1.6 Пневмоконіози, діагностика, терапія і експертиза працездатності

1 Із всіх існуючих пневмоконіозів найбільш тяжкий перебіг має:

А. Силікоз.

Б. Силікатоз.

В. Металоконіоз.

Г. Карбоконіоз.

Д. Пневмоконіоз від змішаного пилу (сидеросилікоз) або органічного пилу (зерновий).

2 Асбестоз є різновидом:

А. Металоконіозу. Г. Карбоконіозу.

Б. Силікатозу. Д. Пневмоконіозу змішаного типу.

В. Силікозу.

3 Сидероз є різновидом:

А. Силікозу. Г. Пневмоконіозу органічного пилу.

Б. Силікатову. Д. Карбоконіозу.

В. Металоконіозу.

4 Антракоз є різновидом:

А. Силікатозу. Г. Пневмоконіозу змішаного типу.

Б. Металоконіозу. Д. Правильна відповідь не названа.

В. Силікозу.

5 У клініко-рентгенологічний характеристиці враховують тип затемнення, крім:

А. Вузликового. Г. Інфільтративного.

Б. Інтерстиціального. Д. Змішаного.

В. Вузлового.

6 За перебігом розрізняють такі варіанти, крім:

А. Швидко прогресуючого. Г. Пізнього.

Б. Повільно прогресуючого. Д. Рецидивного.

В. Регресуючого.

7 Ускладненнями пневмоконіозів є всі перелічені, крім:

А. Туберкульозу. Г. Склеродермії.

Б. Спонтанного пневмоторакс у. Д. Ревматоїдного артриту.

В. Пневмонії.

8 За темпами прогресування і вираженості клінічної картини найближче від інших відносно силікозу є:

А. Антракоз. Г. Асбестоз.

Б. Талькоз. Д. Бериліоз.

В. Цементний пневмоконіоз.

9 Пил органічного походження викликає переважно:

А. Дифузний пневмофіброз. Г. Алергічний альвеоліт.

Б. Дифузний бронхіт. Д. Правильна відповідь не зазначена.

В. Бронхіальну астму.

10 Дисперсність пилу значною мірою визначає глибину її про-никнення в органи дихання та інтенсивність елімінації. Найбільш активна фракція з розміром часток близько:

А. 1-2 мкм. Г. 7-8 мкм.

Б. 3-4 мкм. Д. 9-10 мкм.

В. 5-6 мкм.

11. Початковим етапом розвитку будь-якого пневмоконіозу є:

А. Недостатня ефективність мукоциліарного кліренсу.

Б. Підвищена активність транспортних фагоцитів або “пилових клітин” (коніофагів).

В. Накопичення пилових частинок у просвіті альвеол і легеневій тканині.

Г. Загибель макрофагів.

Д. Все перелічене.

12 Основними елементами вузликового фіброзу є:

А. Молоді вузлики.

Б. Вузлики пронизані преколагеновими і колагеновими волокнами.

В. Склеротичні вузлики або зрілі.

Г. У великих вузлах формуються зони розпаду і коніотичні каверни.

Д. Все перелічене.

13 Інтерстиціальною формою пневмоконіозу називають:

А. Продуктивний процес без вузликів.

Б. Продуктивний процес з мінімумом вузликів.

В. Поширений інтерстиціальний процес.

Г. Перибронхіальний і периваскулярний фіброз.

Д. Все перелічене.

14 Для вузликового та інтерстиціального фіброзу характерним є формування:

А. Емфіземи.

Б. Фіброзного плевриту.

В. Атрофії і склерозу слизової верхніх дихальних шляхів і бронхів.

Г. Бронхіоліту.

Д. Все перелічене.

15 Основними елементами рентгенологічної картини силікозу є силікотичні вузлики – дрібні заокруглені тіні середньої інтенсивності з чіткими контурами, розміром:

А. Від 1 до 10 мм. Г. Від 15 до 25 мм.

Б. Від 5 до 15 мм. Д. Від 20 до 30 мм.

В. Від 10 до 20 мм.

16 Локалізація силікотичних вузликів частіше трапляється у:

А. ІІ і VІІІ сегментах. Г. ІV і VІІІ сегментах.

Б. ІІ і VІ сегментах. Д. Індивідуально.

В. ІІІ і V сегментах.

17 Типовою є рентгенологічна картина легені, за винятком:

А. За типом стільникової легені.

Б. За типом яєчної шкаралупи кальцинації периферії вузла.

В. Розширення кореня легень, їх ущільнення.

Г. Ознаки легеневої емфіземи.

Д. Ущільнення міжчасткової і верхівкової плеври, масивні шварти.

18 Для І стадії силікозу приєднання туберкульозу відбувається приблизно у:

А. 5-10% випадків. Г. 30-40% випадків.

Б. 10-20% випадків. Д. 40-50% випадків.

В. 20-30% випадків.

19 Для ІІ стадії силікозу приєднання туберкульозу відбувається приблизно у:

А. 10-20% випадків. Г. 40-70% випадків.

Б. 20-50% випадків. Д. 50-80% випадків.

В. 30-60% випадків.

20 Для ІІІ стадії силікозу приєднання туберкульозу відбувається приблизно у:

А. 50% випадків. Г. 90% випадків.

Б. 70% випадків. Д. 100% випадків.

В. 80% випадків.

21 Артрит при силікозі може проходити так:

А. Часто приєднується до силікозу. Г. Всі відповіді (А,Б,В) правильні.

