Аналіз ефективності нематеріальних активів

Показник	На початок року	На кінець року	Теми зростання, %
1. Сума нематеріальних активів	4137	5868	141,8
2. Виторг від реалізації продукції	12145	1 946	156,0
3. Прибуток від реалізації	2230	3 790	170,0
4. Прибутковість нематері­альних активів (3:1)	0,54	0,65	120,3
5. Фондовіддача нематері­альних активів (2:1)	2,9	3,2	110,3
6. Рентабельність продажів (3:2)	18,4	20,0	108,7

Структура, динаміка й фондовіддача основних коштів — фактори, що впливають на рівень рентабельності й фінансо­вий стан підприємств.

Методика аналізу ефективності вкладень підприємства в основні кошти, їхньої експлуатації й відтворення враховує такі положення:

□ функціональна корисність основних коштів зберігається протягом ряду років; тому витрати з їхнього придбання й експлуатації розподілені в часі;

□ момент фізичної заміни основних коштів не збігається з моментом їхнього вартісного заміщення, у результаті мо­жуть виникнути втрати й збитки, що занижують фінан­сові результати діяльності підприємства;

□ ефективність використання основних коштів оцінюється залежно від їхнього виду, характеру участі у виробничому процесі.

Аналіз основних коштів необхідно систематизувати в та­кий спосіб:

□ порівняння даних звітного періоду з даними минулих періодів;

□ порівняння даних звітного періоду із плановими або про­ектними показниками;

□ порівняння звітних даних з галузевими показниками;

□ порівняння показників ефективності використання основних коштів з показниками використання інших видів ресурсів і капіталу підприємства в цілому;

□ факторне моделювання взаємозв'язків показників використання основних коштів.

Аналіз наявності, складу й структури основних коштів зводимо в табл. 4.5.

Кінцева ефективність використання основних коштів ха­рактеризується показниками:

• фондовіддачі;

• фондоємності;

• рентабельності;

• відносної економії основних коштів;

• підвищення обсягу продукції;

• підвищення продуктивності праці; □ зниження собівартості продукції;

• збільшення терміну служби засобів праці.

Таблиця 4.5

Аналіз наявності, складу й структури основних коштів

Показник	На початок року		Па кінець року		Відхилення, (+, -)		Зміна струк­тури, % пунктів (2-4)
	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис.грн	Пит. вага, %
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Первісна вартість	28900		91102		+62202	215,2	-
2. Зношування	2400		18829		+16429	684,5
3. Коефіцієнт зношування	-	8,3	-	21,7	-	-	+ 12,4
4. Залишкова вартість	26500	92,3	72273	98,1	+45773	172,7	+5,8
5. Устаткування до установки	100	0,3	256	0,3	+ 156	156	-
6. Незавершені капітальні вкладення	2100	7,3	875	1,2	-12,25	-58,3	-6,1
7. РАЗОМ Довгострокові активи	28700	100	73676	100	+44976	156,7	-

Фондовіддача — узагальнюючий показник використання

основних коштів. На величину й динаміку фондовіддачі впли­вають багато факторів, що залежать і не залежать від підпри­ємства. Для виявлення невикористаних резервів необхідно знати основні напрямки факторного аналізу фондовіддачі. Найпростіший — двофакторна модель аналізу:

f = , (4.5)

де: f — фондовіддача;

F — сума основних коштів;

F^a — активна частина основних коштів;

N — обсяг продукції.

Для того, щоб розкрити вплив на фондовіддачу всіх фак­ірів, необхідно використати в аналізі більш повну модель:

f = , (4.6)

де: F^маш — вартість установлених машин й устаткування;

Т^см — кількість відпрацьованих станко-змін;

— середня вартість одиниці встаткування;

Q^Д одиниць діючого встаткування;

І — тривалість звітного періоду, у днях;

Т⁴ — кількість відпрацьованих станко-годин.

Дана формула дозволяє визначити вплив на динаміку фондовіддачі таких факторів:

□ частки активної частини основних коштів у загальній їхній вартості (F^a / F);

□ частки машин й устаткування у вартостях активних ос­новних коштів (F^маш/F^a);

□ коефіцієнта змінності роботи устаткування (Т^см / Q^Д ∙І);

□ середньої вартості одиниці устаткування ( );

□ тривалості станко-зміни (Т⁴ / Т^см);

□ вироблення продукції за одну станко-годину роботи устаткування (N / T⁴);

□ тривалість звітного періоду в днях (І).

Для аналізу дії зовнішніх факторів показники фондо­віддачі подаються у такому вигляді:

f = , (4.7)

де: М — вартість матеріальних витрат без вартості покупних деталей або напівфабрикатів;

N^η/ф — вартість покупних деталей і напівфабрикатів;

N^ДС — вартість чистої продукції.

Далі визначаємо:

— Коефіцієнт оборотності активів (asset turnover), що характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду обсягу реалізації:

К_об.акт. = , (4.8)

де: ЧД — чистий доход підприємства (виторг від реалізації за мінусом непрямих податків);

А_п — сума активів підприємства на початок аналізованого періоду;

А_к — сума активів підприємства на кінець аналізованого періоду.

• Рентабельність активів — ROA (Return on Assets), що характеризує, наскільки ефективне підприємство вико­ристовує свої активи для одержання прибутку:

ROA = , (4.9)

де: ЧП — чистий прибуток підприємства.

ROA = =

=

— Рентабельність капіталу — ROE (return on equity), що характеризує, наскільки ефективно підприємство використає власний капітал:

ROЕ = , (4.10)

де: К — власний капітал підприємства на початок аналізо­ваного періоду;

К — власний капітал підприємства на кінець аналізова­ного періоду.

Для аналізу причин зміни коефіцієнта ROE доцільно за­стосувати рівняння Дюпона:

ROE = ROA ∙ (4.11)

де: А — сума активів підприємства;

ВК — сума власного капіталу підприємства.

Оборотний капітал займає велику питому вагу в загальній сумі майна підприємства. Від раціональності його розміщення й ефективності використання у великому ступені залежить успіх підприємства. Тому в процесі аналізу вивчається струк­тура оборотного капіталу:

□ розміщення його в сферах виробництв й обігу;

□ ефективність використання.

Насамперед робимо загальну оцінку змін у наявності й структурі оборотного капіталу по найважливіших його групах (табл. 4.6).

Зростання залишків готової продукції на 52% свідчить про складності її збуту. Великий абсолютний приріст відвантаже­ного товару й дебіторської заборгованості, що є ознакою не­платежів.

Для стабільного, добре налагодженого виробництва й ре­алізації продукції характерна стабільна структура оборотного капіталу. Істотні її зміни небажані, а якщо вони мають місце, то означають перерозподіл вкладеного капіталу між окремими його елементами. Однією з причин такого становища можуть бути інфляційні процеси.

Таблиця 4.6