95) Конституція Японії 1947

Поразка Японії у другій світовій війні та її окупація військами США були основною причиною, яка визначила докорінну ломку застарілих конституційних і адміністративних норм. Основою післявоєнної перебудови суспільства стала Декларація, яку підписали глави урядів США, Великої Британії, Китаю та Радянського Союзу в червні 1945 року в Потсдамі.

У жовтні 1945 року прем'єр-міністр Японії Кіндзюро Сі-дехара сформував спеціальну комісію по вивченню питань конституційної реформи і перед її учасниками поставив завдання — поєднати закладені в Конституції Японської Імперії прусські великодержавницькі принципи з вимогами демократизації суспільства. У лютому 1946 року японський уряд опублікував цей проект, який вносив значні зміни в Конституцію 1889 року. Однак цей законопроект не відповідав духу Потсдамської декларації і Далекосхідна комісія відхилила його. А вже в березні уряд виніс на розгляд Парламенту проект генерала Дугласа Макартура, який був розроблений в штабі американських окупаційних військ. Нова Конституція була прийнята Парламентом у жовтні 1946 року, промульго-вана Імператором і опублікована 3 листопада 1946 р. Через шість місяців — 3 травня 1947 року — вона набрала чинності.

Структурно Конституція Японії складається з 11 глав і 103 статей, які послідовно регулюють: статус імператора; відмову від війни; права і обов'язки народу; діяльність Парламенту, Кабінету і судової влади; державні фінанси; місцеве самоврядування; процедуру зміни Конституції.Нова Конституція відрізняється від Конституції Мейдзі за багатьма важливими аспектами. Основними є:

1) особа Імператора більше не визнається священною і існує лише як символ держави, що об'єднує нації, єдиним носієм державного суверенітету визнаний народ (ст. 1);

2) принцип розподілу влади здійснюється на більш демократичній основі. Імператор вже не володіє виконавчою владою. Він має право виконувати лише ті державні функції, котрі визначені в Конституції. Наприклад, він лише формально затверджує призначення Прем'єр-міністра і головного суддю Верховного суду. Парламент призначає Прем'єр-міністра, а головного суддю — Кабінет міністрів. Тільки за згодою Кабінету міністрів Імператор проголошує від імені народу закони та договори, скликає сесії Парламенту, присуджує нагороди (гл.1):,

3) коло основних прав і свобод людини значно розширилося (гл. 3);

4) Японія "відмовляється від війни як суверенного права нації, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу вирішення міжнародних спорів" (ст.9);

5) ліквідуються всі аристократичні інститути (ст. 14). Колишня Палата перів замінюється Палатою радників, члени якої обираються як представники свого народу;

6) місцеве самоврядування здійснюється в широких масштабах (статті 92—95).

До особливостей Конституції 1947 року можна віднести більш чітке закріплення трьох принципів: принципу народного суверенітету, принципу додержання основних прав і свобод громадян і принципу пацифізму.Принцип народного суверенітету як основи державної влади в японському конституційному праві з'явився вперше і закріплений в преамбулі та ст. 1 Конституції. Вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом є Парламент (ст.41).

Конституція містить широкий перелік особистих, політичних і соціально-економічних прав і свобод громадян (статті 10—40).Особливе значення має 9-та стаття Конституції, в якій закладені положення про відмову від війни і створення регулярних збройних сил.Включення до Конституції даної статті мало за мету попередити відродження японського мілітаризму. З одного боку, вона є постійним об'єктом критики реакційних сил країни, а з іншого — виступає перешкодою для здійснення Японією своїх міжнародних зобов'язань (насамперед, участь Японії як члена ООН в комплектації міжнародних збройних сил, однак поки це компенсується участю незбройних формувань у миротворчих місіях — Камбоджа, Мозамбік, Руанда — і в рятувальних операціях). На сьогодні функцію Збройних сил виконують японські сили самооборони, створені 1950 року як "резервний поліцейський корпус" після початку війни в Кореї. Це міцна, добре навчена армія чисельністю 130 тис, по витратах на котру країна посідає сьоме місце у світі.

Контроль за дотриманням Конституції покладений на суди. Конституція не забороняє нижчим судам здійснювати конституційний нагляд, проте встановлює, що остаточне рішення з таких питань приймає тільки Верховний суд. Юридичною основою для інституту конституційного нагляду є норма ст. 98, яка проголошує, що "Конституція є Верховним законом країни, і ніякі закони, укази, рескрипти або інші державні акти, що суперечать у цілому або в частині її положенням, не мають законної сили". Наслідками винесеного Верховним судом рішення є невикористання норми, що визнана неконституційною.

Слід зазначити, що Конституція 1947 року жодного разу не переглядалася, хоча питання про відміну або перегляд деяких її статей постав уже з перших днів її прийняття. Критика, в основному, торкалася "імпортного", нав'язаного країні характеру Конституції. Дуже гостра боротьба розгорнулася навколо відміни чи зміни "мирної" 9-ї статті, відносно якої застосовується розширене тлумачення Конституції.

Зауважимо, що одна з причин конституційної стабільності Японії — "жорсткий" порядок змін основного закону, який встановлює ст. 96. Для зміни Конституції, що здійснюється з ініціативи Парламенту необхідна згода не менш як двох третин загальної кількості членів обох палат і далі представляється на затвердження народу. Затверджені в такий спосіб зміни передаються на спеціальний референдум або на розгляд Парламенту після його нових виборів (можливість ратифікації визначається рішенням Парламенту). Треба пояснити, що існуючий в Японії баланс політичних сил не дозволяє партіям, які виступають за внесення змін в Конституцію, досягти в Парламенті необхідного для цього кворуму.