- •1.2.1 Тромбоемболія легеневої артерії (тела) і гостре легеневе серце
- •1.2.2 Хронічне легеневе серце (хлс)
- •1.3 Діагностика і лікування бронхіальної астми
- •1.5 Діагностика і фармакотерапія плевральних випотів
- •1.6 Пневмоконіози, діагностика, терапія і експертиза працездатності
- •27 Нехарактерною ознакою інфаркту міокарда з локалізацією в правому шлуночку є:
- •30 До найбільш специфічних біохімічних серцевих маркерів пошкодження міокарда відносять:
- •35 Цілодобове моніторування екг дає можливість встановити наявність:
- •59 Співідношення інгібування Ха і іІа факторів згортання крові для низькомолекулярних гепаринів становить:
- •60 Ускладненнями застосування нефракціонованого гепарину у хворих на гострі коронарні синдроми є такі, за винятком:
- •61 Антитромботичний ефект низькомолекулярних гепаринів обумовлений взаємодією їх з такими фізіологічним антикоагулянтом (зазначте правильну відповідь):
- •62 Зазначте препарат, який не відносять до блокаторів (антагоністів) глікопротеїнових рецепторів gp іІb/iiIа:
- •58 Низькомолекулярні гепарини володіють здатністю пригнічувати активність таких факторів згортання крові:
- •66 Для попередження толерантності до нітратів виберіть один з препаратів:
- •68 Толерантності не викликає такий антиангінальний засіб, що використовується при гострих коронарних синдромах:
- •69 Толерантності не викликає такий антиангінальний засіб, що використовується при гострих коронарних синдромах:
- •71 Поряд з антитромботичними засобами, бета-адреноблокатора-ми, нітратами, кардіоміоцитопротекторами хворим на гострі коронарні синдроми доцільно призначати:
- •78 Stunning syndrome означає, що у хворого після успішно проведеної тромболітичної терапії розвивається:
- •89 Найбільш вагомим екг-показанням для тромболітичної терапії є:
- •91 Який з нижченаведених засобів не слід застосовувати при кардіогенному шоці з синдромом малого серцевого викиду?
- •92 При стандартній терапії хворих на нестабільну стенокардію інфаркт міокарда розвивається у:
- •93 Спонтанний тромболіз, за даними коронарографії, спостерігається у хворих на інфаркт міокарда, які госпіталізовані у стаціонар:
- •2.2 Фармакотерапія артеріальної гіпертензії
- •50 Хворим з цукровим діабетом небажано призначати:
- •2.3 Фармакотерапія ішемічної хвороби серця і атеросклерозу
- •1 Обмежена здатність до самообслуговування в межах квартири характерна для хворих на стенокардію напруження:
- •6 Антиангінальний ефект триметазидину (предукталу) пов’язаний:
- •11 При стенокардії напруження мінімальна ефективна разова доза амлодипіну (норваску) становить:
- •19 Хворим, що перенесли поширений великовогнищевий інфаркт міокарда і мають протипоказання до бета-блокаторів, слід призначити:
- •26 Хворим на нестабільну стенокардію обов’язково слід призначати:
- •41 Жовчнокам’яна хвороба є протипоказанням до призначення:
- •43 Токсичний вплив на м’язову тканину найбільш вірогідний при поєднанні:
- •2.4 Фармакотерапія порушень серцевого ритму і провідності
- •1 Бета-блокатори відносять до антиаритмічних засобів (ааз):
- •21 Інтервал qt збільшується при терапії ааз:
- •22 Інтервал qt збільшується при терапії ааз:
- •37 З метою купірування пароксизму фібриляції передсердь у хворих з синдромом wpw показане введення:
- •39 При пароксизмі реципрокної ав-тахікардії у хворих з “латентним” синдромом wpw введення верапамілу:
- •51 Який клас ааз пригнічує внутрішньошлуночкову провідність і може трансформувати блокаду ніжок пучка Гісса в дистальну аV-блокаду?
- •52 Який підклас і класу ааз посилює внутрішньошлуночкову і аV-блокаду?