Б. Може передувати йому. Д. Правильна відповідь не названа.

В. Може розвиватись паралельно.

22 Частіше від інших пневмоконіозів злоякісними новоутворен-нями може ускладнюватись:

А. Силікоз. Г. Металоконіози.

Б. Асбестоз. Д. Органічні пневмоконіози.

В. Карбоконіоз.

23 У мокротинні і при патоморфологічному дослідженні легеневої тканини вдається виявити змінені волокна, що мають вигляд гантелей або чітких тяжів і ниток при:

А. Силікозі. Г. Асбестозі.

Б. Карбоконіозі. Д. Силікотуберкульозі.

В. Металоконіозі.

24 Рентгенологічна картина з переважаючими інтерстиціальними змінами, що локалізуються в нижніх відділах з майже відсутніми вузликовими тінями, плевральною реакцією, характерна для:

А. Асбестозу.

Б. Металоконіозів.

В. Карбоконіозів.

Г. Пневмоконіозів від змішаного типу (сидеросилікоз).

Д. Пневмоконіозів від органічного пилу.

25 Глибокі аутоімунні процеси з розвитком гострих і хронічних отруєнь найбільш властиві для:

А. Сидерозу. Г. Бериліозу.

Б. Алюмінозу. Д. Всіх разом взятих.

В. Баритозу.

26 Рання легенево-серцева недостатність характерна для:

А. Баритозу. Г. Алюмінозу.

Б. Сидерозу. Д. Інших металоконіозів.

В. Бериліозу.

27 Ураження, крім легень, паренхіматозних органів, шкіри, кісток властиве для:

А. Бериліозу. Г. Алюмінозу.

Б. Сидерозу. Д. Інших металоконіозів.

В. Баритозу.

28 Більш виражена суб’єктивна і фізикальна симптоматика, функціональні порушення зовнішнього дихання над рентгеноло-гічними змінами (типові інтерстиціальні елементи) властиві для:

А. Бериліозу.

Б. Сидерозу.

В. Карбоконіозів.

Г. Пневмоконіозів від змішаного типу.

Д. Пневмоконіозів органічного пилу.

29 Для бісинозу-пневмоконіозу, викликаного вдиханням органіч-них волокнистих матеріалів, найбільш характерним є:

А. Синдром підвищеної повітряності легеневої тканини.

Б. Синдром хронічного легеневого серця.

В. Бронхоспастичний синдром.

Г. Синдром запальної реакції.

Д. Синдром легеневої дисемінації.

30 Силікотуберкульоз частіше всього трапляється при:

А. Вузликовій формі. Г. Інтерстиціальній.

Б. Вузловій. Д. Змішаній.

В. Вузликовій і вузловій.

31 Своєрідними варіантами силікотуберкульозу є всі, крім:

А. Бронхоаденіту.

Б. Дрібновузлового.

В. Великовузлового (силікотуберкульоми).

Г. Масивного силікотуберкульозу.

Д. Циротичного.

32 Показаннями для застосування глюкокортикостероїдів при силікозі є всі, крім:

А. Швидкого прогресування хвороби.

Б. Поєднання з бронхіальною астмою.

В. Поєднання з дифузними хворобами сполучної тканини.

Г. Поєднання з туберкульозом.

33 Гормонотерапію здійснюють під „прикриттям”:

А. Антибіотиків. Г. Бронхолітиків.

Б. Туберкулостатичних засобів. Д. Препаратів золота.

В. Цитостатиків.

34 Критерієм визначення групи інвалідності при силікозі є:

А. Стадія силікотичного процесу.

Б. Форма цього процесу.

В. Ступінь легеневої недостатності.

Г. Характер роботи і умови праці.

Д. Все вищезгадане.

Е. Порушення кровообігу за правошлуночковим типом.

35 При силікозі І стадії, коли переведення на іншу роботу поза контактом з пилом призводить до втрати кваліфікації і зниження об’єму трудової діяльності, визначають:

А. І групу інвалідності від профзахворювання.

Б. ІІ групу інвалідності від профзахворювання.

В. ІІІ групу інвалідності від профзахворювання.

Г. Продовжують лікарняний через МСЕК на 6 місяців.

Д. Індивідуально.

36 При силікозі ІІ стадії при задовільному загальному стані, відсутності схильності до швидкого прогресування фіброзу, при легеневій недостатності І-ІІ стадії встановлюють:

А. І групу інвалідності від профзахворювання.

Б. ІІ групу інвалідності від профзахворювання.

В. ІІІ групу інвалідності від профзахворювання.

Г. Продовжують лікарняний через МСЕК на 9-12 місяців.

Д. Індивідуально.

37 При силікозі ІІ і ІІІ стадії з прогресуючим фіброзом, легеневою недостатністю ІІ і ІІІ ступеня, явищами серцевої недостатності, хворим встановлюють:

А. І групу інвалідності від профзахворювання.

Б. ІІ групу інвалідності від профзахворювання.

В. ІІІ групу інвалідності від профзахворювання.

38 При силікозі ІІІ стадії, явищах серцевої декомпенсації або інших тяжких ускладненнях і необхідності стороннього обслуговування, встановлюють:

А. ІІ групу інвалідності від профзахворювання.

Б. І групу інвалідності від профзахворювання.

В. Індивідуально.

39 Працездатність і критерії визначення групи інвалідності при силікотуберкульозі залежить від:

А. Форми туберкульозу.

Б. Вираженості туберкульозу .

В. Стадії серцево-легеневої недостатності.

