93) Муніципальна система фрн

Комунальне самоврядування я к символ громадської свободи має в Німеччині традицію. Воно сягає до привілеїв вільних міст у середньовіччі, коли міське громадянське право звільняло людей від гноблення феодального кріпосництва. В новий час комунальне самоврядування пов'язують, у першу чергу, з реформами барона фон Штайка, надто з прусським муніципальним урядуванням від 1808 року. Основний закон продовжує цю традицію. Він виразно гарантує комунальне самоврядування в містах, общинах і районах. Відповідно до цього вони мають право всі справи місцевої громади регулювати у межах законів на власну відповідальність. Усі міста, общини і райони повинні бути демократично організованими. Комунальне право є справою земель; з історичних причин комунальні конституції в різних землях значно відрізняються одна від одної. Проте практика самоврядування у всіх федеральних землях схожа.

Право самоврядування охоплює, передусім, місцевий громадський транспорт у межах комун, місцеве будівництво шляхів, забезпечення електроенергією, водою, газом, каналізацію, містобудівне планування. Сюди належать також будівництво і утримання шкіл, театрів і музеїв, лікарень, спортивних закладів і басейнів. До компетенції общин належать також освіта дорослих і догляд за молоддю. Доцільність і прибутковість своїх дій кожна община визначає самостійно. Багато місцевих завдань не до снаги общинам і малим містам; вони можуть виконувалися районом - наступною вищою територіальною одиницею. Також район є частиною комунального самоврядування. Більші міста не належать до жодного району, вони «вільні від районів».

Комунальне самоврядування і самостійність можуть занепасти, якщо община не має грошей для виконання завдань. Дискусії про належне фінансове забезпечення общин не припиняються. Общини мають право збирати власті податки і збори. Сюди належать поземельний і промисловий податки. Крім того, общини мають право використовувати надходження від акцизу і податку на споживчі товари. Але цього не вистачає на покриття фінансових потреб. Тому общини отримують від федерацій і земель частку від прибуткового податку. Крім того, сюди належать відрахування у межах фінансової угоди про розподіл коштів, яка окремо регулюється у кожній землі.

94) Політична система Японії

Головною тенденцією політичного розвитку Японії в другій половині XX ст. була все ж таки велика демократизація її політичної системи, що сформувалася в течії 40-60 років і яка успішно функціонує до сьогоднішніх днів.

Після розгрому японського мілітаризму був ліквідований цілий ряд напівфеодальних інститутів імператорської влади, розбещені всесильні концерни “дзайбацу”, відновлені демократичні партії, почали створюватися профспілки і інші масові організації.

Головою держави є імператор, але виконавча влада в країні зосереджена у руках прем’єр-міністра. Законодавча влада належить Парламенту, який є одним із найстарших демократичних інститутів Азії. Оскільки Японія була першою країною світу яка пізнала жах ядерної війни, її сьогоднішній уряд сприяє боротьбі за мир і руху роззброєнь.

В кабінеті міністрів (на відміну від довоєнного складу) відсутні посади військового і військово-морського міністрів, а також міністра внутрішніх справ.

Прем’єр-міністр висувається парламентом з числа депутатів. На практиці Ліберально-демократична партія на протязі тривалого часу утримує за собою парламентську більшість (останнім часом – лише в нижній палаті) і таким чином зберігає можливість висування прем’єр-міністра зі своїх рядів. Прем’єр-міністр призначає і знімає міністрів (більшість з них повинна бути вибрана ним з числа депутатів парламенту).

Кабінет міністрів має право законодавчої ініціативи.

Таким чином, можна відзначити, що сучасна політична система Японії в загальному вигляді сформована у річищі західних демократичних традицій. З огляду на порівняно недавнє тоталітарне минуле цієї країни в політичній системі Японії є ряд запобіжних норм, які не властиві країнам західної демократії (зокрема відсторонення військових, навіть відставних, від політичного управління).

Практика здійснення влади в основному входить в демократичні рамки.Органічне поєднання демократії і плюралізму в здійсненні політичної влади додає їй комплексну якість плюралістичної демократії: участь широких мас в реалізації влади відбувається під гаслами тих чи інших партій, змагання політичних сил здійснюється на демократичних засадах.

У результаті вималюється картина ефективно працюючого механізму політичної влади, функціонери якої тримають руки на пульсі подій, контролюють ситуацію в країні і мають авторитет в масах і уміють користуватися ним.