- •1)Державне право зарубіжних країн як наука і навчальна дисципліна.Кdewq
- •2)Система державного права в зарубіжних країнах
- •3) Норми і інститути дпзк
- •4) Джерела дпзк
- •5)Закон як джерело державного права. Види законів
- •6)Акти органів конст. Контролю і судові прецеденти як джерела державного права
- •7) Конституційні звичаї
- •8)Договір як джерело дпзк
- •9) Конституція – основне джерело державного права
- •10) Основні риси і особливості післявоєнних конституцій зарубіжних країн(Франція, фрн, Японія)
- •6. Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують і встановлюють демократичні свободи громадян та підданих.
- •11) Форма конституції
- •12) Структура конституції
- •13) Порядок прийняття, зміни і скасування конституції
- •14) Прийняття к предстаницьким органом
- •15) Прийняття конституції виборчим корпусом
- •16) Класифікація конституцій
- •17) Інститут конституційного контролю/нагляду/ в зарубіжних країнах.
- •18)Форма правління зарубіжних країн
- •19)Монархія – поняття і сутність. Основні ознаки монархії. Види монархій
- •20)Республіка – поняття і сутність. Ознаки. Види.
- •21)Форми державного устрою зарубіжних країн.
- •22) Унітарна держава/унітаризм. Основні ознаки унітрного устрою
- •23)Федеративний устрій/ федералізм. Основні ознаки федеративного устрою
- •24) Розподілення компетенції і відношення поміж федерацією і її суб’єктами
- •25)Державний режим. Співвідношення державного режиму і політичного режиму.
- •26)Ознаки і види антидемократичного режиму
- •27) Ознаки і види демократичного режиму
- •28) Парламентський і міністеріальний державний режим
- •29)Права людини і громадянина. Права свободи та обов’язки
- •30) Рівність прав, свобод та обов’язків
- •Ст. 7. Заг декл прав люд.
- •31) Історичний розвиток прав і свобод. Покоління прав людини. Класифікація прав і свобод
- •32) Гарантії прав і свобод
- •33) Поняття громадянства/підданства. Проблема полі громадянства. Режим іноземців
- •34) Способи придбання громадянства
- •35) Припинення громадянства
- •36) Особисті/громадянські/ права, свободи і обов’язки
- •37)Політичні права, свободи і обов’язки
- •38) Економічні, соціальні, культурні права, свободи й обов’язки
- •39) Поняття політичних партій. Функції політичних партій
- •40)Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •41) Організаційна структура політичних партій
- •42) Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем
- •43)Поняття і принципи виборчого права. Активне і пасивне виборче право. Виборчі цензи
- •44) Поняття і види виборів
- •45) Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорціональна виборча системи
- •46) Поняття і види референдумів. Предмет референдуму. Формула референдума. Народна законодавча ініціатива
- •47) Виникнення і розвиток парламенту. Парламент і парламентаризм
- •48) Структура парламенту і організація його палат. Загальна характеристика верхніх палат в двопалатних парламентах
- •49) Посадові особи палат парламенту і їх правове становище
- •50) Компетенція парламентів і способи їх закріплення
- •51) Правове положення комітетів парламенту
- •52) Статус парламентаря. Юридична природа депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет
- •53) Законодавчий процес, його стадії
- •54) Контроль парламентів за діяльністю урядів ц парламентських країнах
- •55) Голова держави: поняття, основні ознаки, види. Місце голови держави в системі вищих органів держ. Вл
- •56) Монарх. Правове положення монарху. Порядок успадкування престолу
- •57) Президент. Правове положення
- •58) Способи обрання президента. Переобрання президента
- •59) Повноваження, обов’язки і відповідальність президента
- •60) Місце уряду у системі вищих органів влади
- •61) Види урядів
- •62) Склад урядів
- •63) Порядок формування урядів і його залежність від форми правління Парламентська і змішана формами правління[ред. • ред. Код]
- •Президентська форма правління[ред. • ред. Код]
- •64) Повноваження урядів
- •65) Початок конституційного розвитку в Пн. Америці
- •66) К 1787, її специфічні риси
- •67) Білль про права. Конституційний статус особистості у сша
- •68) Політичні партії сша. Особливості двопартійної системи Сша
