49 Соціально-економічний розвиток після реформи 1861 р.

За 40 пореформених років населення 9 українських губерній зросло з 13,4 до 23,4 млн.чол. Найінтенсивніше примножувалась людність південної України.

Відчуваючи земельний голод, українське селянство мігрувало в південно-східному напрямку, особливо інтенсивно — в райони Кубані.1863 —1902 pp. в Україні надійшло в ринковий обіг 25,6 млн. десятин приватновласницьких земель. Власниками більшості проданої землі були поміщики. Усе ж поміщицьке землеволодіння скоротилося на 2/з. Земля, що вийшла за межі дворянського стану, потрапила до рук селян, меншою мірою — підприємців, купців. З 1877 по 1905 р. селяни викупили в поміщиків до 4,5 млн. десятин землі. За цей час селянське приватне землеволодіння зросло в 4 рази.

Більшість приватновласницьких земель (майже 11 млн. десятин) залишалася в руках поміщиків. Відчуваючи земельний голод, селяни нерідко шукали долю на чужині, але еміграція не могла розв'язати назрілих проблем. Соціальні відносини на селі ставали дедалі напруженішими.

У пореформену епоху одним з найважливіших чинників розвитку продуктивних сил стало інтенсивне будівництво залізниць. Перший його етап припав на 60 — 70-ті pp. Утворилися великі транспортні центри — Київ, Харків, Одеса. Розташування залізничної мережі визначалося насамперед інтересами українських поміщиків, зацікавлених у вивозі товарного хліба: у південному напрямку — на експорт, у північному — на загальноросійський внутрішній ринок.

Величезні капітали, необхідні для залізничного будівництва, надходили з-за кордону..

Другий етап інтенсивного залізничного будівництва припав на 90-і pp. За густотою залізничної мережі Україна 1900 р. поступалася лише прибалтійським і центральним сільськогосподарським губерніям. Підприємницька лихоманка в Донецькому басейні розпочалася в 70-х pp. Перша акціонерна компанія за участю французького капіталу з'явилася в басейні 1872 р. До кінця століття налічувалося вже два десятки компаній, утворених за допомогою іноземного капіталу. На півдні України було знайдено великі поклади руд, особливо залізних і марганцевих. Перший великий металургійний завод у Донбасі почав будувати англійський підприємець Дж. Юз. Російський уряд забезпечив йому сприятливі фінансові умови, і 1877 р. завод виробив майже 1,5 млн. пудів заліза й сталі. На поч. XX ст. в Україні вже працювало 17 великих металургійних заводів, які давали 92 млн. пудів чавуну.

Високими темпами розвивалося машинобудування, передусім сільськогосподарське, транспортне, металургійне. В цукровій промисловості заводи застарілої технології (вогневі) було ліквідовано або реконструйовано. За 40 років виробництво цукру в Україні зросло майже в 5 разів.

Кількість міст в Україні не збільшилася: в 1863 р. їх було 129, у 1897 р. —130

Напр. XIX ст. в Україні налічувалося 4 великих міста — Одеса (404 тис. жителів), Київ (248 тис), Харків (174 тис.) і Катеринослав (113 тис). Розвиток залізниць зумовив появу міст нового типу —- залізничних вузлів. У передвоєнні роки роль залізничного будівництва в піднесенні промисловості зменшилася

Відбувалася концентрація промисловості.

Україна, як тлумачила радянська історіографія 20-х pp. (М. Яворський, М. Волобуєв та ін.), була об'єктом колоніальної експлуатації з боку Росії.

Але найбільше страждало населення від різних державних податків — прямих і опосередкованих.