58 Назвати один з найбільш безпечних і дієвих серцевих глікозидів при лікуванні хворих хсн:

А. Строфантин. Г. Дигітоксин.

Б. Корглікон. Д. Ланікор.

В. Дигоксин.

59 Назвати одне відносне протипоказання для застосування серце-вих глікозидів:

А. Фібриляція передсердь при синдромі WPW.

Б. АV-блокада ІІ-ІІІ ступеня (без електрокардіостимулятора).

В. Шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.

Г. Синусова брадикардія або синдром слабості синусового вузла.

Д. Дигіталісна інтоксикація.

60 Добова підтримуюча доза дигоксину при пероральному прийманні у хворих з тахіформою фібріляції передсердь є:

А. 0,125-0,25 мг. В. 0,375-0,500 мг.

Б. 0,25-0,375 мг. Г. 0,500-0,750 мг.

2.6 Фармакотерапія некоронарогенних захворювань серця

2.6.1 Профілактика ендокардиту, сепсису. Лікування ендокардиту

1 Доцільним є проведення антибіотикопрофілактики у хворого з:

А. Імплантованим кардіостимулятором.

Б. Ревматичною лихоманкою в анамнезі без вади.

В. Інфекційним ендокардитом в анамнезі.

Г. Оперованим дефектом міжпередсердної перетинки.

Д. Оперованим дефектом міжшлуночкової перетинки.

2 Доцільним є проведення антибіотикопрофілактики у хворого з:

А. “Невинним” серцевим шумом.

Б. Ізольованим вторинним дефектом міжшлуночкової перетинки.

В. Оперованою відкритою артеріальною протокою.

Г. Імплантованим штучним клапаном.

Д. Пролапсом мітрального клапана без регургітації.

3 Доцільним є проведення антибіотикопрофілактики при маніпуляціях:

А. Інтубації трахеї.

Б. Бронхоскопії гнучким бронхоскопом.

В. Екстракції зубів.

Г. Черезстравохідній ехокардіографії.

Д. Катетеризації серця.

4 Доцільним є проведення антибіотикопрофілактики при маніпуляціях:

А. Пологах.

Б. Стентуванні .

В. Катетеризації уретри за відсутності інфекції.

Г. Тимпанотомії.

Д. Тонзилектомії.

5 Недоцільним є проведення антибіотикопрофілактики при таких маніпуляціях:

А. Втручанні на корені зуба.

Б. Дилятації структури стравоходу.

В. Бронхоскопії жорстким бронхоскопом.

Г. Ангіопластиці.

Д. Цистоскопії.

6. Недоцільним є проведення антибіотикопрофілактики при таких маніпуляціях:

А. Кесаревому розтині.

Б. Операції на жовчних ходах .

В. Дилатації уретри.

Г. Операції на передміхуровій залозі.

Д. Склеротерапії варикозно-розширених вен.

7 Недоцільним є проведення антибіотикопрофілактики при таких маніпуляціях:

А. Операції з порушенням цілісності слизової оболонки.

Б. Ендоскопічній ретроградній холангіографії.

В. Операції з порушенням цілісності слизової оболонки кишечника.

Г. Обрізанні.

Д. Цистоскопії.

8. Недоцільним є проведення антибіотикопрофілактики при таких захворюваннях серця:

А. “Синій” уродженій ваді.

Б. Оперованих системних легеневих шунтах.

В. Гіпертрофічній кардіоміопатії.

Г. Набутих серцевих вадах.

Д. Аортокоронарному шунтуванні в анамнезі.

9 При втручанні у ротову порожнину, дихальні шляхи і стравохід стандартною загальною профілактикою є:

А. Ампіцилін. Г. Цефалексин.

Б. Кліндаміцин. Д. Азитроміцин.

В. Амоксицилін.

10 При втручанні у ротову порожнину, дихальні шляхи і стравохід і відсутності можливості перорального приймання, препаратом вибору для профілактики є:

А. Амоксицилін. Г. Цефазолін.

Б. Ампіцилін. Д. Кларитроміцин.

Г. Кліндаміцин.

11 При втручанні у ротову порожнину, дихальні шляхи і стравохід і алергії на пеніцилін препаратом вибору для профілактики є:

А. Цефалексин або цефадроксил.

