Система показників ранжування підприємств по фінансово-економічному стані

Показник	Значення інтервалу
1	2	3	4	5
Рентабельність власного капіталу	> 1/3 ставки центрального банку	1/3 1/4 ставки централь­ного банку	>1/4 ставки централь­ного банку	<0
Рівень власного капіталу,%		÷ 69	÷ 59
Коефіцієнт покриття позаоборотних активів власним капіталом			÷ 0,8
Тривалість обороту кредиторської заборгованості, днів		÷ 90	÷ 180
Тривалість обороту чистого виробничого оборотного капіталу, днів	÷ 30	> 30; 0÷ (-10)	(-11) ÷ (-30)	< (-30)
Ціна інтервалу

Ступінь кризи підприємства настільки глибокий, що ймо­вірність поліпшення ситуації навіть у випадку корінної зміни фінансово-господарської діяльності невисока.

Тема 13. Практичні висновки за результатами фінансового аналізу

13.1. Аналіз фінансових результатів.

13.2. Аналіз структури активу підприємства.

13.3. Аналіз структури джерел фінансових ресурсів.

13.4. Аналіз ефективності діяльності підприємства.

13.5. Аналіз фінансової стабільності.

13.6. Аналіз інвестиційної привабливості підприємства.

Фінансовий аналіз заснований на розрахунку відносних показників, що характеризують різні аспекти діяльності підприємства і його фінансове становище. Однак головне при проведенні фінансового аналізу не розрахунок показників, а вміння трактувати отримані результати.

Для фінансового аналізу можна використати наступні групи показників:

1. Показники прибутків і збитків (фінансові результати).

2. Показники активів і пасивів.

3. Показники ефективності діяльності підприємства, що характеризують рентабельність його діяльності й прибут­ковість вкладень.

4. Показники стабільності, що характеризують ступінь незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансуван­ня, зміни процентних ставок, показники платоспроможності, що відповідають на питання про те, чи здатне підприємство розплатитися з поточними боргами, чи не наступить його бан­крутство найближчим часом.

Докладний фінансовий аналіз підприємства необхідно проводити в динаміці за ряд кварталів, для експрес-аналізу до­сить співставити дані на початок і на кінець періоду аналізу. І при одному, й при іншому способі аналізу необхідно пам'ятати, що фінансовий аналіз (заснований на аналізі балансу й звіту про прибутки й збитки) дозволяє звернути увагу на "вузькі" місця в діяльності підприємства й сформувати пе­релік питань, на які можна буде відповісти лише при більш де­тальному ознайомленні з діяльністю підприємства.

При аналізі фінансових результатів діяльності підпри­ємства повинні бути оцінені чистий виторг, прибутки або збитки, отримані підприємством в аналізованому періоді.

Аналіз і висновки про фінансові результати діяльності підприємства повинні містити докладні відповіді на наступні питання:

□ Як змінився чистий виторг підприємства за аналізова­ний період (збільшився, зменшився, не змінився)?

□ Основна діяльність, заради здійснення якої було створе­не підприємство, за аналізований період була прибутко­вою, збитковою або беззбитковою?

□ Від якого виду діяльності підприємство одержало основ­ний дохід за аналізований період (основного або інвес­тиційного й інших видів діяльності)?

□ Який прибуток (збиток) до оподатковування одержало підприємство в результаті здійснення всіх видів діяль­ності на кінець аналізованого періоду?

□ Про що свідчить відсутність у підприємства нерозпо­діленого прибутку (про відсутність можливості попов­нення оборотних коштів для ведення нормальної госпо­дарської діяльності)?

Щоб відповістити на запитання «Ефективно або неефек­тивно спрацювало підприємство за період», необхідно порівня­ти темп зростання виторгу від реалізації продукції з темпом росту собівартості продукції.

При аналізі активів підприємства необхідно відбити абсо­лютні зміни в майні підприємства, зробити висновки про поліпшення або погіршення структури активів.

При аналізі активів підприємства необхідно відобразити такі моменти:

□ На які складові доводилася найбільша питома вага в структурі сукупних активів? Якщо на оборотні активи, то це свідчить про формування досить мобільної струк­тури активів, що сприяє прискоренню оборотності коштів підприємства.

□ У цілому як змінилося майно (сума позаоборотних й оборотних активів) підприємства? Зменшення майна свідчить про скорочення підприємством господарського обороту, що може спричинити його неплатоспро­можність і навпаки, зростання майна підприємства мо­же свідчити про позитивну зміну балансу.

