Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Oleynik_istoria_ta_metodologia_khimii.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

5.1.4. Закони сполучення газів між собою, Гей-Люсак

В розвитку хімічної атомістики важливу роль зіграв закон постійності об’ємних співвідношень, в яких гази вступають у хімічну реакцію. З Гей-Люсаком ви вже знайомились, розглядаючи його аналітичні роботи. В одному з дослідів він установив, що воду можна одержати з кисню та водню в об’ємному співвідношенні 1:2. Об’ємні співвідношення існують також між реагуючими речовинами та газоподібними продуктами реакції. Він показав:

2H2O + O2 → 2H2O 3H2 + N2 → 2 NH3

2 + 1 → 2 3 + 1 → 2

2SO2 + O2 → 2SO3 2CO + O2 → 2CO2

2 + 1 → 2 2 + 1 → 2

Він пояснював свої результати тим, що в однакових об’ємах різних газів за однакових умов містяться рівні числа атомів. При цьому він не робив різниці між простими та складними атомами.

Дальтон закон Гей-Люсака не визнавав, а досліди по визначенню об’ємів реагуючих газів вважав помилковими. Гей-Люсак, крім газів та об’ємного аналізу, працював і в інших напрямках: в органіці, в не органіці. Він уперше отримав ціан (Hg(CN)2 → Hg + (CN)2), відзначив його аналогію з галогенами. Вивчав реакцію заміщення ( Cl2 + HCN → HCl + ClCN) та відзначив, що один еквівалент хлору витісняє один еквівалент водню. Разом із Тенаром пропускав хлор через розжарене вугілля і не спостерігав ніякої реакції, внаслідок чого припустив, що хлор – елемент, а не оксид мурієвого радикала, як вважали до цього. Він дійшов висновку, що спирт утворюється з етилену та води. Густина пари спирту показала, що він утворений з одного об’єму води та одного об’єму етилену. Цукор, за думкою Гей-Люсака – сполука вуглецю та води. В 1827 році в технологію отримання сірчаної кислоти він увів башту, яка носить його ім’я. Це дозволило регулювати подачу нітрози в умовах промислового одержання сірчаної кислоти камерним способом і тим самим зробити економічним сам процес.

5.1.5. Гіпотеза Авогадро

Хіміки того часу плутали поняття сполучної ваги, еквівалента, атома та молекули. Тому не могли бути визначеними атомні ваги та молекулярні формули, що з них випливали. Розв’язати цю проблему могла б теорія (чи гіпотеза) Авогадро.

Амадео Авогадро (1776 – 1856) був за освітою юристом, але з 1800 року розпочав вивчати математику та фізику і невдовзі став викладати ці предмети. В 1820 році він зайняв кафедру математичної фізики в Туріні, але був звільнений за політичними мотивами, зайняв ту ж кафедру знову лише в 1834 році. Займав її до самої смерті. Його наукові праці, воістину безсмертні, заклали основи молекулярної теорії.

Молекулярна теорія була вперше висловлена Авогадро в 1811 році в статті з дивним заголовком: “Опис способу визначення відносних мас елементарних молекулярних тіл та співвідношень, в яких вони входять у ці сполуки”. Він висловив гіпотезу, що в однакових об’ємах газів знаходиться однакове число молекул (а не атомів), оскільки вони знаходяться на дуже великій відстані між собою і не взаємодіють. Основою для правильного визначення складу молекул з атомів він приймав закон Гей-Люсака про об’ємні співвідношення газів. З досвіду випливало, що один об’єм кисню сполучається з двома об’ємами водню, отже молекула води складається з одного атома кисню та двох атомів водню (що давало сучасну формулу Н2О), три об’єми водню з’єднуються з одним об’ємом азоту, отже формула аміаку NH3. Більш того, якщо один об’єм хлору реагує з одним об’ємом водню і дає два об’єми HCl, а один об’єм азоту та один об’єм кисню дають два об’єми NO, тоді вихідні молекули хлору, водню, азоту та кисню не є одноатомні, вони подвоєні: Cl2, N2, H2, O2. Теорія Авогадро залишилась непоміченою хіміками. Історики хімії бачать причину цього в тому, що він сам не займався експериментами. Але це не має значення, бо він використовував дані таких гігантів, як Гей-Люсак, Дюма та Берцеліус. Далі йде звинувачення, що він не друкував своїх робіт у хімічних журналах. Але й це є нісенітниця, скоріш за все хіміки ще не були готові сприйняти теорію Авогадро за своїм психологічним станом. Як ми все ще не можемо сприйняти, що комунізм та соціалізм – прекрасна утопія, тобто з практичної сторони є не що інше, як абсурд.

Були спроби й інших учених розібратися з молекулярною теорією. Фізик Андре Марі Ампер (1775 – 1836) висловив ідеї, аналогічні ідеям Авогадро, але він чомусь молекулярні ваги подвоював: (H2O)2 = H4O2 та (NH3)2 = N2H6. І це все плутало дослідників.

Жан Батист Дюма, видатний французький хімік-органік, запропонував метод визначення густини пари речовин, які рідинні та тверді за нормальних умов, що давало можливість визначати молекулярні ваги складних молекул. Але Дюма не розрізняв атом і молекулу простих газів (азот, кисень та інші) і тому не зміг до кінця в цьому розібратися. Але його заслуга в тому, що він дав метод визначення молекулярних ваг за густиною пари речовин.

Не можна не згадати Марка Антуана Годена (1804 –1880), простого обчислювача в Паризькому Бюро Довжин, який не мав лабораторії і не вмів ставити експеримент. Але він у своїй статті в 1830 році проводить чітку межу між атомом та молекулою та приймає, що молекула ртуті в парах одноатомна. Звідси, виходячи з густини парів ртуті у співвідношенні до кисню, яку знайшов Дюма і яка дорівнювала 6,321, він вирахував, що атомна вага ртуті повинна дорівнювати 100. Але насправді вона дорівнює 200, отже молекула кисню складається з двох атомів, бо, щоб одержати 200, треба 6,321 помножити на 32, а не на 16, тобто:

Статтю Годена спіткала та ж участь, що й роботу Авогадро – вона залишилась непоміченою.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]