Фактори, що впливають на ліквідність підприємства

Фактори, які впливають на збільшення ліквідності	Фактори, які впливають на зменшення ліквідності
1	2
одержання довгострокового кредиту	погашення довгострокових позик
інвестування капіталу	грошові виплати
прибуток	збитки
амортизаційні відрахування	податки на доход від дооцінки активів
скорочення дебіторської заборгованості	інвестиції в основні кошти
скорочення запасів	збільшення дебіторської заборгованості
повернення наданих позик	погашення короткострокових кредитів
продаж позаоборотних активів	використання резервних фондів

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зо­бов'язань організації її активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Від ліквід­ності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визна­чається як величина, зворотна часу, необхідному для перетво­рення їх у кошти. Чим менше час, який потрібний, щоб даний вид активів перетворився в гроші, тим вища їхня ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розташо­ваних у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за строками їхнього погашення й розта­шованими в порядку зростання строків.

Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення:

А₁≥П₁; А₂≥П₂; А₃≥П₃; А₄≤П₄ .

Всі активи підприємства залежно від ступеня їхньої ліквідності можна умовно розділити на наступні групи:

А₁ — найбільш ліквідні активи: кошти в касі, на розрахун­ковому рахунку, валютному й іншому рахунках; цінні папери. Можуть бути використані для здій­снення поточних розрахунків негайно.

А₂ — швидкореалізовані активи: дебіторська заборгова­ність й інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна й залежить від суб'єктивних й об'єктивних фак­торів: кваліфікації фінансових працівників, взаємин підприємства з покупцями, замовниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обороту й т.п.

А₃ — повільно реалізовані активи: запаси й витрати за винятком витрат майбутніх періодів. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження про­дукції, швидкості й правильності оформлення бан­ківських документів, швидкості платіжного докумен­тообігу в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності по­купців, форми розрахунків і т.д.

А₄ — тяжкореалізовані активи: основні кошти, матеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення. Ці активи призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу.

Зрозуміло, що групування досить умовне, оскільки окремі об'єкти основних фондів часто можуть бути більш ліквідними, ніж окремі позиції дебіторської заборгованості або запасів і витрат.

Пасиви балансу залежно від ступеня збільшення строків погашення зобов'язань групуються так:

П₁ — найбільш термінові пасиви: кредиторська заборго­ваність;

П₂ — короткострокові кредити;

П₃ — довгострокові пасиви: довгострокові кредити й позики; П₄ — постійні пасиви: власні кошти;

Для оцінки ліквідності застосовується розрахунок наступ­них коефіцієнтів:

□ Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує мит­тєву платоспроможність господарюючого суб'єкта й показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може повернути за рахунок наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидкореалізованих у випадку потреби. Короткострокові зобов'язання включають: короткострокові кредити банків та інші короткострокові позики, короткострокову креди­торську заборгованість, включаючи заборгованість по дивідендах, резерви майбутніх витрат і платежів, інші короткострокові пасиви. Розраховується за формулою:

. (7.1)

Нормальне обмеження ≥0,2. Це означає, що підприємство може в цей момент погасити на 20% всі свої короткострокові борги; його платоспроможність вважається нормальною.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності необхідний у першу чергу кредиторам. Цей показник доцільніше дивитися в серед­ньому за рік. Розраховуючи на кінець року, підприємство мо­же закрити короткострокову кредиторську заборгованість і показати в балансі як довгострокову, що й дасть нібито гарну оцінку для акціонерів.

□ Коефіцієнт поточної ліквідності — характеризує платоспроможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів. Показує, яку частину поточної заборгованості організація може повернути найближчим часом при повному погашенні дебіторської заборгова­ності (ДЗ):

. (7.2)

Нормальне обмеження — кошти й майбутні надходження від поточної діяльності повинні покривати поточні борги.

Для підвищення показника необхідно сприяти зростанні забезпеченості запасів власними оборотними коштами, для чого варто збільшувати власні оборотні кошти й знижувати рівень запасів.

□ Загальний коефіцієнт покриття відображає прогнозовані платіжні можливості за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості (КДЗ) і реалізації наявних запасів:

. (7.3)

Нормальне обмеження показника ≥2. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно дово­диться не менше, ніж дві гривні ліквідних коштів.

Для підвищення коефіцієнта покриття необхідно попов­нювати реальний власний капітал і стримувати зростання позаоборотних активів і довгострокової дебіторської забор­гованості. На відміну від попередніх показників, коефіцієнт покриття відображає прогноз платоспроможності на відносно віддалену перспективу.

□ Коефіцієнт загальної платоспроможності визначає здатність підприємства покрити всі зобов'язання (корот­кострокові й довгострокові) всіма його активами. Основ­ним фактором, що визначає загальну платоспромож­ність, є наявність у підприємства реального власного капіталу. Даний показник часто застосовується при виборі найбільш надійного партнера з безлічі потенційних і партнерів на основі аналізу їхньої бухгалтерської звітності. Розраховується за формулою:

. (7.4)

Нормальне обмеження для коефіцієнта ≥2.

Показники ліквідності необхідні не тільки для різнобічно­го аналізу платоспроможності підприємства, а й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інфор­мації. Для постачальників найцікавіший коефіцієнт абсолют­ної ліквідності, кредиторам банкам — поточної ліквідності. Потенційні й дійсні акціонери в більшій мірі оцінюють плато­спроможність підприємства за коефіцієнтом покриття.

Для підтримки оптимальної ліквідності необхідно враху­вати такі моменти:

□ У областях, що швидко розвиваються, і мають високу оборотність (із часткою непередбачуваності) використа­ти короткострокове фінансування;

□ Відповідність між короткостроковими й довгострокови­ми фінансовими вкладеннями. Довгострокові вкладення повинні фінансуватися довгостроковими кредитами.

Організація може бути прибуткова, але слабко ліквідна. Наприклад, торговельна фірма, що нарощує обсяги продажі, але майже не має поточних активів.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу ліквід­ності й платоспроможності були адекватними й щоб можна було інтерпретувати отримані коефіцієнти, необхідно фак­тичні значення коефіцієнтів аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх за мину­лий рік, а також за кілька попередніх років; з нормативами, які прийняті на підприємстві; з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів, з галузевими показниками.