40)Основні види політичних партій в зарубіжних країнах

Класифікуючи політичні партії, слід враховувати, що будь-яка класифікація умовна. В основу класифікації можуть бути покла­дені різні критерії: соціальна підтримка, ідеологія, принципи організації тощо. У пропонованому виданні характеризуються ті пол­ітичні партії, які за сучасних умов є найбільш популярними в за­рубіжних країнах і беруть участь у роботі парламентів, урядів і муніципальних органів.

Консервативні партії (лат. concervatio - зберігання) є:

• при­бічниками зберігання соціальних, економічних, політичних, мо­ральних устоїв, традицій і принципів, притаманних класичному ринковому капіталізму.

• як правило, критично ставляться до різних перетворень, реформ і схвалюють лише ті новації, які, на їхню думку, здатні зберегти існуючий устрій чи є гарантією його стабільності.

• До цих партій належать Консервативна партія Великобританії, Ліберально-демократична партія Японії, Прогре­сивно-консервативна партія Канади та ін.

Партії ліберально-демократичного спрямування стоять на по­зиціях

• збереження механізмів ринкового господарства і вільної конкуренції з мінімально необхідною регулюючою функцією дер­жави.

• Вони обстоюють помірний соціальний реформізм,

• охорону міжнародної безпеки,

• розвиток інтеграційних процесів (насампе­ред у рамках ЄС).

• Партіями ліберального напряму в політиці є Ліберальна Партія Великобританії, Італійська ліберальна партія, Вільна демократична партія Німеччини.

Соціал-демократичні партії (реформістські)

• створені як партії робітничого класу але у наш час ці партії підтримують не тільки трудящі, а й влас­ники, чиновники держапарату, представники творчої інтелігенції, пенсіонери, молодь.

• Широка соц.. база

• Ідеологічною основою соціал-демократів є доктрина де­мократичного соціалізму, основними цінностями якого проголо­шується свобода, рівність, соціальна справедливість і солідарність.

• вони пропагують контроль сус­пільства над економікою,

• плюралізм форм власності,

• забезпечен­ня соціальних прав, ліквідацію всіх форм гноблення, дискримі­нації та експлуатації людини людиною.

• Досягти цієї мети перед­бачається тільки мирними засобами, шляхом перетворень і реформ, без революцій і соціальних потрясінь.

Конфе­сіональні (лат. confessionalis - віросповідний).

• Вони об'єднують членів партії на основі спільності віри.

• Найбільш впливовими в Європі вважаються партії, що об'єднують католиків: Християнсь­ко-демократичний союз Німеччини, Християнсько-демократич­на партія Італії, Австрійська народна партія та ін. Координує діяльність конфесіональних партій католицького напряму Вати­кан. Невелику підгрупу конфесіональних партій становлять кле­рикальні партії (лат. clericalus -церковний). Лідери клерикаль­них партій намагаються підпорядкувати державу впливові певної церкви. Усі конфесійні партії - це партії правого консер­вативного напряму. Найвпливовішими з них є Ісламська республіканська партія Ірану, Мусульманська ліга в Індії.

Партії «зелених» (екологічні партії)

• утворилися в результаті злиття громадських організацій, що виступають на захист навко­лишнього середовища.

• Перша така партія була зареєстрована у 1980 р. у ФРН, а у 1983 р. «зелені» завоювали 27 депутатських мандатів у Бундестазі.

• Сьо­годні «зелені» працюють у парламентах Великобританії, Сканди­навських держав, Японії та ін.

• Це партії лівого, демократичного напряму, що виступають, насамперед, з позицій захисту прав і сво­бод людини, за чистоту довкілля.

Гуманістичні партії.

• Сьогодні гуманістичні партії широко відомі на Заході.

• В основу своєї діяльності гуманісти покладають загальнолюдські цінності. Вони виходять з того, що для будь-якої форми організації сус­пільства головною цінністю

• завдання: підвищення життєвого рівня людини, інтенсифікація праці, бо­ротьба за соціальну рівність, з безробіттям.

• У сфері зовнішньої політики - роззброювання, без'ядерний світ тощо.

