- •Розділ 1. Виникнення хімії та принципи періодизації історії хімії
- •1.1. Виникнення хімії
- •1.2. Географія виникнення хімії
- •1.3. Періодизація історії хімії
- •Розділ 2. Від давнини до р. Бойля
- •Хімічні знання в передалхімічний період
- •2.2. Теоретичні уявлення стародавніх людей про природу
- •2.2.1. Грецькі елементи-стихії
- •2.3. Алхімічний підперіод
- •2.2.2. Грецька атомістика
- •2.3.1. Олександрія
- •Арабський період алхімії
- •2.3.3. Хімія в Індії та Китаї
- •2.3.4. Алхімія в Європі
- •Виникнення та розвиток іатрохімії
- •2.4.1. Обумовленість виникнення
- •2.4.2. Представники іатрохімії
- •2.4.3. Зачатки технічної хімії у XVI та XVII століттях
- •Розділ 3. II період історіЇ хімії. Учення про склад (Період об’єднання хімії)
- •3.1 Умови розвитку природознавства в другій половині XVII століття
- •3.2. Роберт Бойль. Експериментальна хімія та атомістика XVII століття
- •3.3. Теорія флогістону
- •Пневматична хімія
- •Уявлення про хімічну спорідненість у XVII – XVIII столітті
- •3.6. Підперіод анти флогістонної системи. Хімічна революція
- •3.6.1. Французька революція та наука
- •3.6.2. Біографія Лавуазьє
- •2.6.3. Боротьба Лавуазьє з алхімією та теорією флогістону
- •3.6.4. Експериментальні принципи Лавуазьє
- •3.6.5. Лавуазьє та атомістика XVIII століття
- •3.6.6. Ломоносов, як попередник Лавуазьє
- •3.7. Нова школа та хімічна номенклатура
- •Розділ 4. Розвиток методів хімічного аналізу
- •4.1. Виникнення хімічного аналізу
- •Розвиток аналітичної хімії у XVIII столітті
- •4.2.1. Виникнення способу аналізу за допомогою паяльної трубки
- •4.2.2. Виникнення хімічної мінералогії
- •4.2.3. Становлення хімічного аналізу твердих мінеральних тіл вологим шляхом
- •4.2.4. Виникнення аналізу мірою
- •4.3. Розвиток хімічного аналізу в першій половині XIX століття
- •4.3.1. Розробка спеціальних методичних основ хімічного аналізу
- •4.3.2. Становлення систем хімічного аналізу
- •4.3.3. Розвиток методів та системи об’ємного аналізу
- •4.3.4. Відкриття спектрального аналізу
- •5.1.2. Закон еквівалентів Ріхтера (сполучних ваг)
- •5.1.3. Закон простих співвідношень. Виникнення хімічної атомістики. Джон Дальтон
- •5.1.4. Закони сполучення газів між собою, Гей-Люсак
- •5.1.5. Гіпотеза Авогадро
- •5.1.6. Закон ізоморфізму
- •5.1.7. Закон Дюлонга та Пті
- •5.1.8. Гіпотеза Праута
- •5.1.9. Електрохімічні дослідження. Закони електролізу
- •5.2. Атомістичні уявлення Берцеліуса
- •5.3. Атомна реформа Каніцаро
- •Розділ 6. Періодична система елементів (розвиток III періоду іСторії хімії)
- •6.1. Відкриття та класифікація хімічних елементів до середини XIX століття
- •6.1.1 Накопичення знань про елементи
- •6.1.2. Відкриття елементів та розвиток хімії
- •6.1.3. Хибні відкриття
- •6.2. Теорія валентності
- •6.2.1. Зародження теорії валентності (атомності)
- •6.2.2. Багатовалентність
- •6.3. Спроби класифікації та систематизації хімічних елементів до відкриття періодичного закону
- •6.4. Періодична система елементів д.І.Менделєєва
- •6.4.1. Передумови відкриття періодичного закону
- •6.4.2. Біографічні дані Дмитра Івановича Менделєєва та його роботи до 1869 року
- •6.4.3. Перша спроба системи елементів. Зміна форми таблиці
- •6.4.4. Тріумф закону
- •Розділ 7. Історія органічної хімії від виникнення до утвердження структурної теорії
- •7. 1. Періодизація історії органічної хімії
- •7.2. Зародження органічної хімії
- •7.3. Аналітичний (другий) період
- •7.3.2. Відкриття ізомерії
- •7.3.4. Доструктурні теорії
- •7.3.4.1. Теорії радикалів
- •7.3.4.2. Теорії типів
- •7.4. Розвиток уявлень про валентність та хімічний зв’язок
- •7.5. Виникнення та розвиток класичної теорії хімічної будови
- •7.5.1. Передумови її виникнення
- •7. 5. 2. Теорія хімічної будови та її розвиток. Питання пріоритету
- •7.6. Теорії спорідненоємності
- •7.7. Стереохімія
- •7.8. Органічний аналіз у структурний період
- •7.9. Препаративна органічна хімія. Тріумф органічного синтезу
- •7.10. Прикладна органічна хімія
- •8.1.2. Періодизація історії фізичної хімії
- •8.2 Виникнення термодинаміки. Хімічна термодинаміка
- •8.3. Розчини та електролітична дисоціація
- •8.3.1. Рауль і кріоскопія
- •8.3.2. Електролітична дисоціація
- •8.4. Кінетика та каталіз хімічних реакцій
- •8.4.1 Закони газового стану. Кінетична теорія
- •8.4.2 Хімічна кінетика
- •8.4.3 Каталіз
- •8.5. Фізична органічна хімія
- •8.5.1. Вступ
- •8.5.2. Теорія резонансу
- •8.5.3. Теорія перехідних станів
- •9.1. Вступ
- •9.2. Нова металургія
- •Розділ 9. Неорганічна хімія та хімічна технологія від початку третього періоду до наших днів
- •9.3. Порошкова металургія
- •9.4. Хімія неметалів
- •9.5. Елементоорганічна хімія
- •Розділ 10. Розвиток хімічної науки та хімічної промисловості в Україні
- •10.1 Вступ. Донауковий період хімії в Україні
- •10.2. Роль наукових і освітянських центрів у становленні та розвитку хімії в Україні
- •10.2.1. Предтечі університетів.
