4.1 Діагностика і лікування хворих з патологією нирок

1 Основними факторами ризику нефрологічних хвороб є всі нижче перелічені, крім:

А. Вагітності.

Б. Фізичного перевантаження.

В. Екстремальних умов.

Г. Ускладненої спадковості.

Д. Тривалого вживання ліків (особливо нефротичних).

2 Основними факторами ризику нефрологічних хвороб є всі нижчепе -релічені, крім:

А. Вакцинації. Г. Алергозів.

Б. Гіпертензії. Д. Надмірного вживання води.

В. Інфекцій (гострих та хронічних).

3 Основними факторами ризику нефрологічних хвороб є всі нижчепе- релічені, крім:

А. Злоякісних пухлин.

Б. Системних хвороб сполучної тканини.

В. Ендокринних хвороб.

Г. Гіпотензії.

Д. Хвороб системи крові.

4 Найбільш поширеною патологією нирок є:

А. Первинний гломерулонефрит. Г. Вторинний пієлонефрит.

Б. Вторинний гломерулонефрит. Д. Амілоїдоз.

В. Первинний пієлонефрит.

5 Найбільш частим з перелічених синдромів при патології нирок є:

А. Нефротичний. Г. Ниркової недостатності.

Б. Сечовий. Д. Канальцевої досфункції.

В. Гіпертензивний.

6 Серед пацієнтів загальнотерапевтичного стаціонару хворі нефротичного профілю становлять:

А. 2,0-6,5%. Г. 8,0-14%.

Б. 5,0-10%. Д. 10-15%.

В. 7,0-12%.

7 Який відсоток серед причин смерті займають „нефрит, нефро-тичний синдром, нефроз”?

А. 1%. Г. 6%.

Б. 3%. Д.  7%.

В. 5%

8 Для сечового (анефротичного) синдрому характерними є всі, крім:

А. Протеїнурії менше 3,5 г на добу.

Б. Еритроцитурії (більше 2х10³/мл сечі у пробі Нечипоренко).

В. Лейкоцитурії (більше 4х10³/мл сечі у пробі Нечипоренко).

Г. Еритроцитурії (більше 3х10³/мл сечі у пробі Нечипоренко).

Д. Циліндрурії.

9 Для сечового (анефротичного) синдрому клінічними симптома-ми частіше від інших можуть бути всі, крім:

А. Болі у попереку. Г. Дизурічних розладів.

Б. Лихоманки. Д. Набряків.

В. Інтоксикації.

10 Сечовий синдром повинен бути підтверджений як мінімум 2-3 дослідженнями з інтервалом в 1 тиждень, які враховують обов’язково всі нижчеперелічені, крім необов’язкового:

А. Загального аналізу сечі. В. Дослідження сечового осаду.

Б. Визначення добової протеїнурії. Г. Креатиніну і сечовини.

11 До вторинних причин загального процесу в нирках, що проявляються сечовим синдромом, відносять всі, крім:

А. Уродженої патології нирок.

Б. Сечокам’яної хвороби або сольових діатезів.

В. Стриктури, внаслідок травм, оперативних втручань, цукрового діабету

Г. Амілоїдозу нирок.

12 Для диференційної діагностики між пієлонефритом та інфек-ціями нижніх сечовивідних шляхів вирішальне значення має:

А. Загальний аналіз сечі. Г. Проба Нечипоренко.

Б. Визначення добової протеїнурії. Д. 3 порційна проба.

В. Проба Зимницького.

13 Тривала і стійка лейкоцитурія і еритроцитурія на фоні тривалого лихоманкового синдрому, схуднення підозріла в плані наявності:

А. Дифузних хвороб сполучної тканини.

Б. Туберкульозу нирок і паранеопластичної нефропатії.

В. Гострого пієлонефриту.

Г. Загострення хронічного пієлонефриту.

Д. Сечокам’яної хвороби, вторинного пієлонефриту.

14 Сечовий синдром часто трапляється у хворих, що приймали тривалий час нестероїдні протизапальні засоби, сульфаніламіди, були в контакті з отруйними речовинами, вживали неякісні алко-гольні напої, і може дебютувати гострою нирковою недостатністю. У даному випадку перш за все може розвиватись:

А. Гострий пієлонефрит.

Б. Інтерстиціальний нефрит.

В. Швидкопрогресуючий гломерулонефрит.

Г. Фібропластичний нефрит.

