§ 2. Сторона обвинувачення

І. Конституція України однією з основних засад судочинства передбачає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ч. З ст. 129). Йдеться про сторони обвинувачення і захисту.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. З КПК сторонами кримінального провадження є: з боку обвинувачення - слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

2.Прокурор представляє сторону обвинувачення, що засвідчують передусім положення п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України, де підтримання державного обвинувачення в суді прокурором також має статус однієї з основних засад судочинства. Стаття 121 Конституції України, визначаючи функції прокуратури, на перше місце ставить підтримання обвинувачення в суді (п. 1 ), а серед інших функцій прокуратури у кримінальному провадженні називає нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство (п. 2) і нагляд за додержанням законів при виконан­ні судових рішень, у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п. 4). Ці конституційні положення і визначають види та зміст повно­важень прокурора у кримінальному провадженні на всіх його стадіях.

3. Згідно з 12-им принципом Керівних принципів ООН щодо ролі обвину­вачів (прийнятих Восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і пово­дження з правопорушниками. Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 р.) обви­нувачі відповідно до закону виконують свої обов’язки справедливо, послідовно і швидко, поважають і захищають людську гідність і захищають права людини, сприяючи цим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функ­ціонування системи кримінального правосуддя.

Стаття 36. Прокурор

1. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цьо­го Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, уста­нови та організації, службові та фізичні особи зобов’язані виконувати за­конні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час про­ведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:

1. починати досудове розслідування за наявності підстав, передбаче­них цим Кодексом;

2. мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;

3. доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;

4. доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слід­чих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;

5. доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слід­чих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

6. призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;

7. скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих;

8. ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питан­ня про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодек­сом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;

9. приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Ко­дексом, в тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбаче­них цим Кодексом;

10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;

11. повідомляти особі про підозру;

12. пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом

та законом;

11. затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;

12. звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про за­писування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

13. підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;

І6) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжна­родну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;

І7) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (до­ручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну пра­мову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність і об'єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;

18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня доку­менти органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;

14. доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;

20. оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодек­сом;

21. здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

3. Участь прокурора в суді є обов’язковою, крім випадків, передбаче­них цим Кодексом.

4. Право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про пе­регляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники.

Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокуро­ри, їх заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесених ними або прокурорами нижчого рівня.

У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, Верховним Судом України або за нововиявлени­ми обставинами можуть брати участь службові особи органів прокуратури вищого рівня.

3. Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори Ав­тономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і при­рівняні до них прокурори своєю мотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефектив­ного досудового розслідування.

4. Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Ге­нерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час про­ведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування.

1. Згідно з п. 15 ч. 1 ст. З КПК прокурор - це Генеральний прокурор Укра­їни, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступ­ники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК.

2. Про гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень, у тому числі процесуальних, див. ст. 7 Закону України «Про прокуратуру».

3. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконан­им без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

4. Завдання нагляду прокурора за додержанням законів при проведенні досудового розслідування, відповідно до ст. 29 Закону України «Про прокуратуру», полягає у сприянні: 1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; 2) виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; 5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та, що сприяють їх вчиненню.

4. Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, прокурор має виконувати завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК), зокрема, в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Адже саме зі складеним за результатами досудового розслідування обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру з доданим до них реєстром матеріалів досудового розслідування прокурор звертається до суду.

5. Виконанню цих завдань прокурора і має сприяти здійснення ним нада­них Йому процесуальних повноважень, передбачених ч. 2 ст. 36 КПК.

7. Процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням полягає у тому, що він, реалізуючи свої наглядові повноваження, забезпечує виконання органами досудового розслідування вимог закону, які визначають підстави та процесуальний порядок проведення ними слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.

8. Прокурор не наділений повноваженням відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування. Він може лише ініціювати перед керів­ником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого та призначення іншого слідчого за наявності передбачених КГІК підстав для його відводу або у випадку неефективного досудового розслідування. Про підстави для відводу слідчого див. ст. 77 КПК.