Б. Амоксицилін.

В. Ампіцилін

12 При втручанні у сечостатеві шляхи і шлунково-кишковий тракт (крім стравоходу) у осіб з високим ризиком стосовно септичних ускладнень препаратом вибору для профілактики є:

А. Ванкоміцин + гентаміцин. В. Амоксицилін і ампіцилін.

Б. Ампіцилін + гентаміцин. Г. Ванкоміцин.

13 При втручанні у сечостатеві шляхи і шлунково-кишковий тракт (крім стравоходу) у осіб з середнім ризиком стосовно септичних ускладнень препаратом вибору для профілактики є:

А. Ванкоміцин. В. Ванкоміцин + гентаміцин.

Б. Ампіцилін + гентаміцин. Г. Амоксицилін або ампіцилін.

14 У хворих на інфекційний ендокардит глюкокортикоїди є препа-ратами:

А. Специфічної етіотропної терапії при відомому збуднику.

Б. Неспецифічної протизапальної терапії.

В. Симптоматичної терапії.

15 У хворих на інфекційний ендокардит стрептококової етіології (S. viridans, S. bovis), чутливими і помірно стійкими до пеніциліну, препаратом вибору є комбінації:

А. Цефазолін + гентаміцин.

Б. Оксоцилін + гентаміцин.

В. Бензилпеніцилін або цефтріаксон або бензилпеніцилін + гентаміцин.

16 У хворих на інфекційний ендокардит стафілококової етіології власних клапанів серця препаратами вибору є комбінації:

А. Чутливих до метициліну: оксоцилін + гентаміцин.

Б. Цефазолін + гентаміцин.

В. Ванкоміцин.

17 У хворих інфекційним ендокардитом стафілококової етіології за наявності штучного клапана серця препаратами вибору є такі комбінації:

А. Чутливих до метіциліну: нафцилін або оксоцилін + рифампіцин + гентаміцин.

Б. Ванкоміцин + рифампіцин + гентаміцин

В. Цефазолін + гентаміцин.

18 У лікуванні інфекційного ендокардиту стафілококової етіології користь якого антибіотика не доведена?

А. Пеніциліну. Г. Гентаміцину.

Б. Ванкоміцину. Д. Рифампіцину

Г. Оксоциліну.

19 Які показання до призначення глюкокортикоїдів при інфекційному ендокардиті є недостатньо обґрунтованими?

А. Інфекційно-токсичний шок.

Б. Алергія на антибіотики.

В. Вторинна резистентність до антибіотиків.

Г. Імунозапальна фаза з високим рівнем циркулюючих імунних комп-лексів, полісерозитів.

Д. Посилення протизапального ефекту антибіотиків.

20 Вилікуваним від інфекційного ендокардиту (з моменту відміни антибіотиків) є клінічний стан з відсутньою клінікою, нормальними аналізами крові, враховуючи посіви на стерильність в період:

А. До 1 місяця. Г. Більше 4 місяців.

Б. До 2 місяців . Д. Більше 6 місяців.

В. Більше 2 місяців.

21 Що не є показанням до термінового хірургічного лікування при інфекційному ендокардиті:

А. Гостра руйнація клапана.

Б. Утворення абсцесів міокарда, клапанного кільця, внутрішньосерце-вих гнійних фістул.

В. Рухливі вегетації.

Г. Резистентність до етіотропної антибактеріальної терапії протягом 3-4 тижнів.

Д. Рефракторна застійна серцева недостатність.

2.6.2 Лікування кардіоміопатій

22 Заходи втручання на зменшення проявів якого клінічного синдрому є першочерговими при дилятаційній кардіоміопатії, у фазі декомпенсації:

А. Тромбоемболічного. В. Аритмічного.

Б. Серцевої недостатності. Г. Кардіалгічного.

23 Яке місце займають серцеві глікозиди при дилятаційній кардіоміопатії?

А. Першорядне. Г. Після інгібіторів АПФ.

Б. Після діуретинів. Д. Останнє.

В. Після -блокаторів.

24 Які групи препаратів відносять до інотропних стимуляторів при лікуванні хворих дилатаційною кардіоміопатією:

А. Серцеві глікозиди.

Б. Стимулятори адренорецепторів.