Д. Мезангіокапілярний нефрит.

15 Для якого нефриту характерною є низька відносна щільність сечі, невисокий (до 0,5 г/добу) рівень протеїнурії, поява глюкозурії (без значних коливань рівня цукру в крові), лейкоцитурія переважно за рахунок лімфоцитів, еритроцитурія, часто „пустий” осад?

А. Інтерстиціального нефриту.

Б. Швидкопрогресуючого гломерулонефриту.

В. Первинно-хронічного гломерулонефриту.

Г. Застійної нирки.

Д. Фібропластичного гломерулонефриту.

16 Для паранеопластичної нефропатії найбільш характерним є:

А. Нефротичний синдром.

Б. Синдром ниркової недостатності.

В. Сечовий синдром ізольований.

Г. Сечовий синдром з еритроцитурією.

Д. Сечовий синдром з лейкоцитурією

17. Найчастішою причиною нефротичного синдрому в усьому світі є:

А. Системний червоний вовчак. Г. Хронічний гломерулонефрит.

Б. Амілоїдоз. Д. Діабетична нефропатія.

В. Підгострий гломерулонефрит.

18 Найбільш частими клінічними формами паранеопластичних нефропатій є всі, крім:

А. Папіломи. Г. Лімфоми.

Б. Карциноми. Д. Лейкемії.

В. Саркоми.

19 Найбільш частими причинами вторинного ураження нирок з нефротичним синдромом амілоїдозу є такі, крім:

А. Ревматоїдного артриту.

Б. Інфекційного ендокардиту.

В. Інфекційних хвороб (туберкульозу, абсцесу, гангрени, остеомієліту).

Г. Гепатиту.

Д. Пневмонії.

20 Для якої нефропатії характерними є незначні набряки при високих рівнях протеїнурії, відсутня гіперхолестеринемія і наявність гіперпротеїнемії?

А. Люпус-нефриту. Г. Амілоїдозу.

Б. Мієломної нефропатії. Д. Гострого гломерулонефриту.

В. Діабетичної нефропатії.

21 Одночасна поява або виявлення змін в аналізах сечі і стійкої вираженої артеріальної гіпертензії, що погано піддається медикаментозним засобам, може свідчити про:

А. Ренопаренхіматозну гіпертензію.

Б. Реноваскулярну гіпертензію.

В. Змішану гіпертензію.

Г. Гіпертонічну хворобу.

Д. Дифузне захворювання сполучної тканини.

22 Основною причиною „невідомої ниркової недостатності” із збереженим діурезом і нормальними розмірами нирок є:

А. Гострий тубулоінтерстиціальний нефрит.

Б. Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит.

В. Фібропластичний нефрит.

Г. Мезангіокапілярний нефрит.

Д. Ідіопатичний інтерстиціальний нефрит.

23 Для якого нефриту характерною є тріада: лихоманка, еозинофілія, порушення функції нирок?

А. Загострення хронічного інтерстиціального нефриту.

Б. Гострого тубулоінтерстиціального нефриту.

В. Люпус-гломерулонефриту.

Г. Метаболічної нефропатії.

24 Експертами ВООЗ запрограмована і широко використовується класифікація вовчакового гломерулонефриту, згідно з якою виділяють 5 основних її класів. До якого класу відносять дифузний проліферативний вовчаковий гломерулонефрит?

А. І. Г. IV.

Б. ІІ. Д. V.

В. ІІІ.

25 Згідно з вищезгаданою класифікацією, до якого класу відносять мембранозний вовчаковий гломерулонефрит?

А. І. Г. IV.

Б. ІІ. Д. V.

В. ІІІ.

26 При вовчаковому дифузному гломерулонефриті характерними є всі перелічені ознаки, що з’являються протягом року, крім:

А. Рівня сироваткового альбуміну менше 30,0 г/л.

Б. Рівня протеїнурії більше 0,5 г/добу.

В. Наявності в осаді сечі гіалінових і/або зернистих, і/або еритроцита-рних циліндрів, і/або двоякозламаних овальних жирових тіл.

Г. Персистувальної гематурії, що перевищує 5 еритроцитів у полі зору.

Д. Рівня сироваткового альбуміну більше 30,0 г/л.

27 У хворих ревматоїдним артритом можуть бути, крім амілоїдозного ураження нирок, також всі нижчеперелічені зміни за типом нефриту. Зазначити, яка з них зумовлена побічними ефектами нестероїдних протизапальних засобів, що використо-вуються в терапії ревматоїдного артриту.

