1. 1. 6. Завдання, функції педагогіки вищої школи

Педагогіка вищої школи досліджує

Метою педагогіки вищої школи є вивчення закономірностей навчання і виховання студентів вищих навчальних закладів і розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки фахівців-професіоналів.

Серед провідних завдань педагогіки вищої школи Т.Туркот, ?? та ін. виокремлюють: вивчення і порівняльний аналіз соціально-історичних характеристик вищої освіти в Україні і освітніх системах інших країн; вироблення методологічних, теоретичних, методичних засад вищої освіти; формування концепцій змісту освіти і навчального процесу у ВНЗ відповідно до сучасних вимог; розробку та упровадження інноваційних форм, методів, методик, технологій навчання і виховання в педагогічний процес сучасних ВНЗ; розкриття педагогічних закономірностей формування творчої особистості викладача вищої школи та особистості студента як майбутнього фахівця і громадянина; розв’язання проблем демократизації, гуманізації та гуманітаризації сучасної системи вищої освіти.

Виконання цих завдань здійснюється педагогікою вищої школи у межах сучасного відрізку часу, з урахуванням найближчих перспектив розвитку вищого навчального закладу.

??

??

Мета і завдання педагогіки вищої школи є вихідними у визначенні її функцій. Поняттям «функція» позначається сукупність наслідків соціальної діяльності, задана поведінка того чи іншого об’єкта, спосіб досягнення мети, результат щодо завершення дії, яка його формує. У соціальному плані «функція» передбачає обов’язок, поле діяльності, призначення, роль.

Педагогіка вищої школи виконує аналітичну, прогностичну та проектно-конструктивну функції.

Аналітична функція полягає у вивченні, теоретичному аналізі педагогічних явищ і процесів у вищій школі, встановленні причинно-наслідкових зв’язків між ними, узагальненні та інтерпретації педагогічного досвіду.

Прогностична функція має на меті забезпечення наукового обґрунтування ціле покладання, планування і організації педагогічного процесу та керівництва ним.

Проектно-конструктивна функція спрямована на розробку та упровадження в педагогічну практику інноваційних технологій навчання і виховання та результатів науково-педагогічних досліджень.

Науковці також розрізняють теоретико-пізнавальні й прикладні функції педагогіки вищої школи.

Теоретико-пізнавальні або дослідницькі функції відображають зміст педагогіки вищої школи як науки і передбачають: визначення завдань, структури, принципів побудови знання, що стосуються педагогіки вищої школи; інтеграцію досягнень різних наук, що сприяє виокремленню структуризації і розвитку знання, що знання педагогіки вищої школи; пояснення джерел виникнення і генези наукових знань про педагогіку вищої школи; встановлення факторів педагогіки вищої школи, їх узагальнення, пояснення, тлумачення; визначення принципів і способів прогнозування, проектування і перетворення педагогіки вищої школи; визначення принципів і способів виявлення педагогічного потенціалу ВНЗ і умов його ефективного використання; розробку методології і методів дослідження педагогіки вищої школи, способів верифікації наукових гіпотез, принципів, які дозволяють забезпечити тісний зв’язок і єдність практики і теорії педагогіки вищої школи; розробку способів використання наукових підходів для підвищення ефективності роботи вищих навчальних закладів; виявлення, аналіз, узагальнення передового досвіду роботи вищих навчальних закладів.

Прикладні функції розкривають зміст педагогіки вищої школи як сфери практичної діяльності, тобто безпосередньої роботи викладача вищого навчального закладу з конкретною особистістю чи групою студентів..

У групі прикладних функцій педагогіки вищої школи виділяють також функції методичного змісту, сутність яких полягає у розробці рекомендацій для здійснення практичної викладацької діяльності, зокрема: розробка рекомендацій щодо змісту і способів роботи у вищих навчальних закладах; розробка способів виявлення і активізації педагогічного потенціалу соціуму; розробка рекомендацій щодо удосконалення навчально-виховного процесу.

