50) Компетенція парламентів і способи їх закріплення

Зміст компетенції парламентів зумовлює характер їхніх функцій. До парламентських функцій звичайно відносять законотворчість, прийняття бюджету і контроль за діяльність органів виконавчої влади. Серед цих функцій називають також зовнішньополітичну і судову.

Обсяг повноважень парламенту залежить від ряду чинників: форми правління, форми політико-територіального устрою, розстановки політичних сил, що склалася у період прийняття конституції, і традицій.

Конституції різними способами закріплюють компетенцію парламентів у законодавчій сфері:

а) через перелік питань, за якими парламент може здійснювати законодавчу діяльність;

б) без закріплення будь-яких питань, з яких парламент може здійснювати законодавчі функції;

в) через встановлення відносно визначеної компетенції у сферах, що стосуються взаємовідносин законодавчих органів федерації та її суб'єктів.

До конституцій, що закріплюють точний перелік питань, з яких парламентзаконодавствує, належать, наприклад, конституції США, Австрії, Болгарії, Франції.

Компетенції парламенту належать законодавча сфера діяльності, прийняття закону про бюджет, формування вищих органів держави, контроль за діяльністю уряду та здійснення зовнішньополітичних функцій.

Законодавчі повноваження. Прийняття законів є головним завданням парламенту, основним його призначенням як загальнодержавної представницької установи.

Парламенти, як правило, не беруть участі в оперативному вирішенні проблем зовнішньої політики. Законами багатьох держав за парламентами визнане право схвалювати укладені міжнародні договори та угоди. Вони мають також право на ратифікацію та денонсацію міжнародних договорів або на участь в цьому процесі.До зовнішньополітичних повноважень парламентів відноситься право оголошувати війну і укладати мир.

До компетенції парламентів деяких держав входять судові повноваження. У Великобританії представницький орган у випадках так званих злочинів проти парламенту або порушення парламентських привілеїв та імунітетів нерідко бере на себе судові функції. Найважливішими парламентськими повноваженнями судового характеру є повноваження, пов’язані з відповідальністю з використанням процедури імпічменту та інших подібних процедур.

У президентських республіках парламенти не приймають участі у формуванні уряду, обмежений їх контроль за діяльністю виконавчої влади. У федеративних державах компетенція представницьких органів поділена між федерацією та її суб'єктами. У державах із тоталітарним режимом конституції можуть закріплювати за парламентом значні права, але на практиці більшість їх повноважень виявляються фіктивними.

У демократичних державах парламенти виступають центральною ланкою правоохоронної системи, визначають обсяг прав і свобод громадян та виробляють механізм їх захисту. 

51) Правове положення комітетів парламенту

Парламентські комісії або комітети – це спеціальні органи, утворені з депутатів, головною метою яких є підготовча робота зі створення й оцінки законопроектів, а також для контролю за виконанням законів або для контролю за діяльністю виконавчої влади. Є й інші справи, які виконують парламентські комітети, але названі є головними. Парламентські комісії в абсолютній більшості складаються тільки з депутатів. Парламентські комісії відіграють важливу роль: рішення, прийняті цими комісіями, дуже часто визначають ті, які будуть прийняті на сесії.

Комісії парламенту є тимчасові й постійні, спеціалізовані й універсальні.

Найчастіше створюються постійні комісії Постійні комісії створюються на весь строк діяльності палати парламенту й припиняють свою діяльність разом із припиненням повноважень цієї палати. Звичайно, якщо парламент двопалатний, то в кожній з палат діють свої комісії. Іноді вони дублюють одна одну, мають однакові назви й займаються приблизно тим самим колом питань, але іноді ці комісії не збігаються ні за назвою, ні за колом вирішуваних справ і проблем. Тимчасові комісії створюються для виконання якогось конкретного завдання. Після виконання цього завдання вони або розпускаються, або розходяться. До тимчасових комісій можуть бути віднесені слідчі комісії, редакційна комісія з вироблення тексту якогось законопроекту, конституційна тощо.

Парламентські комісії (комітети) завжди попередньо обговорюють законопроекти. Без їхньої думки та висновків законопроект не може бути поставлений на голосування. Цей попередній розгляд істотно впливає на його долю. У багатьох країнах висновок комісій із приводу законопроекту в остаточним і оскарженню не підлягає. Наприклад, американці називають свої комітети палат "цвинтарем законопроектів", оскільки там, У комісіях, майже 90 % законопроектів "гинуть", не доходячи до голосування.

Комісії мають право вносити виправлення до законопроектів. Іноді ці виправлення можуть бути настільки важливими, що спотворюють первинну сутність закону. Комісії можуть повертати законопроекти їхнім авторам для уточнень, призначати експертизи. Законодавчий процес без участі комісій не мислимий.

Комісії формуються в різних країнах по-різному. У деяких країнах члени комісії призначаються главою палати. Він відбирає їх не цілком за своїм розсудом, а з урахуванням думок лідерів фракцій. Однак офіційно членів комісії призначає спікер. У деяких країнах члени комісій обираються на пленарному засіданні палати.

Комісії складаються з депутатів, але за необхідності можуть запрошувати як фахівців державних чиновників, бізнесменів, учених для того, щоб вони розтлумачили незрозумілі моменти в законопроектах і виступили як експерти.

Комісії та комітети працюють на основі регламентів палати, крім того, можуть прийматися спеціальні положення про комітети та комісії, які регламентують конкретні напрями їхньої роботи. Окремі норми про комітети і комісії можуть міститися в конституціях і конституційних законах.