9. За наявності обставин, що виключають участь слідчого судді у кримі­нальному провадженні (ст.ст. 75, 78 КГІК), прокурор подає заяву про його відвід.

10. Участь прокурора в судовому провадженні є обов’язковою. Підтри­мання державного обвинувачення в суді прокурором є обов’язковим у всіх про­вадженнях, за винятком проваджень з приватною формою обвинувачення, де обвинувачем є сам потерпілий та його представник (ч. 4 ст. 26, ст. 477 КПК).

11. 3 початком судового провадження змінюється характер повноважень прокурора, він втрачає владні повноваженні, пов’язані зі здійсненням проце­суального керівництва досудовим розслідуванням, зокрема і повноваження на скасування незаконних постанов слідчого чи оперативного підрозділу, і набу­ває статусу рівноправного учасника судового кримінального провадження, ви­конуючи основну свою процесуальну функцію підтримання державного обви­нувачення (ч. 2 ст. 22 КПК).

Відповідно до п. 20 Рекомендації RЕС (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Про роль служби публічного обвинувачення в сис­темі кримінальної юстиції» від 6 жовтня 2000 р. публічні обвинувачі повинні бути об’єктивними і справедливими під час судового розгляду. Зокрема, вони повинні представляти суду факти і юридичні аргументи, що мають відношення до справи, які необхідні для справедливого здійснення правосуддя.

9. Про підстави та порядок зміни прокурором обвинувачення в суді, ви­сунення додаткового обвинувачення та відмови від підтримання державного обвинувачення див. ст.ст. 338-341 КПК.

10. Прокурор є суб’єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про правила етичної поведінки» від 17 травня 2012 р. (ч. 7 ст. 2) і, зокрема, пови­нен утриматися від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони су­перечать законодавству або становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або сус­пільним інтересам (ч. 1 ст. 16).

Стаття 37. Призначення та заміна прокурора

1. Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у кон­кретному кримінальному провадженні, визначається керівником відпо­відного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу про­курорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

2. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень про­курора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

3. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному проваджен­ні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу про­куратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У винят­кових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівни­ком органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням зако­нів під час проведення досудового розслідування.

1. Про зміст поняття «керівник органу прокуратури» див. п. 9 ч. 1 ст.3 КПК.

2. Вимога закону про те, що у кожному конкретному кримінальному провадженні від його початку і до завершення, на всіх його стадіях повноваження прокурора повинен здійснювати один і той самий прокурор спрямована на забезпечення повного знання обставин і матеріалів цього кримінального провадження і, як наслідок, успішного виконання завдань кримінального проваджен­им (сі. 2 КПК).

В окремих визначених законом випадках передбачена можливість здійснення повноважень прокурора у цьому самому кримінальному провадженні пішим прокурором на стадіях апеляційного, касаційного провадження, перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами чи Верховним Судом України.

• мають право подати апеляційну чи касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обстави­нами, незалежно від їх участі в судовому провадженні, також службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори АРК, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники. Ці ж особи мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесеними ними або прокурорами нижчого рівня, а також брати участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами (ч. 4 ст. 36 КПК);

• зазначені службові особи мають право своєю вмотивованою постановою доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу в разі неефективного досудового розслідування (ч. 5 ст. 36 КПК);

• якщо наслідком вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора стало скасування рішення або визнання незаконними вчинених дій чи бездіяльності, то службова особа органу прокуратури вищого рівня має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність (ч. З ст. 313 КПК);

• якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від під­тримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві (ч. 2 ст. 341 К1ІК);

• якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здій­снює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повно­важення прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього ор­гану прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотри­манням законів під час проведення досудового розслідування (ч. З ст. 37 КПК).