- •69) Конгрес сша. Правове положення і повноваження палат. Посадові особи палат
- •70) Організаційно - правові форми діяльності Конгресу сша. Законодавчий процес
- •71) Президент сша: статус, порядок обрання, повноваженя
- •72) Американський федералізм
- •73) Місцеве самоврядування в сша
- •74) К вб, її складові частини
- •75) Поліична система вб
- •76) Роль монарха вб, його правове положення і структура
- •77) Комітети британського парламенту, їх види і повноваження
- •78) Порядок формування палат парламенту вб
- •79)Уряд і Кабінет міністрів вб. Внутрішній кабінет
- •80) Конституційний розвиток Франції
- •81) Президент Франції. Його повноваження і місце в системі державних органів
- •82) Парламент Франції. Його структура, порядок формування і повноваження
- •83) Уряд Франції. Рада міністрів. Кабінет мінастрів
- •84) Органи конституційного контролю Франції. Порядок фомування і компетенція Конституційної Ради Франції
- •85) Регіональне і місцеве управління і самоврядування у Франції
- •86)Початок конституційного розвитку Германії
- •88) Основний закон фрн
- •89) Федерація фрн
- •90) Федеральний парламент фрн. Правове положення і повноваження палат. Законодавчий процес в фрн
- •91) Федеральний уряд і канцлер фрн
- •92) Конституційний контроль фрн
- •93) Муніципальна система фрн
- •94) Політична система Японії
- •95) Конституція Японії 1947
- •96) Правове положення імператора Японії
- •97) Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів
- •98)Уряд Японії, його склад і порядок формування
8)Договір як джерело дпзк
Нормативно- правовий договір - угода, між суб’єктами державно-владних відносин, що містять у собі норми конституційного права.
Ознаки нормативно-правового договору:
1) має публічно-вольовий
2) має погоджувальний і добровільний характер, тобто потребує погодження сторін
3) передбачає обов'язковість установлених договорами правових норм і принципів для третіх осіб - слугує правовою базою для видання підзаконних (індивідуальних) актів, здійснення інших юридично значущих дій;
4) має особливий предмет договору - питання володарювання, управління і саморегуляції;
5) має особливу, суворо формальну процедуру прийняття і спеціальний порядок розгляду спорів, конфліктів, пов'язаних з виконанням (Конституційний Суд, спеціальні погоджувальні процедури);
6) є письмовим актом-документом за формою зовнішнього вираження;
7) укладається в порядку, встановленому нормативними актами певної країни;
8) забезпечується державою відповідно до закону.
Внутрішньодержавні - спрямований на регулювання внутрішньо -державних відносин.
За суб’єктним складом:
Між вищими органами державної влади про розмежування компетенцій
Між федерацією та суб’єктом федерації про розмежування компетенцій
Між суб’єктами федерації з приводу їх взаємовідносин у державно-правовій сфері
Міжнародно-правові
Міжнародні договори служать джерелами конституційного права тільки у випадках, коли регулюють конституційні проблеми і передбачено їх безпосереднє застосування. Він спрямований на регулювання міжнародних відносин і утворення міжнародних співтовариств. Це можуть бути:
договори установчі
договори про взаємодію
Міжнародні договори за рівнем їх укладання можуть бути:
o міждержавними - це угоди, що укладаються між двома чи кількома суверенними державами на певний строк або безстроково
o міжурядовими - це угоди між урядами двох або кількох суверенних держав на певний строк чи безстроково.
o міжвідомчими - це угоди між міністерствами, комітетами урядів двох або кількох суверенних держав на певний строк чи безстроково.
9) Конституція – основне джерело державного права
К - (устрій) комплекс норм, змістом яких є принцип народного суверенітету, фундаментальні права і свободи особи, принципи правомірності основи державного устрою. Основний закон представляє собою не стільки змістовне, скільки формальне поняття, що дозволяє визначити місце та роль цього нормативного акта у системі нац.-прав. акта. Під ОЗ- систематизований нормативний акт, що має вищу юридичну силу є базою для інших законів та комплексно регулює основоположні державно-правові відносини. Перші писані К були покликані сприяти подоланю феодальних пережитків та гарантувати незворотність капіталістичного розвитку суспільства.
