6.Загальна характеристика феодального господарства Європи на межі хv – хvі ст. Характеристика основних господарських форм феодального ладу.

На кінець XV ст. економіка феодального господарства в країнах Західної Європи набула певного розвитку. Чітко окреслилося феодальне та селянське господарство. Швидко зростає економічна роль феодальних міст, які стрімко розвиваються, а в них -ремісничого виробництва, що перетворюється на дрібнотоварне, поглиблюється суспільний поділ праці, розвивається внутрішня та зовнішня торгівля, зростає роль грошей. Зростання ринку, втягування сільського господарства в товарно-грошові відносини лягає в основу цих процесів.

Феодальне виробництво існувало в двох основних формах: в формі панщинного і оброчного господарства.

• панщинне - вся земля феодального маєтку ділилася на 2 частини: на панську, на якій працею та інвентарем селян велося виробництво продуктів (ці продукти повністю привласнювались феодалом), та на селянську, надільну, на якій селянин вів господарство для себе;

• оброчне - земля феодального маєтку передавалась. Одна частина створеного в господарстві продукту у вигляді оброку передавалась феодалу, а інша - залишалась у селянина. Перша - додатковий продукт, друга -Необхідний.

Додатковий продукт присвоювали власники землі у формі земельної ренти.

феодальна земельна рента виступала у таких формах:

1) відробіткова рента. Вона існувала в умовах панщинного господарства;

2) рента продуктами (натуральний оброк). Вона існувала в умовах

оброчного господарства;

3) грошова рента. Це перетворена форма ренти продуктами. Вона існувала у більш пізньому періоді розвитку товарно-грошових відносин.

У кінці другого періоду європейського феодалізму намітився його розклад, який був пов’язаний з такими процесами:

- Розвитком товарного господарства; яке переростало в ринкове.

- Формуванням великих капіталів

- Перетворенням феодальної земельної власності на об’єкт купівлі-продажу;

- Використанням найманої робочої сили ;

- Переважанням грошової ренти;

- Посиленням майнової та соціальної диференціації( Розоренням середніх і дрібних дворян)

- Зростанням міського населення;

Значну роль у занепаді феодального господарства відіграло мануфактурне виробництво у XVI – XVIII ст.

7. Становлення та розвиток мануфактурного виробництва в Європі.

Від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, тому господарство XVI—XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Існували два типи мануфактур — розсіяна (децентралізована) та централізована.

• Розсіяна (XVI —XVII ст.) ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі.

• Централізована характеризувалася територіальною єдністю (XVII ст.)

Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Зародження мануфактур відбувалося у 2 напрямах:

1) торговий капітал підпорядковував виробництво;

2) виробник ставав і підприємцем, і купцем. Одночасно в промисловості зберігалися ремесло і дрібне товарне виробництво.

Передумови індустріалізації сільського господарства формувалися у 3 основних напрямах:

• створення буржуазних форм земельної власності,

• перетворення феодальної ренти на капіталістичну,

• зростання товарності.

Ці процеси відбивали боротьбу між ринковим підприємництвом і дрібнотоварним виробництвом.