7. Особливості соціальної ситуації розвитку, провідна діяльність та основні психологічні новоутворення у розвитку дошкільняти.

Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці.

Дошкільний вік триває з 3 до 6 років (чи 2-6 р.). Рушійні сили розвитку виникають із суперечностей та можливістю їх розв’язати. Суперечності виникають на основі можливості задоволення чи незадоволення: 1) потреба в спілкуванні; 2) потреба в зовнішньому враженні; 3) потреба в русі – формування нових вмінь і навичок.

У ранньому дитинстві малюк відкрив для себе існування дорослих, складний їхній світ. Якраз відокремлення дитини від дорослого створює нову соціальну ситуацію, в якій вона прагне до самостійності. Ця тенденція є природною і постійною. Однак дитина продовжує жити разом з дорослим, входить у його світ. її основною потребою є участь у житті й діяльності дорослих, оскільки в цьому віці дитина не може реалізувати себе через брак сил, умінь, знань. Тому вона стає дорослим у думках, уяві, орієнтується на нього як на зразок, перебираючи на себе властиву дорослим певну роль, наслідує дорослих, діє, як дорослий, але у формі сюжетно-рольової гри. У дитини з'являються елементарні обов'язки, її зв'язок з дорослим набуває нових форм, що виявляється у заміні спільної діяльності з самостійним виконанням його вказівок.

Істотною особливістю дошкільного віку є виникнення різноманітних стосунків дитини з однолітками, утворення дитячого згрупування. Власній внутрішній позиції дошкільняти стосовно інших людей властиві розвиток усвідомлення власного Я і значущості своїх учинків, величезний інтерес до світу дорослих, їхньої діяльності, стосунків. Розвиток сприйняття в дошкільному віці зв'язаний з формуванням способів і засобів орієнтації. У цьому віці, як показали дослідження Л. А. Венгера, Д. Б. Ельконіна, відбувається засвоєння сенсорних еталонів (кольори, форми, величини) і еталонів фонемрідної мови.

Венгер виділив 3 етапи формування перцептивних дій в дошкільному віці:

• Етап формування матеріальних практичних дій з предметами. Провідну роль виконують руки.

• Перцептивними діями стають сенсорні процеси , коли дитина сприймає предмети без контакту з іншими ( очима)

• Перцептивні дії повність виконуються у внутрішньому плані.

Розвиток сприймання характеризується 2 протилежними тенденціями: 1)Схильність до цілісного сприймання; 2)Схильність до деталізації.

Засвоєння суспільно вироблених еталонів, міняє характер дитячого мислення, в розвитку мислення до кінця дошкільного віку намічається перехід від егоцентризму до децентрації. Це підводить дитину до об'єктивного, елементарно-научного сприйняття дійсності. Умовою виникнення і розвитку мислення дитини, за. Запорожцем, є зміна виду і змісту дитячої діяльності. В центрі свідомості в дошкільному віці, за Л. С. Виготськи, є пам'ять. У цьому віці виникає намірене запам'ятовування в цілях подальшого викладу матеріалу. У основі орієнтації в цей період лежать узагальнені уявлення. Ні вони, ні збереження сенсорних еталонів і тому подібне неможливі без розвитку памяті. Найбільш сприятливі умови для розвитку форм запам'ятовування створюються в грі, коли дитина вимушена запам'ятовувати ролі, умови, правила. Уява дитини складається в грі і переходить в інші види діяльності. Можливість потрапити і пережити життя дорослих дає гра, вона стає основним видом діяльності. Ельконін вивчаючи гру стверджував, що це особлива форма життя дитини у суспільстві. Завдяки якій вона проникає у ті сфери життя які поза грою їй недоступні. У грі вона задовольняє 2 потреби: 1)діє самостійно; 2)пізнає світ дорослих взаємин, стає учасником їх.

Етапи розвитку гри:

• 3-4 роки предметна гра, індивідуальна, може бути конструктивна. З метою пізнання,і одержання задоволення.

• 4-5 роки колективна сюжетно-рольова гра.

• 5-6 роки. Гра за правилами: скакалки, класики, резинки.

Структура сюжетно-рольової гри:

• Тема гри – це та сфера дійсності яку дитина відтворює у грі: сімейно-побутова (лікарня, сімя), відтворення казкових сюжетів, виробничі, військові.

• Сюжет – це сценарій або повна послідовність дій які відтворюють у грі. Ігри на одну і ту ж тему можуть бути представлені різними сценаріями.

• Роль - це сукупність обов’язкових дій, правил і їх взаємне дотримання.

• Правила – це обов’язкові дії які виконує дитина в процесі гри і отримує задоволення від цього.

