3. Поняття життєвого циклу сім’ї. Основні етапи життєвого циклу.

Сім'я у своєму розвитку проходить певні стадії, аналогічні тим, які в процесі онтогенезу проходить індивідум. Стадії життєвого циклу сімї пов'язані зі створенням сім'ї, з появою нових членів сім'ї та «відходом» старих. Ці зміни в складі сім'ї багато в чому змінюють її рольове функціонування.

Картер і Мак Голдрінг (1980) виділяють шість стадій життєвого циклу сім'ї:

1) холості і незаміжні люди, які не створили своєї сім'ї;

2) сім'я молодят;

3) сім'я з маленькими дітьми;

4) сім'я з підлітками;

5) вихід вже дорослих дітей із сім'ї;

6) сім'я на пізній стадії розвитку.

В. А. Сисенко виділяє:

1) зовсім молоді шлюби - від 0 до 4 років спільного життя;

2) молоді шлюби - від 5 до 9 років;

3) середні шлюби - від 10 до 19 років;

4) літні шлюби - більше 20 років спільного життя.

Г. Навайтіс розглядає наступні етапи розвитку сім'ї:

Дошлюбне спілкування необхідно досягти часткової психологічної та матеріальної незалежності від генетичної сім'ї, набути досвіду спілкування з іншою статтю, вибрати шлюбного партнера, набути досвіду емоційного і ділового спілкування з ним.

Шлюб - прийняття подружніх соціальних ролей.

Етап медового місяця. До його завдань відносяться: прийняття змін в інтенсивності почуттів, встановлення психологічної і просторової дистанції з генетичними сім'ями, набуття досвіду взаємодії у вирішенні питань організація щоденного побуту сім'ї, створення інтимності, первинне узгодження сімейних ролей.

Етап молодої сім'ї рішення про продовження роду - повернення дружини до професійної діяльності або початок відвідування дитиною дошкільного закладу.

Зріла сім'я, тобто сім'я, що виконує всі свої функції. Якщо на четвертому етапі сім'я поповнилася новим членом, то на п'ятому вона доповнюється новими особистостями. Відповідно змінюються ролі батьків. Їхні можливості задовольняти потреби дитини в піклуванні, в безпеці повинні доповнюватися здібностями виховувати, організовувати соціальні зв'язки дитини.

Етап закінчується, коли діти досягають часткової незалежності від батьківської сім'ї..

Сім'я людей старшого віку. На даному етапі поновлюються подружні відносини, надається новий зміст сімейним функцій (наприклад, виховна функція виражається участю у вихованні онуків) (Навайтіс Г., 1999).

Несподівані і особливо травматичні переживання, такі як безробіття, рання смерть чи народження пізньої дитини, можуть ускладнювати вирішення завдань з розвитку сім'ї та переходу її на нову стадію.

На думку Д. Леві (1993), існують такі типи змін в сім'ї:

■ «вибування» (втрата членів сім'ї з різних причин);

■ «приріст» (поповнення складу сім'ї у зв'язку з народженням, усиновленням, приїздом дідуся чи бабусі, поверненням з військової служби);

■ зміни під впливом соціальних подій (Депресія, землетрус і т. п.);

■ біологічні зміни (статева зрілість, клімакс у жінки і т. д.);

■ зміна стилю життя (усамітнення, переїзд, безробіття і т.д.);

■ «насильство» (крадіжка, згвалтування, побиття і т. д.).

4 Розлучення як нормативна криза сім'ї

Поняття «нормативний криза» пов'язані з терміном «життєвий цикл сім'ї», що запровадили 1948 р. Еге. Дюваль і Р. Хілл. Автори розглядали життєвий цикл сім'ї як періодичні зміни, які у сім'ї у залежність від стажу шлюбу [10].

Перехід зі стадії на стадію життєвого циклу сім'ї є нормативні кризи розвитку сімейної системи, тобто. кризи, пережиті кожної сім'єю, зміст яких — у вирішенні протиріч між новими завданнями,встающими перед сім'єю, і характером взаємодії і спілкування між членами сім'ї.

У.Сатир виділяє десять критичних точок у розвитку сім'ї: [22]

Перший криза – зачаття, вагітність і народження дитини.

Другу кризу – початок освоєння дитиною людської промови.

Третій криза – дитина налагоджує відносини із зовнішнього середовищем (іде у дитячий садок або школу).

Четвертий криза – дитина входить у підлітковий вік.

П'ятий криза – дитина стає дорослою і залишає будинок.

Шостий криза – молодики одружуються, й у сім'ю входять невістки і зяті.

Сьомий криза – наступ клімаксу у житті жінки.

Восьмий криза – зменшення сексуальну активність чоловіки.

Дев'ятий криза – батьки стають бабусями і дідусями.

Десятий криза – вмирає хтось із подружжя.

Розлучення — це розірвання шлюбу, тобто. юридичне припинення його за життя подружжя. Розлучення є ненормативний криза сім'ї, головним змістом якого є стандисгармоничности, обумовлене порушенням гомеостазу сімейної системи, яка потребує реорганізації сім'ї як системи. Розлучення — це результат кризового розвитку відносин подружжя.Осуществленному розлучення, зазвичай, передують кількаразові спроби подружжя розійтися [1].

Вирізняють такі чинники, вони сприяли підвищенню кількості розлучень:

1. зміцнення економічної самостійності соціальної рівноправності жінки;

2. лібералізація поглядів розлучення;

3. визволення з класових, релігійних і національних забобонів;

4. зростання тривалість життя;

5. зниження впливу батьків вплинув на вибір чоловіка;

6. Неадекватна мотивація шлюбу однієї чи обох партнерів.

Розлучення – це криза, який зачіпає всю сімейну систему і тяжко переживається як подружжям, а й дітьми. Реакція дітей розлучення багато чому визначається віком. У такому віці розлучення батьків може негативно зашкодити рішенні вікових завдань і утруднити процеси вторинної індивідуалізації і сепарації. Саме на цей період дитині важлива підтримка обох батьків і, батька, який відіграє важливу роль соціальної адаптації підлітка. Дитячі переживання можуть варіюватися від млявою депресії, апатії до різкого негативізму і демонстрування виступати проти думкою батьків.