96) Правове положення імператора Японії

Імператор. Імператорська династія Японії вважається однією із самих найстаріших спадкових династій у світі. За історичними джерелами, перший Імператор вступив на японський трон 660 року до н. е., а сучасний Імператор —125-й. Царювання кожного імператора являє собою еру, котра розпочинається з дати вступу на трон нового Імператора (з 1989 р. розпочалася ера Хейсей — ера правління імператора Акіхіто).

Після другої світової війни статус Імператора змінився. Відсутність у післявоєнній Конституції положень про форму правління створює основу для існування різних поглядів з цього питання. Найпоширеніше сьогодні міркування про те, що сучасна Японія — парламентська салічна монархія.

Статус Імператора в Японії має свої особливості. Щоб найкраще уявити собі його реальну владу, необхідно звернутися не тільки до юридичних повноважень — статей Конституції, — ай до фактичної діяльності Імператора. За Конституцією (ст. 1), Імператор є символом держави і єдності народу, його статус визначається волею всього народу * котрому належить суверенна влада.

Відповідно до статей 3 і 4 Конституції, Імператор не наділений повноваженнями, пов'язаними з державною владою; Усі його дії, що належать до державних справ, можуть бути започатковані тільки зі згоди й схвалення Кабінету міністрів, котрий несе за них відповідальність. За поданням Парламенту Імператор призначає Прем'єр-міністра, а за рекомендацією останнього — інших членів Кабінету; за поданням Кабінету призначається головний суддя Верховного суду (ст. 6).Зі згоди і схвалення Кабінету Імператор від імені народу здійснює дії у сфері державних справ (ст. 7): промульгацію поправок і змін до Конституції, законів, урядових указів і договорів;скликання Парламенту, розпуск Палати представників і об'ява про загальні вибори в Парламент;підтвердження згідно із законами призначення та звільнення державних міністрів та інших посадових осіб, а також повноважень і ввірчих грамот послів і посланників;підтвердження загальних і приватних амністій, пом'якшення та відстрочка покарання, відновлення у правах;дарування нагород,підтвердження відповідно до закону ратифікаційних грамот та інших дипломатичних документів, прийом іноземних послів і посланників;здійснення церемоніалу.

Згідно із Законом про Імператорське прізвище 1947 року, династійний порядок наслідування престолу оберігає Рада імператорського двору, що складається з двох членів імператорської сім'ї, Прем'єр-міністра, головуючих та їхніх заступників у палатах Парламенту, головного судді та одного члена Верховного суду. Повсякденні справи замість скасованого міністерства імператорського двору тепер вирішує управління імператорського двору, яке діє при канцелярії Прем'єр-міністра. Начальник управління призначається Прем'єр-міністром з узгодженням Імператора, який і керує роботою персоналу, чисельність котрого на початку 1980-х років сягала тисячі осіб.

У випадках коли встановлювалося регентство, Регент діяв від імені імператора. Крім того, Імператор згідно із законом може доручити іншим особам здійснення своїх повноважень.Проте на практиці в Імператора ще менше повноважень, ніж у монарха Великої Британії, тому що йому заборонено здійснювати навіть такі традиційні для глави уряду права, як право на вето, вплив на формування уряду, верховне головнокомандування Збройними силами держави. Імператор — це символ єдності народу, а в повсякденному житті він виконує лише церемоніальні функції зовнішньополітичного характеру.

Цілий ряд зовнішньополітичних заходів Імператор виконує не тільки самотужки — йому в цьому допомагають і члени імператорської сім'ї. Разом з тим, згідно із ст. 73 Конституції, керівництво зовнішньою політикою входить до компетенції Кабінету міністрів, який представляє Японію у відношеннях з іноземними державами. Проте Імператор виїжджає з офіційними візитами в різні країни і вносить більший вклад в укріплення дружніх відносин, ніж діяльність співробітників дипломатичних служб.Імператорська сім'я в Японії користується дуже великим авторитетом у суспільстві, і приблизно 80% дорослого населення країни підтримують монархічну форму правління в Японії.