- •2.5 Фармакотерапія хронічної серцевої недостатності (хсн)
- •16 Препаратом вибору при лікуванні порушень ритму у хворих з глікозидною інтоксикацією є:
- •36 Властивість збільшувати виживання хворих хсн мають:
- •58 Назвати один з найбільш безпечних і дієвих серцевих глікозидів при лікуванні хворих хсн:
- •59 Назвати одне відносне протипоказання для застосування серце-вих глікозидів:
- •2.6 Фармакотерапія некоронарогенних захворювань серця
- •2.6.1 Профілактика ендокардиту, сепсису. Лікування ендокардиту
- •2.7 Діагностика та лікування ревматизму і набутих серцевих вад
- •1 Які клінічні синдроми при гострій ревматичній лихоманці серед дорослих останнім часом відносять до додаткових?
- •2 Який клінічний синдром частіше від інших проходить при гострій ревматичній лихоманці ізольовано?
- •3.1 Клінічна ревматологія
- •4.1 Діагностика і лікування хворих з патологією нирок
- •5.1 Клінічна гастроентерологія. Діагностика і лікування
- •5.1.1 Виразкова хвороба і хронічні гастрити
- •5.1.2. Хронічний безкам’яний холецистит (хбх).
- •5.1.3 Хронічні гепатити, цирози, жовтяниці
- •5.1.4 Хронічний панкреатит і хвороби кишечника
- •6.1 Діагностика та лікування найбільш поширених ендокринологічних захворювань
- •6.1.1 Цукровий діабет
- •1 Цукровий діабет діагностується, якщо визначений натще двічі цукор у капілярній або у венозній крові відповідно має такі рівні:
- •55 Середня добова доза інсуліну при вперше виявленому цукро-вому діабеті після компенсації метаболічних порушень базується на розрахунку, один з яких є правильним:
- •6.1.2 Дифузний токсичний зоб і тиреотоксикоз
- •6.1.3 Гіпотиреоз
- •6.1.4 Аутоімунний тиреоїдит
- •7.1 Інтенсивна терапія і реанімація в клініці внутрішніх хвороб
- •7.1.1 Кардіологія
- •7.1.2 Пульмонологія
- •7.1.3 Гастроентерологія і нефрологія
- •7.1.4 Ендокринологія
- •7.1.5 Інші коматозні і синкопальні стани
- •Додаток а (пульмонологія) (обов’язковий)
- •Додаток б (кардіологія) (обов’язковий)
- •Додаток в (ревматологія) (обов’язковий)
- •Додаток г (нефрологія) (обов’язковий)
- •Додаток д (гастроентерологія) (обов’язковий)
- •Додаток е (ендокринологія) (обов’язковий)
- •Додаток ж (інтенсивна терапія і реанімація) (обов’язковий)
- •Список використаної літератури
- •Список використаної літератури..............................................…………….229
5.1 Клінічна гастроентерологія. Діагностика і лікування
5.1.1 Виразкова хвороба і хронічні гастрити
1 Основними причинами пептичної виразки є всі, крім:
А. Асоціації виразкової хвороби (ВХ) з інфекцією Helicobacter pylori (Нр).
Б. Лікарських засобів (ацетилсаліцилова кислота, стероїдні і нестероїдні).
В. Наслідків патологічної гіперсекреції.
Г. Факторів середовища.
Д. Змішаної етіології (хвороба Крона, саркоїдоз).
2 Діагностика неускладненої пептичної виразки базується на таких критеріях, крім:
А. Клініко-анамнестичних критеріїв.
Б. Фіброгастроскопічних і морфологічних.
В. Терапії ex juvantibus.
Г. Дослідження на наявність та ефективність ерадикації Нр інвазивними та неінвазивними методами.
Д. Рентгенологічних і внутрішньошлуночкової РН-метрії.
3 До інвазивних методів дослідження на наявність та ефектив-ність ерадикації Нр відносять всі, крім:
А. Бактеріологічного. Г. Серологічного.
Б. Цитологічного. Д. Гістологічного.
В. Біохімічного.
4 Який метод дослідження на наявність і ефективність ерадикації Нр одночасно відносять до інвазивних і неінвазивних?
А. Бактеріологічний. Г. Серологічний.
Б. Цитологічний. Д. Гістологічний.
В. Біохімічний.
5 Кровотеча виразки базується на таких критеріях, крім:
А. Вираженого больового синдрому.
Б. Ургентної фіброгастродуоденоскопії з наявністю судини у кратері виразки, що кровоточить.
В. Загального анамнезу крові і рівня гематокриту, нижче 35.
Г. Позитивної реакції Грегерсена.
Д. Наявності трьох основних клінічних синдромів: кривавої блювоти, дьогтеподібного випорожнення та симптомів гострої крововтрати.