Г. Всіх вищеназваних.

40 Працездатність і критерії визначення групи інвалідності при силікоартриті залежить від:

А. Стадії силікозу.

Б. Вираженості артриту (активності).

В. Рентгенологічної стадії силікозу і артриту.

Г. Стадії легеневої недостатності і функціональної недостатності фун-кції суглобів.

Д. Всіх вищеназваних.

1.7 Негоспітальна пневмонія у дорослих: етіопатогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія

1 Пневмонія – це гостре інфекційне захворювання, переважно:

А. Бактеріальної етіології. Г. Мікоплазмової.

Б. Вірусної. Д. Легіонельозної.

В. Хламідійної.

2 У сучасній класифікації, що враховує умови виникнення захво-рювання, особливості інфікування легень, а також стан імунної реактивності організму хворого найчастіше поширена пневмонія:

А. Негоспітальна.

Б. Нозокоміальна.

В. Аспіраційна.

Г. У осіб з тяжкими порушеннями імунітету.

3 В основу поділу пневмоній на негоспітальні і госпітальні покладено:

А. Тяжкість перебігу захворювання.

Б. Супутню патологію.

В. Вікові особливості.

Г. Оточення, в якому розвинулась пневмонія.

Д. Етіологічні чинники.

4 Залежно від тяжкості перебігу захворювання пневмонії поді-ляють на:

А. З легким перебігом. Г. Всі вищеназвані.

Б. Середньо тяжким. Д. Нетяжким і тяжким.

В. Тяжким.

5 Шляхами інфікування, що найчастіше зумовлюють розвиток пневмонії, вважають:

А. Аспірацію вмісту ротоглотки.

Б. Вдихання аерозолю, що містить мікроорганізми.

В. Гематогенне поширення мікроорганізмів з позалегеневого вогнища інфекції.

Г. Безпосереднє поширення інфекції з уражених тканин сусідніх органів, або внаслідок інфікування під час проникних поранень грудної клітки.

Д. Всі вищеназвані.

6 Використання всіх можливих методів дослідження визначити етіологію захворювання (з урахуванням атипових, вірусних та анаеробних збудників) вдається у:

А. 90% випадків. Г. 60%.

Б. 80%. Д. 50%.

В. 70%.

7 Змішана інфекція (типова і атипова, наприклад стрептокок і мікоплазма, хламідія і легіонела) трапляється у:

А. 10-40% випадків. Г. 40-60%.

Б. 20-40%. Д. 50-70%.

В. 30-50%.

8 У пацієнтів з негоспітальною пневмонією нетяжкого перебігу, які не потребують госпіталізації, частота етіологічно неверифікованої пневмонії становить:

А. 20-30%. Г. 50-60%.

Б. 30-40%. Д. 60-70%.

В. 40-50%.

9 З типових збудників негоспітальної пневмонії найчастіше вияв-ляють:

A. Streptococcus pneumoniae.

Б. Staphylococcus spp.

В. Staphylococcus aureus.

10 З атипових збудників негоспітальної пневмонії найчастіше вияв-ляють:

А. Хламідії. Г. Інфлюенцу.

Б. Легіонели. Д. Віруси.

В. Мікоплазми.

11 В останні роки в усьому світі відзначено підвищення резистентності до перелічених основних збудників негоспітальної пневмонії, крім:

А. Streptococcus pneumoniae. Г. Moraxella catarrhalis.

Б. Staphylococcus aureus. Д. Streptococcus spp.

В. Haemophilus influenzae.

12 Для якого етіологічного збудника пневмонії у незначної частини хворих клініка з гострим початком, високою лихоманкою, болями в грудях:

А. Staphylococcus aureus. Г. Haemophilus influenzae.

Б. Streptococcus pneumoniae. Д. Moraxella catarrhalis.

В. Streptococcus spp.

13 Для якого етіологічного збудника пневмонії у незначної частини хворих характерна клініка діареї, неврологічної симптоматики, нерідко тяжкий перебіг захворювання, порушення функції печінки:

А. Moraxella catarrhalis. Г. Legionella spp.

Б. Mycoplasma pneumoniae. Д. Streptococcus spp.

В. Chlamydophyla pneumoniae.

14 Для якого етіологічного збудника пневмонії у незначної кількості хворих характерна клініка з міалгіями, головним болем, симптома-ми інфекції верхніх дихальних шляхів:

А. Chlamydophyla pneumoniae. Г. Haemophilus influenzae.

Б. Legionella spp. Д. Staphylococcus aureus.

В. Mycoplasma pneumoniae.

15 Клінічну картину пневмонії у переважної частини хворих виз-начають такі чинники, як:

А. Етіологічний (властивості збудника).

Б. Локалізація процесу.

В. Вік пацієнта і наявність супутніх захворювань.

Г. Об’єм ураженої легені.

Д. Стать хворого

16 Утворення порожнин розпаду в легенях є характерним для:

А. Пневмококової пневмонії.

Б. Мікоплазменної пневмонії.

В. Хламідійної пневмонії.

Г. Стафілококкової етіології, аеробів і анаеробів.

Д. Всіх перелічених.

17 Діагностика нетяжкого перебігу пневмонії ґрунтується на ви-явленні основних симптомів, крім одного, який не є обов’язковим:

А. Загальних симптомів ( слабість, лихоманка).

Б. Локальних респіраторних симптомів (кашель, харкотіння, задишка, болі).

В. Фізикальних даних.