□ Що відбулося зі складовими позаоборотних активів? Збільшення незавершеного будівництва може негативно позначитися на результатах фінансово-господарської діяльності підприємства (необхідно додатково проаналі­зувати доцільність й ефективність вкладень). Збільшен­ня довгострокових фінансових вкладень указує на відво­лікання коштів з основної виробничої діяльності, а зниження сприяє залученню фінансових коштів в основну діяльність підприємства й поліпшенню його фінансового стану.

□ Як змінювалася структура позаоборотних активів?

□ Яка частка основних коштів у сукупних активах на кінець аналізованого періоду? Підприємство має "важку" або "легку" структуру активів? Якщо частка основних коштів складе менше 40%, підприємство має "легку" структуру активів, що свідчить про мобільність майна підприємства. Якщо вона склала понад 40%, підприємство має "важку" структуру активів, що свідчить про значні накладні витрати й високу чутливість до змін виторгу.

□ Як змінилася величина оборотних активів підприємства за аналізований період?

□ Які статті внесли основний вклад у формування оборот­них активів: запаси; дебіторська заборгованість; коротко­строкові фінансові вкладення; кошти?

□ Про які проблеми може свідчити така структура оборот­них активів? Структура з високою часткою заборгова­ності й низьким рівнем коштів може свідчити про пробле­ми, пов'язані з оплатою послуг підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків, і на­впаки, структура з низькою часткою заборгованості й високим рівнем коштів може свідчити про благополучний стан розрахунків підприємства зі споживачами.

□ Як змінилася вартість запасів за аналізований період, чи є ця зміна позитивною і про що свідчить? Якщо вартість запасів збільшилися, а тривалість обороту запасів знизи­лася, це є негативним чинником.

□ Як змінилися за аналізований період обсяги дебіторсь­кої заборгованості? Якщо виросли, то це є негативною зміною й можуть бути викликані проблемами, пов'язаними з оплатою продукції (робіт, послуг) підприємства або активним наданням споживчого кредиту покупцям, тоб­то відволіканням частини поточних активів й іммо­білізації частини оборотних коштів з виробничого проце­су. Якщо знизилися, то це є позитивною зміною й може свідчити про поліпшення ситуації з оплатою продукції підприємства й про правильний вибір політики продажів.

□ На який вид дебіторів доводилася найбільша частка в за­гальній сумі заборгованості? Якщо довгострокових (зі строком погашення більш ніж через 12 місяців) дебіторів, то це показує тривале виведення коштів з обороту.

□ Підприємство протягом аналізованого періоду мало ак­тивне або пасивне сальдо заборгованості? Зіставлення сум дебіторських і комерційної кредиторської заборгова­ностей може показувати, що підприємство протягом аналізованого періоду мало: 1) активне сальдо (дебітор­ська заборгованість перевищує кредиторську); 2) пасивне сальдо (кредиторська заборгованість перевищує дебі­торську). Якщо підприємство має активне сальдо, то во­но надавало своїм покупцям безкоштовний комерційний кредит у розмірі, що перевищує кошти, отримані у вигляді відстрочок платежів комерційним кредиторам, якщо па­сивне — фінансувало свої запаси й відстрочки платежів своїх боржників за рахунок неплатежів комерційним кре­диторам (тобто бюджету, позабюджетним фондам й ін.).

□ Як змінилася частка коштів у структурі оборотних активів підприємства за аналізований період? Відсутність коштів в оборотних активах може бути наслідком бар­терного характеру розрахунків.

При аналізі джерел формування майна підприємства по­винні бути розглянуті абсолютні й відносні зміни у власних і позикових коштах підприємства.

При аналізі джерел формування майна підприємства по­трібно визначити:

□ Які кошти (власні або позикові) є основним джерелом формування сукупних активів підприємства? Як зміню­ється власний капітал (фактичний, за винятком збитків і заборгованостей засновників) у частці в балансі за аналізований період? а) збільшення сприяє росту фінан­сової стабільності підприємства б) зниження сприяє зниженню фінансової стабільності підприємства.

□ Як змінилася частка позикових коштів у сукупних джерелах утворення активів, про що це свідчить? а) збільшилася, що може свідчити про посилення фінансової нестійкості підприємства й підвищення ступеня його фінансових ризиків; б) зменшилася, що може свідчити про підвищення фінансової незалежності підприємства; в) не змінилася.

□ Про що може свідчити скорочення (збільшення) величи­ни резервів, фондів і прибутку підприємства? а) у цілому збільшення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може бути результатом ефективної роботи підпри­ємства; б) у цілому скорочення резервів, фондів і нероз­поділеного прибутку може свідчити про падіння ділової активності підприємства.