Осмислюючи розвиток педагогіки вищої школи і її предмет, не можна не звернути увагу на те, що про неї говорять як про науку і як про мистецтво. Як наука, педагогіка вищої школи має свій об’єкт, предмет, мету, завдання, чітко окреслені функції, містить систему теоретичних та методичних ідей щодо навчання і виховання студентства. Практична діяльність викладача вимагає оволодіння відповідними вміннями і навичками, які можуть мати різний рівень діяльності і досягти найвищої вершини – педагогічного мистецтва. Однак досягнення цієї вершини неможливе без опори на ґрунтовні теоретичні знання

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ

ПИСЬМОВА ДОМАШНЯ РОБОТА

1.

2. Підберіть висловлювання класиків Сократа, Леонардо да Вінчі та ін. щодо творчого використання теоретичних знань і вмінь, ґрунтовне засвоєння та творче упровадження сучасних науково-педагогічних досягнень у практичну діяльність (Варіант відповіді: Леонардо да Вінчі «Той, хто захоплюється практикою без теорії, подібний до керманича, що вступає на корабель без керма і компаса – він ніколи не певний, куди пливе»; Сократ «Кожен мудрий у тому, що добре знає»)

ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ

1. Обґрунтуйте, як педагогіка пов’язана з іншими науками?

2. Опираючись на вислів К.Д.Ушинського «Мистецтво виховання має ту особливість, що майже всім воно здається справою легкою … Майже всі визнають, що виховання вимагає терпіння, деякі думають що для цього потрібні природжені здібності і вміння, тобто навички, але зовсім мало тих, хто переконався, що окрім терпіння, природжених здібностей і навичок, необхідні ще і спеціальні знання», обґрунтуйте необхідність оволодіння викладачем відповідними вміннями і навичками, які можуть мати різний рівень досконалості і досягти найвищої вершини – педагогічного мистецтва.

3. Розкрийте актуальність педагогіки вищої школи на сучасному етапі. Обґрунтуйте власну думку, оперуючи історичним досвідом використання педагогіки вищої школи для розв’язання освітніх проблем суспільства.

Словникова робота: верифікація наукових гіпотез

Перевірте свої знання

Тестові завдання

1.Оберіть правильну відповідь: Виховання – це

а) зрощування людини як особистості у відповідності зі специфікою цілей, соціальних груп і організацій в яких воно здійснюється;

б) цілеспрямоване зрощування людини як особистості у відповідності зі специфікою цілей, соціальних груп і організацій в яких воно здійснюється;

в) усвідомлене і цілеспрямоване зрощування людини як особистості у відповідності зі специфікою цілей, соціальних груп і організацій в яких воно здійснюється;

г) усвідомлене і цілеспрямоване зрощування людини як особистості у відповідності зі специфікою цілей;.

д) інша відповідь (правильна відповідь в)

2.Яка із відповідей вірна: під процесом виховання розуміється

а) виховна взаємодія, в ході якої педагог діє з метою вдосконалення особистості, будує свою діяльність на основі зворотної інформації про її результативність;

б) виховна взаємодія, в ході якої педагог як носій суспільного досвіду систематично діє з метою вдосконалення особистості, будує свою діяльність на основі зворотної інформації про її результативність;

в) виховна взаємодія, в ході якої педагог як носій суспільного досвіду діє з метою вдосконалення особистості, будує свою діяльність на основі зворотної інформації про її результативність;

г) виховна взаємодія, в ході якої педагог як носій суспільного досвіду систематично діє з метою вдосконалення особистості;

д) інша відповідь (правильна відповідь б)

3. Яке із вказаних тверджень найбільш повно відображає муть поняття? Освіта – це

а) процес і результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь і навичок та пов’язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-етичної культури, які в своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості.

а) результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь і навичок та пов’язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-етичної культури, які в своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості.

а) процес і результат засвоєння особистістю, практичних умінь і навичок та пов’язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-етичної культури, які в своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості.

а) процес і результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь і навичок та пов’язаного з ними розумово-пізнавальної і творчої діяльності, які в своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості.