Г. Вогнищево-інфільтративних змін при рентгенографії ОГК у 2 проекціях.

Д. Мікробіологічного дослідження матеріалу, отриманого з вогнища інфекції.

18 За наявності в мазках мокротиння менше 25 лейкоцитів та більше 10 епітеліальних клітин в полі зору при дослідженні не менше 8-10 полів зору при малому збільшенні можна констатувати, що досліджуваний матеріал є вмістом:

А. Нижніх дихальних шляхів.

Б. Носоглотки.

В. Ротоглотки.

Г. Ротової порожнини.

Д. Все вищезгадане, крім пункту А.

19 Для хворих з тяжким перебігом захворювання обов’язковим є проведення:

А. Бактеріоскопії мокротиння.

Б. Засіву мокротиння, отриманого після глибокого відкашлювання.

В. Мікробіологічного дослідження крові (2 зразки венозної крові з різних вен з інтервалом 10 хв. та більше).

Г. Фібробронхоскопії і трансторакальної біопсії при підозрі на тубер-кульоз легень і відсутності придатного для дослідження мокротиння.

Д. Всіх вищезгаданих.

20 Фібробронхоскопія при негоспітальній пневмонії рекомен-дується для:

А. Виключення локальної бронхіальної обструкції.

Б. Отримання матеріалу з нижніх дихальних шляхів.

В. Діагностики супутнього обструктивного бронхіту.

Г. Діагностики всіх вищезгаданих показань.

Д. Правильна відповідь не згадана.

21 Діагноз негоспітальної пневмонії є визначеним у хворого рентгенологічно підтвердженої вогнищевої інфільтрації легеневої тканини та не менше 2 клінічних критеріїв:

А. Гострий початок захворювання з температурою тіла >38⁰С.

Б. Кашель з виділенням мокротиння.

В. Наявність фізикальних ознак (притуплений або тупий перкуторний звук, ослаблене або жорстке бронхіальне дихання, дрібнопухирцеві хрипи та/або крепітація).

Г. Лейкоцитоз >10·10⁹/л та/або паличкоядерний зсув >10%.

Д. Всі вищезгадані.

22 За відсутності або неможливості отримання рентгенологічного підтвердження вогнищевої інфільтрації в легенях діагноз негоспітальної пневмонії є:

А. Малоймовірним. В. Неточним/невизначеним.

Б. Достовірним. Г. Правильна відповідь не вказана .

23 Для об’єктивної оцінки тяжкості перебігу і прогнозу негоспітальної пневмонії застосовують бальну оцінку факторів ризику летального кінця. Яка з нижченаведених ознак має найголовніше значення?

А. Перебування в будинку нагляду.

Б. Супутня декомпенсована серцева недостатність.

В. Тахікардія >30 за 1 хв.

Г. PH крові < 7,35.

Д. Всі відповіді мають однакове прогностичне значення.

24 За результатами численних клінічних рандомізованих дослід-жень виділяють 3 групи прогностичних факторів ризику летального кінця, які є більш доступними в плані оцінки і діляться на основні, додаткові і фактори, що були у хворого на початку захворювання негоспітальною пневмонією. Який з перелічених нижче факторів не відносять до основних?

А. Порушення свідомості.

Б. Частота дихання 30 за 1 хв. та більше.

В. Артеріальна гіпотензія < 90 і < 60 мм рт. ст.

Г. Азот сечовини.

Д. Двобічне ураження легень, порожнини розпаду, плевральний випіт (за даними рентгенобстеження).

25 Показанням до госпіталізації хворого негоспітальною пневмо-нією є наявність хоча б одного з основних несприятливих прогностичних факторів. Високий ризик летального кінця за наявності трьох із п'яти факторів становить:

А. 15%. Г. 45%.

Б. 23%;. Д. >50%.

В. 33%.

26 До “великих” критеріїв тяжкого перебігу негоспітальної пневмонії відносять всі, крім:

А. Потреби в проведенні штучної вентиляції легень.

Б. Швидкого прогресування вогнищево-інфільтративних змін у леге-нях - збільшення розмірів інфільтрації.

В. Порушення свідомості.

Г. Септичного шоку, або необхідності введення вазопресорних пре-паратів протягом > 4 годин.

Д. Гострої ниркової недостатності (кількість сечі < 80 мл за 4 год., або рівень креатиніну в крові > 0,18 ммоль/л, або азоту сечовини > 7 ммоль/л, за відсутності ХНН.

27 Усі пацієнти, у яких при направленні в стаціонар був виявлений один або більше із основних несприятливих прогностичних факторів, обов’язково підлягають медичній переоцінці стану до появи ознак покращення не рідше, ніж кожні:

А. 6 годин. Г. 36 годин.

Б. 12 годин. Д. 48 годин.

В. 24 години.

28 Факторами, які асоціюються з великою ймовірністю участі антибіотикорезистентних штамів Streptococcus pneumoniae у виникненні негоспітальної пневмонії, є всі перелічені, крім:

А. Віку старше 65 років.

Б. Супутніх серцево-судинних та бронхолегеневих захворювань.

В. Терапії В-лактамами, яку проводили протягом останніх 3 місяців.

Г. Хронічного алкоголізму, імунодефіцитних хворіб/станів (у тому числі лікування системними глюкокортикоїдами).

Д. Множинних супутніх захворювань внутрішніх органів.

29 Появу грамнегативних ентеробактерій можуть зумовити всі нижченаведені, крім:

А. Антибактеріальної терапії, яку проводили з приводу інших захворювань.

