3.Економічний розвиток та економічна думка у Стародавніх Греції та Римі.

Економічна Думка періоду раннього рабовласництва (X — VI ст. до н.е.) у Стародавній Греції свідчить про перехідний характер суспільних відносин від родо­вого ладу до рабовласницького.

Уявлення про економічну думку Стародавньої Греції класичного рабовласницького періоду (V ст. до н.е.) дає економічна програма Перікла, який був першим стратегом і керів­ником афінської держави. Перікл практично ліквідував майновий ценз, увів плату за державну й військову служ­бу, запровадив громадські роботи, що давали заробіток бідним, за­охочував торгівлю та ремесло.

Ідеї економічного характеру були ви­словлені філософами Демократом (бл. 460 — бл. 370 до н.е.) та Сократом (бл. 470 — 399 до н.е.). Так, Демокріт говорив про при­марність багатства, оскільки той є багатим, хто задовольняється малим («не можна назвати бідним того, хто задоволений своєю до­лею» і «не можна назвати багатим того, хто не задоволений тим, що має»). Він захищав приватну власність, виправдовував рабство, але був проти надмірного зростання землеволодіння. Сократ усю економічну діяльність зв'язував із моральними чеснотами, оскільки для того, щоб збагатіти, потрібні наполегливість, благочестя, а для того, щоб зберегти багатст­во, — стриманість

У добу загострення суперечностей і початку кризи рабовласни­цького суспільства (IV ст. до н.е.) економічна думка Стародавньої Греції сягає розквіту. Основні ідеї давньогрецьких мислителів Ксенофонта(давав характеристику рабовласницького господарства,давав поради щодо поліпшення організації гос­подарства й підвищення продуктивності рабської праці) Платона(у праці «Держава» Платон виклав свою концепцію ідеальної держави. по суті,це є дві держави: держава багатих і держава бідних. Нерівність, на думку Платона, випливає із самої природи людей, че­рез що є нездоланною. Поділ праці у Платона є основним принципом побудови держави) та Арістотеля(як і Платон, створив проект «найліпшої держави». Соці­альною основою такої держави мають бути громадяни, які володі­ють «власністю середньою, але достатньою», оскільки «середній до­статок з усіх благ якнайліпший». Найбільш привілейованими громадянами є політичні Діячі, а також філософи. Уся земля держави поділяється на дві час­тини, одна з яких перебуває у державному володінні, а інша — у приватному.) увійшли до скарбниці економічної спадщини людства.

Ясна річ, що цент­ральне місце серед соціально-економічних проблем Стародавнього Риму займали проблеми рабства й аграрні проблеми, пи­тання раціональної організації рабовласницьких господарств.

Трактат «Землеробство», написаний Марком Порцієм Катоном Старшим (234 — 149 до н.е.), містить рекомендації щодо ведення натурального рабовласницького гос­подарства з певною ринковою орієнтацією. Катон, як і його грецькі попередники, уважав землеробство за найпочесніше заняття. Для підвищення дохідності маєтків Катон дає поради щодо облаштування господарства, організації в ньому вироб­ництва і праці рабів. Катон, проте, виняткову увагу приділяє рабам і організації їхньої праці. Він радить суворо поводитися з рабами, карати за найменші провини.

Позбавлення селян землі і концентрація її в руках великих земле­власників зумовили необхідність проведення аграрних реформ. Опрацювання проектів таких реформ та їх втілення в життя зв'язані з іменами народних трибунів братів Гракхів — Тіберія і Гая Пропоновані ними реформи поляга­ли, по-перше, у відновленні та зміцненні дрібного землеволодіння; по-друге, у поверненні пролетарів (зубожілих дрібних виробників) до господарської діяльності; по-третє, у обмеженні розмірів земель­них ділянок, що можуть бути у розпорядженні одного господаря (однієї родини).

Яскравим виразником економічних поглядів раннього християн­ства був відомий християнський теолог Августин. Він проповідував необхідність праці для всіх.При цьому дуже важливо, що фізичну працю Августин уважав такою ж почесною, як і працю розумову. Про­ти рабства він не виступав. Завдання церкви, на його думку, поляга­ло не в тім, щоб звільнити рабів, а щоб зробити їх добрими.

У центрі римської економіч­ної думки завжди стояли питання організації рабовласницького гос­подарства та управління ним.