5.1.4. Столичний економічний район

1. Економіко–географічні показники району: площа – 90,7 тис. км²; кількість мешканців – 7,0 млн. чол; щільність населення – 77,5 чол. на 1 км ; промислове виробництво переважає над сільськогосподарським; четверту частину валової промислової продукції виробляє машинобудування; у районі знаходить-ся надпотужний комплекс скляної і фарфоро–фаянсової промисловості в Україні; у районі виробляється більш ніж 80 % вовняних тканин у країні; біля 60 % залізничних перевезень складають транзитні вантажі.

У районі розвиваються 4 значних промислових вузли: Київський, Черні-гівський, Житомирський, Білоцерківський.

2. Економіко–географічне положення. Природні умови та природні ресурси. Район займає території Київської, Чернігівської та Житомирської об-ластей, що розташовані на Півночі України. Межує з Північно – Західним, Подільським, Центральним, Північно – Східним районами України, а також Республікою Бєларусь і Росією.

Район відрізняється вигідними природними умовами. Територія входить у зону змішаних широколистових лісів і лісостепу. За характером рельєфу це низинні і пагорбкувато–рівнинні простори. Перші займають північні, центральні і східні території, другі – західні і південно – західні.

На клімат впливають арктичні, атлантичні та континентально – помірні повітряні маси. За рік випадає 550 – 700 мм опадів, температура влітку +19 С, зимою – 7° С. Помірно тепле літо й помірно холодна зима сприяють господ-дарській діяльності, що обумовлює високий ступінь економічного розвитку району.

Район має значні природні ресурси. Особливо виділяються нерудні корис-ні копалини: червоні й сірі граніти, чорні й сірі лабрадорити (Житомирська обл.), гнейси (доли рік Рось, Ірпінь, Тетерев), крейда (правий берег ріки Десна), будівельні піски (північні території району), фосфорити (Чернігівська обл.). Знайдено запаси мергелю, вогнетривких, цегельних і черепичних глин. Район має лікувальні грязі та мінеральні води (Київська обл. – Миронівський, Біло-церківський та Броварський райони, Житомирська обл. – Новоград – Волинсь-кий). Відкрито значні запаси янтарю. З паливних ресурсів є великі запаси торфу (Житомирська і Чернігівська обл.), буре вугілля (Житомирська обл.) і нафта (Леляківське і Гнединщевське родовища). Значні запаси урано­вих руд (Київська обл.), титанових руд (дол ріки Ірша Житомирської обл.).

Грунти представлені дерено – підзолистими, сірими і світло – сірими опідзоленими, типовими й опідзоленими чорноземами.

Рослинний світ характеризується деревинною рослинністю – змішаними широколистовими лісами й різнотрав'яним лісостепом. У лісах переважають сосна, дуб, бук європейський, клен, береза, ясень і тополя, а в різно – трав'яному лісостепу – природні сінокісні пасовища, природні луки.

Водні ресурси складаються з вод рік: Дніпро, Тетерев, Ірпінь, Десна, Прип'ять, Рось і водоймищ: Київського та Канівського.

3. Населення і трудові ресурси. Середня щільність населення – 77,5 чол. на 1 км . Розміщення його нерівномірне: найбільш густо заселена Київська обл., найменш – Чернігівська.

Найвищий рівень урбанізації в Київській обл. – 78 % , у Чернігівській – 57 %, в Житомирській – 55 %. Великі міста: Київ, Чернігів, Житомир, Біла Церква, Ніжин, Прилуки, Бердичів, Деркач, Ростов, Бориспіль.

У районі мешкають представники багатьох національностей, переважно це наукові, науково – дослідні, інженерні кадри.

4. Промисловість і сільське господарство. Господарство району являє собою багатогалузеву структуру. Провідними галузями промисловості є: машинобудування, хімічна, легка та харчова промисловості.

Машинобудівна промисловість випускає шляхобудівельні, транспортні та сільськогосподарські машини, трактори, технологічне устаткування для харчової та хімічної промисловості. Найбільш розвинене точне й неметалічне машинобудування.

Головним напрямком хімічної промисловості є виробництво штучного та синтетичного волокна, пластичних мас, гумоазбестових виробів, азотних добрив, кормових антибіотиків, лаків, фарб. Працює велика кількість фарма-цевтичних підприємств.

