8.9. Транспортний комплекс України

Транспорт – одна з найважливіших галузей інфраструктури. Він забезпечує виробничі й невиробничі потреби народного господарства і населення в сіх видах перевезень, а також зв’язок між галузями народного господарства, містом і селом, окремими районами країни, сприяє суспільному територіальному поділу праці, є активним чинником економічної спеціалізації господарства окремих районів, неможливої без обміну продукцією. Транспорт має сприяти якнайш-видшій інтеграції України в загальноєвропейську економічну систему.

Таким чином, транспортний комплекс – це територіальне поєднання взаємопов’язаних видів транспорту, які взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби суспільного господарства і населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. До його складу входить також сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв’язку, різноманітне технічне обладнання, що забезпечує роботу всіх видів транспорту.

За призначенням виділяють транспорт загального призначення (для перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задоволення потреб населення у просторовому переміщенні з виробничою або приватною метою), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний, внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий) та особистого призначення. Розрізняють також транспорт наземний (залізничний, автомобільний, гужовий, в’ючний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний та трубо-провідний.

Усі види транспорту є складовими єдиної транспортної системи – територіального поєднання взаємозв’язаних видів транспорту, які, взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби господарства та населення в перевезеннях вантажів і пасажирів.

Роботу усіх видів транспорту забезпечує транспортна інфраструктура – економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв’язку, різноманітного технічного обладнання. Ефективність її функціонування визначається рівнем економічного збалансування всіх її складових, якого можна досягти лише за раціонального розподілу загального обсягу перевезень між окремими видами транспорту залежно від сфери найвигіднішого використання кожного з них.

Просторова залежність різних транспортних мереж від територіальної організації продуктивних сил впливає на територіальну організацію транспорту в цілому і його окремих складових зокрема. Цей вплив виявляється в існуванні первинних форм просторового зосередження транспорту – транспортних вузлів та пунктів.

Транспортний вузол – це комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які, взаємодіючи, виконують операції щодо обслуговування транзитних та місцевих перевезень вантажів і пасажирів. До складу транспортного вузла входять також споруди місцевого та промислового транспорту. Залежно від видів транспорту, що стикуються, вузли поділяють на залізнично – автодорожні (Львів, Харків), залізнично – водно – автодорожні (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон) і водно – автодорожні (Ялта, Алушта, Канів). До них може примикати повітряний та трубопровідний транспорт.

На території України сформувалося понад 300 транспортних вузлів. За кількістю взаємодіючих видів транспорту в цих вузлах переважають залізнично – автомобільні. Виняток становлять такі великі міжрегіональні вузли, як Харківський, Львівський, Донецький, у складі яких поряд з численними підпри-ємствами залізничного та автомобільного взаємодіють також підприємства авіаційного і трубопровідного транспорту. Згадані види транспорту взаємодіють також з річковим у таких транспортних вузлах, як Київ, Чернігів, та морським – в Одесі, Миколаєві, Ізмаїлі.

Транспортний пункт – один з найважливіших і найпоширеніших еле-ментів територіальної структури різних видів транспорту (залізничні станції, морські та річкові порти, річкові пристані, аеропорти, автостанції). Головні функції транспортних пунктів – економічні (обслуговування перевезень вантажів і пасажирів), технологічні (перевантаження вантажів з одного виду транспорту на інший), технічні (задоволення технічних потреб руху транспортними засобами), а також перерозподіл вантажопотоків за напрямами.

Головними показниками роботи транспорту є:

• обсяг перевезень вантажів (тонн);

• обсяг перевезень пасажирів (осіб);

• вантажооборот (тонно – кілометрів);

• пасажирооборот – (пасажиро – кілометрів).

За функціональними особливостями транспорт поділяють на вантажний і пасажирський. Вантажний – забезпечує обслуговування матеріального виробництва, пасажирський – потреби перевезень населення.

Найбільший вплив на транспорт справляє промисловість, оскільки вона формує основні вантажопотоки. Транспортний чинник є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств.

Вантажний і пасажирський транспорт безпосередньо впливають на ефективність національної економіки, оскільки доставляють:

• сировину, паливно – енергетичні ресурси, комплектуючі, устаткування до виробничих підприємств;

• готову продукцію до споживача;

• працівників з дому до робочих місць і від робочих місць додому.

У процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає на її собівартість, а відповідно – на ефективність і ціну. Зменшення вартості транспортної складової у собівартості продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва. Знизити транспортні затрати можна за рахунок поліпшення функціонування транспорту, заміни одного виду іншим, ефективнішим для перевезення певної продукції, удосконалення територіальної організації виробництва, внаслідок чого оптимізуються транспортні витрати для доставки сировини, паливно – енергетичних ресурсів, устаткування, готової продукції.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. Зокрема, це – галузева структура і територіальна організація національної економіки, вигідне економіко – географічне поло-ження, які визначили розвиток і розміщення залізничного, автомобільного, річкового, морського, трубопровідного транспорту (табл. 8.2).

Таблиця 8.2