6 Для ІІ стадії декомпенсованого геморагічного шоку за Альговером властивим є тріада:
А. Шоковий індекс 0,8; ОЦК 10%, 400-500 мл.
Б. Шоковий індекс 0,9-1,2; ОЦК 20%, 800-1000 мл.
В. Шоковий індекс 1,3-1,4; ОЦК 30%, 1200-1500 мл.
Г. Шоковий індекс 1,5; ОЦК 40%, 1600-2000 мл.
Д. Шоковий індекс 0,6-0,5; ОЦК 100%, 4500-5000 мл.
7 Перфорація виразки базується на перелічених критеріях, крім:
А. Змін детального аналізу крові.
Б. Типових даних рентгенологічного дослідження черевної порожнини.
В. Загального інфільтрату в черевній порожнині за даним УЗД.
Г. Негативної клінічної динаміки.
Д. Класичних клінічних симптомів (біль, позитивні ознаки подразнення очеревини).
8 Пенетрація виразки базується на таких ознаках, крім:
А. Клінічних проявів.
Б. ФГДС: глибокого кратера виразки.
В. Даних рентгеноскопії і змін загального аналізу крові.
Г. Зміни акустичної картини органа, в якій пенетрувала виразка і даних лапароскопії.
Д. Обов’язкового поєднання всіх перелічених критеріїв.
9 Ерадикаційною терапією першої лінії лікування неускладненої пептичної виразки згідно з Маастрихтською угодою 2000 р. є така:
А. Мінімум 5 днів: омепразол 20 мг 2 рази/день + кларитроміцин 500 мг 2 рази/день + амоксицилін 1000 мг 2 рази/день або метронідазол 500 мг 2 рази/день.
Б. Мінімум 7 днів вищеназвана схема.
В. Мінімум 7 днів: омепразол 20 мг 2 рази/день + кларитроміцин 500 мг 1 раз/день + амоксицилін 1000 мг 2 рази/день або метронідазол 500 мг 2 рази/день.
Г. Мінімум 7 днів: омепразол 20 мг 1 раз/день + кларитроміцин 500 мг 2 рази/день + амоксицилін 1000 мг 2 рази/день або метронідазол 500 мг 2 рази/день.
Д. Мінімум 7 днів: омепразол 20 мг 2 рази/день + кларитроміцин 500 мг 1 раз/день + амоксицилін 1000 мг 2 рази/день або метронідазол 500 мг 1 раз/день
10 Ерадикаційною терапією другої лінії є квадротерапія, що враховує одну правильну комбінацію з перелічених:
А. Мінімум 7 днів: омепразол 40 мг у 2 прийоми + вісмута субцитрат/субсаліцитат 480 мг у 4 прийоми + метронідазол 1000 мг у 2 прийоми + тетрациклін 100 мг у 2 прийоми.
Б. Мінімум 10 днів названа схема.
В. Мінімум 14 днів названа схема.
Г. Мінімум 21 день названа схема.
Д. Мінімум 7 днів: омепразол 40 мг в 1 прийом + вісмута субцитрат/субсаліцитат 480 мг у 2 прийоми + метронідазол 1000 мг у 2 прийоми + тетрациклін 100 мг у 2 прийоми.
11 Стратегія лікування Нр-негативних пептичних виразок враховує тривалу протисекреторну терапію від 1 до 3 місяців:
А. Омепразол 2 рази на добу + антацидний препарат за 1 годину до приймання їжі.
Б. Омепразол 1 раз на добу + антацидний препарат за 1 годину до приймання їжі.
В. Ранітидін 150 мг 1 раз на добу ввечері + антацидний препарат за 1 годину до приймання їжі.
Г. Фамотидин 20 мг ввечері + антацидний препарат за 1 годину до приймання їжі.
Д. Мізопростол 300 мг 2 рази/добу + фамотидин 40 мг ввечері.
12 Протирецидивна терапія використовується за необхідності тривалого підтримуючого лікування з причини неповної ерадикації і супутніх ускладнень за умови проведеного попереднього лікування схемою квадротерапії. Терміни тривалості приймання Н2-гістамі-ноблокатора або інгібітора протонної помпи враховують:
А. 1 рік при виразці 12-палої кишки або 0,5 року при виразці шлунка.
Б. 2 роки при виразці 12-палої кишки або 1 рік при виразці шлунка.
В. 3 роки при виразці 12-палої кишки або 2 роки при виразці шлунка.
Г. 4 роки при виразці 12-палої кишки або 2 роки при виразці шлунка.
