Алгоритм виконання практичного навику

«П А Л Ь П А Ц І Я Г Р У Д Н О Ї К Л І Т К И»

1.	Положення пацієнта.	Стоячи або сидячи з оголеним до пояса тулубом
2.	Виявлення дихальних рухів, резистентності і болючості	Покласти долонні поверхні пальців рук почергово спереду і ззаду, в пахвинну ділянку правої і лівої половини грудної клітини. Пальпувати і - прослідкувати за дихальною екскурсією легень, - визначити резистентність грудної клітини при пальпації, - встановити локалізацію болю, його розповсюдженість.
3.	Визначення ширини епігастрального кута	Притиснути долонні поверхні великих пальців до реберної дуги, а кінці їх втерти в мечеподібний відросток. Визначити ширину епігастрального кута.
4.	Визначення голосового тремтіння	Покласти долоні рук одночасно на симетричні ділянки грудної клітини. Попросити пацієнта сказати голосно слова зі звуком «р» (тридцять три), визначити силу голосового тремтіння в симетричних ділянках і оцінити одержані дані (посилення спостерігається при синдромі ущільнення легеневої тканини , синдромі порожнини в легені, ослаблення - при синдромі рідини чи повітря в плевральній порожнині, ателектазі легені, великій поверхнево розташованій пухлині).

Алгоритм виконання практичного навику

"П Е Р К У С І Я Л Е Г Е Н Ь"

1. Перкусія проводиться у теплому приміщенні теплими руками з коротко обстриженими нігтями при умові повного оглення грудної клітки. Перкуторний удар наноситься перпендикулярно досліджуваній поверхні з однаковою силою, відривчасто, палець - плесиметр щільно прикладається до грудної клітки.

2. Порівняльна перкусія.

Метою перкусії є порівняння перкуторного звуку над симетричними ділянками легень, який в нормі повинен бути однаковим.

Послідовність перкусії:

а/ на передній поверхні грудної клітини перкутуємо, розташовуючи палець - плесиметр горизонтально над верхівками легень, потім - на ключицях , тоді по І і II міжребер’ї як далі, в зв'язку з тим, що зліва розташоване серце, праву легеню перкутуємо до УІ ребра, порівнюючи одержаний звук із звуком із вище розташованих ділянок;

б/ на заданій поверхні грудної клітини перкутувати слід над верхівками, розташовуючи палець - плесиметр горизонтально чи похило, і в підлопа-точній зоні, розташовуючи палець - плесиметр горизонтально.

в/ на бокових поверхнях перкутуємо по міжреберцях зверху донизу.

3. Топографічна перкусія

Метою перкусії є визначення верхівок і нижнього краю легень.

а/ визначення висоти стояння верхівок. Палець - плесиметр поміщаємо паралельно ключиці у надключній ямці і перкутуючи піднімаємо догори. У нормі висота стояння верхівок легень 4 см. Ширину полів Керніга визначаємо перкусією вліво і вправо від середньо ключичної лінії в надключичних ямках.

б/ визначення нижнього краю легень проводиться шляхом перкусії згори донизу по відповідних топографічних лініях:

• по парастернальній лінії нижня межа визначається тільки справа у V між ребер'ї ;

• по середньо ключичній - теж справа по VI ребру;

• по середньопідпаховій - по VIII ребру;

• по передньопідпаховій - з обох боків по VII ребру;

• по задньопідпаховій - по X ребру;

• по паравертебральній лінії - відповідає остистому відсотку XI грудного хребця.

АЛГО РИТМ