11.2. Рефлекторна діяльність нервової системи

Головною формою нервової діяльності є рефлекси. Будь-яка функція, реакція організму відбувається через рефлекс, реф­лекторний акт.

Рефлекс (лат. геПехиз — повернений назад, відбитий) — це реакція організму на дію подразників зовнішнього чи внут­рішнього середовища, яка здійснюється через нервову систему. Для кожного реф­лексу існує своя рефлекторна дуга, яка у найпростішому випадку складається з ре­цептора, чутливого (аферентного) нейро­на, нервового центру, де розміщене тіло ру­хового (еферентного) нейрона, його аксо­на, який у складі рухового нерва підходить до ефектора, наприклад м'яза (мал. 144). Рефлекторна дуга переважної більшості рефлексів проходить через центральну нер­вову систему: у спинному мозку замика­ються відносно прості рухові та вегета­тивні рефлекси, головний мозок здійснює замикання складніших безумовних і умов­них рефлексів, контролює поведінку, забез­печує реалізацію вищої нервової і психіч­ної діяльності. Невелика частина рефлексів може замикатись поза центральною нерво­вою системою — у периферичних вузлах. Це периферичні рефлекси, які регулюють локальні реакції' внутрішніх органів.

Рефлекторне скорочення м'язів відріз­няється від прямого скорочення, зумовле­ного подразненням рухового нерва, за низ­кою ознак. По-перше, латентний (прихова­ний) період рефлекторного скорочення значно довший, ніж при прямому скороченні, по-друге, рефлекторному скороченню влас­тива рефлекторна післядія — скорочення триває і після припинення подразнення, па відміну від прямого подразнення м'яза чи його рухового нерва, і, по-третє, рефлек­торне скорочення може бути загальмова­не іншим подразненням. Ці та деякі інші особливості рефлекторного скорочення м'язів зумовлені властивостями нервових центрів, через які здійснюється рефлекс.

Переважна більшість рефлексів замика­ється багаторазово на різних рівнях ЦНС. Так, рефлекс виведення сечі замикається у

84 ФІЗІОЛОГІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

крижових сегментах спинного мозку і па рівні моста головного мозку, а у деяких ссавців, зокрема у людини, крім того, є пред­ставництво цього рефлексу в корі велико­го мозку. Так само будь-який руховий реф­лекс крім основного центру у певному сег­менті спинного мозку може замикатись і на інших рівнях спинного мозку, він також контролюється присіпковими (вестибуляр­ними) ядрами довгастого мозку, заднім моз­ком, мозочком, червоним ядром середнього мозку, підкірковими ядрами і корою півкуль великого мозку. Таким багатоступеневим контролем рефлекторної діяльності забез­печується адекватність і висока точність рефлекторних реакцій.

11.3. Загальна фізіологія центральної нервової системи

11.3.1. НЕРВОВІ ЦЕНТРИ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ

Нервовий центр — це складна сукуп­ність нейронів, необхідних для здійснення рефлекторного акту чи регуляції певної функції організму. Таке уявлення про нер­вовий центр є дещо умовним, оскільки в регуляції функцій у кожному, особливо складному рефлекторному акті беруть участь не лише нейрони центру, а й інші нейрони, іноді розміщені на різних рівнях ЦНС.

З фізіологічного погляду, нервовий центр, який регулює ту чи іншу функцію організму або здійснює конкретний рефлек­торний акт, — це складне об'єднання нейро­нів, котрі узгоджено, координовано діють у регуляторному процесі. При цьому роль різних нейронів у нервовому центрі неод­накова: участь певних груп нейронів (ядро центру) абсолютно необхідна, участь інших є необов'язковою, їх можуть замінювати інші нейрони (розсіяна частина центру).

Нервові центри мають низку властивос­тей, зумовлених структурою нейронних лан­цюгів, що утворюють ці центри, та особли­востями сииаптичпого проведення нервових імпульсів. Діяльність нервових центрів ґрун­тується па взаємодії двох процесів: зву-дження і гальмування.