- •10.2.2. Університети в Україні до 1917 р.
- •10.3. Національна Академія Наук України. Профільні інститути.
- •10.4. Хімічна промисловість на Україні
- •10.4.1. Азотна промисловість на Україні
- •10.4.2. Промисловість фарбників та напівпродуктів на Україні
- •Головні хімічні підприємства України
- •Розділ 2. Від давнини до р. Бойля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13
- •Розділ 4. Розвиток методів хімічного аналізу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
6.1.3. Хибні відкриття
Історики підрахували, що відкрито хибних елементів було в 2 рази більше, ніж відомо стабільних елементів. Можна виділити 4 групи хибних елементів:
1. Уявні (гіпотетичні). Їх ніхто не відкривав у матеріальному стані, вони завбачались логічно чи завдяки астрофізичним спектральним дослідженням.
2. Фальшиві (сфальсифіковані чи видумані).
3. Хибні, або похибки хімічних аналізів. Ця група найбільш чисельна.
4. Недостовірні (незавершені) відкриття. Цілком очевидно, що в цьому разі дослідники тримали в руках матеріал із невідомим елементом, але, на жаль, не змогли визначити його природу (тобто не описали його властивостей). Значно пізніший аналіз робіт, в результаті яких здогадувалось про їхнє існування, показує, що там повинен бути елемент, який упевнено було відкрито й описано його властивості пізніше. Але відкрив і назвав його інший учений.
6.2. Теорія валентності
6.2.1. Зародження теорії валентності (атомності)
Валентність – одне з фундаментальних понять, що характеризує хімічні властивості елементів, які було використано при їх класифікації. Тому ми вимушені зупинитись на історії виникнення та розвитку теорії валентності. Зачатки поняття про валентність можна помітити у спробах установити атомні ваги в першій половині XIX століття, у стехіометрії та у вченні про еквіваленти. Історію вчення про валентність можна розділити на 4 періоди:
1. Започаткування вчення про валентність у роботах Франкланда, Кекуле, Одлінга, Вюрца та Наке, яке датується 1850-1864 роками.
2. Структурна теорія, що розроблялась після 1861 року. До неї прилучається теорія ароматичних сполук та вчення про ізомерію. Цей період буде детально розглянутий у розділі з історії органічної хімії.
3. Новий розвиток учення про валентність, що проявився в розробці координаційної теорії та теорії парціальної валентності в період з 1899 по 1907 рік.
4. Сучасна концепція, яку можна назвати електронно-валентною і яка розвивалась на основі уявлень про будову атома, основоположником яких був Джозеф Джон Томсон, який відкрив електрон в 1897 році.
Заслуга введення в хімію поняття валентності належить Едуарду Франкланду (1825 - 1899), видатному експериментаторові, професорові хімії у Манчестері, з 1863 року в Лондоні. Поняття валентності він увів, коли вивчав елементоорганічні сполуки As, Sb, Zn та Sn. Він показав, що елементоорганічні сполуки можна отримати шляхом заміщення еквівалента кисню на алкільний радикал. Цим самим він довів, що один еквівалент кисню відповідає одній валентності, і що в цьому питанні органічна хімія підкоряється тим же самим законам, що і неорганічна. Валентність (valentіа – сила) розглядалась ним як здатність атомів до насичення, тобто до сполучення з іншими атомами. Якщо атом елемента сполучається з одним іншим атомом, його валентність дорівнює 1, якщо з 2-ма - 2, якщо з 3-ма - 3.
Великий внесок у створення теорії валентності вніс Август Фрідріх Кекуле (1829 - 1896), учень Лібіха, з 1856 року доцент у Гельденберзі, з 1858 року – професор у Генті, з 1867 – директор заснованого ним хімічного інституту в Бонні. Він в 1857-1858 роках не тільки доказав 4-х валентність атомів вуглецю, але й указав на їх здатність сполучатись між собою й утворювати кратні зв’язки.
В цей же час з’явилась (1858 р.) стаття Оксфордського професора Вільяма Одлінга (1829 – 1921), в якій він чітко розмежовував еквівалент та атом (згадайте виступ Канніццаро на 1-му Міжнародному конгресі хіміків у Карлсруе в 1860 році). Одлінг також показав, що алкани не містять будь-яких автономних складних радикалів, але можна вважати, що вони містять стільки радикалів, скільки у них міститься атомів водню. Відриваючи один атом водню, утворюємо одноосновний радикал, два – двохосновний, тощо.