А. Мезангіопроліферативний гломерулонефрит.

Б. Мембранозний гломерулонефрит.

В. Фокально-сегментарний некротизуючий гломерулонефрит.

Г. Гострий інтерстиціальний нефрит, гострий тубулярний некроз.

Д. Хронічний інтерстиціальний нефрит.

28 Для якої ревматичної патології, крім ревматоїдного артриту, частішим є ураження нирок за типом амілоїдозу?

А. Ревматизму. Г. Дерматополіміозиту.

Б. Системного червоного вовчака. Д. Анкілозивного спондилоартриту.

В. Системної склеродермії.

29 Для якої патології характерним є поєднання швидкопрогре-суючого екстракапілярного гломерулонефриту з геморагічним ураженням легень?

А. Синдрому Рейтера. Г.Синдрому Шегрена.

Б. Синдрому Каплана. Д. Синдрому Черга-Строса.

В. Синдрому Гудпасчера.

30 Які з нижчеперелічених препаратів є найбільш нефротоксичними, що викликають медикаментозні нефропатії?

А. Нестероїдні протизапальні засоби.

Б. Аміноглікозиди.

В. Анальгетики.

Г. Антибіотики пеніцилінового ряду.

Д. Сульфаніламіди.

31 Для первинного амілоїдозу характерними є наявність білка амілоїду:

А. АА-форми. В. ATR-форми.

Б. АL-форми. Г. Аβ₂М-форми.

32 Для вторинного амілоїдозу характерними є наявність білка амілоїду:

А. АА-форми. В. ATR-форми.

Б. АL-форми. Г. Аβ₂М-форми.

33 Найбільш частою причиною, яка трапляється при вторинному амілоїдозі, є:

А. Туберкульоз. Г. Ревматоїдний артрит.

Б. Бронхоектази. Д. Гранулематозний ілеїт.

В. Остеомієліт.

34 Для амілоїдозу, пов’язаного з хронічним гемодіалізом, характерною є форма білка амілоїду:

А. АА-форма. В. ATR-форма.

Б. АL-форма. Г. Аβ₂М-форма.

35 Для якої клінічної стадії амілоїдозу характерною є, як правило, транзиторна незначна протеїнурія, рідко знаходять незначну мікрогематурію і мінімальну лейкоцитурію, стійку диспротеїне-мію, переважно за рахунок глобулінових фракцій, стійку прискорену ШОЕ за відсутності ознак загострення основного захворювання, збільшену печінку і селезінку?

А. Латентної. В. Нефротичної.

Б. Протоеїнурічної. Г. Азотемічної.

36 Для якої стадії амілоїдозу характерним є нефротичний синдром з масивною протеїнурією, виражена гіпо- і диспротеїнемія у вигляді значної гіпоальбумінемії (до 20-30%) і гіпергамаглобулінемії (до 25%), гіперліпідемії, зокрема, гіперхолестеринемії (до 12 ммоль/л і більше), набряків, які погано реагують на діуретичну терапію?

А. Латентної. В. Нефротичної.

Б. Пртоеїнурічної. Г. Азотемічної.

37 Для якої клінічної стадії амілоїдозу характерна постійна протеїнурія із значними коливаннями білка в сечі (від 0,1 до 3,0 г/л) з мікрогематурією, циліндрурією і зрідка лейкоцитурією, виражена диспротеїнемія з гіпоальбумінурією (до 36%) і гіперглобулінемією, гіперфінемією, підвищення сіалових кислот при нормальному або підвищеному холестерині, значне прискорення ШОЕ, помірна анемія?

А. Латентної. В. Нефротичної.

Б. Пртоеїнурічної. Г. Азотемічної.

38 Яке ускладнення амілоїдозу може призвести до швидкого прогресування хронічної ниркової недостатності на будь-якій клінічній стадії захворювання?

А. Загострення основного захворювання.

Б. Приєднання інтеркурентної інфекції.

В. Тромбоз ниркових вен.

Г. Значні електролітні зрушення.

Д. Всі вищеназвані.

39 Найбільш інформативним морфологічним методом підтвердження діагнозу амілоїдозу є:

А. Дослідження біоптату стінки прямої кишки (слизового та підслизового шару).

Б. Біопсія нирки, печінки.

В. Біопсія ясен.