3. Рішення керівника органу прокуратури про призначення прокурора або

ж, у разі необхідності, групи прокурорів, які здійснюватимуть повноважен­ня прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів, необхідно оформляти відповідною постановою, з якою мають бути ознайомлені підозрю­ваний га інші учасники кримінального провадження.

Стаття 38. Орган досудового розслідування

1. Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють ді­знання і досудове слідство) г слідчі підрозділи:

1. органів внутрішніх справ;

2. органів безпеки;

3. органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового за­конодавства;

4. органів державного бюро розслідувань.

2. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового роз­слідування одноособово або слідчою групою.

3. При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встанов­лених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслі­дування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

4. Орган досудового розслідування зобов’язаний застосовувати всі пе­редбачені законом заходи для забезпеченням ефективності досудового роз­слідування.

1. Стаття містить вичерпний перелік органів, яким законом надано право здійснювати досудове розслідування у повному обсязі з дотриманням правил підслідності. Про підслідність кримінальних правопорушень кожному з зазначених органів досудового розслідування див. ст. 214 КПК.

2. Прокурор не має повноваження проводити розслідування у повному обсязі, але має право у необхідних випадках провадити окремі слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні дії.

3. У справах про кримінальні проступки орган розслідування проводить дізнання, яке здійснюється за загальними правилами досудового розслідування і урахуванням особливостей, передбачених главою 25 КПК.

4. Досудове розслідування кримінальних проступків у формі дізнання, крім слідчого підрозділу, мають право проводити у передбачених законом ви­нниках також співробітники інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

5. Як і за результатами досудового розслідування у формі досудового слідства (с і. 283 КПК), за результатами досудового розслідування у формі дізнання прокурор може прийняти одне з таких рішень: закрити кримінальне проваджен­им, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

6. Посадові і службові особи органу досудового розслідування є суб’єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про правила етичної поведінки» від 17 травня 2012 р. (ч. 7 ст. 2) і, зокрема, повинні утриматися від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать законодавству або становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам (ч. 1 ст 16)

7. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 р. у справі про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства народний депутат України не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства з вимогами, пропозиціями з питань, які стосуються проведення дізнання чи досудового слідства у конкретних кримінальних справах. У разі надходження до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства вимог і пропозицій народних депутатів України із зазначених питань, керівники відповідних органів, слідчі і посадові особи, що здійснюють дізнання, мають діяти з дотриманням вимог, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Стаття 39 Керівник органу досудового розслідування

І. Керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування

2.Керівник органу досудового розслідування уповноважений:

1. визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслі­дування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою гру­пою - визначити старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;

2. відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування мотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціати­ви з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;

3. ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вка­зівкам прокурора;

4. вживати заходів до усунення порушень вимог законодавства, у ви­падку їх допущення слідчим;

5. погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжува­ти строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

6. здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому по­вноваженнями слідчого;

7. здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

3. Керівник органу досудового розслідування зобов’язаний викону­вати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вка­зівок та доручень прокурора, наданих в порядку, передбаченому цим Ко­дексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

1. Керівник органу досудового розслідування - це начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутріш­ніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням по­даткового законодавства, органу державного бюро розслідувань та його заступ­ники, які діють у межах своїх повноважень (п. 8 ч. 1 ст. З КПК).

2. Завдання керівника органу досудового розслідування полягає в тому, щоб організувати роботу очолюваного ним слідчого підрозділу зі всебічного, повного і об’єктивного досудового розслідування кожного кримінального пра­вопорушення, підслідного цьому органу розслідування. Для виконання цього завдання його наділено необхідними повноваженнями.

3. Про призначення конкретного слідчого, який розслідуватиме кримі­нальне правопорушення, і про створення в необхідних випадках слідчої групи

з визначенням старшого слідчої групи, який керуватиме іншими слідчими у цьому провадженні, керівник органу досудового розслідування виносить по­станову, з якою мають бути ознайомлені учасники кримінального провадження.

