48 Реформи 69 70 років 19 століття вплив на соціально економічне життя

Судова реформа була проведена в 1864 р. Раніше суд був становий, закритий і цілком залежав від царської адміністрації, зокрема губернатора. У результаті реформи було утворено суд присяжних. Присяжними були виборні особи, що залучалися до розгляду карних судових справ, пов’язаних із втратою всіх або частини громадянських прав, і виносили рішення про винуватість чи невинуватість підсудного.

Запроваджувалася змагальність сторін: прокурора — звинувачення й адвоката — захисту. Звинувачуваний отримував право захисту та здійснював своє право на захист або сам, або через адвоката. Суд став відкритим. На його засіданнях могли бути присутні представники преси та глядачі. У кожній губернії було створено першу судову інстанцію — окружні суди. Також сформувалися три судові палати: Київська, Харківська та Одеська. З’явився інститут мирових суддів, які розв’язували дрібні справи. Касаційні функції виконував сенат.

Судова реформа 1864 р. в Російській імперії була однією з найпрогресивніших, але зберігалася певна нерівність для громадян різних станів. Так, наприклад, існували окремі суди для духовенства й військових. Збереглися волосні суди у справах селян, які не були пов’язані із загальною судовою системою та мали право присуджувати селян до принизливого покарання, биття різками.

Земська реформа була проведена в 1864 р. Її метою було поліпшення системи управління. Реформа передбачала запровадження органів місцевого земельного самоврядування губернського та повітового рівнів. Створювалися земства — загальні виборні органи місцевого (земського) самоврядування з розпорядчими (губернські та повітові земські збори) та виконавчими (губернські та повітові земські управи) функціями.

В Україні органи земського самоврядування було запроваджено в 1865—1870-х рр. у шести губерніях на території Лівобережної, Слобідської та Півдні України. На території Правобережної України, де переважна більшість поміщиків належала до польської шляхти й брала участь у польському національно-визвольному русі, земські установи запроваджено лише в 1904 р.

Вибори до земських установ здійснювалися відповідно до станової належності, віросповідання та майнового цензу, що надавало переваги землевласникам-дворянам. Водночас у земствах працювали національно свідомі українці — учителі, лікарі, агрономи. Серед них — відомі діячі українського національного руху П. і Д. Дорошенки, І. Шраг, В. Тарновський, Б. Грінченко, М. Коцюбинський.

Земства займалися доглядом та ремонтом шляхів, організацією охорони здоров’я, будівництвом та утриманням шкіл, налагодженням поштового зв’язку, розподілом державних грошових зборів. Утримання земств здійснювалося за рахунок оподаткування населення.

Міська реформа була проведена в 1870 р. Створювалися безстанові органи самоуправління — міські думи, членів яких обирали всі платники податків. У коло обов’язків міських дум входило упорядкування міст, промисловості, торгівлі тощо. Члени думи обирали міську управу на чолі з головою, посада якого мала бути затверджена міністром внутрішніх справ чи губернатором. За діяльністю органів міського самоврядування здійснював нагляд губернатор. Реформа врахувала інтереси міської торговельно-промислової буржуазії, що зростала кількісно та прагнула відстоювати свої інтереси.

Військова реформа проводилася протягом 1862—1877 рр. Метою реформи було шляхом модернізації армії створити сучасне боєздатне військо. Українські губернії увійшли до трьох нових військових округів: Київського, Одеського, Харківського. У губерніях та повітах запроваджувалися управління військового начальника.

Було прийнято новий військовий статут. Замість рекрутчини запроваджувалася загальна військова повинність. Було скорочено термін військової служби, який раніше становив 25 років. Чоловіки, які досягли 21-річного віку, мали служити в піхоті — шість, на флоті — сім років. Заборонялися тілесні покарання. Створювалася мережа військових навчальних закладів із покращеною підготовкою офіцерських кадрів. Армія почала оснащуватися сучасними видами зброї, було проведено переобмундирування. Реформа освіти була проведена в 1864 р. Згідно з «Положенням про початкові народні училища» запроваджувалася єдина система початкової освіти. Початкові школи могли створювати державні та громадські установи, приватні особи. Навчально-виховний процес контролювався повітовими та губернськими шкільними радами, до яких входили представники влади, земств і духовенства. Серед обов’язкових предметів були граматика, арифметика та Закон Божий.

Реформування зазнала й середня освіта. Створювалися класичні та реальні чоловічі й жіночі гімназії з платним навчанням. Випускники реальної гімназії могли вступати до вищих технічних навчальних закладів, класичної гімназії — до університетів. У випускниць жіночих гімназій такого права не було.

Відновлювалася автономія університетів, діяльністю яких керувала рада професорів. Це нововведення сприяло демократизації внутрішнього університетського життя.

Цензурна реформа була проведена в 1865 р. Цензурні установи виходили з-під підпорядкування Міністерства народної освіти та передавалися Міністерству внутрішніх справ. Особливо суворому нагляду піддавалися невеликі за розміром видання, призначені для масового читача. Вони підлягали попередній, ще до друку цензурі. Великі книги від такої перевірки звільнялися. Усі провінційні видання підлягали попередній цензурі. За порушення цензурних вимог передбачалися засоби адміністративного впливу, у тому числі й заборона видання. Фінансова реформа проводилася протягом 1860—1864 рр. Було реформовано податкову та кредитну системи, здійснено реформи в бюджетній галузі та фінансовому контролі. У 1860 р. було засновано Державний банк, діяльність якого в Україні позитивно вплинула на розвиток промисловості та торгівлі, сприяла розширенню мережі приватних банків. Було здійснено заходи щодо упорядкування державного бюджету, створення місцевих органів державного контролю, зменшення ряду державних витрат, стимулювання вітчизняного виробника, обмеження іноземного інвестування в промисловість, забезпечення державної підтримки акціонерним товариствам, банкам, підприємствам, що потрапили до фінансової скрути, створення кредитної системи.