55 Середня добова доза інсуліну при вперше виявленому цукро-вому діабеті після компенсації метаболічних порушень базується на розрахунку, один з яких є правильним:

А. 0,4 ОД/кг. Г. 0,7-0,9 ОД/кг.

Б. 0,5 ОД/кг. Д. ≈ 1,0 ОД/кг.

В. 0,7 ОД/кг.

56 Середня добова доза інсуліну при кетоацидозі і приєднанні інфекційно запальних захворювань становить:

А. 0,4 ОД/кг. Г. 0,7-0,9 ОД/кг.

Б. 0,5 ОД/кг. Д. ≈ 1,0 ОД/кг.

В. До 0,7 ОД/кг.

57 Для більшості хворих інсулінзалежним цукровим діабетом різко зростає рівень глікемії в ранні ранкові години (феномен “ранкової зорі”). Одна з перелічених причин цього феномену є неправильною. Яка з них?

А. На епізоди латентної нічної гіпоглікемії збільшується секреція контінсулярних гормонів і розвивається ранкова гіперглікемія.

Б. Збільшення секреції кортизолу.

В. Понижена секреція соматотропну.

Г. Підвищена деградація інсуліну в ранні ранкові години, збільшення печінкової продукції глюкози.

Д. Підвищена секреція соматотропну.

58 Для лікування хворих цукровим діабетом найбільш оптималь-но ефективними методиками лікування і комбінації інсулінових препаратів є:

А. Базисно-больова терапія з використанням препаратів інсуліну короткої і тривалої дії.

Б. Режим дворазового введення інсуліну, поєднання препаратів короткої дії і середньої тривалості дії.

В. Триразовий режим введення короткотривалого інсуліну залежно від кількості вуглеводів у дієті.

Г. Всі перелічені.

59 До найбільш небезпечних побічних ефектів інсулінотерапії від-носять:

А. Алергічні реакції.

Б. Ліподистрофії.

В. Інсулінові набряки.

Г. Гіпоглікемічні стани.

Д. Хронічне передозування інсуліну та інсулінорезистентність.

60 Найбільш тривалу дію мають препарати інсулінів для ін’єкторів:

А. Депо-Н-інсулін. В. Актрафан НМ.

Б. Хомофан. Г. Всі мають однакову тривалість.

6.1.2 Дифузний токсичний зоб і тиреотоксикоз

61 Дифузний токсичний зоб на даний час розглядається як спад-кове аутоімунне захворювання, яке передається багатофакторним (полігенним) шляхом. Носійство перелічених нижче антигенів збільшує ризик його розвитку. Назвати, які антигени є найбільш відповідальними за це.

А. HLA-B₈.

Б. HLA-DW₃.

В. HLA-DR₃.

Г. В однаковій мірі всі названі.

62 Суб’єктивними критеріями діагностики дифузного токсичного зобу є всі переліченні, крім:

А. Підвищеної психічної збудливості, роздратованості, неспокою.

Б. Відчуття стискання в ділянці шиї, обтяжливого ковтання.

В. Відчуття постійного серцебиття, інколи перебоїв.

Г. Зниження апетиту, що призводить до схуднення.

Д. Постійної дифузної пітливості і відчуття жару.

63 До суб’єктивних ознак дифузного токсичного зобу відносять всі, крім:

А. Тремтіння рук, зміни почерку.

Б. Запорів.

В. Проносів.

Г. Загальної м’язевої слабості.

Д. Вип’ячування очей (екзофтальм).

64 До об’єктивних критеріїв дифузного токсичного зобу відносять всі, крім:

А. Дифузного рівномірного збільшення щитоподібної залози.

Б. М’якої, гарячої, вологої, гіперемованої шкіри.

В. Сповільненого розслаблення м’язів після фізичного навантаження.

Г. Зниження маси тіла, атрофії м’язів.

Д. Блиску очей, розширення очної щілини.

65 Тиреотоксична офтальмонологія характеризується багатьма опи-саними симптомами. Відходження очного яблука зовні реєструєть-ся при фіксації поглядом предмета, що підноситься до перенісся і свідчить про слабкість конвергенції внаслідок зміни в m. rectus interenes. Його назва за автором:

А. Симптом Греффе. Г. Симптом Штельвага.

Б. Симптом Кохера. Д. Симптом Мебіуса.

В. Симптом Дальримпля.

66 Розрізняють IV ступені офтальмології. Різко виражений екзофтальм у поєднанні з різко вираженим кон’юнктивітом, різко вираженими змінами окорухових м’язів та нетяжкими ураженнями рогівки і початковими явищами атрофії зорових нервів відносять до:

А. І ступеня. В. ІІІ ступеня.

Б. ІІ ступеня. Г. IV ступеня.

67 Проявами тиреотоксичного серця є всі, крім:

А. Постійної тахікардії, навіть під час сну.