Б. Множинних супутніх захворювань внутрішніх органів.

В. Супутніх серцево-судинних та бронхолегеневих захворюваннях.

Г. Віку, старше 65 років.

Д. Перебування у будинку для людей похилого віку.

30 Етіологічна значущість Pseudomonas aeruginosa значно зростає у разі таких ситуацій, крім:

А. Наявності “структурних” захворювань легень (бронхоектази, муко-вісцидоз).

Б. Тривалого лікування системними глюкокортикоїдами (приймання преднізолону в дозі >10 мг/добу).

В. Віку, старше 65 років.

Г. Терапії антибіотиками широкого спектра дії >7 днів протягом останнього місяця.

Д. Виснаження.

31 З урахуванням вищенаведених даних (№28-30) до 1-ї групи відносять хворих на негоспітальну пневмонію (НП) з нетяжким перебігом, які не потребують госпіталізації, без супутньої патології та інших “модифікуючих” факторів. Найбільш частими збудниками НП у таких хворих є всі, крім:

А. Streptococcus pneumoniae.

Б. Streptococcus spp.

В. Mycoplasma pneumoniae.

Г. Clamydophyla pneumoniae.

Д. Haemophilus influenzae (у курців) і респіраторних вірусів.

32 До II групи відносять хворих на НП з нетяжким перебігом, які не потребують госпіталізації, з наявністю супутньої патології (хронічні обструктивні захворювання легень, ниркова та серцева недостатність, цереброваскулярні хвороби, пухлини, цукровий діабет, хронічні захворювання печінки, психічні розлади, хронічний алкоголізм), збудниками НП у цих хворих є всі нижче- перелічені, крім:

А. Streptococcus pneumoniae.

Б. Haemophilus influenzae.

В. Staphylococcus aureus.

Г. Moraxella catarralis, можливо і E. coli, Klebsiella spp.

Д. Streptococcus spp.

33 До III групи відносять хворих на НП з нетяжким перебігом, але які потребують госпіталізації у терапевтичне відділення за медичними і соціальними показами. Збудниками хвороби можуть бути всі, крім:

А. Streptococcus pneumoniae.

Б. Staphylococcus aureus.

В. Haemophilus influenzae.

Г. Грамнегативних ентеробактерій, атипових збудників.

Д. “Змішаної” інфекції.

34 До IV групи відносять хворих на НП з тяжким перебігом, які потребують госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Спектр мікробної флори у них містить всі, крім одного, який буває досить рідко:

А. Streptococcus pneumoniae.

Б. Legionella spp.

В. Haemophilus influenzae і грамнегативних ентеробактерій.

Г. Mycoplasma pneumoniae.

Д. Pseudomonas aeruginosa за наявністю “модифікуючих” факторів.

35 Очікувана ефективність антибактеріальної терапії у хворих з нетяжким перебігом захворювання оцінюється через:

А. 12 годин. Г. 48 годин.

Б. 24 години. Д. 60 годин.

В. 36 годин.

36 Хворі з нетяжким перебігом пневмонії, які лікуються амбула-торно, необхідно спостерігати впродовж перших 3 днів лікування:

А. 2 рази на день. Г. 1 раз на 3 дні.

Б. Щоденно. Д. Індивідуально.

В. Через день.

37 Хворим на НП I групи засобом вибору вважають один з п'яти переліченихних антибіотиків:

А. Ампіцилін всередину.

Б. Гентаміцин.

В. Амоксицилін або макролід (азитроміцин, еритроміцин, кларитроміцин).

Г. Пеніцилін.

Д. Лінкоміцин.

38 Для хворих I групи альтернативним є один з названих антибіотиків:

А. Левоміцетин. Г. Гентаміцин.

Б. Фторхінолони. Д. Азтреонам.

В. Тетрациклін (доксициклін)

39 Для хворих II групи засобом вибору вважають один з названих варіантів:

А. Фторхінолони II покоління ( ципрофлоксацин).

Б. Амоксицилін/ клавуланова кислота або цефуроксим (II покоління)

В. Макроліди.

Г. Гентаміцин.

Д. Оксацилін.

40 Для хворих II групи альтернативним є один з названих варіантів:

А. Фторхінолони III-IV покоління (левофлоксацин, моксифлоксацин). або цефалоспорини III покоління ( цефтріаксон).

Б. Фторхінолони II покоління (ципрофлоксацин).

В. Амоксиклав.

Г. Цефалоспорини II покоління (цефуроксим).

Д. Гентаміцин.

41 У хворих з нетяжким перебігом пневмонії тривалість антибактеріальної терапії в середньому становить:

А. 3-5 днів. Г. 10-14 днів.

Б. 5-7 днів. Д. Індивідуально.

В. 7-10 днів.

42 При мікоплазменній етіології пневмонії нетяжкого перебігу антибактеріальна пневмонія становить:

А. 7-10 днів. Г. 21 день.

Б. 10-14 днів. Д. 3-4 тижня.

В. 14-18 днів.

43 Тривалий субфебрилітет у хворих, які отримували антибакте-ріальну терапію, частіше всього є проявом:

А. Ознакою бактеріальної інфекції.

Б. Супутньою патологією

В. Проявом ускладнень.

Г. Проявом постінфекційної астенії хворого.

Д. Всіх разом взятих.

44 Зворотний розвиток рентгенологічних змін у легенях відбувається впродовж перших 4 тижнів у пацієнтів у віці до 59 років із НП без супутніх хвороб у:

А. 100% хворих. Г. 50% хворих.

