6.1.4 Аутоімунний тиреоїдит

97 Найбільшу імуномоделюючу активність у лікуванні аутоімун-ного тиреоїдиту має:

А. L-тироксин. В. Тиреотом.

Б. Трийодтиронін Г. Тиреотом форте.

98 Початкова доза преднізолону в лікуванні аутоімунного тиреої-диту становить:

А. 20-30 мг/добу. Г. 50-60 мг/добу.

Б. 30-40 мг/добу. Д. 60-70 мг/добу.

В. 40-50 мг/добу.

99 Показаннями для призначення імуномодуляторів при ауто-імунному тиреоїдиту є всі, крім:

А. Недостатньої ефективності тиреоїдних препаратів, або протипоказан-ня до їх призначення.

Б. Поєднання аутоімунного тиреоїдиту з іншими аутоімунними хворобами.

В. Гуморального типу клітинних порушень.

Г. Вираженого зменшення кількості малих лімфоцитів і підвищення великих лімфоцитів у пунктаті щитоподібної залози.

Д. Клітинного типу аутоімунних порушень.

100 Показаннями до гепаринотерапії є всі, крім:

А. Неефективності попередньої медикаментозної терапії.

Б. Супутніх аутоімунних хвороб.

В. Неможливості досягти компенсації гіпотиреозу застосуванням оп-тимальних доз тиреоїдних препаратів.

Г. Гуморального і змішаного типу аутоімунних порушень.

Д. Клітинного типу аутоімунних порушень.

Розділ 7 ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ І РЕАНІМАЦІЯ

7.1 Інтенсивна терапія і реанімація в клініці внутрішніх хвороб

7.1.1 Кардіологія

1 Загрудинна локалізація больового синдрому при стенокардії пов’язана з ураженням:

А. Обгинаючої гілки лівої коронарної артерії.

Б. Задньої міжшлуночкової гілки правої коронарної артерії.

В. Передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії.

Г. Тільки при трисудинних змінах коронарних артерії.

2 Епігастральна локалізація больового синдрому при стенокардії пов’язана з ураженням:

А. Задньої міжшлуночкової гілки правої коронарної артерії.

Б. Обгинаючої гілки лівої коронарної артерії.

В. Передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії.

Г. Відповідальної за вказану локалізацію болю артерії не названо.

3 Лівостороння локалізація больового синдрому при стенокардії пов’язана з ураженням:

А. Передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії.

Б. Задньої міжшлуночкової гілки правої коронарної артерії.

В. Обгинаючої гілки лівої коронарної артерії.

Г. Дрібного калібру коронарних судин (Х-синдром).

4 Атипова стенокардія трапляється у всіх зазначених ситуаціях, крім:

А. Артралгії, болі в шиї, під ложечкою.

Б. Зубного болю.

В. Болі в епігастрії.

Г. Болі в кишечнику.

5 До гострих коронарних синдромів відносять:

А. Ішемічну кардіоміопатію.

Б. Гіпертензивнау кардіоміопатію.

В. Не-Q-інфаркт міокарда.

Г. Коронарний синдром Х.

Д. Стабільну стенокардію напруження, ФК ІІ.

6 Найбільш високим рівнем доказу ранньої користі зменшення ішемії при нестабільній стенокардії та інфаркту міокарда без персистувальної елевації сегмента ST є:

А. Нітрати. Г. Бета-адреноблокатори.

В. Антагоністи кальцію. Д. Аспірин.

Г. Гепарин.

7 Найбільш високим рівнем доказу ранньої користі профілакти-ки міокарда і ранньої коронарної смерті у хворих нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда є:

А. Бета-адреноблокатори. Г. Гепарин.

Б. Нітрати. Д. Реваскуляризація.

В. Аспірин.

8 Для термінового усунення ішемії міокарда призначають все, крім:

А. Нітрогліцерину під язик, спрею і внутрішньовенно.