□ Як за аналізований період змінилася структура власно­го капіталу (оголошеного), на які складові доводилася найбільша питома вага?

□ Які зобов'язання переважають у структурі позикового капіталу? Як змінилися довгострокові зобов'язання за аналізований період? Аналіз структури фінансових зобов'язань дає відповідь на питання: підвищився або зни­зився ризик втрати фінансової стабільності підприєм­ства? Перевага короткострокових джерел у структурі позикових коштів є негативним фактом, що характери­зує погіршення структури балансу й підвищення ризику втрати фінансової стабільності. Перевага довгостроко­вих джерел у структурі позикових коштів є позитивним фактом, що характеризує поліпшення структури балан­су й зменшення ризику втрати фінансової стабільності.

□ Які зобов'язання переважають у структурі комерційної кредиторської заборгованості на початок і на кінець ана­лізованого періоду? а) перед постачальниками й під­рядниками; б) по векселях до сплати; в) по оплаті праці; г) із соціального страхування й забезпечення; д) перед дочірніми й залежними товариствами; є) перед бюдже­том; є) по отриманим авансах; ж) перед іншими креди­торами.

□ Як змінилися за аналізований період короткострокові зобов'язання перед бюджетом, перед постачальниками й підрядниками, з оплати праці, із соціального страхуван­ня й забезпечення, по векселях до сплати, перед дочір­німи й залежними товариствами, по отриманих авансах? Збільшення суми отриманих авансів може бути позитив­ним моментом. Зменшення суми отриманих авансів може бути негативним моментом.

□ Які види короткострокової заборгованості в аналізовано­му періоді характеризуються найбільшими темпами зрос­тання? Негативним моментом є висока частка заборгова­ності (понад 60%) перед бюджетом, оскільки затримки відповідних платежів викликають нарахування пені, про­центні ставки по яких досить високі. Крім того, підви­щується ймовірність підпадання підприємства під дію статті 3 Закону «Про банкрутство». Виникає необхідність у додатковому аналізі даних бухгалтерського обліку. Негативним моментом є висока частка (понад 60%) заборгованості перед позабюджетними фондами.

При оцінці ефективності діяльності підприємства варто оцінити показники рентабельності й оборотності, зробити обґрунтовані висновки про прибутковість основного й іншого видів діяльності підприємства.

□ Чи одержувало підприємство прибуток або збиток з кожної гривні, вкладеної в активи? Яка ступінь прибут­ковості вкладень у майно й ефективність використання активів підприємства?

□ Як змінилася рентабельність активів по прибутку до оподатковування? а) ефективність використання майна в цілому була високою (при значенні > 0,3); б) ефективність використання майна в цілому була середньою (при значенні від 0,1 до 0,3); в) ефективність використання майна в цілому була низькою (при значенні менше 0,1).

□ З якого рівня оборотності активів підприємства й сту­пеня прибутковості всіх операцій складається рівень рентабельності активів? а) проблеми підприємства пов'язані із труднощами в реалізації продукції, з високими вит­ратами на її виробництво або неефективне управління оборотним капіталом? б) одночасне зниження показників рентабельності й оборотності активів є "діагнозом" на­явності проблем, пов'язаних, наприклад, з реалізацією продукції й роботою відділу маркетингу (темпи зростан­ня виторгів сповільнюються).

□ Яка ефективність залучення інвестиційних вкладень у підприємство? а) рентабельність власного капіталу (фактичного) підприємства зросла, що свідчить про можливість і достатню ефективність залучення інвестиційних вкладень у підприємство; б) знизилася, що свідчить про низьку ефективність залучення інвес­тиційних вкладень у підприємство; в) протягом усього аналізованого періоду була негативною, що свідчить про абсолютну невигідність вкладень у підприємство.

□ Чи є позитивною або негативною тенденція змін у струк­турі оборотного капіталу з погляду тривалості обороту чистого виробничого оборотного капіталу? а) значення показника менше 0, з одного боку, говорить про позитивну тенденцію в структурі оборотного капіталу, тому що підприємство фінансує комерційний кредит, наданий своїм покупцям, а також свої запаси за рахунок відстроч­ки платежів кредиторам. З іншого боку, цей факт пов'язаний з ризиком втрати фінансової стабільності й платоспроможності; б) значення показника більше 0, з одного боку, говорить про негативну тенденцію в струк­турі оборотного капіталу, тому що підприємство "замо­рожує" кошти у вигляді запасів або комерційного креди­ту, наданого покупцям, що фінансується або за рахунок власних коштів, або за рахунок залучення платного банківського кредиту. З іншого боку, ця обставина є пози­тивною, тому що ризик втрати фінансової стабільності й платоспроможності при цьому зменшується.