Б. 80% хворих. Д. 40% хворих.

В. 60% хворих.

45 Антибактеріальну терапію госпіталізованим хворим III групи з НП нетяжкого перебігу необхідно проводити парентерально. Препаратами вибору є:

А. Фторхінолони I-II покоління.

Б. Амоксиклав, ампіцилін/сульбактам, або цефуроксим, цефотаксим, цефтріаксон.

В. Гентаміцин.

Г. Тетрациклін.

Д. Кліндаміцин.

46 Госпіталізованим хворим III групи з НП нетяжкого перебігу в разі первинної неефективності антибактеріальної терапії через 48 годин:

А. Добавляють рифампіцин.

Б. Добавляють макролід, або замінюють на фторхінолон III-IV покоління.

В. Іміпенем/целастатин.

Г. Кліндаміцин.

Д. Добавляють тетрациклін.

47 Хворим IV групи з НП тяжкого перебігу, які госпіталізовані у ВРІТ, пропонують внутрішньовенну комбіновану терапію за винятком одного варіанту:

А. Амоксіклав, ампіцилін/сульбактам.

Б. Цефалоспорин III (цефотаксим, цефтріаксон) з макролідом.

В. Як альтернатива – фторхінолон III-IV з бета-лактамом.

Г. Ванкоміцин.

48 Хворим IV групи з НП тяжкого перебігу з наявністю факторів ризику Pseudomonas aeruginosa призначають внутрішньовенно 2 схеми. Визначити, яка з них є першочерговою.

А. Фторхінолон II (ципрофлоксацин) з бета-лактамом (цефтазидим, меропенем, цефекім), або аміноглікозидом.

Б. Бета-лактам (меропенем) з аміноглікозидом (гентаміцин).

49 Антибактеріальна терапія хворим стафілококової етіології, або грамнегативними ентеробактеріями проводиться в середньому:

А. 10-14 днів. Б. 14-21 день. В. 21-28 днів. Г. 4-5 тижнів. Д. 5-6 тижнів.

50 Рентгенологічна динаміка у хворих старшого віку, що перенесли НП ускладненого перебігу за наявності супутніх захворювань, повне розсмоктування пневмонічної інфільтрації відмічається впродовж 1 місяця у:

А. 75% хворих. Б. 50%. В. 25%. Г. 15%. Д. 5%.

Розділ 2 КАРДІОЛОГІЯ

2.1 Гострі коронарні синдроми

1 До гострих коронарних синдромів відносять:

A. Ішемічну кардіоміопатію.

B. Гіпертензивну кардіоміопатію.

C. Не Q-інфаркт міокарда.

D. Коронарний синдром X.

E. Стабільну стенокардію напруження, ФК II.

2 Провідним механізмом розвитку гострих коронарних синдро­мів є:

A. Інтерстиціальний фіброз міокарда.

B. Дифузний кардіосклероз.

C. Тромбоз.

D. Стабільна атеросклеротична бляшка.

3 До гострих коронарних синдромів не відносять:

A. Прогресуючу стенокардію.

B. He Q-інфаркт міокарда.

C. Q-інфаркт міокарда.

D. Гостру стенокардію спокою.

E. Стабільну стенокардію напруження, ФК III.

4 До нестабільної стенокардії (за класифікацією Е.Браунвальда, 1989) відносять всі такі форми, за винятком:

A. Прогресуючої стенокардії ІВ.

B. Стенокардію напруження, гостру III В.

C. Стенокардію напруження, підгостру II В.

D. Ранню постінфарктну стенокардію І C.

E. Стенокардію напруження, ФК III.

5 В адгезії тромбоцитів при нестабільній атеросклеротичній бляшці бере участь:

A. Простациклін І₂.

B. Тканинний активатор плазміногену.

C. Інгібітор активатора плазміногену-1.

D. Фактор фон Віллебранда.

E. Антитромбін III.

6 Морфологічними варіантами атеросклеротичної бляшки є такі, за винятком:

A. Багаті на ліпіди, ексцентричні.

B. Багаті на ліпіди, концентричні.

C. Багаті на глікопротеїн GP ІІb/Ша.

D. Переважно фіброзні, концентричні.

E. Переважно фіброзні, ексцентричні.

7 Нестабільною слід вважати атеросклеротичну бляшку:

А. "Молоду", багату на ліпіди.

В. Фіброзну, ексцентричну.

C. Фіброзну, концентричну.

D. Із щільною "покришкою".

E. З кальцинатами.

8 Розриву атеросклеротичної бляшки сприяє:

A. Гіперадренергія.

B. Брадикардія .

С. Синдром Рейно.

D. Коронарний синдром X.

E. Нейроциркуляторна дистонія.

9 Активаторами кров'яних пластинок є такі речовини, за винятком:

A. Колагену. D. Тромбоксану А₂.

B. Тромбіну. E. Білірубіну.

C. Адреналіну.

10 Найбільш потужним вазоконстриктором є:

A. Ендотелійрелаксуючий фактор.

B. Простациклін І₂.

C. Ендотелій І.

D. Ангіотензин І.

E. Ангіотензин II.

11 Активізація синтезу лейкотрієнів С₄ і В₄ здійснюється під впливом:

A. Циклооксигенази. D. NO-синтетази.

B. Тромбоксансинтетази. E. 5-ліпооксигенази.

C. Простациклінсинтетази.

12 Плазмін у кровотоці нейтралізується:

А. Фібрином.