д) інша відповідь (правильна відповідь а)

4. Яке із тверджень вірне? Педагогіка досліджує:

а) онтологічні і гносеологічні основи виховання, формулює найбільш загальні уявлення про вищі цілі і цінності виховання, у відповідності з якими визначаються його конкретні засоби;

б) закономірності виховання у народів світу на різних стадіях історичного розвитку, існуючий у різних народів «канон» виховання і його специфічні особливості;

в) роль виховання у зростанні ефективності суспільного виробництва, фінансові і матеріально-технічні ресурси, необхідні для створення оптимальної інфраструктури системи виховання;

г) досліджує сутність виховання, його закономірності, тенденції і перспективи розвитку, розробляє теорії і технології виховання, визначає його принципи, зміст, форми і методи;

д) інша відповідь (правильна відповідь г).

5. Яка із запропонованих відповідей правильна? Навчання – це:

а) цілеспрямована дія вчителя (викладача), у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички;

б) цілеспрямована взаємодія вчителя (викладача) та учнів (студентів), у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички;

в) цілеспрямована дія учнів (студентів), у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички;

а) цілеспрямована взаємодія вчителя (викладача) та учнів (студентів), у процесі якої засвоюються знання;

д) інша відповідь (правильна відповідь б).

6.Оберіть правильну відповідь:

а) під змістом виховання розуміється досвід підростаючого покоління, який виражає духовний світ особистості;

б) під змістом виховання розуміється знання та вміння людства, які виражають духовний світ особистості;

в) під змістом виховання розуміється досвід людства, який виражає духовний світ особистості;

г) під змістом виховання розуміється досвід людства, який виражає життєвий досвід особистості.

д) інша відповідь (правильна відповідь в)

7. Які типи навчання історично склалися і широко використовуються в сучасних умовах?

а) практично-наслідувальний;

б) догматичний (словесно-відтворювальний);

в) пояснювально-ілюстративний;

г) репродуктивний, проблемний; д) програмований (комп’ютерний);

є). інноваційні;

ж) усі типи навчання (вірна відповідь ж)

8. Знайдіть правильну відповідь:

а) цілі виховання визначають, методи і засоби, оптимальна дія яких має забезпечити очікуваний результат;

б) цілі виховання визначають його зміст, методи і засоби, які забезпечують очікуваний результат.

в) цілі виховання визначають його зміст, методи , оптимальна дія яких має забезпечити очікуваний результат.

г) цілі виховання визначають його зміст, методи і засоби, оптимальна дія яких має забезпечити очікуваний результат.

д) інша відповідь (вірна відповідь г).

9. Яка із відповідей вірна? Процес навчання включає в себе:

а) викладання, учіння, запам’ятовування;

а) викладання, учіння, перевірку знань;

а) викладання, учіння;

а) викладання, учіння, виконання домашніх завдань;

д) інша відповідь (правильна відповідь в).

10. Який із компонентів не входить до складової процесу навчання:

а) входять усі;

б) цільовий;

в) стимулюючо-мотиваційний;

г) змістовий;

д) операційно-діяльнісний (форми, методи, засоби навчання);

є) контрольно-регулювальний;

ж) оцінно-результативний. (правильна відповідь а)

Види діяльності та завдання для поточного контролю знань студентів до навчального елемента 1.1

Загальний огляд навчального елемента 1.1.

ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ ЯК САМОСТІЙНА ГАЛУЗ ПЕДАГОГІЧНОГО ЗНАННЯ

В першому пункті 1.1.1.навчального елементу 1.1 ми розглянули

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

ТЕРМІНИ ІЗ ГЛОСАРІЮ

ПЕРЕВІРТЕ САМІ

ЛІТЕРАТУРА

ДИВІТЬСЯ В ІНТЕРНЕТІ

Резюме та висновки навчального елемента 1.1 першого навчального модуля

_______________________________________________________________________

Передісторія педагогіки вищої школи пов’язана з розвитком навчальних закладів та різних соціальних інститутів

Перший етап пов’язаний з ввиникненням братств, їх участі і значення в розвитку української вищої школи XVI-XVII століття.

