Види діяльності та завдання для поточного контролю пункту 1.1.2. Навчального елементу 1.1.

I. Обговорення проблемних питань.

1. Проаналізуйте підходи різних учених до визначення поняття «педагогіка вищої школи».

2. Обґрунтуйте твердження про те, що педагогіка до початку XVII ст. залишалася частиною філософії.

3. Конкретизуйте актуальність виникнення педагогіки вищої школи

4. Охарактеризуйте педагогіку вищої школи як особливу галузь загальної педагогіки.

5. Розкрийте зміст твердження про те, що у сучасному суспільстві визнається висока конструктивна роль педагогічної теорії і практики в розвитку всіх сфер суспільного буття.

6. Обґрунтуйте взаємозв’язок педагогіки вищої школи та розвитком вищої школи.

7. Розкрийте конструктивна роль педагогічної теорії і практики в розвитку всіх сфер суспільного буття.

8. Обрунтуйте важливу роль педагогіки вищої школи у виховання і освіті дорослих.

II. Робота в групах

1. На основі аналізу функцій діяльності вищого навчального закладу розробіть схему «ролі педагогіки вищої школи».

2. Проаналізувавши означення педагогіки вищої школи, охарактеризуйте її основні категорії.

III. Тестування

IV./ Індивідуальна самостійна робота.

1. Доведіть, що педагогіка вищої школи – інтегративна наука. Визначте місце педагогіки вищої школи в системі наук про людину.

2. Поясніть зв’язок педагогіки вищої школи з іншими науками.

V. Письмова домашня робота

VI. Самостійна словникова робота

На основі опрацювання довідкової літератури занотуйте у власний словник значення таких понять: «академія», «будинки мудрості», «духовна семінарія», «елінська епоха»,, «ефебія», «колегіум», «коледж», «ліцей», «магістратура», «мантавра», «медресе», «мусеум» «освітньо-виховні системи»

VII. Індивідуальна науково-дослідна робота

1.Складіть опорний конспект-схему «Історія становлення та розвитку вищої освіти України».

2. Підготуйте повідомлення «Видатні вихованці Києво-Могилянської академії»

3.Напишіть реферат на тему: «Особливості розвитку системи освіти України в контексті загальноєвропейського і освітньо-правового простору (друга половина XX – початок XXI ст.)»

4.Підготуйте наукове повідомлення «Передумови створення Києво-Могилянської колегії, особливості її структури та навчальних планів».

5. Складіть бібліографічний довідник до теми «Історія створення та розвитку вищої школи »

VIII.Завдання для роздумів

1.

2.

3. Спираючись на думку Цицерона: «Історія – це свідок минулого, світло істини, жива пам’ять, вчитель життя, вісник давнини» обґрунтуйте передісторію виникнення та актуальність педагогіки вищої коли, як теорії та практики

1. 1. 3. Об’єкт і предмет педагогіки вищої школи

Як відомо, кожна галузь людських знань виділяється в особливу науку лише тоді, коли більш чітко визначаються лише їй притаманні об’єкт і предмет дослідження. Щоб дати більш-менш чітке означення цих загальнонаукових категорій стосовно педагогіки вищої школи, слід коротко з’ясувати, що саме вона вивчає

В сучасних умовах розширення функцій освіти, зокрема вищої школи, актуалізується завдання переосмислення практики виховання студентів, теоретичного обґрунтування нової структури виховної роботи. Це завдання має практичне і теоретичне значення. Воно може бути виражене лише з урахуванням даних низки суміжних наук – філософії, етики, естетики, історії, педагогіки вищої школи, мовознавства та багатьох інших, що посідають певне місце у загально філософському вченні про людину.

З цих позицій необхідно висвітлити питання про об’єкт і предмет нової галузі науково-педагогічного знання – педагогіки вищої школи.

Педагогіка вищої школи – галузь педагогічної науки, яка вивчає теоретичні та практичні проблеми вищої професійної освіти. В дійсності педагогікою в цілому, зокрема і педагогікою вищої школи, вивчається особливий вид людської діяльності, для якої характерні педагогічне цілепокладання і педагогічне керівництво. Таку діяльність називають освітою. Це соціальний аспект того, що вивчає педагогіка (педагогіка вищої школи). Але вихідним і головним є її спрямування на благо не лише всіх, а й кожного. Діяльність, про яку йдеться, повинна бути особистісно-орієнтованою, тобто мати своєю кінцевою метою розвиток особистості людини (студента), залученої до неї. Педагогічна діяльність є самостійним соціальним явищем, єдиним з вихованням, але яке в той самий час відрізняється від нього. Педагогічна діяльність є свідомим втручанням дорослих людей в об’єктивно-закономірний соціально-історичний процес виховання, становлення особистості з метою підготовки зрілого члена суспільства.