Д. 5 років при виразці 12-палої кишки або 3 роки при виразці шлунка.
13 Переривчата протирецидивна терапія проводиться в умовах відкритої виразки, що не рубцюється, і враховує одну правильну відповідь:
А. Приймання протисекреторних і спазмолітичних засобів.
Б. Приймання протисекреторних засобів, що чергуються з ендоскопіч-ними заходами.
В. Приймання протисекреторних засобів і препаратів центральної дії (еглоніл, даларгін).
Г. Приймання протисекреторних засобів і транквілізаторів.
Д. Приймання протисекреторних засобів і репарантів.
14 Протирецидивна терапія “за вимогою” використовується при неускладненій виразковій хворобі, без супутньої патології у разі появи перших симптомів шлункової диспепсії без діагностичної ендоскопії. Терміни приймання інгібітора протонної помпи або Н2-гістаміноблокатора враховують:
А. Перші 1-2 дні омепразол 40 мг на добу або ранітидин 300 мг/добу, далі 1 тиждень – у половинній дозі.
Б. Перші 3-4 дні омепразол 40 мг на добу або ранітидин 300 мг/добу, далі 2 тижні – у половинній дозі.
В. Перші 5-6 днів омепразол 40 мг на добу або ранітидин 300 мг/добу, далі 3 тижні – у половинній дозі.
Г. Перші 7-8 днів омепразол 40 мг на добу або ранітидин 300 мг/добу, далі 4 тижні – у половинній дозі.
Д. Перші 9-10 днів омепразол 40 мг на добу або ранітидин 300 мг/добу, далі 4 тижні – у половинній дозі.
15 Діагностика хронічного гастриту базується на чотирьох із п’яти запропонованих критеріїв. Назвати один, який не є надійним.
А. Фіброгастроскопія з прицільною біопсією і морфологічним дослід-женням.
Б. Больовий і диспепсичний синдром.
В. Дослідження на наявність бактерій Нр.
Г. Рентгенологічне дослідження шлунка.
Д. Інтрагастральна рН-метрія.
16 Згідно з Сіднейською системою класифікації гастритів синоні-мом неатрофічного гастриту є:
А. Тип А.
Б. Тип В.
В. Тип С.
Г. Варіоломорфний, асоційований з целіакією.
Д. Ізольований гранулематоз.
17 Хронічний гастрит, асоційований з Нр, має основні і додаткові гістологічні ознаки. Назвати основну ознаку з переліку наведених.
А. Кишкова метаплазія епітелію.
В. Дисплазія епітелію.
В. Атрофічні зміни.
Г. Плазмоцитарна і лімфоцитарна інфільтрація власної пластинки.
Д. Вкривання слизової оболонки шлунка виразками.
18 Хронічний гастрит, асоційований з Нр, має основні і додаткові гістологічні ознаки. Назвати додаткову ознаку серед основних.
А. Дисплазія епітелію.
Б. Виражена нейтрофільна інфільтрація в ямочковому епітелії з уш-кодженням клітин.
В. Плазмоцитарна інфільтрація.
Г. Лімфоцитарна інфільтрація.
Д. Наявність НР у вигляді коротких, зігнутих стержнів на поверхні сли-зової оболонки шлунка і в просвіті ямок .
19 Діагностичними критеріями аутоімунного атрофічного гастриту є всі, крім:
А. Ахлоргідрії і гіпергастринемії.
Б. Перніціонарної анемії.
В. Виявлення антитіл до парієтальних клітин слизової оболонки.
Г. Низького рівня IgA і IgG.
Д. Високого рівня IgA і IgG.
20 Атрофічний, аутоімунний гастрит гістологічно характеризується всіма ознаками, крім:
А. Вираженої лімфоплазмоцитарної інфільтрації.
Б. Формування фолікул у власній пластинці.
В. Кишкової і/або “антральної” метаплазії.
Г. Гіпоплазії G-клітин.
Д. Гіперплазії G-клітин.
21 Атрофічний мультифокальний хронічний гастрит гістологічно характеризується ознаками, одна з яких є неправильною. Це:
А. Утворення лімфоплазмоцитарних інфільтратів.
Б. Кишкова метаплазія.
В. Атрофія слизової оболонки шлунка.
Г. Всі вище згадані.
Д. Неправильна ознака не згадана.
22 Хімічний хронічний гастрит (або реактивний рефлюкс гастрит) гістологічно характеризується такими ознаками:
А. Гіперплазією клітин ямочкового епітелію.