B. Фібриногеном.

C. Альфа-2-антиплазміном.

D. Оксидом азоту.

E. Туморнекротичним фактором альфа.

13 Гальмування фібринолізу здійснюється шляхом:

A. Зв'язування плазміну з інгібітором активатора плазміногену ІАП-1.

B. Зв'язування гепарину з антитромбіном III.

C. Посиленого синтезу тканинного активатора плазміногену.

D. Гіперпродукції серотоніну.

E. Гіперпродукції АДФ.

14 Тканинний активатор плазміногену у крові (N=5 мг/мл) цир­кулює у комплексі (95 %) із:

A. Антитромбіном III.

B. Тромбіном.

C. Протромбіном.

D. Інгібітором активатора плазміногену ІАП-1.

E. Ендотеліном-1.

15 У терапевтичне відділення госпіталізований хворий Г. 63 років зі скаргами на біль в лівій половині грудної клітки, який триває упро­довж тижня, поширюється в міжлопаткову ділянку, не зменшується від приймання нітрогліцерину, молсидоміну, атенололу. Біль посилюється у другій половині ночі, пальпаторний біль на рівні Th3-Th5. На ЕКГ: ритм синусовий, неправильний (екстрасистолія), з частотою серцевих скорочень 85 уд./хв; ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, порушення проце­сів реполяризації. Лабораторні показники — без відхилень. Найбільш ймовірний діагноз:

A. Стенокардія спокою.

B. Метаболічна кардіоміопатія.

C. Остеохондроз верхньогрудного відділу хребта.

D. Розшаровуюча аневризма аорти.

E. Тромбоемболія легеневої артерії.

16 На прийом до терапевта звернувся хворий із скаргами на дуже інтенсивний біль спереду в лівій половині грудної клітки, який не зменшується після приймання нітратів та бета-адреноблокаторів, аспірину, температура тіла 37,8°С. Зліва від груднини — набряк шкіри, пальпа­ція цієї зони болюча. Тони серця ритмічні, дещо ослаблені, ЧСС 76 уд./хв. ЕКГ — без змін. У крові — помірний лейкоцитоз. Проби з дозованим фізичним навантаженням від'ємні. Вкажіть найбільш ймовірний діагноз:

A. Stenocardia de novo. D. Синдром Барре-Льєу.

B. Stenocardia de cubitas. E. Синдром Тітце.

C. Нестабільна стенокардія.

17 У вагітної Д. під час напруження (дефекація на фоні запорів) раптом з'явився сильний біль за грудиною, який супроводжувався відчуттям нестачі повітря, страхом смерті, тривав упродовж 30 хвилин. У подальшому біль зменшився, але не вщух. Нітрати неефективні. Тони серця ритмічні, ослаблені, ЧСС - 110 уд./хв. AT -110/80 мм рт.ст. ЕКГ — без змін. При рентгенологічному досліджен­ні стравоходу і шлунка: контраст над діафрагмою. Вкажіть найбільш ймовірний клінічний діагноз:

A. Stenocardia de novo.

B. Коронарний синдром Х.

C. Метаболічний синдром X.

D. Дивертикул стравоходу.

E. Защемлена діафрагмальна грижа.

18 У хворої М. 60 років з тахісистолічною формою миготливої аритмії під час прибирання квартири раптово з'явився гострий біль у лівій половині грудної клітки, який супроводжувався задишкою, посинінням верхньої половини тулуба. При аускультації в II міжребер'ї зліва — шум Грехема-Стіла. ЕКГ: синдром Mс Gin White. Вка­жіть найбільш ймовірний діагноз:

A. Гострий Q-інфаркт міокарда.

B. Розшаровуюча аневризма аорти.

C. Рефлюкс-езофагіт.

D. Тромбоемболія лівої легеневої артерії.

E. Напад бронхіальної астми.

19 У терапевтичний відділ в ургентному порядку госпіталізований хво­рий С., 59 років, таксист, у якого годину тому під час ремонту колеса авто­мобіля раптом з'явився сильний біль за грудниною, який віддавав у міжлопаткову ділянку, обидві руки. При огляді у хворого С. бліда, холодна, волога шкіра, пульс майже не визначається, AT- 60/40 мм рт.ст. Тони серця ослаб­лені, над аортою систолодіастолічний шум. Через короткий час біль з'явився у надчерев'ї, а згодом — у попереково-крижовій ділянці та лівій нижній кінцівці. На ЕКГ — депресія сегмента ST y V₃-V₅ відведеннях. Вкажіть найбільш ймовірний діагноз:

A. He Q-інфаркт міокарда.

B. Недостатність аортальних клапанів.

C. Прогресуюча стенокардія.

D. Розшаровуюча аневризма аорти.

E. Тромбоемболія легеневої артерії.

20 У терапевтичний відділ госпіталізований молодий чоловік С., 23 роки, із скаргами на біль у ділянці серця, який є ниючим і досить тривалим. Часом він є більш інтенсивним або таким, що посилюється після приймання нітрогліцерину. Турбує також задишка, напади запа-мо­рочення, непритомності. Аускультативно: пізній систолічний шум над верхівкою. ЕКГ: гігантські, глибиною більше 10 мм, від'ємні зубці Т у V₅-V₆, P-mitrale. ЕхоКГ: співвідношення ТМШП і ТЗСЛШ >2,3, ФВ - 70%, систолічний рух передньої стулки МК допереду. Доплер-ЕхоКГ: градієнт систолічного тиску в лівому шлуночку.