Які ж складові об’єкта наукового дослідження педагогіки вищої школи? Тут виділимо дві групи педагогічних фактів і явищ. Перша з них складається з тих педагогічних явищ, процесів і фактів, які ми позначаємо поняттям «педагогічний процес у вищій школі» як цілком визначену галузь об‘єктивної діяльності. У сфері педагогічного процесу, в свою чергу, важливо виділити дві сторони, що перебувають у нерозривному зв’язку і взаємодії: діяльність студента і діяльність викладача. Перша з них є якісно визначеною системою становлення студентів до діяльності з метою пізнання останьої як в цілому, так і в межах тієї чи іншої спеціалізації. Друга – спрямована на керування процесом навчання, освіти і виховання студентів. Суть питання полягає в тому, що стосунки, які студент має в академгрупі, у студентському колективі взагалі (формальних і неформальних) далеко не завжди позитивні.

Педагогічна діяльність, озброєна усвідомленим виховним досвідом, педагогічною теорією і системою спеціальних установ, свідомо втручається в об’єктивний процес виховання, організовує його, прискорює і поліпшує підготовку особистості до життя. Виховання людей завжди, на будь-якій стадії суспільного розвитку здійснювалося всім суспільством, усією системою суспільних відносин і форм суспільної свідомості. Воно вбирає в себе і відображає всю сукупність суспільних суперечностей. Педагогічна діяльність, як соціальна функція виникає в надрах об’єктивного процесу виховання і здійснюється педагогами, спеціально підготовленими і навченими людьми.

Педагогічна діяльність завжди носить конкретно-історичний характер. Виховання – об’єктивно закономірний історичний процес. Як суб’єктивне відображення цього процесу, вона виникає в надрах виховання і розвивається на основі виховної практики. Педагогічна діяльність може відставати від вимог життя, від об’єктивного виховного процесу, вступати в суперечність із прогресивними соціальними тенденціями. Науково-педагогічна теорія вивчає закони виховання, виховного впливу життєвих умов і їх вимоги. Тим самим вона озброює педагогічну діяльність вірогідними знаннями, допомагає стати глибоко усвідомленою, ефективною, здатною до розв’язання виникаючих суперечностей. Система вищої освіти і педагогічний процес у ній і є об’єктом вузівської педагогіки як галузі сучасної загальної педагогіки.

Враховуючи все сказане вище, можна запропонувати таке тлумачення об’єкта педагогіки вищої школи як науки, яке відображає суть того, що вона досліджує. Об’єктом педагогіки вищої школи є освіта як особлива, соціально і особистісно детермінована діяльність, яка характеризується педагогічним цілепокладанням і педагогічним керівництвом із прилученням людини до життя в суспільстві.

Визначення предмета науки залежить від її статусу. Традиційно предметом педагогіки являється виховання як підготовка людини до життя. Ми притримуємося такого тлумачення: Предметом педагогіки вищої школи є дослідження суті формування і розвитку людської особистості й опрацювання на цій основі теорії і методики виховання як спеціально організованого педагогічного процесу. Таке означення предмета педагогіки вищої школи орієнтує дослідників і практичних працівників на вивчення і всебічне осмислення процесу розвитку особистості, а також тих глибинних залежностей, які існують між цим розвитком і вихованням. Про рівень розвитку будь-якої науки судять за рівнем диференційності її досліджень, а також за багатоманітністю зв’язків даної науки з іншими, завдяки яким виникають дотичні педагогічні дисципліни.

Виходячи з цього приведемо приклади визначення даного поняття провідними науковцями. Предмет педагогіки вищої школи Н.Кузьміна визначила так: «Предметом вузівської педагогіки є вивчення закономірностей управління такою педагогічною системою, мета якої – підготовка спеціалістів, здатних, виходячи з громадянських позицій, вирішувати виробничі чи наукові завдання і відповідати за їх вирішення» [177, с. 19].

У наведеному визначенні досить точно вказані ті сторони об’єкта педагогіки вузу, які справді входять до предмета науки: «підготовки спеціалістів здатних, виходячи з громадянських позицій, вирішувати виробничі чи наукові завдання і відповідати за їх вирішення».

