21 Інтервал qt збільшується при терапії ааз:

А. ІА групи. В. ІС групи.

Б. ІВ групи. Г. ІІ класу.

22 Інтервал qt збільшується при терапії ааз:

А. ІВ групи. В. ІІІ класу.

Б. ІС групи. Г. IV класу.

23 ААЗ ІА групи:

А. Збільшують ширину комплексу QRS, але не впливають на трива-лість інтервалу QТ.

Б. Збільшують тривалість QТ, але не впливають на комплекс QRS.

В. Не впливають ні на тривалість QRS, ні на інтервал QТ.

Г. Можуть збільшувати тривалість QRS і QТ.

24 Аміодарон викликає:

А. Збільшення тривалості QТ.

Б. Збільшення ширини QRS.

В. Збільшення тривалості QТ і ширини QRS.

Г. Збільшення тривалості QТ і зменшення тривалості QRS.

25 Найбільш виражені антихолінергічні властивостями мають:

А. Хінідин. В. Дизопірамід.

Б. Новокаїнамід. Г. Аміодарон.

26 Вираженими місцевоанестезувальні властивості мають:

А. Аміодарон. В. Соталол.

Б. Лідокаїн. Г. Верапаміл.

27 Антихолінергічні властивості мають:

А. Дизопірамід. В. Новокаїнамід.

Б. Хінідин. Г. Все перелічене.

28 Бета-блокувальний ефект мають:

А. Профенон. В. Етацизин.

Б. Дилтіазем. Г. Етмозин.

29 Найбільш виражений негативний інотропний ефект мають:

А. Хінідин. В. Аміодарон.

Б. Новокаїнамід. Г. Верапаміл.

30 Постгангліонарну адренергічну блокаду викликає:

А. Хінідин. В. Алапінін.

Б. Тозилат бретилію. Г. Бонекор.

31 Найбільш виражений гіпотензивний ефект має:

А. Тозилат бретилію. В. Етмозин.

Б. Мексилетин. Г. Алапінін.

32 Структурним аналогом лідокаїну є:

А. Пропафенон. В. Дизопірамід.

Б. Мексилетин. Г. Дифенін.

33 При передсердній екстрасистолії найбільш ефективний:

А. Анаприлін. В. Дигоксин.

Б. Верапаміл. Г. Етацизин.

34 При профілактиці пароксизмів АВ-вузлової тахікардії найбільш ефективний:

А. Пропранолол. В. Соталол.

Б. Верапаміл. Г. Мексилетин.

35 При профілактиці пароксизмів реципрокної АВ-тахікардії за участю додаткового шляху проведення найбільш ефективний:

А. Пропранолол. В. Верапаміл.

Б. Етацизин. Г. Дигоксин.

36 Засобом вибору при “потенціально злоякісних” шлуночкових порушеннях ритму є:

А. Хінідин. В. Пропранолол.

Б. Флекаїнід. Г. Алапінін.

37 З метою купірування пароксизму фібриляції передсердь у хворих з синдромом wpw показане введення:

А. Пропранололу. В. Дигоксину.

Б. Верапамілу. Г. Новокаїнаміду.

38 Вірогідність виникнення передсердно-шлуночкового проведення 1:1 при тріпотінні передсердь найбільш значна відповідь на введення:

А. Дизопіраміду. В. Верапамілу.

Б. Новокаїнаміду. Г. Обзидану.

39 При пароксизмі реципрокної ав-тахікардії у хворих з “латентним” синдромом wpw введення верапамілу:

А. Протипоказане.

Б. Заздалегідь неефективне.

В. Цілком аргументоване.

40 При шлуночковій тахікардії, що характеризується різким відхиленням електричної осі вліво і картиною блокади правої ніжки пучка Гісса, препаратом вибору є:

А. АТФ. В. Верапаміл.

Б. Обзидан Г. Дифенін.

41 Виживаність хворих, що перенесли інфаркт міокарду, збільшується при терапії:

А. Хінідином. В. Енкаїнідом.

Б. Флекаїнідом. Г. Правильної відповіді немає.

42 При шлуночкових порушеннях ритму, що виникли внаслідок передозування серцевих глікозидів, ААЗ вибору, є:

А. Новокаїнамід. В. Лідокаїн.

Б. Дизопірамід. Г. Аміодарон.

43 При шлуночковій тахікардії типу “пірует” засобом вибору є:

А. Новокаїнамід. В. Лідокаїн.

Б. Сіркокисла магнезія. Г. Аміодарон.

44 При тривалому прийманні аміодарону можливий розвиток:

А. Гіпертиреозу. В. Обидві відповіді правильні.

Б. Гіпотиреозу. Г. Правильної відповіді немає.

45 Органотоксичного ефекту не мають:

А. Новокаїнамід. В. Соталол.

Б. Аміодарон. Г. Токаїнід.

46 Головний біль, запаморочення, диплопія, атаксія частіше всього бувають пов’язані з прийманням:

А. Етацизину. В. Хінідину.

Б. Новокаїнаміду. Г. Дизопіраміду.

47 Найбільш проаритмічний ефект мають:

А. Лідокаїн. В. Верапаміл.

Б. Обзидан. Г. Етацизін.

48 Лейкемія може розвинутись при терапії:

А. Новокаїнамідом. В. Правильні обидві відповіді.

Б. Етацизином. Г. Правильної відповіді немає.

49 Тривалі пекучі болі в ділянці серця можуть розвинутись при терапії:

А. Пропафеноном. В. Пульснормою.

Б. Флекаїнідом. Г. Алапініном.

50 Початкова доза АТФ при суправентрикулярній тахікардії складає:

А. 5 мг. В. 15 мг.

Б. 10 мг. Г. 20 мг.