Вмотивованою постановою керівника органу досудового розслідування відсторонюється від проведення досудового розслідування слідчий, щодо якого є підстави для відводу або якщо він не може забезпечити ефективне досудове розслідування, і призначається інший.

4. Письмові вказівки керівника органу досудового розслідування, як і письмові вказівки прокурора, с обов’язковими для виконання слідчим, якщо вони не суперечать рішенням і вказівкам прокурора слідчому.

5. Керівник органу досудового розслідування, на відміну від прокуро­ра, маг право здійснювати повне досудове розслідування, користуючись при ньому повноваженнями слідчого. Письмові доручення і вказівки прокурора є обов’язковими для виконання керівником органу досудового розслідування.

Стаття 40. Слідчий органу досудового розслідування

1. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

2. Слідчий уповноважений:

1. починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2. проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;

3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

4. призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;

5. звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;

6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;

7. за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;

9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

3. У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій, слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

4. Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки проку­рора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

5. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цьо­го Кодексу, с самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, уста­нови та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані викону­вати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

1. Слідчий с основним виконавцем роботи з досудового розслідування кримінальних правопорушень і несе відповідальність за законність та своєчас­ність проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, і прийняття законних і обгрунтованих поточних і під­сумкових процесуальних рішень.

2. Слідчий має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення та­кому органу досудового розслідування, який зобов’язаний її виконати (див. ч. 6 ст. 218 КПК), а також доручати проведення слідчих (розшукових) дій та неглас­них слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Доклад­ніше про доручення на проведення зазначених дій оперативним підрозділам див. ст. 40 КПК.

3. Слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають нате законних повноважень, забороняється.

4. Законні повноваження на втручання в процесуальну діяльність слідчого мають керівник органу досудового розслідування у межах його повноважень, пов’язаних із організацією досудового розслідування кримінальних правопо­рушень всіма слідчими цього слідчого підрозділу, прокурор - у межах повно­важень, пов’язаних зі здійсненням нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство

і, водночас, здійсненням процесуального керівництва досудовим розслідуван­ням, і слідчий суддя - у рамках повноважень, пов’язаних зі здійсненням судо­вого контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Письмові доручення і вказівки прокурора та керівника органу досудового розслідування є для слідчого обов’язковими для виконання. Про­курор мас право скасувати будь-яке незаконне рішення слідчого. Слідчий суддя за результатами розі ляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого під час досудового розслідування своєю ухвалою може: 1) скасувати рішення слідчого;

2. зобов’язати його припинити дію; 3) зобов’язати вчинити певну дію; 4) від­мовити в задоволенні скарги (ч. 2 ст. 307 КПК).

5. Інші учасники кримінального провадження - це підозрюваний, його захисник і законний представник, потерпілий, його представник, цивільний позивач і цивільний відповідач та їх представники (див. п. 25 ч. 1 ст. З КПК), використовуючи свої процесуальні права, можуть здійснювати в своїх законних інтересах чи в інтересах осіб, яких вони захищають чи представляють, вплив на досудове розслідування шляхом заявлення відводів слідчому, клопотань про проведення додаткових слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, про зупинення, відновлення або закриття досудового розслідування, про обрання, зміну чи скасування заходу забезпечення кримінального провадження чи заходу забезпечення безпеки учасника кримінального провадження, скарги до ке­рівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді на рішен­ня, дії чи бездіяльність слідчого під час досудового розслідування. Тобто такі учасники кримінального провадження можуть лише заявити клопотання про виконання певних дій і прийняття певних рішень. І якщо вони відповідають інтересам ефективного проведення досудового розслідування, виконання завдань досудового розслідування і всього кримінального провадження, то мають бути задоволені самим слідчим чи керівником органу досудового розслідування, чи прокурором або слідчим суддею.

