58. Утворення і становлення центральної ради як загальноукраїнського політичного органу.

Головне представництво політичних інтересів українців перед Тимчасовим урядом перейняла Українська Центральна Рада (УЦР). Вже 3 березня 1917 р. у Києві з ініціативи ТУП відбулися збори представників українських організацій (близько 100 осіб), на яких було вирішено створити спеціальний коаліційний націо-нальний орган для координування українського руху - Централь-ну Раду. Наступного дня пройшли велелюдніші збори, що попов-нили комітет нової організації. Її головою обрано видатного вче-ного-історика, найавторитетнішого й найвпливовішого на той час українського громадського діяча Михайла Грушевського. Основу політичної платформи УЦР становила сформульована ним вимога «широкої національно-територіальної автономії України в Росій-ській федеративній республіці, на демократичних підвалинах, з міцним забезпеченням національних меншостей нашої землі». Величезний переворот, якого чекали десятиліттями, впав як дар з неба,без боротьби і крові. Швидко відроджувалося громадське життя, з'явилося величезне число нових газет і видавництв, у тому числі й українських, відроджувались або утворювалися нові масові громадські та політичні організації й т. ін. Впливи помірко-ваних (так званих буржуазних) партій звелися до нуля. Героями дня стали російські соціалісти-революціонери (есери) й соціал-демократи (меншовики). В Україні окрім них найбільшою попу-лярністю користувалися їхні національні відповідники - Українсь-ка партія соціалістів-революціонерів (УПСР) та Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). Соціалізм більшості лі-дерів української революції мав поверховий, неглибокий харак-тер. Він був проявом певної інтелектуальної моди. Основу уяв-лення про соціалізм не лише рядових, а й деяких керівних діячів українських партій складало читання популярних брощур, газет і гасел маніфестацій. До того ж, політичний досвід українських соціалістів нерідко дорівнював декільком місяцям.

59. Перший та другий універсали центральної ради. М Грушевський.

Щоб і надалі відігравати роль найвпливовішої сили в Україні, Центральна Рада 23 червня 1917 р. видала Перший Універсал до українського народу. Михайло Грушевський сформулював про-граму і платформу Української Центральної Ради, основною ме-тою якої було домогтися від Тимчасового уряду визнання і прого-лошення національно-територіальної автономії України. Вслід за цим на пропозицію Української партії соціалісті в-революціонерів було утворено Генеральний секретаріат Центральної Ради, який очолив Володимир Винниченко. Стан справ в Україні, зокрема проголошення Першого Універсалу, занепокоїв російські офіційні кола в Петрограді. 11 липня 1917 р. до Києва прибула делегація Тимчасового уряду. У результаті було досягнуто порозуміння між Центральною Радою і Тимчасовим урядом. Міністри Тимчасового уряду визнали право України на автономію та погодилися з тим, щоб Центральна Рада! Генеральний секретаріат стали крайовими органами влади в Україні. Центральна Рада у свою чергу визнава-ла майбутні Всеросійські установчі збори і до їх скликання зобо-в'язувалася не здійснювати ніяких таємних заходів щодо встанов-лення автономії України. Під час переговорів було вирішено про-блему представництва в Центральній Раді національних меншин. Але під тиском Тимчасового уряду від проголошених у Першому Універсалі принципів відступила і сама Центральна Рада. У Дру-гому Універсалі, схваленому 16 липня 1917р., вона заявила про визнання Всеросійських установчих зборів, які мали встановити автономію України. Тези про волю України і про те, що українсь-кий народ сам творитиме своє життя, проголошені в Першому Універсалі, у Другому були фактично заперечені. Цей політичний компроміс ослабив авторитет Центральної Ради, посіяв у свідо-мості широких мас недовір'я до свого парламенту. Продовжуючи державотворчу діяльність, Центральна Рада уклала "Статут Вищо-го Управління України". Однак новий кабінет міністрів Росії не затвердив його. Новий Генеральний секретаріат було доручено сформувати Д.Дорошенку. З принципових питань він не дійшов згоди з М.Грушевським і новосформований уряд знову очолив В.Винниченко.