Б. Морфіну сульфату або гідрохлориду внутрішньовенно.

В. Бета-адреноблокаторів за відсутності протипоказань.

Г. Антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду короткої дії як монотерапії.

Д. Дилтіазему і верапамілу за відсутності дисфункції лівого шлуночка.

9 Гепаринотерапію слід проводити під контролем:

А. Часу згортання крові.

Б. Електрокардіограми.

В. Протромбінового індексу.

Г. Артеріального тиску.

Д. Частково активованого тромбопластинового часу.

10 Найбільш чутливою і специфічно ранньою ЕКГ-ознакою інфаркту міокарда є:

А. Інверсія зубця Т.

Б. Депресія сегмента ST у грудних відведеннях.

В. Зубець Q  25% R у І, AVL, V₅ відведеннях.

Г. Елевація сегмента ST у двох і більше грудних відведеннях, розмі-щених поруч.

Д. Гострий додатний високої амплітуди зубець Т у грудних відве-деннях.

11 Який з нижченаведених засобів не слід застосовувати при кардіогенному шоку з синдромом малого серцевого викиду?

А. Допамін. Г. Глюкагон.

Б. Добутамін. Д. Пропранолол.

В. Преднізолон.

12 Найбільш вагомим ЕКГ-показанням для тромболітичної терапії є:

А. Патологічний зубець Q.

Б. Депресія сегмента ST у двох і більше сусідніх грудних відведеннях.

В. Елевація сегмента ST у двох і більше грудних відведеннях поруч.

Г. Комплекс QS.

Д. Повна блокада правої ніжки пучка Гісса.

13 Найбільш оптимальним для тромболітичної терапії є “тера-певтичне вікно”:

А. 2-6 годин. Г. 12-48 годин.

Б. 6-12 годин. Д. 48-72 години.

Г. 12-48 годин.

14 У хворої 72 років з гострим Q-інфарктом міокарда передньо-бокової стінки лівого шлуночка виникла фібриляція передсердь з прискореним проведенням імпульсів на шлуночки (175-210/хв.), АТ 160/90 мм рт.ст. Засобом вибору в даній ситуації є:

А. Преднізолон – 120 мг в/в, струменево.

Б. Кордіамін – 4 мл в/в, струменево.

В. Добутамін – 250 мг в/в, краплинно.

Г. Аміодарон – 450 мг в/в, краплинно.

Д. Ізопротеренол – в/в, краплинно з розрахунку 0,5 мкг/кг – 1 хв.

15 У хворого 67 р. з альвеолярним набряком легень на фоні не-Q-інфаркту міокарда з локалізацією по нижній боковій стінці лівого шлуночка при АТ 180/100 мм рт. ст. і ЧСС 140/хв. доцільно застосувати:

А. Осмодіуретики.

Б. Еуфілін.

В. Добутамін.

Г. Фуросемід.

Д. Гідрокортизон.

16 У хворого 50 р. з гострим коронарними синдромом настала фібриляція шлуночків, ознаки клінічної смерті. Ваша тактика?

А. Атропін в/в. Г. Строфантин в/в, струменево.

Б. Новокаїнамід в/в, струменево. Д. Електрична дефібриляція.

В. Кальцію хлорид в/в, струменево.

17 У хворого 75 р. з гострим не-Q-інфарктом міокарда нижньо-перетинкової ділянки лівого шлуночка через 3 години з моменту госпіталізації з’явились повторні епізоди арешту синусового вузла. АТ - 130/80 мм рт.ст., ЧСС - 60/хв. Ваша тактика в цій ситуації?

А. Лідокаїн – інтравенозна інфузія до 1000 мг/добу.

Б. Строфантин 0,05% 1 мл в/в + кальцію хлорид 10% в/в.

В. Ургентна імплантація штучного водія ритму серця.

Г. Кардіоверсія.

Д. Тимчасова стимуляція в режимі “of demand”.