6. Слідчий не має повноваження на самостійне вирішення питання про застосування запобіжних заходів та інших заходів забезпечення кримінального провадження. Такі заходи застосовуються на підставі ухвали слідчого судді. Для його отримання слідчий мас звернутися до слідчого судді з клопотанням, погодивши його з прокурором. Якщо прокурор відмовив у його погодженні, то слідчий через керівника органу досудового розслідування може звернутися за погодженням до прокурора вищого рівня.

7. Незаконне втручання в діяльність слідчого як з боку керівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, інших учасників кримі­нального провадження, так і з боку органів та осіб, які не є учасниками кримінального провадження, є неприпустимим.

8. Незаконне втручання в процесуальну діяльність слідчого може бути пов’язане, зокрема:

З погрозами вчинити вбивство, заподіяти тілесні ушкодження, знищити майно тощо на адресу слідчого, потерпілого, свідка, інших учасників кримінального провадження, членів їх сімей і близьких родичів з метою змінити хід розслідування, змусити давати неправдиві показання або відмовитися їх дава­ти. прийняти незаконні рішення, що має бути усунуто шляхом застосування до таких осіб заходів забезпечення безпеки;

Ухилення підозрюваного від досудового розслідування, перешкоджання ним з’ясуванню істини у справі тощо, що має бути усунуто шляхом застосування запобіжних заходів.

Стаття 41. Оперативні підрозділи

І. Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби

України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, про­курора.

2. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник опе­ративного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробіт­ники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власного ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

3. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій га негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для ви­конання оперативним підрозділом.

1. За змістом ст. 41 КПК процесуальну діяльність у кримінальному про­вадженні мають право проводити оперативні підрозділи таких правоохорон­них органів: а) органів внутрішніх справ; б) органів безпеки; в) органів, ідо здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державної пенітенціарної служби України; ґ) органів Державної прикордонної служби України; д) органів Державної митної служби України.

2. Процесуальна діяльність оперативних підрозділів полягає у виконанні слідчих (розшукових) дій (див. главу 20 КПК) та негласних слідчих (розшукових) дій (див. главу 21 КПК) лише за письмовим дорученням слідчого чи прокурора, не виходячи за його межі. Працівник оперативного підрозділу під час виконання доручення слідчого чи прокурора користується повноваженнями слідчого і несе відповідальність за законність виконання доручених йому про­цесуальних дій, проте не має права здійснювати (окрім зазначених у дорученні) процесуальні дії з власної ініціативи або звертатися з клопотанням про їх про­ведення до слідчого судді чи прокурора. З урахуванням результатів виконаних за дорученням слідчих дій слідчий, який здійснює досудове розслідування, приймає рішення щодо доцільності проведення наступних процесуальних дій і прийняття відповідних процесуальних рішень у межах своїх повноважень слід­чого органу досудового розслідування, визначених сг. 40 КПК.

3. Закон не встановлює обмежень щодо виду чи кількості слідчих (роз­шукових) дій, виконання яких можна доручати відповідному оперативному підрозділу, проте і зловживати своїм повноваженням щодо кількості слідчих (розшукових) дій слідчий чи прокурор не повинен.

4. Доручення слідчого чи прокурора оперативному підрозділу (як і дору­чення органу досудового розслідування іншої територіальної юрисдикції) про проведення слідчих (розшукових) та/або негласних слідчих (розшукових) дій оформляється письмово, постановою. У ній, крім загальних даних, які мають бути в постанові слідчого (див. ч. 5 ст. 110 КПК), зазначається: правоохоронний орган, оперативному підрозділу якого адресується доручення; назва докумен­та; встановлені досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення в обсязі, необхідному для виконання доручення; назва слідчої (розшукової) чи негласної слідчої (розшукової) дії, яку необхідно виконати; мста проведення процесуальної дії; питання, які необхідно з’ясувати під час проведення процесуальної дії, прохання про виконання однієї чи кількох слід­чих (розшукових) та/або негласних слідчих (розшукових) дій. До постанови про доручення додаються документи, необхідні для проведення відповідної дії.