К.І.Васильєв «Предметом педагогіки вищої школи є процес формування молодих спеціалістів за умов вузівського навчання, який передбачає не тільки навчання і виховання їх у вузі, а й виховуючий вплив середовища (у широкому плані) в якому живуть студенти».

З огляду на досліджувані нами поняття педагогічного процесу, цілей і сутність виховання у вітчизняній вищій школі, найповнішим визначенням предмета вузівської педагогіки можна вважати таке: предметом педагогіки вищої школи є процес створення і функціонування дійсних відношень студентів вищих навчальних закладів, які забезпечують можливість формування духовно багатого, добропорядного, свідомого громадянина, спеціаліста вищої кваліфікації різних галузей народного господарства (науки, техніки, культури, освіти тощо) патріота України

Т.І.Туркот Предметом педагогіки вищої школи визначається процес формування всебічного розвиненої особистості, духовно багатої людини, свідомого громадянина, фахівця вищої кваліфікації, підготовленого до творчої роботи в різних галузях народного господарства, науки, техніки, культури, освіти тощо.

Педагогіка вищої школи, як і кожна наука, має свій предмет дослідження. В науковій літературі даються різні визначення предмету педагогіки вищої школи, як-от: «Предметом педагогіки вищої школи є процес створення і функціонування дійсних відношень студентів вищих навчальних закладів, які забезпечують можливість формування духовно багатого, добропорядного, свідомого громадянина, спеціаліста вищої кваліфікації різних галузей народного господарства, науки, техніки, культури, освіти тощо, патріота України» (А.М.Алексюк).

Н.В.Кузьміна так окреслює предмет педагогіки вищої школи: «Предметом вузівської педагогіки є визначення закономірностей управління такою педагогічною системою, мета якої — підготовка спеціалістів, здатних, виходячи з громадянських позицій, вирішувати виробничі чи наукові завдання і відповідати за їх вирішення».

К.І.Васильєв вважає, що предметом педагогіки вищої школи є процес формування молодих спеціалістів за умов вузівського навчання, який передбачає не тільки навчання і виховання їх у вузі, а й виховуючи вплив середовища (у широкому плані), у якому живуть студенти. Кожен з авторів доповнює і поглиблює визначення поняття «предмет педагогіки як науки» і «предмет дослідження науки педагогіки». На наш погляд, предметом педагогіки вищої школи є: навчально-виховний процес та процес професійної підготовки спеціаліста, культурної еліти сучасного суспільства; вивчення закономірних зв'язків, які існують між розвитком, вихованням та навчанням у ВНЗ; розробка на цій основі методологічних, теоретичних та методичних проблем становлення сучасного висококваліфікованого спеціаліста у будь-якій галузі матеріального чи духовного виробництва.

Отже, педагогіка вищої школи — це наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як спеціалістів відповідно до вимог держави. Предмет науки завжди конкретизується в її меті і завданнях.

ТЕРМІНИ ІЗ ГЛОСАРІЮ

Детермінанта- причина, що визначає виникнення явища.

Діяльність – праця, дії людей у якій-небудь галузі

Об’єктом педагогіки є освіта як особлива соціально і особистісно детермінована діяльність, яка характеризується педагогічним ціле покладанням і педагогічним керівництвом із прилученням людини до життя в суспільстві.

Предмет педагогіки – навчально-виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.

Освіта – процес і результат засвоєння людиною систематизованих знань, набуття професійних умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Особистість – людська цілісність, системна соціальна якість, якої набуває індивід у предметній діяльності та спілкуванні, що характеризує рівень і якість впливу на нього суспільних відносин. Основними ознаками особистості є розумність дій, відповідальність, свобода, гідність, свідоме управління власною поведінкою і діяльністю, суспільна активність, наявність власних поглядів, творчість. Людина як особистість формується у соціокультурному середовищі, у процесі діяльності і спілкування.

Суспільство – сукупність людей, об’єднаних первиними відносинами, зумовленими історично змінним способом матеріальних і духовних благ.

Творчість – продуктивна людська діяльність, що здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення, передбачає наявність певних особистісних і процесуальних характеристик: здібностей, мотивів, уяви, інтуїції, умінь тощо.

САМОСТІЙНА СЛОВНИКОВА РОБОТА

На основі опрацювання довідкової літератури занотуйте у власний словник значення таких понять: «Закономірності виховання», «закономірності навчання» «науковий світогляд», «педагогічне керівництво», «продуктивна людська діяльність», «соціокультурне середовище»,