Зародки вищої школи України пов’язані із зародженням братств (XI ст.) коли члени ремісничих гільдій та цехів почали об’єднуватися з метою взаєдопомоги та згуртування парафіян/

Першим «всестановим навчальним закладом в якому початкове навчання поєднувалося з школою вищого типу» було створено в 1586 роц львівським ставронігінським братством при церкві Успенія Пречистої Діви. Це була школа для дітей різних станів, яка утримувалася на громадські кошти.

Другий етап напряму пов’язаний з виникненням острозької академії (1576-1636).

Одна з перших шкіл підвищеного типу в Україні. Відкриттю її сприяло те, що ініціативи князя Острозького м. Острог у середені XVI ст. став значним центром науки, освіти, культури.

До програми навчання острозької академії входили слов’янська, грецька, польська, латинська мови, граматики цих мов, риторика, діалектика, астрономія, математика, філософія, богослов’я.

За час існування відіграла значну роль у розвитку науки, освіти й культури України.

Третій етап –братства і їх провідне значення в розвитку української вищої школи XVI-XVII ст.

Першим «всестановим навчальним закладом» в якому початкове навчання поєднувалося з школою вищого типу була створена в 1586 р. львівським ставронігінським братством при церкві Успенія Пречистої Діви школи для дітей різних станів, яка утворилася на громадські кошти.

Невдовзі, за зразком львівського братства, а при них школи і друкарні створювалися в інших містах України. Особливо активно цим опікувалися віленське (1588), берестейське (1591), мінське (1592), більське (1594), могилівське (1597), луцьке (1600), київське (1603) братства

Четвертий етап – виникнення та діяльність Острозької академії (1576-1636 рр.).

Острозька слов’яно-греко-латинська академія – одна з перших шкіл підвищеного типу в Україні. Відкрив Академію у 1569 р. український магнат князь Костянтин Острозький у своїй резиденції. Відкриттю її сприяло те, що з ініціативи князя Острозького м. Острог у середині XVI ст. стало значним центром науки, освіти, культури.

До програми навчання Академії входили слов’янська, грецька, польська, латинська мови, граматики цих мов, риторика, діалектика, астрономія, математика, філософія, богослов’я.

За короткий час свого існування відіграла значну роль у розвитку науки, освіти й культури України.

П’ятий етап – Києво-Могилянська академія

Києво-Могилянська академія - один з перших за характером ВНЗ України, освітній та науковий центр східнослов’янських народів XVII-XVIII ст. Створений у Києві у 1632 р. шляхом об’єднання школи богоявленського братства (заснованого 1615 р.) та школи при Києво-Печерській лаврі (заснованій 1631 р.). До 1701 р. частіше називалась Києво-братською чи Києво-Могилянською (за іменем одного із засновників та покровителів – Петра Могили) колегією.

Виховала низку наукових, громадських та політичних діячів. Серед них М.Бантиш-Каменський, Симеон Полоцький, Я.Козельський, Г.Сковорода, Є.Славинецький, гетьман України І.Самойлович.

Шостий етап –

Сьомий етап – виникнення класичних університетів періоду нової та новітньої історії.

Розвиток освіти й зокрема вищої в тій частині України, що входила до складу Росії, відбувалася в жорстких умовах абсолютної русифікації. В регіонах, що входили до складу Польщі, Австро-Угорщини та Румунії здійснювалася, відповідно, полонізація, мадяризація, онімечення та румунізація українського населення. Здійснювався суворий нагляд колоніальними властями за діяльністю новостворених вищих шкіл. Це яскраво спостерігається на прикладі Львівського і Чернівецького університетів. За 263 роки перебування України в складі царської Росії (з 1654 по 1917 рр.) український народ втратив колишні високі освітні традиції. В зазначений історичний період спостерігається загальна тенденція: рівень освіченості українського народу систематично падає, а українська школа неухильно переслідується. Через цілеспрямовану політику русифікації сфера її дії постійно звужується аж до повного знищення державних українських навчальних закладів. Це виразно позначилися на історичній долі Києво-Могилянської академії, ліквідованої як світський навчальний заклад у 1817 році.