• Ігрові дії – це дії які забезпечують реалізацію ролі.

• Ігровий матеріал: різноманітні предмети які допомагають програвати сюжет і ролі. В тому числі і символічні : папірці – гроші, пісок – мука.

Значення гри:Гра є важливим засобом розвитку дитини під час підготовки до школи. Розвивається моторика, вдосконалюють рухи. В грі розвивається довільна пам'ять, формується дитина як особистість. Вчиться спілкуватися, керувати своєю поведінкою, гартується воля. Позбувається дитячого егоцентризму, вчиться приймати світ очима інших людей. Засвоює правила і норми соціальної поведінки.

Види діяльності дошкільника:

1.Образотворча або малювання

В.Штерн, Дж.Селлі: малюнок відображає символ певних понять які сформувалися у дитини в певний період розвитку, а не просте відтворення того що вона бачить в даний момент.

Рибников: для дитини є важливим не результат малювання, а сам процес.

Запорожець: образотворча діяльність має таке ж значення як і гра. Завдяки їй формується внутрішній план дій.

Виготський: оскільки малювання приносить задоволення, то воно розширює, очищує, емоційно збагачує життя дитини. Малюнок розглядав як своєрідну дитячу мову, як підготовчу стадію до засвоєння писемної мови.

2. Слухання музики, танці, співи, або заняття художньо-творчою діяльністю – сприяє розвитку слуху, здібностей музичних, вокальних, танцювальних, розвиває пам'ять.

3.Роль казки вивчали Ш. Бюллер, Б. Бетельхейм.

Б. Бетельхейм. У праці * Користь і значення чарівної казки* вказує на психотерапевтичний вплив на дитину, на її здатність лікувати.

4. Елементарна праця–це надання допомоги,розподіл обов’язків в сімї і їх виконання допомагають встановити реальні взаємини дитини з дорослим.Потрібно не відбивати охоту до допомоги.

5. Навчання – супроводжує дитину у всіх видах діяльності, воно не є самостійним але поступово формує у дитини бажання навчитись чомусь.

Становлення особи дошкільника

Формування особистості поділяють на 3 етапи:

• Формування емоційної саморегуляції 3-4 роки ( молодший дошкільник)

• Формування моральної саморегуляції 4-5 роки

• Формування ділових особистісних якостей 5-6 років

Самосвідомість формується до кінця дошкільного віку завдяки інтенсивному інтелектуальному і індивідуальному розвитку, воно зазвичай вважається центральним новоутворенням дошкільного дитинства. Міняється уявлення дитини про своє .я.. Якщо запитати дитини трьох років: .ти який?. - він відповість - .я великий. Якщо запитати дитини семи років: .ти який?. – він відповість: .я маленький..

Кажучи про самосвідомість, часто мають на увазі усвідомлення своїх особистих якостей (хороший, добрий, злий і т. п.). В даному випадку мова йде про усвідомленні свого місця у системі суспільних стосунків: у 3 роки – зовнішнє .я сам., у 6 років - особисту самосвідомість. І тут зовнішнє перетворюється на внутрішнє. Усвідомлення свого .я., виділення саме себе, свого .я. зі світу об'єктів і навколишніх людей, поява прагнення активно впливати на виникаючі ситуациї, змінювати їх так, щоб задовольнити свої потреби і бажання, - все це характеризує особиста самосвідомість.

Самооцінка з'являється в другій половині періоду на основі первинної чисто емоційною самооцінки (.я хороший.) і раціональної оцінки чужого поведінки. Дитина набуває спочатку уміння оцінювати дії інших дітей, а потім - власні діїморальні якості і уміння. До 7 років у більшості самооцінка умінь стає адекватнішою. У дошкільника виникає усвідомлення своїх можливостей , він починає розуміти, що не все може (початок самооцінки).

Ще одна лінія розвитку самосвідомості – усвідомлення своїх переживань. В кінці дошкільного віку він орієнтується в своїх емоційних станах і може висловити їх: .я радий., .я засмучений., .я сердитий..

Починається усвідомлення себе в часі. У 6-7 років дитина пам'ятає себе у минулому, усвідомлює в сьогоденні і представляє в майбутньому: .коли я був маленьким., .коли я виросту великою..

Психологічне отримання статі починається саме у дошкільному віці.

Статева ідентифікація полягає в тому, що дитина усвідомлює себе як хлопчика або дівчинку. Діти дізнаються про відповідні стилі поведінки (хлопчик - сильний, сміливий, не плаче від болю; дівчинка - акуратна, діловита, кокетливо-капризна). Впродовж дошкільного віку дитина по починає привласнювати не тільки поведінкові форми, але інтереси, цінності своєї статі.