1. Юридична приналежність:

□ зобов'язання перед власниками підприємства (власний капітал);

□ зобов'язання перед третіми особами — кредиторами, банками й т.ін. (позиковий капітал).

2. Терміновість повернення зобов'язань: □ кошти тривалого користування;

□ кошти короткострокового користування.

Зобов'язання перед власниками становлять практично постійну частину пасиву балансу, не підлягаючому погашен­ню під час діяльності організації. Зобов'язання перед третіми особами мають різні строки повернення:

□ менше одного року — короткострокові;

□ більше одного року — довгострокові.

Одним з важливих аспектів аналізу структури балансу є визначення взаємозв'язків між активами й пасивами балансу (рис. 3.4), тому що в процесі виробничої діяльності йде постійна трансформація окремих елементів активу й пасиву балансу.

Кожна група пасиву функціонально пов'язана з певною частиною активу балансу. Наприклад, короткострокові кре­дити призначені для поповнення оборотних коштів. Деяка ча­стина довгострокових зобов'язань фінансує як оборотні, так і позаоборотні активи. Така ж взаємодія спостерігається й у ви­падку погашення зовнішніх зобов'язань. У нормально функці­онуючого підприємства оборотні активи перевищують корот­кострокові пасиви, тобто частина поточних активів погашає короткострокові пасиви, інша частина погашає довгострокові зобов'язання, частина, що залишилася, йде на поповнення власного капіталу (стає власністю власника підприємства).

Рис. 3.4. Взаємозв'язок між активом і пасивом балансу

Для аналітичних досліджень й якісної оцінки динаміки фінансового стану підприємства поєднаємо статті балансу в окремі специфічні групи (табл. 3.1). У результаті одержуємо агрегований баланс, який використаємо для визначення важ­ливих характеристик фінансового стану підприємства й роз­рахунку основних фінансових коефіцієнтів.

Таблиця 3.1

Баланс підприємства (агрегований вид)

Актив		Пасив
Показник	Ум. позначення	Показник	Ум. позначення
1. Позаоборотні активи	F	1. Джерела власних коштів	Двк
2. Оборотні активи	Ra	2. Позикові кошти	К
Запаси й витрати	Z	Довгострокові позики	КТ
Дебіторська заборгованість	rа	Короткострокові позики	Кt
Кошти	D	Кредиторська заборгованість	RP
Баланс	В	Баланс	В

Основним об'єктом фінансового аналізу серед тих, які визначають результативність фінансової діяльності підпри­ємства, є прибуток підприємства, що знаходить висвітлення у Звіті про фінансові результати (Форма 2).

Звіт про фінансові результати — це бухгалтерський доку­мент, що відображає результати діяльності підприємства за певний період. Результати відображаються по окремих на­прямках діяльності організації — основній, іншій операційній та фінансовій. Оцінка результатів здійснюється шляхом зіставлення доходів і витрат за певний період.

Звіт про фінансові результати містить такі характеристи­ки результатів діяльності організації:

Виторг від реалізації — це вартість реалізованої продукції або наданих послуг за звітний період.

Для торговельних і постачальницько-збутових підпри­ємств у даному рядку показується загальна сума надходжень від реалізації товарів.

Валовий прибуток від основної діяльності (прибуток від реалізації) являє собою різницю між виторгом від реалізації й витратами на реалізовану продукцію.

Економічний зміст прибутків від основної діяльності по­лягає в оцінці ефективності виробничої діяльності підпри­ємства.

Чистий прибуток — прибуток, що залишається в розпоря­дженні підприємства після сплати податків — ключова харак­теристика ефективності діяльності підприємства. Чистий при­буток є основним джерелом збільшення власного капіталу підприємства. Показник розраховується як різниця між ба­лансовим прибутком і податком на прибуток.

Напрямки використання чистого прибутку (відволікання коштів) визначаються самим підприємством. Чистий прибу­ток може бути спрямований на формування фондів і резервів підприємства (збільшення власного капіталу), виплату диві­дендів, погашення кредитів, сплату штрафів і пені, утримання об'єктів соціальної сфери та ін.

Аналіз звіту про фінансові результати варто починати з перетворення його в більш зручний для дослідження вигляд.

Звіт про фінансові результати протягом одного року вико­нується наростаючим підсумком. Якщо інтервал аналізу мен­ше року, необхідно виконати перерахунок наростаючого підсумку у звіт за інтервал. Для цього зі значень рядків форми 2 на поточну дату віднімаються значення аналогічних рядків на попередню звітну дату. Переклад не здійснюється для пер­шого з початку року звітного періоду. Подібне подання Звіту про фінансові результати дозволяє оцінити результати діяль­ності підприємства за окремі періоди й порівняти їх між собою.

На рис. 3.5 представлене формування чистого прибутку (збитку) підприємства (у нижньому правому прямокутнику розміщається посилання на коди рядів форми 2).

Звіт про рух коштів (Cash Flow Statement, кеш-флоу) до­повнює балансовий звіт і звіт про прибутки й збитки. Балансо­вий звіт відображає фінансове становище компанії на певний момент часу (кінець облікового періоду), а звіт про рух коштів пояснює зміни, що відбулися з одним із компонентів фінансової звітності — коштами — від однієї дати балансового звіту до іншої. Звіт про прибутки й збитки відображає результати діяльності компанії за період; і ця діяльність є основним чин­ником, що змінює стан коштів, відбитих у звіті про рух коштів. Інформація про рух коштів підприємства корисна тим, що вона надає користувачам фінансової звітності базу для оцінки здатності підприємства залучати й використовувати кошти та їхні еквіваленти.

Рис. 3.5. Формування чистого прибутку (збитку) підприємства

Звіт про рух коштів, крім того, містить інформацію, яка може бути корисною при оцінці фінансової гнучкості фірми. Фінансова гнучкість — це здатність фірми генерувати значні суми коштів для того, щоб вчасно реагувати на зненацька ви­никаючі потреби й можливості. Інформація про рух коштів за минулі періоди, особливо про рух коштів від основної діяль­ності, допомагає оцінити фінансову гнучкість. Оцінка здат­ності фірми пережити, наприклад, несподіване падіння попи­ту може містити в собі аналіз руху коштів від основної діяльності за минулі періоди. Чим значніші потоки коштів, тим вища здатність фірми витримати несприятливі зміни еко­номічних умов.

Кеш-флоу складається із трьох основних розділів:

□ операційна діяльність — грошові потоки, як правило, основний, що приносить доход діяльності компанії;

□ інвестиційна діяльність — витрати на ресурси, призначені для генерування майбутнього доходу;

□ фінансова діяльність — грошові потоки, пов'язані з фор­муванням капіталу компанії.

У Звіті про рух коштів (мається на увазі — коштів й їхніх еквівалентів) наводяться дані про відповідні операції, резуль­тати операційної, інвестиційної й фінансової діяльності протя­гом звітного періоду. Також для забезпечення порівнянності в графах 5 й 6 звіту приводиться аналогічна інформація за попе­редній період.

Підприємство у Звіті про рух коштів розгорнуто наводить суми надходжень і витрат, які виникають у результаті зазначе­них (табл. 3.2) видів діяльності.

Основним документом, що регулює порядок складання Звіту про рух коштів, є П(3)БО 4 "Звіт про рух коштів".

Характерною рисою даної звітної форми є те, що вона складається значною мірою за даними інших форм — Звіту про фінансові результати й Балансу. Використовуються також сальдо й обороти по синтетичних й аналітичних рахунках за звітний період.

Таблиця 3.2