Тема 7. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

1. Поняття платоспроможності підприємства.

2. Показники ліквідності підприємства.

3. Показники платоспроможності підприємства.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності й плато­спроможності.

Платоспроможність — це можливість підприємства на­явними грошовими ресурсами вчасно погасити свої зо­бов'язання. У процесі фінансового аналізу вивчається поточна й перспективна платоспроможність. При дослідженні поточ­ної платоспроможності рівняються суми платіжних коштів підприємства з терміновими зобов'язаннями. Щодо визначен­ня суми платіжних коштів є різні точки зору. Правильніше до платіжних коштів відносити кошти, короткострокові цінні па­пери (вони можуть бути швидко реалізовані й трансформовані в гроші) і частину дебіторської заборгованості, щодо якої є впевненість у надходженні. До термінових зобов'язань до­цільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послу­ги, бюджету й т.п. Перевищення платіжних коштів над термі­новими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність під­приємства. Поточна платоспроможність визначається за звітний період. її можна досліджувати й у середині звітного періоду. Для цього на підприємстві складається платіжний ка­лендар і визначається коефіцієнт оперативної платоспромож­ності — відношення суми платіжних коштів до суми терміно­вих зобов'язань. Платіжний календар складається щодня, за тиждень, декаду, два тижні, місяць. Періодичність їхнього складання залежить від стану платоспроможності господарю­ючого суб'єкта. Якщо підприємство має стійку платоспро­можність, то платіжні календарі складаються рідше, якщо є певні проблеми, то подібні розрахунки робляться частіше. Для складання платіжного календаря використовують:

• матеріали про випуск і реалізацію продукції (робіт, по­слуг);

• кошторис витрат на виробництво;

• договори на поставку матеріальних ресурсів;

□ строки виплати заробітної плати, премій;

□ погоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів у державний бюджет і позабюджетні державні фонди;

• кредитні угоди з банками (строки одержання й повер­нення кредитів і сплата відсотків за користування ними);

• дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської й кре­диторської заборгованості;

• витримки з банківських рахунків;

• оперативні дані з відділів поставок, збуту, інших підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідний термін або потребу в коштах, що виникає в даний період.

Стан розрахункового рахунку в банку визначається на ко­жен даний момент платоспроможності підприємства. Нега­тивна величина сальдо створюється в результаті недоотримання поточних надходжень для покриття очікуваних платежів.

Незбалансованість платіжного календаря спонукує підприємство терміново шукати резерви збільшення обсягу фінансових ресурсів як за рахунок прискорення відвантажен­ня продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків зі спо­живачами продукції, так і за рахунок зменшення певних вит­рат, налагодження партнерських відносин з комерційними банками. Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той або інший період підприємство забезпе­чує стабільне перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що приносить підприємству відповідний доход. Наявність ста­більного значного сальдо коштів на розрахунковому рахунку підприємства недоцільне.

Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вив­чення й аналіз причин фінансових утруднень підприємства. Як правило, причинами неплатоспроможності є:

□ невиконання плану з випуску й реалізації продукції; по­рушення структури й асортименту продукції, зниження її якості;

□ збільшення собівартості продукції;

□ недотримання режиму економії;

□ недовиконання плану прибутків й як результат — недо­стача власних джерел самофінансування;

□ інфляційні процеси й податкова політика, зокрема висо­кий відсоток оподатковування;

□ відволікання коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції;

□ в умовах конкуренції втрата каналів реалізації й постій­них покупців, замовників;

□ неплатоспроможність самих покупців і замовників;

□ низька оборотність оборотного капіталу. Розрізняють поняття майнової (абсолютної) і фінансової

(відносної) ліквідності. Майнова ліквідність означає здатність активу трансформуватися в кошти. Ступінь ліквідності ак­тивів визначається тривалістю часу, необхідного для цієї трансформації. Фінансова ліквідність означає готовність і здатність підприємства виконувати свої зобов'язання в повно­му обсязі й у встановлені кредитним договором строки. Це визначається політикою підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої — запобігання неліквідності й неплатоспроможності завдяки пошуку в необхідних обсягах резервів коштів й інших ліквідних активів.

Завдання аналізу ліквідності балансу виникає у зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності вчасно й повністю розраховувати­ся по всіх своїх зобов'язаннях.

Таблиця 7.1