43. Декабристи та їх діяльність в україні. Декабристський рух на житопмирщині

Оформлення справжньої політичної опозиції до царизму було пов'язане з появою декабристських організацій у Росії. Так у 1816 році був створений «Союз порятунку» в Петербурзі, у 1818 році - «Союз благоденства» в Москві. У 1821 році внаслідок реорганізації своїх об'єднань декабристи створили два осередки - Північне товариство з центром у Петербурзі та Південне з центром у м. Тульчині. Головою Південного товариства обрано полковника Павла Пестеля, членами організації стали офіцери полків, що перебували в Україні.

Незабаром, крім Тульчинської управи, були засновані ще дві:Кам'янська на чолі з Василем Давидовим та Сергієм Волконським;Васильківська, яку очолив Сергій Муравйов Апостол.

Хоч декабристи обговорювали й узгоджували питання спільних дій, між двома організаціями були значні розходження. Південне товариство було радикальнішим, ніж Північне, яке обмежувалося у своїх планах поваленням абсолютизму й установленням конституційної монархії.

Конституції товариств. Голова Південного товариства П. Пестель підготував політичний трактат «Руська правда», у якому докладно визначив програму дій після повалення царату. У цьому документі містилися вимоги:-негайного повалення самодержавства;-встановлення республіканського правління (причому після перевороту треба було встановити революційну диктатуру для здійснення перетворень у країні);-знищення кріпосного права;-безплатне наділення селян землею з державного фонду;-ліквідація станових привілеїв;-надання політичних прав усім чоловікам, яким виповнилося 20 років;-обмеження поміщицького землеволодіння;-створення двох земельних фондів — державного та приватного (з частини поміщицьких і державних земель мав бути створений волосний фонд, з якого кожен громадянин міг отримати наділ).

«Руська правда» також проголошувала: -рівність громадян перед законом; -свободу слова, друку, віросповідання; -ліквідацію військових поселень; -скорочення строку служби в армії.

Верховну законодавчу владу мало здійснювати Народне віче, виконавчу - Державна дума, нагляд за виконанням законів - Верховний собор. Попри свою радикальну спрямованість, конституція Південного товариства не визнавала українців окремим народом і не передбачала відокремлення України від Росії й створення суверенної Української держави. Узагалі, у розв'язанні національного питання П. Пестель заперечував право всіх неросійських народів Російської імперії, крім поляків, на самовизначення та був противником перебудови Росії на федеративних засадах.

Конституція Північного товариства, розроблена Матвієм Муравйовим-Апостолом, була поміркованішою. Вона проголошувала:збереження монархії;перетворення царя на головного державного службовця, який мав бути наділеним виконавчою владою та отримувати платню;створення парламенту для прийняття законів;обирання депутатів до парламенту на основі майнового цензу;наділення громадянськими правами осіб старших від 21 року, які мали постійне місце проживання, володіли рухомим і нерухомим майном та сплачували податки;наділення кожного селянина після звільнення 2 десятинами орної землі та садибою;перетворення Росії на федерацію з 14 держав і 2-х областей із самостійним управлінням. За конституцією М. Муравйова-Апостола мали бути створені Чорноморська держава з центром у Києві та Українська держава з центром у Харкові.

Повстання декабристів. У грудні 1825 року помер цар Олександр І. Спадкоємцем був його брат Костянтин, але одруження з польською дворянкою позбавляло його права на престол. Другий брат, Микола, спочатку відмовився від престолу. Настало «міжцарювання». Північне товариство вирішило скористатися цим і 14 грудня 1825 року підняло повстання полків, яке зазнало поразки.

Поразка петербурзького повстання примусила керівників Південного товариства прискорити виступ, до якого воно також не було готове, бо висланих до «Руська правда» Києва, Житомира та інших міст його представників Південного товариства заарештували. Після арешту П. Пестеля керівництво товариством перейшло до С. Муравйова-Апостола. 28 грудня 1825 року він підняв Чернігівський полк. Проте повстанці не пішли на Київ і втратили марно три дні, шукаючи собі союзників. Тим часом їм назустріч вирушили урядові війська. Уже в першій сутичці був тяжко поранений командир полку С. Муравйов-Апостол. 900 солдатів здалися без бою.

Керівників повстання доправили до Петербурга на суд. За вироком суду повісили М. Каховського, П. Пестеля. На Кавказ та в Сибір заслано багатьох офіцерів.

Головна причина невдачі виступу декабристів в Україні полягала в тому, що їхня мета залишилася незрозумілою для народу, а соціальна база повстання була вузькою. Для наступних поколінь декабристи були взірцем мужності, героїзму, самопожертви й відданості визвольній справі.