Б. Серцевого поштовху, який є піднесеним, зміщеним вліво.

В. Підсилення І тону, систолічного шуму над верхівкою і легеневою артерією.

Г. Діастолічної гіпертензії.

Д. Фібриляції передсердь.

68 Зниження маси тіла від 10 до 20%, наявність тахікардії від 100 до 120 за 1 хвилину, виражена офтальмопатія, зниження працез-датності, відносять за Барановим В.Г до:

А. Легкого ступеня тяжкості тиреотоксикозу.

Б. Середнього ступеня.

В. Тяжкого ступеня.

69 При дифузному токсичному зобі вміст тиреотропіну в крові:

А. Підвищений. В. Знижений.

Б. Нормальний . Г. Різний.

70 Кардіалгія при дифузному токсичному зобі:

А. Характерна. Б. Нехарактерна. В. Перемінна.

71 У лікуванні дифузного токсичного зобу використовують мерказоліл, що випускається в таблетках по 0,005 г (5 мг). При середньому ступені тяжкості дифузного токсичного зобу середня добова доза мерказолілу становить:

А. 10 мг. Г. 40 мг.

Б. 20 мг. Д. 50-60 мг.

В. 30 мг.

72 З моменту настання еутиреозу доза мерказолілу поступово знижується, приблизно по 5 мг кожні 7 днів і доводиться до підтримуючої , яка, як правило, становить:

А. 2,5-5 мг на день. Г. 10-15 мг на день.

Б. 2,5-10 мг на день. Д. 10-20 мг на день.

В. 5-15 мг на день.

73 Приймають підтримуючу дозу мерказолілу:

А. 6 місяців. Г. 1,5-2 роки.

Б. 6-12 місяці . Д. > 2 років.

В. 1-1,5 року.

74 До побічних ефектів мерказолілу відносять всі, крім:

А. Розвитку лейкопенії та агранулоцитозу.

Б. Алергічних реакцій (еритема, кропивниця, свербіж).

В. Зоогенного ефекту.

Г. Розвитку тромбоцитопенії.

75 Для лікування дифузного токсичного зобу використовується при непериносимості мерказолілу калію перхлорату, що випускається в таблетках у дозі 0,25 г. Перші 6 тижнів добова доза калію перхлорату становить:

А. 500-800 мг. Г. 1200-1500 мг.

Б. 800-1000 мг. Д. > 1500 мг.

В. 1000-1200 мг.

76 Показаннями для призначення глюкокортикоїдів при дифузному токсичному зобі є всі, крім:

А. Тяжкого перебігу з вираженим збільшенням щитоподібної залози.

Б. Вираженої лейкопенії.

В. Тиреотоксичного кризу.

Г. Тромбоцитопенії.

Д. Відсутності ефекту від лікування тиреостатичними засобами.

77 До імуномодуляторів при дифузному токсичному зобі відносять, всі крім:

А. Натрію нуклеїновокислого. Г. Зилеозану.

Б. Тималіну. Д. Преднізолону.

В. Т-активіну.

78 Механізм дії β-адреноблокаторів при дифузному токсичному зобі полягає в усіх, крім однієї мотивації, що зазначена нижче.

А. Блокують β-1-адреноблокатори міокарда, зменшують гіперсимпа-тикотонію.

Б. Володіють мембрано стабілізуючою дією.

В. Знижують АТ, здійснюють седативний ефект.

Г. Підвищують периферичну конверсію тироксину в трийодтиронін.

Д. Зменшують периферичну конверсію тироксину в трийодтиронін.

79 Показаннями до лікування дифузного токсичного зобу радіоактивним йодом є всі, крім:

А. Дифузного токсичного зобу з тиреотоксикозом середнього ступеня тяжкості і тяжким у осіб у віці старше 40-50 років за відсутності ефекту від тривалого приймання антитиреоїдних засобів.

Б. Важких форм дифузного токсичного зобу з вираженою недостат-ністю кровообігу, токсичним гепатитом, психозом.

В. Легкого ступеня дифузного токсичного зобу з тиреотоксикозом.

Г. Наявності супутніх захворювань (інфаркт міокарда, перенесений недавно інсульт, гіпертензивний криз), якщо оперативне лікування неможливе.

Д. Рецидивів дифузного токсичного зобу після оперативного лікування за відсутності ефекту від правильно проведеної антитиреоїдної терапії.

80 Показаннями до хірургічного лікування дифузного токсичного зобу є всі, крім:

А. Тяжкої форми захворювання, а також форми середньої тяжкості за відсутності ефекту від правильно проведеної безперервної антити-реоїдної терапії протягом 4-6 місяців, рецидивів у молодих.

Б. Періоду вагітності і лактації.

В. Терапії великими дозами антитиреоїдних засобів.

Г. Вузлових, змішаних форм токсичного зобу.

Д. Великого ступеня збільшення залози і наявності фібриляції передсердь.