2. Якісна оцінка трудового потенціалу

Трудовий потенціал – це складне структурне утворення, загальний термін особового фактора виробництва.

Формування трудового потенціалу здійснюється за схемою: «населення –трудові ресурси – трудовий потенціал».

Якісна визначеність трудового потенціалу формується в залежності від потреб виробництва, кон'юнктури ринку праці, системи соціально – економічних відносин. Україна завжди відзначалася високою якістю трудового потенціалу з точки зору професійно – освітнього, кваліфікаційного та інтелектуального рівня робочої сили. В нових економічних умовах. у зв'язку з вивільненням та трансформуванням надлишку висококваліфікованої робочої сили, відбуваються стихійні явища, що ведуть до якісних змін у структурі трудових ресурсів.

Управління ефективним використанням трудового потенціалу повинно виходити з оцінки його якості та забезпечувати її покращення. В системі ринкових відносин використання трудового потенціалу поєднується з функціонуванням різних форм власності та забезпеченням економічної зацікавленості в результатах праці та існуванням безробіття.

Збереження та відтворення трудового потенціалу повинно здійснюватись за такими напрямками:

а) постійне відслідкування визначальних показників стану трудового потенціалу в галузях і регіонах, що дасть можливість їх оцінити і на цій основі розробляти відповідні заходи на державному та регіональному рівнях;

б) впорядкування регулюючої функції мінімальної заробітної плати;

в) обґрунтування міжгалузевої, міжкваліфікаційної та міжпосадової диференціації заробітної плати;

г) застосування цілеспрямованої, суворо вибіркової підтримки висококваліфікованих трудових колективів та окремих категорій спеціалістів;

д) перехід до нової моделі відтворення робочої сили, яка б забезпечила відповідність трудового потенціалу вимогам, пов'язаним з процесом входження України у світовий економічний простір.

Оцінка трудового потенціалу залежить від необхідності та корисності робітника. Винагорода за працю являється засобом взаємної компенсації інтересів суспільства та робітника.

Можна виділити наступні чотири основні варіанти характеристики трудового потенціалу працівників:

1. Трудовий потенціал окремої особи – це трудовий потенціал конкретного працівника, що має певну якість.

2. Трудовий потенціал групи – система здібностей конкретного трудового колективу, пов'язана з обов'язковим доповненням, залежністю та дією його членів.

3.Трудовий потенціал типового працівника, існуючого на певній території в певний час; він належить також і сукупному носію індивідуального трудового потенціалу – потенціалу професійного співтовариства працюючих.

4.Сукупний трудовий потенціал виробничих груп – безліч окремих колек-тивних потенціалів, існуючих у конкретному місті, носієм якого є безліч груп – сукупний носій колективного трудового потенціалу.

Трудовий потенціал працівника являє собою систему, яку можна описати наступними характеристиками: кожний її елемент функціонує у середині системи в часі та в певних умовах середовища, в яких існує сама система. Система – це безліч закономірно з'єднувальних між собою елементів, утворюючих певну цілісність, єдність. Логічною основою для класифікації компонентів і елементів трудового потенціалу є: традиційний підрозділ особистості на рівні та функції, який кожний компонент виконує відносно особистості (табл. 7.1).

Таблиця 7. 1