Вкажіть найбільш ймовірний діагноз:

A. Підгострий інфаркт міокарда.

B. Міокардит Фідлера.

C. Хронічна аневризма лівого шлуночка.

D. Гіпертрофічна кардіоміопатія з обструкцією.

Е. Рестриктивна кардіоміопатія.

21 У хворого Н. 69 рокі, який був госпіталізований у відділен­ня інтенсивної терапії, такий діагноз: ІХС. Нестабільна стенокардія ІВ класу (прогресуюча стенокардія — дестабілітація 5-й день). Кардіо­склероз (дифузний); миготлива аритмія, тахісистолічна форма; ХЗСН ІІА стадія, систолічний варіант, III ФК, раптово з'явились сильний біль у лівій половині грудної клітки, серцебиття, протодіастолічний шум Грехема-Стіла, на ЕКГ — глибокі зубці S — у І, aVL та Q — у ІII та aVF-відведеннях, R=S — у V4.

Яка, на Ваш погляд, причина погіршення стану хворого Н.?

A. Рецидив інфаркту міокарда.

B. Stunning syndrome.

C. Синдром експансії інфаркту міокарда.

D. Феномен ремоделювання міокарда лівого шлуночка.

E. Тромбоемболія гілок легеневої артерії.

22 Дільничного терапевта викликали до хворого Ф. 62 років, який страждає цукровим діабетом II типу. Він захворів 6 годин тому, коли раптово під час перегляду телепередачі відчув тяжкість у грудях, неста­чу повітря, запаморочення. Після вживання 10 таблеток нітрогліцерину тяжкість в грудях та ядуха не вщухли. Хворий блідий, погано йде на контакт, стогне. В легенях — ослаблене везикулярне дихання. AT 40/20 мм рт.ст., сечовипускання відсутнє 8 годин. ЕКГ — ST 3 мм під ізоліні­єю у V₃-V₅. Після введення кордіаміну (4 мл внутрішньо-венно) — AT 50/20 мм рт.ст., загальний стан без змін. Ваш діагноз:

A. Гіпоглікемічна кома.

B. Гіперглікемічна кома.

C. Медіастиніт.

D. He-Q-інфаркт міокарда.

E. Прогресуюча стенокардія ІА клас (за Браунвальдом).

23 Черговий лікар інфарктного відділення під час вечірнього обходу звернув увагу на хворого Г. 55 років, який 5 днів перебував у відділенні з приводу гострого "циркулярного" інфаркту міокарда. У нього з'явились задишка, вологі хрипи в легенях (менше 50 % площі грудної клітки), тахікардія, протодіастолічний ритм галопу. Лікар зрозумів, що у хворого Г. починається альвеолярний набряк легень. Який з наведених нижче принципів невідкладної допомоги пови­нен використати лікар у цій ситуації?

A. Антиангінальну терапію.

B. Системний тромболіз.

C. Інфузію колоїдних розчинів.

D. Підвищення центрального венозного тиску.

E. Зменшення венозного повернення.

24 У хворого М. 69 років, який був госпіталізований у кардіоло­гічне відділення такий діагноз ІХС: гострий QS-інфаркт міокарда з локалізацією в ділянці передньоперегородково-бокової стінки лівого шлуночка, у процесі динамічного спостереження ослаб І тон на вер­хівці, з'явився акцент II тону над легеневою артерією, протодіастоліч­ний ритм галопу у IV-V міжребер'ях зліва. Там само став прослуховуватись різкий високого тембру "шум писку". Від початку захворювання минуло 26 днів. На ЕКГ: у V₃-V₆ комплекси QS у поєднанні з елевацією сегмента ST (такою самою, як і при госпіталізації у стаціонар). Про яке ускладнення інфаркту міокарда йде мова?

A. Синдром Дресслера.

B. Тромбендокардит.

C. Pericarditis epistenocardica.

D. Гостру аневризму лівого шлуночка.

E. Недостатність мітрального клапана з трансмітральною регургітацією.

25 У хворого Н. 76 років з діагнозом ІХС: гострий Q-інфаркт міокарда з локалізацією в ділянці передньо-бокової стінки лівого шлуночка наприкінці II фази реабілітації (5 тижнів) після виконан­ня розрахованого фізичного навантаження з'явився напад ядухи з клекотанням у грудях, падінням AT, появою вологих великоміхурових хрипів більш, як на 50% площі грудної клітки, протодіастолічний ритм галопу, AT - 130/80 мм рт.ст. Визначте ступінь гострої лівошлуночкової недостатності за Т.Кillір, I.Kimball:

A.I. В. ІІА. С. ІІВ. D. III. E. IV.

26 У хворого О. 60 років, який був госпіталізований у кардіоло­гічне відділення лікарні з діагнозом ІХС: гострий Q-інфаркт міока­рда нижньої стінки лівого шлуночка, на 4 день захворювання рапто­во при вставанні з ліжка з'явилась важка дихальна недостатність, в нижніх відділах легень вологі дрібноміхурові хрипи, артеріальна гі­потензія, на верхівці серця — грубий пансистолічний шум. ЕхоКГ: тремтіння задньої стулки мітрального клапана, її систолічне пролабування в ліве передсердя, трансмітральний потік +++. Ваш діагноз.

A. Гостра аневризма лівого шлуночка.

B. Зовнішній розрив міокарда.

C. Інфаркт правого шлуночка.

D. Розрив папілярного м'яза.

E. Тромбендокардит.