відмовитися від виконан­им своїх обов’язків лише у випадках:

1. якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

2. незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способом захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника;

3. умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематич­ному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу, тощо;

4. коли він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

І. Здійснюючи захист підозрюваного, обвинуваченого, адвокат має використовувати лише законні засоби і способи захисту. Згідно з Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України З жовтня 1999 р. (ст. 11 «Чесність і порядність»), адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується у різних відносинах.

2. Про процесуальні засоби захисту, передбачені КПК, див., зокрема, ч. 4 і 5 ст. 46 КПК.

3. Здійснюючи захист, адвокат міг використовувати також свої професій­ні права, передбачені ст. 6 Закону України «Про адвокатуру», зокрема, збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в кримінальному провадженні, шляхом запитування і отримання документів або їх копій від під­приємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян - за їх згодою; ознайом­лення на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороня­ється законом; отримання письмових висновків фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитування громадян тощо. Більш широкий обсяг професій­них прав має адвокат, зокрема в кримінальному провадженні, за Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.

4. Водночас захисник не має права для досягнення зазначеної у ч. 1 ко­ментованої статті мети використовувати незаконні способи: схиляти свідків, потерпілих або підозрюваних чи обвинувачених, які є співучасниками його підзахисного, до давання завідомо неправдивих показань в інтересах свого підзахисного, фальсифікувати речові і письмові докази, знищувати предмети і документи, які могли бути доказами у цьому провадженні, розголошувати таєм­ницю досудового розслідування тощо.

5. Передбачені статтею випадки відмови захисника від здійснення захисту підозрюваного, обвинуваченого пов’язані із: І) наявністю обставин, які виклю­чають участь захисника у кримінальному провадженні (див. ст. 78 КПК); 2) на­явністю обставин, які унеможливлюють ефективну захисну діяльність адвоката (незгода з підозрюваним, обвинуваченим щодо способу захисту; умисне неви­конання підозрюваним, обвинуваченим умов договору, зокрема, у навмисному систематичному невиконанні підзахисним законних порад захисника; відсут­ність у адвоката належної кваліфікації для надання правової допомоги у кон­кретному особливо складному провадженні).

С т а т т я 48. Залучення захисника