Б. Виснаженням муцину ямочкових клітин.
В. Набряком власної пластинки і збільшенням в ній гладком’язевих клітин.
Г. Інфільтрацією еозинофілами глибоких шарів слизової оболонки.
Д. Всіма вищезгаданими.
23 Розвитком коагуляційного некрозу, варійованого від вогнище-вого до поширеного, з виникненням вторинних запальних інфільтратів характеризується один з нижчезазначених хроніч-них гастритів:
А. Хімічний.
Б. Радіаційний.
В. Лімфоцитарний.
Г. Неінфекційний гранулематозний.
Д. Еозинофільний.
24 Діагностичним критерієм лімфоцитарного хронічного гастриту вважають такий показник:
А. 10 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин.
Б. 15 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин.
В. 20 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин.
Г. 25 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин.
Д. 30 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин.
(норма 4-7 лімфоцитів)
25 Неінфекційний гранулематозний гастрит частіше всього зумовлюється такими хворобами, крім:
А. Хвороби Крона. Г. Гранулематозу Вегенера.
Б. Туберкульозу. Д. Наявністю чужорідних тіл .
В. Саркоїдозу.
26 Еозинофільний гастрит (алергічний) часто сполучається з втягненням до патологічного процесу таких органів, крім:
А. Стравоходу. В. Ободової кишки.
Б. Тонкої кишки. Г. Прямої кишки.
27 “Потрійна” терапія І варіанта при неатрофічному хронічному гастриті враховує тільки одну правильно названу комбінацію:
А. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + метронідазол 1 г у 2 прийоми + амок-сицилін 2 г у 2 прийоми.
Б. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + метронідазол 1,5 г у 3 прийоми + амок-сицилін 2 г у 2 прийоми.
В. Омепразол 20 мг на ніч + метронідазол 1,5 г у 3 прийоми + амок-сицилін 2 г у 2 прийоми.
Г. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + метронідазол 1,5 г у 2 прийоми + амок-сицилін 2 г у 2 прийоми.
Д. Омепразол 20 мг на ніч + метронідазол 2 г у 2 прийоми + амоксицилін 2 г у 2 прийоми.
28 У разі резистентності до нітроімідозолів (метронідазолу або тенідазолу) хронічний неатрофічний гастрит лікують інгібіторами протонної помпи і амоксициліном у комбінації з:
А. Еритроміцином. Г. Гентаміцином.
Б. Тетрацикліном. Д. Лінегоміцином.
В. Кларитроміцином.
29 ІІ варіант “потрійної” терапії хронічного неатрофічного гастриту складається з однієї правильної схеми:
А. Інгібіторів протонної помпи + 480 мг вісмуту у 4 прийоми + тетра-цикліну 2 г у 4 прийоми.
Б. Вісмуту 480 мг у 4 прийоми + тетрацикліну 2 г у 4 прийоми + метро-нідазолу 1 г у 4 прийоми.
В. Вісмуту 480 мг у 3 прийоми + тетрацикліну 2 г у 4 прийоми + метро-нідазолу 1 г у 4 прийоми.
Г. Вісмуту 480 мг у 4 прийоми + тетрацикліну 2 г у 3 прийоми + метро-нідазолу 1 г у 4 прийоми.
Д. Вісмуту 480 мг у 4 прийоми + тетрацикліну 1,5 г у 3 прийоми + метро-нідазолу 1 г у 4 прийоми.
30 “Квадротерапія” хронічного неатрофічного гастриту має одну правильну комбінацію:
А. Інгібітори протонної помпи (омепразол 40 мг у 2 прийоми) + вісмут 480 мг у 4 прийоми + тетрациклін 2 г у 4 прийоми + метронідазол 1 г у 4 прийоми.
Б. Омепразол 20 мг на ніч + вісмут 480 мг у 4 прийоми + тетрациклін 2 г у 4 прийоми + метронідазол 1 г у 4 прийоми.
В. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + вісмут 360 мг у 3 прийоми + тетра-циклін 2 г у 4 прийоми + метронідазол 1 г у 4 прийоми.
Г. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + вісмут 480 мг у 4 прийоми + тетра-циклін 1 г у 4 прийоми + метронідазол 1 г у 4 прийоми.
Д. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + вісмут 480 мг у 4 прийоми + тетра-циклін 2 г у 4 прийоми + метронідазол 1 г у 2 прийоми.
