Питання для самоконтролю
Розкрийте поняття «економічні закони» з огляду на дисципліну «Розміщення продуктивних сил».
Що розуміється під поняттям «закономірність»?
Перелічте закономірності, які входять до системи закономірності про-дуктивних сил.
Що являє собою економічний район?
Розкрийте сутність принципів розміщення продуктивних сил.
Перелічте основні принципи розміщення продуктивних сил.
Що розуміється під поняттям «фактори розміщення продуктивних сил»?
Перелічите і розкрийте зміст груп факторів розміщення продуктивних сил.
На які групи поділяються елементи інфраструктури і розкрийте їхню сутність?
10.Які важливі характеристики, в економічному смислі має інфраструктура?
ЛЕКЦІЯ 4. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ
РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
4.1. Загальна і порівняльна ефективність
при розміщенні продуктивних сил
Розміщення підприємств, груп виробництв завжди потребує наукового обґрунтування. Для цього існують спеціальні методи, за допомогою яких оцінюється загальна ефективність виробництва і територіальна організація господарства.
Критерієм ефективності розміщення продуктивних сил завжди вважались витрати, тобто їх мінімум при досягненні необхідних обсягів виробництва. Показниками ефективності виступають: питомі капіталовкладення, трудоємність, фондоємність, матеріалоємність, строки окупності витрат, собівартість продукції, продуктивність праці. На ефективність впливають також транс-портні витрати, рівень розвитку інфраструктури, географічне положення та інші фактори. Ефективність виробництва визначається двома складовими: ефектом виробничої діяльності і витратами на його досягнення. При цьому головною умовою виступає максимум при мінімумі витрат.
Розрізнюють загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність. За-гальна ефективність визначається методом зіставлення одержаного приросту знов створеної вартості з визначеними капіталовкладеннями.
Порівняльна ефективність розраховується при виборі найбільш імовірного варіанту розміщення об’єкта серед всіх інших кількісних об’єктів.
4.2. Розрахунок показника ефективності розміщення продуктивних сил
При розрахунках прийнято використовувати нормативний показник ефек-тивності. Величина цього показника для державного сектору економіки України була встановлена у 0,15, тобто є нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень Е означає нижню припустиму межу ефективності. Він є оберненою величиною строку окупності й означає визначену частину капіталовкладень, що окупаються протягом року.
Для розрахунку порівняльного економічного ефекту при виборі де-кількох варіантів розміщення об’єктів використовується формула приведених витрат. Береться сума всіх поточних витрат на виробництво одиниці продукції (собівартість) С і множник питомих капітальних витрат К з нормативним коефіцієнтом їхньої ефективності Е, тобто:
Множення цієї величини на кількість продукції, яка визначається балансовими розрахунками, дає повні приведені витрати. У розрахунках враховуються виробничі та транспортні витрати. Вибір оптимального розміщення підприємства проводиться по мінімуму приведених витрат (порівняння різних варіантів). Таким чином:
Одним з важливих методів економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил є виробничо – збутове зонування.
Для сучасного стану економічного розвитку особливого значення набуває раціональне розміщення продуктивних сил, яке дозволяє забезпечувати нам найбільшу ефективність виробництва, одержувати максимальний прибуток при дбайливому, раціональному використанні природно – ресурсного потенціалу, збереженні й покращенні екологічних умов життя населення. При цьому важливе значення має комплексне використання природних ресурсів і впровадження безвідходних технологій при переробці сировини й палива. При сучасному розміщенні виробництва в умовах ринка, що формується, особливого значення набуває перебудова всієї господарської системи, соціологізація економіки, вирівнювання рівнів економічного розвитку окремих регіонів.
Удосконалення територіальної структури господарства, забезпечення раціонального сполучення економічного та соціального розвитку кожного регіону, національних утворень (автономна республіка Крим), повинне бути спрямоване на покращення їх взаємодії у господарському комплексі України, комп-лексність їхнього розвитку, формування територіально – виробничих комплексів і промислових вузлів, раціональне освоєння природних і економічних ресурсів.
Сучасний стан наукових досліджень дозволяє сформулювати загальні закономірності розміщення та територіального розвитку суспільного виробництва:
раціональне, найбільш ефективне розміщення виробництва;
комплексний розвиток господарства економічних районів і всіх суб’єктів України;
раціональний територіальний розподіл праці між регіонами у межах їх територій;
вирівнювання рівнів економічного і соціального розвитку регіонів.
Найбільшою загальною закономірністю розвитку регіону є раціональне, найбільш ефективне розміщення виробництва. Це означає економію витрат на виробництво продукції, розміщення на конкретній території по можливості всіх стадій виробництва до готового продукту. Природні ресурси у різних регіонах країни відрізняються за величиною запасів, змістом корисних компонентів, гірничо – геологічних умов залягання. Великого значення при цьому набувають транспортні умови, які забезпечують наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії та споживання. Великий вплив на розміщення виробництва має вартість перевезень, особливо в Україні де присутнє нерівномірне розміщення природних ресурсів. Тому одним з головних завдань є скорочення надмірно далеких, особливо громіздких перевезень, наближення енергоємних виробництв до джерел сировини, а паливно – енергетичних – до джерел енергії.
Комплексний розвиток господарства економічних районів і всіх областей України – це сполучення галузей спеціалізації, які мають загальнодержавне значення, галузей виробництва, які задовольняють потреби населення, а також потреби провідних галузей і галузей інфраструктури. Комплексність господ-дарства регіону передбачає укріплення економічних зв’язків між галузями спеціалізації, галузями, які доповнюють територіальний комплекс і сферою послуг.
Раціональний територіальний поділ праці між регіонами і в межах їх територій є необхідною умовою ефективного розміщення виробництва в умовах ринкової економіки.
У розвитку територіального поділу праці спостерігається об’єктивна закономірність. У ході підвищення рівня розвитку продуктивних сил зростає чи-сельність економічних районів, які виготовляють однойменну продукцію, і питома вага старих районів у виробництві цієї продукції, як правило, знижується при безперервному зростанні її обсягу.
Територіальний поділ праці є однією з найважливіших форм суспільного поділу праці і являє собою спеціалізацію різних районів країни на тій чи іншій галузі промислового або сільськогосподарського виробництва.
Регіони мають різні економічні, природно – ресурсні й історичні умови та особливості, різні рівні економічного розвитку. Тому кожний регіон може формувати свою, притаманну тільки йому, ринкову спеціалізацію економіки і на основі економічних зв’язків обмінюватися продукцією з іншими регіонами.
Вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів є найважливішою закономірністю розміщення виробництва, важливим фактором прискорення темпів розвитку не тільки найбільш відсталих територій, але й країни в цілому.
З точки зору стратегії розміщення продуктивних сил, вони, являючись відображенням законів розвитку ринкової економіки, діють не ізольовано друг від друга, вони взаємообумовлені.