Легка промисловість працює на хімічній і місцевій сировині. Провідною є текстильна промисловість: шовкова (Дарниця), вовняна (Чернігів, Біла Церква, Богуслав, Березань), льняна (Житомир). Шкіряно – взуттєва промисловість являє собою комплекс: шкіряні заводи (Васильків, Бердичів, Баришевка, Київ), взуттєві фабрики (Київ, Чернігів, Прилуки, Біла Церква), шкіряно – галантерейне виробництво (Київ, Чернігів).

У районі розвинені швейне та трикотажне виробництво.

Розвинутий у районі і лісопромисловий комплекс: лісозаготівля, лісопиляння, фанерне, паперове та лісохімічне виробництва. Паперові фабрики працюють в м. Обухові Київської обл., м. Крюківцях Чернігівської обл., м. Коростишові і м. Малині Житомирської обл. Лісохімічні підприємства вироблять скипидар, хвойно – ефірну олію, дьоготь (Тетерев і Клавдієво – Тарасове Ки-ївської обл.).

Електроенергетику представлено Чорнобильською АЕС, Трипольською ГРЕС, Київською ГЕС і ГАЕС на Дніпрі.

Будівельна індустрія виробляє м'яку стріху, шифер, азбоцементні труби, залізобетонні конструкції, здійснює обробку будівельного каменю.

Комплекс скляної та фарфоро – фаянсової промисловості найпотужніший у країні. Скляна промисловість розвинена в містах Києві, Бучі, Бабинцях, Гостомелі, Миргі, Пісковцях, а фарфоро–фаянсова – у Барановці, Довбишу, Олевську, Білій Криниці, Городницю, Коростені, Кам'яному Броді.

Багатогалузевим є АПК. У рослинництві переважає зерно, технічні і кормові культури. З зернових вирощують озиму пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, гречку, зернобобові. З технічних культур це, в основному, цукровий буряк, льон, хміль, соняшник. Повсюди вирощують картоплю, навколо Києва розвинуте овочівництво. Великі площі займають сади.

У тваринництві виділяються м'ясне свинарство, молочно – м'ясне тваринництво, а також бджільництво, шовківництво, рибництво.

Харчова промисловість перероблює продукцію сільського госпо-дарства. Розвиваються цукрова промисловість (Бердичів), молочно – консервна (Бахмач, Овруч), м'ясна (Київ, Чернігів, Житомир, Бердичів, Прилуки, Біла Церква, Деркач, Бахмач, Новгород – Сіверський), молочна, плодоовочева, кондитерська (Київ), спиртова (в обласних центрах).

5. Транспорт. Транзитна система достатньо розвинута завдяки геогра-фічному положенню району. Залізницею перевозиться велика кількість транзит-них вантажів. Найбільшими магістралями є: Бахмач – Київ – Козятин, Київ – Знаменка, Ковель – Київ, Київ – Фастів – Новгород – Сіверський.

Автомобільний транспорт виконує дві функції – перевезення пасажирів і продукції АПК. Крізь район йдуть транзитні магістралі в Росію, Польщу, Болгарію.

Особливу роль грає повітряний транспорт. Київ – самий значний у країні вузол, особливо велике його значення в міжнародних зв'язках.

Через район проходить широка система трубопроводів. Міждержавні зв'язки здійснює також річковий транспорт – по ріках Дніпро, Десна і Прип'ять. Найбільш значні порти – Київ і Чернігів.

6. Міжрайонні економічні зв 'язки. У районі ввіз продукції переважає над вивозом. З району вивозять: хімічне волокно, пластичні маси, шини, гумовотехнічні вироби, медичні препарати, кормові антибіотики, екскаватори, прилади, хміль, льон, тканини, облицьовувальний камінь, верстати.

Ввозять: чорні та кольорові метали, легкові автомобілі, мінеральні добрива, бурякозбиральні комбайни, вугілля, устаткування для легкої та харчової промисловості, добрива, сільськогосподарські машини, верстати, землеоброблювальну техніку, продукцію АПК, автобуси, телевізори, автомобільні крани, ліс, трактори, нафтопродукти, вантажні автомобілі, підшипники.

7. Проблеми розвитку району: нерівномірний територіальний розвиток (особливо Чернігівської та Житомирської областей); складна демографічна ситуація; екологічні проблеми, пов'язані з Чорнобильською аварією; зменшення сільського населення; економічна та соціальна проблеми Києва – забезпечення населення роботою, транспортом, житлом.

Таблиця 5.11