7.3. Перспективи професійного розвитку трудового потенціалу України

Сьогодні в Україні 22,1 мільйона зайнятого населення: при цьому якість пропозицій фахівців на ринку праці не відповідає вимогам роботодавців ані щодо їх професійно-освітньої підготовки, а ні щодо мобільності і економічної активності.

Формування трудового потенціалу і перспективи його розвитку є визначальними для подальшої долі економіки України й створення умов для її переходу на інноваційну модель.

Водночас рівень і якість трудового потенціалу відіграють провідну роль у забезпеченні стабільності та конкурентоспроможності економіки країни, а також є основою життєзабезпечення і стабільності у суспільстві.

Науковці стверджують, що якщо ситуація не зміниться, то у 2015 році потреби промисловості у кваліфікованих робітниках у більшості регіонів України задовольнятимуться лише на 30 – 37 відсотків. Водночас, через трудову міграцію Україна втратила близько 3,5 мільйонів осіб переважно молодого та середнього віку – найбільш продуктивної частини населення, і третина з них – кваліфіковані фахівці. Тому, на думку і науковців, і державних мужів у сфері розвитку трудового потенціалу України особливу увагу слід звернути на його якість, яка залежить від освітянської галузі. Освіта відтворює трудовий потенціал країни, і водночас є одним із чинників модернізації економіки, її становлення на інноваційний фундамент.

Забезпечити економіку кваліфікованими кадрами та збалансувати попит і пропозицію робочої сили на ринку праці з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку української економіки можливо лише об'єднавши і скоординувавши зусилля центральних і місцевих органів виконавчої влади, роботодавців та представників освітньої галузі.

Розвиток соціального партнерства, залучення роботодавців у процес підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів, оновлення навчально – матеріальної бази навчальних закладів, а також оновлення змісту професійної освіти є надзвичайно важливим для сфери освіти, для її подальшого розвитку.

Сьогодні мережа навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України (МОН) налічує 941 професійно-технічний навчальний заклад, 347 вищих навчальних закладів Ш-ІУ рівнів акредитації, 619 – І-ІІ. Маємо 202 вищі навчальні заклади недержавної форми власності, понад 1,5 тисячі навчальних закладів інших форм власності і підпорядкування здійснюють професійну підготовку громадян.

Державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою формується за заявками вищих навчальних закладів і починаючи з 2000 року його обсяги постійно збільшуються. Стабілізувалося і держзамовлення на робітничі кадри – нині воно становить 225 тисяч осіб (50 відсотків від загального контингенту). Проте відсутність прогнозування на загальнодержавному та галузевому рівнях значно ускладнює визначення потреби у підготовці фахівців різного професійного спрямування, удосконалення мережі навчальних закладів та їх перепрофілювання, спеціалізацію.

Протягом останніх років суттєво знизився й рівень професійної підготовки випускників професійно – технічних навчальних закладів. Це пояснюється тим, що економічне становище підприємств не дозволяє проводити практику учням та студентам в умовах реального виробництва, а з іншої сторони – матеріально – технічне та кадрове забезпечення системи освіти невпинно погіршується. Фактично понад 80 відсотків навчального обладнання та техніки у професійно – технічних закладах використовується більш ніж 25 років. Воно морально та фізично застаріле. Бракує близько однієї тисячі кабінетів і лабораторій, 150 навчально – виробничих майстерень. Через низьку заробітну плату та неналежні соціально – побутові умови з училищ звільняються викладачі та майстри виробничого навчання. Сьогодні не вистачає 15 відсотків майстрів виробничого навчання і 8 відсотків викладачів. Потрібні радикальні зміни як механізму фінансування, так і принципів організації професійно-технічної освіти.

Щоб виправити ситуацію необхідно об ' єднати зусилля всіх сторін цього процесу. І МОН бачить подальший розвиток стосунків з роботодавцями та іншими соціальними партнерами у напрямі реалізації ряду стратегічних завдань щодо створення якісного трудового потенціалу України. Серед них схвалення Державної програми розвитку професійно – технічної освіти на 2005-2010 роки поновлення Міжгалузевої ради з питань професійно – технічної освіти, спільне опрацювання і внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України «Про стимулювання участі роботодавців у підготовці кадрів, мате-ріальній підтримці навчальних закладів у реалізації освітніх проектів», підписання Генеральної Угоди між МОН, Мінпраці і Федерацією роботодавців України про співпрацю у підготовці кваліфікованих робітничих кадрів та фахівців із вищою освітою. А також розроблення пропозицій щодо зниження нарахувань на заробітну плату учнів та студентів-практикантів, створення індустрії засобів навчання, забезпечення інформатизації та комп'ютеризації навчальних закладів та інші.

Водночас МОН планує створити інформаційний банк даних характеристик, оцінок і потреб роботодавців у кваліфікованих фахівцях з вищою та професійно-технічної освітою.

Професійна освіта виступає чинником, здатним створити стабільний запас кваліфікації робітника, що дасть змогу оперативно реагувати на швидкі зміни технології виробництва.