19)Монархія – поняття і сутність. Основні ознаки монархії. Види монархій

МОНАРХІЯ. У країнах з монархічною формою правління главою держави є монарх, правове становище якого вирізняється двома основними особливостями:

1) влада монарха юридично вважається непохідною від якої-небудь іншої влади, органу або виборчого корпусу. Монарх панує (обмежено або абсолютно) за власним правом і вважається джерелом усієї державної влади. Монархова прерогатива навіть у парламентарних монархіях пронизує всю державну систему; усе державне управління здійснюється від імені монарха. 2)Влада монарха спадкова, вона переходить від одного представника царюючого дому (династії) до іншого у встановленому законом порядку.

У післявоєнний період у низці випадків монархія була ліквідована конституційним шляхом (Італія, Індія, Гана, Пакистан, Нігерія, Кенія, Сьєрра-Леоне), при цьому в названих країнах установлення республіканської форми правління було зумовлено серйозними політичними передумовами. У багатьох випадках ліквідація монархії була результатом переворотів (Єгипет, Ірак, Ємен, Афганістан, Ефіопія) або революцій (Болгарія, В'єтнам, Албанія, колишня Югославія, Угорщина, Румунія).

Основними ознаками абсолютної монархії є:

• відсутність документів конституційно-правового характеру, а також органів, що обмежують компетенцію монарха;

• ліквідація або повний занепад представницьких установ;

• юридично необмежена влада монарха;

• наявність у розпорядженні монарха постійної армії, поліції, розгалуженого бюрократичного апарату;

• влада в центрі й на місцях належить уже не великим феодалам, а чиновникам, призначуваним монархом. Причому центральна бюрократія відтісняє феодалів від безпосереднього здійснення влади й на місцях.

Конституційна монархія – форма правління, за якої влада монарха обмежена представницьким органом, що визначається затверджуваною ним конституцією, змінити яку монарх не має права.

Парламентська монархія характеризується такими ознаками:

• уряд формується із представників партії або партій, що перемогли на виборах у парламент;

• лідер партії, що володіє більшістю депутатських місць, стає главою уряду;

• у законодавчій, виконавчій і судовій сферах влада монарха фактично символічна;

• законодавчі акти приймаються парламентом;

• уряд відповідальний тільки перед парламентом.

Дуалістичних монархій у сучасному світі практично немає. Тільки Йорданія, Марокко, Таїланд і Непал мають деякі риси такої монархії. Цей різновид монархії, характеризуючись подвійністю державної влади, має такі ознаки:

• уряд формується монархом незалежно від партійного складу парламенту;

• уряд формально несе подвійну відповідальність – перед монархом і парламентом, але реально підкоряється, як правило, волі монарха;

• монарх при цьому виражає інтереси феодалів, а парламент – інтереси буржуазії та інших верств населення;

• у країні створюється і діє двопалатний парламент, причому нижня палата обирається населенням за куріальною системою, а всі або частина депутатів верхньої – призначаються монархом;

• глава держави наділений правом законодавчої ініціативи.

Прийнято вважати, що дуалістична монархія відбиває процес переходу від абсолютизму до демократичної форми устрою в державі.