Неофашистські партії (італ. fascismo, від лат. fascis - зв'язка, об'єднання).

Ідеологія фашистів - це войовничий антидемократизм,расизм і шовінізм, звеличування тоталітарної держави, автори­тарний режим, однопартійна система, загарбницькі війни тощо.

Комуністичні партії

Деякі комуністичні партії перейшли на позиції соціал-демок­ратів, інші - змінили свої назви. Так, італійські комуністи нази­ваються нині «Демократичною партією лівих сил». Зберегли свої місця у парламентах комуністи Франції, Італії, Японії та деяких інших країн.

Щодо організаційної класифікації партії можна розподілити таким чином.

1. Кадрові партії, що об'єднують у своїх лавах невеликукількість членів, які здебільшого є професійними політиками. Це,можна сказати, закриті для широких мас партії, їх підтримують могутні монополії, банки і ТНК. Прикладами таких партій мо­жуть бути ОПР і Республіканська партія Франції.

2. Масові партії, що орієнтуються на залучення до своїх лав максимальної кількості членів з метою забезпечення

За ставленням до суспільного ладу, до характеру політичних перетворень партії поділяються на революційні, реформістські, консервативні та реакційні.

1. Революційні (радикальні, екстремістські) партії заперечують існуючий суспільний лад і прагнуть радикально змінити його в цілому. - КОМУНІСТИЧНІ

2. Реформістські партії орієнтуються на значні перетворення існуючого суспільного ладу за допомогою реформ, але зі збереженням його основ. СОЦ.-ДЕМ.

3. Консервативні партії прагнуть зберегти існуючий суспільний лад у незмінному виді, допускаючи лише найнеобхідніші його зміни.

4. Реакційні партії орієнтуються на повне або часткове повернення до колишнього суспільного ладу.

За місцем, яке партії посідають у політичній системі, вони поділяються на правлячі та опозиційні.

1. Правлячі партії - такі, що самостійно або в коаліції з іншими партіями легітимним шляхом здобули право формувати уряд і реалізувати політичну програму розвитку суспільства відповідно до своїх цілей.

2. Опозиційні партії - такі, що позбавлені можливості безпосередньо брати участь у здійсненні рішень, пов'язаних із використанням політичної влади, і знаходяться в опозиції до правлячої партії та здійснюваного нею політичного курсу.

За ідейно-політичною спрямованістю партії поділяються на ліві, праві та центристські.

1. Ліві партії орієнтуються на радикальні суспільні зміни для розширення політичної і соціальної рівності, на активне державне регулювання економічних процесів. Соціальною базою цих партій є здебільшого наймані працівники, а ідеологією - комунізм, соціалізм чи соціал-демократизм.

2. Праві партії схильні до збереження існуючого суспільного ладу, охорони традиційних цінностей. Вони орієнтуються на стимулювання вільних ринкових відносин, мінімальне втручання держави в економіку, обмеження соціальних виплат. їх соціальною основою є передусім підприємці-власники, а ідеологією - лібералізм чи консерватизм.

3. Центристські партії виступають за підтримку існуючого суспільного ладу, за умов поступових, поміркованих еволюційних змін на основі консенсусу. Вони з терпимістю ставляться до своїх ідейних та політичних опонентів. Найчастіше цей сектор політичного простору займає праве крило соціал-демократичних і ліве крило ліберальних партій.

4. Існують ще й крайні ліві та крайні праві партії, які мають особливі радикальні програми. Партіями крайньої лівої орієнтації є організації анархістського і неотроцькістського, а крайньої правої - націоналістичного і фашистського спрямування.

За своїм правовим статусом партії поділяються на легальні та нелегальні.

1. Легальні партії діють у політичній системі в межах чинного законодавства.

2. Нелегальні партії, тобто такі, які законодавчо заборонені чи такі, які через переслідування діють у підпіллі. Для цих партій характерно використання у політичній боротьбі незаконних, насильницьких методів - тероризму, диверсій тощо. Заборона всіх або майже всіх політичних партій притаманна диктаторським режимам.