В. Інгібітори фосфодіестерази.

Г. Всі разом названі.

Д. Стимулятори адренорецепторів та інгібітори фосфодіестерази.

25 Яка клінічна ситуація не буде вирішена із застосуванням непрямих антикоагулянтів у хворих дилатаційною кардіоміопатією:

А. Фібриляція передсердь.

Б. Внутрішньосерцеві тромби .

В. Тромбоемболії в анамнезі.

Г. Хронічна серцева недостатність IVФК по NYHA.

Д. Декомпенсація на фоні активної діуретичної терапії.

26 Які засоби не погіршують обструкцію виносного тракту лівого шлуночка у хворих гіпертрофічною кардіоміопатією?

А. Нітрати.

Б. Дигідропіридинові антагоністи кальцію.

В. Інгібітори АПФ і -блокатори.

Г. Діуретики.

Д. Серцеві глікозиди.

Е. Верапаміл.

27 Яку тактику необхідно вибирати у хворих з безсимптомною гіпертрофічною кардіоміопатією?

А. Медикаментозне лікування з профілактичною метою.

Б. Динамічне спостереження.

В. Немедикаментозне лікування.

Г. Хірургічне лікування.

28 Яку тактику необхідно вибирати у хворих ГКМП з симптомами високого ризику смерті?

А. Хірургічне лікування (резекція гіпертрофованої ділянки міжшлу-ночкової перетинки).

Б. Електрокардіостимуляція.

В. Немедикаментозне лікування (катетерна селективна обтурація a. interseptalis з алкоголізацією гіпертрофованої ділянки міжшлуночкової перетинки).

Г. Аміодарон.

Д. Аміодарон + імплантація кардіовертера-дефібрилятора.

29 При не обструктивній формі гіпертрофічної кардіоміопатії для геодинамічного розвантаження серця слід призначити:

А. Аміодарон. Г. Імплантацію дефібрилятора.

Б. Бета-блокатори, верапаміл. Д. Діуретики.

В. Інгібітори АПФ.

30 Які фармакологічні засоби зменшують обструкцію виносного тракту лівого шлуночка при ГКМП і являються патогенетично обґрунтованими?

А. Пролонговані нітрати.

Б. Серцеві глікозиди.

В. Інгібітори АПФ.

Г. Бета-адреноблокатори.

Д. Верапаміл.

Е. Бетаадрино-блокатори, або верапаміл або ділтіазем.

31 Які препарати відносять до симптоматичної терапії при рест-риктивній кардіоміопатії?

А. Глюкокортикоїди.

Б. Хелаторна терапія дефероксаміном при гемохроматозі.

В. Діуретики.

32 Які антиаритмічні засоби є найбільш ефективними при аритмо-генній кардіоміопатії?

А. Препарати І класу.

Б. Верапаміл.

В. Бета-блокатори.

Г. Соталол або комбінація аміодарону з -блокаторами.

Д. Серцеві глікозиди.

33 Який немедикаментозний метод є здебільшого ефективним стосовно ліквідації аритмій при аритмогенній кардіоміопатії?

А. Фітотерапія. Б. Рефлексотерапія. В. Радіочастотна абляція.

34 Який метод лікування хворих аритмогенною дисплазією правого шлуночка показаний при великому ураженні або множинних аритмогенних вогнищах?

А. Радіочастотна абляція.

Б. Соталол.

В. Імплантація штучного водія ритму.

Г. Імплантація кардіовертера-дефібрилятора.

35 Який метод хірургічного лікування аритмогенної кардіоміопа-тії показаний за наявності множинних вогнищ шлуночкової тахікардії?

А. Локальна вентрикулотомія.

Б. Повне від’єднання правого шлуночка.

В. Трансплантація серця.

2.6.3 Фармакотерапія міокардитів

36 Які препарати при міокардиті не мають сприятливого впливу на функцію серця і виживаність хворих?

А. Противірусні і антибактеріальні засоби при відомому збуднику.

Б. Нестероїдні і стероїдні засоби.

В. Симптоматична терапія серцевої недостатності.

Г. Антиаритмічна терапія.

Д. Антикоагулянти.

37 Які є показання для призначення нестероїдних протизапальних засобів при міокардиті?