Г. Біопсія кісткового мозку.

Д. Сцинтиграфія з міченим ¹²³J сироватковим Р-компонентом.

40 Яку категорію хворих з вторинним амілоїдозом лікують колхіцином?

А. Туберкульозом. Г. Ревматоїдним артритом.

Б. Остеомієлітом. Д. Мієломною хворобою.

В. Періодичною хворобою.

41 Терапію колхіцином при амілоїдозі нирок проводять довічно у добовій дозі:

А. 0,5-1,0 мг. Г. 3,5-4,0 мг.

Б. 1,5-2,0 мг. Д. 4,5-5,0 мг.

Г. 2,5-3,0 мг.

42 Пряму розсмоктувальну дію на амілоїдні відкладення здійснює диметилсульфоксид протягом не менше 6 місяців у добовій дозі:

А. 2,0-4,0 г. Г. 8,0-10,0 г.

Б. 4,0-6,0 г. Д.  10,0 г.

В. 6,0-8,0 г.

43 При первинному амілоїдозі нирок використовують різні схеми поліхіміотерапії для зменшення продукції ланцюгів імуноглобулінів. Так, використовують інтермітуючі дози мелфолану і преднізолону 7-денними курсами з перервою 4-6 тижнів, тривалістю 6-12 місяців. Серед перелічених схем стосовно доз одна є правильною:

А. Мелфолан 0,1 мг/кг і преднізолон 0,5 мг/кг/добу.

Б. Мелфолан 0,15 мг/кг і преднізолон 0,6 мг/кг/добу.

В. Мелфолан 0,2 мг/кг і преднізолон 0,7 мг/кг/добу.

Г. Мелфолан 0,25 мг/кг і преднізолон 0,8 мг/кг/добу.

Д. Мелфолан 0,15 мг/кг і преднізолон 0,8 мг/кг/добу.

44 Основними принципами лікування ренопаренхіматозної гіпертензії є застосування комбінації різних засобів. Так, на етапі відсутньої ниркової недостатності застосовують, разом з гіпертен-зивними всі, крім:

А. Цитостатиків. Г. Антикоагулянтів.

Б. Глюкокортикоїдів. Д. Антиагрегантів.

В. Антибіотиків.

45 У хворих з ренопаренхіматозною гіпертензією при збереженій функції нирок, сечокам’яній хворобі, супутній серцевій недостатності серед діуретиків препаратами вибору є:

А. Ті азидні. В. Тіазидоподібні.

Б. Петельні. Г. Калійзбережні.

46 Протипоказаннями до тіазидних діуретиків у лікуванні рено-паренхіматозних гіпертензій є:

А. Диселектролітемія.

Б. Гіповолемія.

В. Цукровий діабет і подагра.

Г. Нефротичний синдром і хронічна ниркова недостатність з рівнем клубочкової фільтрації менше 20 мл/хв. і гіперкратинемія більше 0,221 ммоль/л.

Д. Всі перелічені.

47 Протипоказаннями до петельних діуретиків у лікуванні рено-паренхіматозних гіпертензії є:

А. Гіповолемія . Г. Перші місяці вагітності.

Б. Виражена анемія. Д. Всі перелічені.

В. Порушення функції печінки.

48 Показаннями до проведення гемодіалізу при хронічній нирковій недостатності є:

А. Клубочкова фільтрація менше 5 мл/хв.

Б. Стабільне пониження добового діурезу нижче 700 мл.

В. Гіперкреатинінемія до 1100-1300 мкмоль.

Г. Симптоми перикардиту, енцефалопатії, нейропатії.

Д. Всі перелічені.

49 Для якого клінічного періоду гострої ниркової недостатності характерними є наростання азотемії, диспепсичних розладів, позаклітинна гіпергідратація з набряками?

А. Періоду відновлення діурезу.

Б. Олігоанурічного періоду.

В. Періоду початкової дії етіологічного фактора.

Г. Періоду видужування.

Д. Всі перелічені.

50 При тубулоінтерстиціальному нефриті найчастішою і найтипо-вішою є одна з перелічених і властивих цьому захворюванню клінічних форм:

А. Розгорнута.

Б. Класична форма гострої ниркової недостатності.

В. Тубулоінтерстиціальний нефрит на фоні іншого хронічного захво-рювання нирок.

Г. „Абортивна форма”.

Д. „Вогнищева” форма зі стертою симптоматикою.

Розділ 5 ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