Етапи конституційного розвитку європейських держав:
к. 18-п.19 ст. В багатьох монархічних державах відбулися буржуазні революції підсумки яких отримали закріплення в К.
в. 19- с. 20 ст. розпад колоніальних імперій, поява нових держав, активна боротьба пролетаріату за свої права.
Після ДСВ- до тепер. Продовження розпаду колоніальних імперій, удосконалення правових норм. Особливе значення – закріплення в К норм про демократичний режим, про право народу на спротив.
Юридична К- певна система правових норм, що має вищу юридичну силу та регулюють основні відносини між суспільством і людиною – державою.
Фактична К- самі такі відносини, основи того ладу, що реально існують в країні. Фактична К може будуватися на Юридичній К: вони можуть співпадати, в такому разі про юридичну К кажуть що вона реальна;а можуть і відрізнятися, тоді юридична К- фіктивна.
Юридичні К можна розглядати в матеріальному та формальному сенсі. Матеріальна – система норм, виражених як в писаних актах так і в інших джерелах, які проголошують і гарантують права і свободи особистості, визначають основи суспільного ладу, форми правління та устрою.
Формальна – закон чи група законів, що мають як правило найменування конст., мають вищу силу по відношенню до інших законів.
Сутність к:
Соціально – політична: вона відіграє велику роль не тільки як правовий а й політичний документ, вона відбиває співвідношення політичних сил які виражають інтереси різних соціальних спільнот на момент схвалення конституційного акту, або внесення до них змін. Певний соц. Компроміс досягнутий на момент прийняття. Соц- політ. Сутність визначається роллю К в суспільстві і державі, а юридична сутність в її основних властивостях.
Функції конституції: юридична, політична, ідеологічна.
Юридична функція конституції полягає в тому, шо це — основний закон, головне джерело права держави, що знаходиться в основі всієї системи правового регулювання суспільних відносин.
Політична функція полягає в тому, шо конституція визначає устрій держави, її відносини з окремими людьми і їх групами, слугує правовою основою політичної системи.
Ідеологічна функція полягає в тому, що конституція, як найбільш авторитетний закон, звертається до визнаних в суспіль¬стві цінностей і спонукає людину цих цінностей дотримуватись і захищати.
Конституції притаманна ціла низка юридичних властивостей, що характеризують її місце в системі права і роль у суспільстві. Юридичні властивості конституцій — це ознаки, які відрізняють їх від інших актів законодавства, зокрема:
Верховенство в системі законодавчих актів держави.
( На нормах і принципах конституцій базується поточне законодавство.Закони і інші нормативно-правові акти повинні прийма¬тися на основі конституції і відповідати їй.)
Норми конституції є нормами прямої дії.
Дія конституції поширюється на всю територію держави.
Особливий порядок змін і доповнень.
Особливий правовий захист.
Вища юридична сила, яка виявляється в тому, що: (– її норми завжди мають перевагу над положеннями інших законів, а тим більше актів виконавчої влади;– закони або підзаконні акти повинні прийматися передбаченими в конституції органами і за встановленою в ній процедурою.)
конституція займає центральне місце в правовій системі країни, вона є базою, фундаментом усього законодавства. Це передусім означає, що всі нормативно-правові документи повинні відповідати конституції. Більше того, нормативно-законодавча база має розроблятися на основі конституції. Якщо який-небудь документ суперечить конституції, то він, безумовно, підлягає скасуванню.
підвищену стабільність конституції. Ця властивість тісно пов'язана з попередньою. Нормальне функціонування органів влади, саме життя суспільства є неможливими, якщо фундамент законодавства буде піддаватися постійним змінам.
Серед статей конституції часто є декларативні положення, так звані норми-принципи. Іноді вони не відображають реального стану справ. Наприклад, індійська конституція містить положення про надання кожному громадянинові достатнього харчування. В умовах катастрофічної нестачі продовольства в цій країні виконати таку конституційну норму неможливо. Проте вона існує. Зміст подібних норм випливає з цілей існування конституції. Норми-принципи по-кликані зафіксувати якийсь ідеал, кінцеві прагнення суспільства та держави. Якби таких конституційних статей не було, не залишилося б і стимулу прагнути до ідеалу.