Українізація періоду 20-х початку зо-х років як реальне історичне явище в житті нашого народу, становлення і розвиток його освіти, зокрема вищої школи як важливого складового елементу національної української ідеї, за всіх численних суперечностей того часу все ж об’єктивно відіграє важливу роль. Українізація сприяла всебічній активізації духовного життя українців, насамперед засобами освіти. Вона викликала ентузіастів українського відродження педагогів і організаторів народної освіти.

Водночас утвердження командно-адміністративної системи в СРСР, а з нею і початок всеохоплюючої русифікації, зокрема і вузів. Згортається підготовка педагогічних кадрів для навчальних закладів національних меншин.

Виходить низка постанов ЦК ВКП(б) які згортають розвиток демократизації середньої і вищої школи України ().

Восьмий етап

Період з 1958 по 1990 роки можна коротко охарактеризувати як період «російщення школи й освіти України». Саме кінець 50-х – початок 60-х років історики вважають одним з найдраматичніших періодів в історії вітчизняної школи. Розпочався широкомасштабний масовий наступ Москви на українську мову

Дев’ятий етап (з 1999 р. по даний час)

Входження України в Болонський процес – важливий етап входження в європейський освітній простір.

Проблема врегулювання розвитку вищої освіти в Україні у контексті Болонського процесу надзвичайно актуальна, оскільки порушує питання адаптування вітчизняної системи вищої освіти до загальноєвропейського простору

Інтеграція в європейський освітній простір потредує певних системних змін в організації та державному регулюванні вищої освіти. для реалізації завдань Болонської декларації потрібні заходи правового, економічного, ідеологічного характеру. У законодавчому й іншому нормативному регулюванні потребують вирішення такі питання:

- вжиття заходів для подальшого удосконалення правового статусу суб’єктів освітніх відносин покликане забезпечити належні умови для реалізації конституційного права громадян України на якісну загальну і професійну освіту, реальну дієвість принципів доступної і безкоштовної вищої професійної освіти;

- визначення статусу європейського додатка до диплома на території України;

- уведення двох ступенів вищої освіти шляхом внесення змін у Закон «Про вищу освіту», надання освітньо-кваліфікаційному рівню «бакалавр» статусу повної вищої освіти;

- розмежування та визначення статусу державної освітньої та державної (або іншої) кваліфікаційної атестації випускників;

- затвердження методики і шкали зіставлення нормативів державного освітнього стандарту з європейською системою перезарахування кредитів шляхом прийняття постанови уряду;

-сприяння академічній мобільності студентів і викладачів та наукових працівників шляхом затвердження урядом програм сприяння мобільності;

- вступ у європейську мережу забезпечення якості вищої освіти;

-підтримання на законодавчому рівні інтеграції науки і вищої школи, створення таких правових умов, які стимулюють розвиток науки у вищих навчальних закладах, зокрема шляхом зняття наявних обмежень на одержання статусу наукової організації і проведення стимулюючої податкової політики;

- розширення автономії університетів і забезпечення єдності освіти і науки шляхом зміни статусу університету вбік розширення академічних і господарських прав.

Загальний огляд

ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ ЯК САМОСТІЙНА ГАЛУЗЬ ПЕДАГОГІЧНОГО ЗНАННЯ

Існуюча в Україні система освіти не задовольняє вимог, які постають перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу, що виявляється, передусім, у невирішеності освіти запитам, суспільним потребам та світовим прагненням людства, у знеціненні соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності; спотворення цілей та функцій освіти; бюрократизації всіх ланок освітньої системи. Зазначене, безперечно, актуалізує проблему виявлення реальних шляхів підвищення ефективності вищої освіти.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

ПЕРЕВІРТЕ САМІ

Щоб узнати якомога більше про дослідження розвитку педагогіки вищої школи – прочитайте звіти про дослідження, опубліковані науковцями в журналах. Відвідайте свою бібліотеку і відшукайте які-небудь із журналів, які публікують матеріали з проблем розвитку педагогіки вищої школи. Прогляньте зміст номерів, щоб мати уявлення про питання, які вивчають дослідники педагогіки вищої школи. Коли ви знайдете статтю на тему яка вас цікавить, прогляньте її зміст і спробуйте визначити, який план використав дослідник. Погляньте самі!

Навчальний елемент 1.2