18 У хворого 70 р. з діагнозом гострого QS-інфаркту міокарда передньої стінки лівого шлуночка на фоні больового синдрому виникла пароксизмальна надшлуночкова тахікардія (ЧСС - 180/хв., ритм правильний, АТ - 100/60 мм рт. ст.). До яких засобів не слід вдаватися у такому випадку?

А. В/в повільно 10 мг верапамілу.

Б. В/в струменево 1 мг дигоксину.

В. В/в струменево 6 мл АТФ.

Г. В/в струменево 2 мл 0,1% розчину атропіну.

Д. В/в 0,5 мл 1% розчину мезатону.

19 У хворого 46 р. часті епізоди Морганьї-Адамса-Стокса. ЧСС - 30/хв., АТ - 190/60 мм рт.ст. На ЕКГ: хвилі f, деформовані QRS з однаковим інтервалом R-R (20 мм). Яке порушення провідності є у даного хворого?

А. Синусова брадикардія.

Б. Синдром Фредеріка.

В. AV-блокада І ступеня.

Г. Повна поперечна блокада з синусовим ритмом.

Д. Біфасцикулярна блокада лівої ніжки пучка Гісса.

20 Яку супутню клінічну ситуацію не відносять до ускладненого гіпертензивного кризу?

А. Нестабільну стенокардію.

Б. Транзиторну ішемічну атаку.

В. Гостру гіпертензивну енцефалопатію.

Г. Кровотечу.

Д. Підвищення САТ до 240 мм рт. ст., або ДАТ до 140 мм рт.ст.

21 При еклампсії засобом вибору парентеральної терапії ускладненого кризу є один з перелічених:

А. Верапаміл. Г. Гідралазин.

Б. Нітрогліцерин. Д. Еналаприлат.

В. Нікардипіну гідрохлорид.

22 При гіпертензивному кризі на фоні гострої серцевої недостатності та інфаркту міокарда засобом вибору є:

А. Нікардипіну гідрохлорид. Г. Гідралазин.

Б. Верапаміл. Д. Клонідин.

В. Нітрогліцерин.

23 При гіпертензивному кризі на фоні субарахноїдального крово-виливу засобом вибору є:

А. Нітропрусид натрію. Г. Пропранол.

Б. Нітрогліцерин. Д. Есмолол.

Г. Німодипін.

24 При гіпертензивному кризі у хворих з серцевою недостатністю не можна застосовувати всі, крім:

А. Нікардипіну гідрохлориду. Г. Пропранололу.

Б. Верапамілу. Д. Фуросеміду.

В. Лабеталолу.

25 При гіпертензивному кризі із набряком легень, або мозку, розшаровуючій аневризмі аорти засобом вибору є:

А. Клонідин. Г. Верапаміл.

Б. Триметафан . Д. Гідралазин.

В. Фентоламін.

26 При феохромоцитомному кризі засобом вибору є:

А. Фентоламін . Г. Есмолол.

Б. Пентамін. Д. Німодипін.

В. Магнію сульфат.

27 При гіпертензивному кризі, що проходить з судомами, при еклампсії вагітних засобом вибору є:

А. Пентамін. Г. Верапаміл.

Б. Магнію сульфат. Д. Еналаприлат.

В. Нітрогліцерин.

28 Засобом вибору при діенцефальному кризі є:

А. Каптоприл. Г. Дибазол.

Б. Ніфедипін. Д. Празозин.

В. Піроксан.

29 Найбільш широко використовуваним засобом для лікування неускладнених гіпертензивних кризів, особливо в осіб похилого віку є:

А. Ніфедипін. Г. Піроксан.

Б. Празозин. Д. Дроперидол.

В. Лабеталол.

30 Який антигіпертензивний засіб є протипоказаним при AV-бло-каді і брадикардії:

А. Ніфедипін. Г. Діазепам.

Б. Каптоприл. Д. Дроперидол.

В. Клонідин.