А. У перші два тижня захворювання гострої фази.

Б. З третього тижня гострої фази захворювання.

В. При хронічному перебігу без вираженої дилатації порожнин серця і серцевої недостатності

Г. Ситуації зазаначені в пунктах Б і В.

Д. У перші три місяці від початку вірусного захворювання.

38 Які показання для призначення глюкокортикоїдів хворому міокардитом є безпідставними?

А. Кардіогенний шок.

Б. Ексудативний перикардит.

В. Рефракторна серцева недостатність.

Г. Гостра фаза захворювання.

39 Який метод лікування вірусних міокардитів є перспективним?

А. Генна інженерія. Г. Всі разом взяті.

Б. Противірусні засоби. Д. Правильної відповіді немає.

В. Цитостатики.

40 Що найбільше може спровокувати дисфункцію міокарда при міокардиті?

А. Фізична активність при важкому перебігу хвороби.

Б. Необмежене вживання солі

В. Необмежене вживання рідини.

Г. Ігнорування медикаментозними засобами.

Д. Низький калораж харчування.

2.6.4 Фармакотерапія перикардиту

41 Які форми перикардитів є небезпечними при призначенні глюкокортикоїдів?

А. Системні хвороби сполучної тканини.

Б. Ревматичний перикардит.

В. Післяінфекційний синдром Дреслера.

Г. Ексудативний перикардит тяжкого перебігу невстановленої етіології.

Д. Гнійний і при пухлинах серця міокардит.

42 Добова доза преднізолону 80-90 мг призначається при:

А. Ревматичному перикардиті ІІІ ступеня активності.

Б. Післяінфарктному синдромі Дреслера.

В. Тяжкому ексудативному перикардиті.

Г. При системному червоному вовчаку ІІІ ступеня активності.

43 Який метод лікування ексудативного перикардиту з загрозою тампонади серця є найбільш відчутно ефективним?

А. Великі дози глюкокортикоїдів.

Б. Перикардектомія.

В. Пункція перикардиту з евакуацією рідини.

Г. Великі дози антибіотиків.

44 Яка форма туберкульозного перикардиту є підставою для призначення початкових доз глюкокортикоїдів по 40-60 мг/добу за преднізолоном?

А. Інфільтративний туберкульоз легень.

Б. Дисемінований туберкульоз.

В. Туберкульозний ексудат стійкого характеру, рецидивний на фоні відсутнього ефекту від протитуберкульозної терапії.

Г. Не призначається при туберкульозі.

2.6.5 Метаболічні кардіоміопатії

45 Хворому з кардіоміопатією при тиреотоксикозі першочергово слід призначити:

А. Бета-адреноблокатори. Г. Мерказоліл.

Б. Серцеві глікозиди. Д. Інгібітори АПФ.

В. Верапаміл.

46 Хворому з кардіоміопатією при гіпотиреозі першочергово слід призначити:

А. Тироксин. Г. Діуретики.

Б. Ніфедипін. Д. Серцеві глікозиди.

В. Інгібітори АПФ

47 Хворому з алкогольною кардіоміопатією першочергово слід рекомендувати:

А. Діуретики. Г. Все разом перелічене.

Б. Інгібітори АПФ. Д. Повну і стійку абстиненцію.

В. Серцеві глікозиди

48 Хворому з алкогольною кардіоміопатією у фазі декомпенсації рекомендується першочергово емпіричне внутрішньовенне введення:

А. Ессенціале. Г. Тіаміну.

Б. Пролонгованих нітратів. Д. Рибоксину

В. Кордарону.

49 Хворому з нейроциркуляторною дистонією на етапі первинного контакту найбільш вагомим є проведення:

А. Терапії бета-адреноблокаторами.

Б. Терапії верапамілом.

В. Терапії транквілізаторами і нейролептиками.

Г. Психотерапії.

Д. Метаболічної терапії.

50 При вагоінсулярних кризах з гіпервентиляцією у хворих з нейроциркуляторною дистонією першочергове значення має:

А. Ніфедипін перорально.

Б. Атропіну сульфат і сибазон внутрішньом’язово і кальцію хлорид внутрішньовенно.

В. Ізадрин перорально.

Г. Белатамінол перорально.

Д. Жодне з перелічених.