Аналіз фінансової стабільності повинен показати наявність або відсутність у підприємства можливостей по залученню до­даткових позикових коштів, здатність погасити поточні зо­бов'язання за рахунок активів різного ступеня ліквідності.

□ Про який запас міцності свідчить рівень власного капі­талу підприємства? Підприємство характеризується а) значним запасом міцності (> 0,5); б) незначним запа­сом міцності (0 < — <= 0,5); в) украй низьким запасом міцності (<= 0).

□ Чи були в підприємства можливості по залученню додат­кових позикових коштів без ризику втрати фінансової ста­більності? Як змінилася ситуація на кінець аналізованого періоду? Аналіз рівня власного капіталу на початок періоду дозволяє виявити: а) широкі можливості залучення додаткових позикових коштів без ризику втрати фінансо­вої стабільності (понад 0,5); б) обмежені можливості залу­чення додаткових позикових коштів без ризику втрати фінансової стабільності (від нуля до 0,5); в) відсутність і можливостей залучення додаткових позикових коштів без ризику втрати фінансової стабільності (менше 0).

□ Яке покриття позаоборотних активів власним капіталом (фактичним)? За рахунок, яких джерел фінансуються довгострокові активи підприємства? Значення рекомендованого коефіцієнта покриття позаоборотних активів власних (фактичних) — не менше 1, якщо менше — існує ризик втрати фінансової стабільності.

□ Який рівень платоспроможності підприємства за кри­терієм Бівера? Значення рекомендованого коефіцієнта Вівера (дорівнює відношенню припливу коштів до загальної суми заборгованості) за міжнародними стандартами перебуває в інтервалі 0,17-0,4: а) значення показника менше 0,17 дозволяє віднести підприємство до високої групи "ри­зику втрати платоспроможності", тобто рівень його платоспроможності низький; б) значення показника від 0,17 до 0,4 дозволяє віднести підприємство до середньої групи "ри­зику втрати платоспроможності", тобто рівень його пла­тоспроможності оцінюється як середній; в) значення по­казника понад 0,4 дозволяє віднести підприємство до низької групи "ризику втрати платоспроможності", тобто рівень його платоспроможності досить високий.

□ Скільки днів становить інтервал самофінансування під­приємства?

□ Який рівень резервів підприємства для фінансування своїх витрат й інших витрат? Інтервал самофінансування (або платоспроможності) підприємства може свідчити: а) про високий рівень резервів (понад 90 днів); б) про низький рівень резервів у підприємства для фінансування своїх витрат у складі собівартості (менше 90 днів). У міжна­родній практиці вважається нормальним, якщо даний по­казник перевищує 90 днів.

На основі розрахованих даних можна вивести комплекс­ний показник інвестиційної привабливості підприємства й віднести підприємства до однієї із чотирьох груп:

Перша група — на кінець аналізованого періоду підпри­ємство має високу рентабельність і воно фінансово стійке. Платоспроможність підприємства не викликає сумнівів. Якість фінансового й виробничого менеджменту висока. Під­приємство має відмінні шанси для подальшого розвитку.

Друга група — на кінець аналізованого періоду підпри­ємство має задовільний рівень рентабельності. Його платоспро­можність і фінансова стабільність перебувають, у цілому, на прийнятному рівні, хоча окремі показники мають низьке зна­чення. Однак дане підприємство не досить стійке до змін на ринку на продукцію й інші фактори фінансово-господарської діяльності. Робота з підприємством вимагає зваженого підходу.

Третя група — на кінець аналізованого періоду підпри­ємство фінансово не стійке, воно має низьку рентабельність для підтримки платоспроможності на прийнятному рівні. Як правило, таке підприємство має прострочену заборгованість. Воно перебуває на грані втрати фінансової стабільності. Для виведення підприємства із кризи варто почати значні зміни в його фінансово-господарській діяльності. Інвестиції в підпри­ємство пов'язані з підвищеним ризиком.

Четверта група — на кінець аналізованого періоду під­приємство перебуває в глибокій фінансовій кризі. Розмір кре­диторської заборгованості великий, воно не в змозі розплати­тися за своїми зобов'язаннями. Фінансова стабільність підприємства практично повністю втрачена. Значення показ­ника рентабельності власного капіталу не дозволяє сподівати­ся на поліпшення. Ступінь кризи підприємства настільки гли­бокий, що ймовірність поліпшення навіть у випадку корінної зміни фінансово-господарської діяльності невисока.

52