20.​ Поняття і види судових витрат у цивільному процесі, їх значення. Поняття та порядок обчислення судового збору. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Розподіл витрат між сторонами.

Судові витрати - грошові витрати, які несуть особи, що бе­руть участь у справі за розгляд справи судом.До таких осіб належать особи, які беруть участь у справах, що розглядаються у порядку позовного, наказного та окремо­го проваджень, особи, які беруть участь у справі в апеляційній та касаційній інстанціях.До судових витрат належать: 1)судовий збір;2) витрати, пов'язані з розглядом справи.До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;2) витрати на правову допомогу;3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;5)витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за міс­цем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.Судовий збір — це грошовий збір, що справляється (сплачується) за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до місцевого бюджету.Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.Розмір судового збору:а) із позовних заяв — \% ціни позову, але не менше З неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше І00 неоподатковуваних мінімумів походів громадян;б) із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, — 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;в) із позовних заяв про розірвання шлюбу — 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; із позовних заяв про розірвання повторного шлюбу — 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; у разі поділу майна при розірванні шлюбу мито визначається відповідно до ціни позову згідно з підпунктом "а";г) із позовних заяв про розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому порядку безвісно відсутніми чи недієздатними, або з особами, засудженими до позбавлення волі, — 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;д) із позовних заяв про зміну або розірвання договору найму житлових приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) — 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;е) із заяв (скарг) у справах окремого провадження — 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.Витрати, пов'язані з розглядом судової справиДо витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: І) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого провадження, клопотаннями про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та скаргами.Якщо позовна заява містить одночасно вимоги, які належать до різних категорій справ і для яких передбачено різний розмір витрат, їх оплата здійснюється за справою з найбільшим розміром. У разі об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог або їх роз'єднання перерахунок витрат не проводиться. За виділену в самостійне провадження справу витрати оплачуються в розмірі, передбаченому для подання заяви до суду першої інстанції. За повторно подану позовну заяву, заяву, клопотання, скаргу, яка раніше була повернена, залишена без розгляду або провадження у справах за якою було закрито, витрати оплачуються повторно в розмірі, передбаченому для подання позовної заяви, заяви, клопотання, скарги відповідно до процесуального законодавства. У разі коли оплачені витрати підлягали поверненню у зв'язку з поверненням, залишенням позовної заяви, заяви, клопотання, скарги без розгляду або закриття провадження у справі, але не були повернені, до повторно поданої позовної заяви, заяви, клопотання, скарги додається оригінал документа про оплату витрат. За зустрічну позовну заяву, а також за заяву про вступ у справу третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, витрати оплачуються у розмірі, передбаченому для подання позовної заяви до суду першої інстанції.Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:1) поновлення на роботі;2) стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;4) стягнення аліментів;5) визнання батьківства або материнства;6) визнання і виконання рішення іноземного суду в Україні на підставі міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (крім рішень іноземних чи міжнародних арбітражів).Відповідно до ст. 84 II ПК витрати на правову допомогу, що калана адвокатом або іншим фахівцем в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, наймання ними житла тощо) несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Правила розподілу судових витрат між сторонами:Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуд­жує з другої сторони понесені нею і документально підтверд­жені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуд­жуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених по­зовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звіль­нено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових вит­рат, вони компенсуються за рахунок держави.Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звіль­нено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої части­ни вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття про­вадження у справі або залишення без розгляду позову позива­ча, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, по­несені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.Якщо сторони під час укладення мирової угоди не перед­бачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

21.​ Особливості розгляду справ про відновлення чи визнання неоспорюваних прав (відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі; передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою)

Розгляд справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселіЦінні папери забезпечують реалізацію певних суб'єктивних прав. їх втрата чи втрата ознак їх платоспроможності перешкоджає такій реалізації, тому в держателя цінних паперів виникає юридичний інтерес відновити свої права за втраченими цінними паперами. Під втратою цінного паперу слід розуміти його загублення, випадкове знищення (пожежа, повінь тощо), суттєве пошкодження тощо. Разом з тим зверненню до суду із заявою за правилами глави 7 ЦПК щодо пошкодженого цінного паперу, внаслідок чого останній втратив достовірність, повинно передувати попереднє вирішення питання його відновлення установою, яка видала такий документ. Однак у будь якому випадку, при вирішенні справи у суді необхідним є встановлення факту, що право вимоги, яке надає цінний папір, не використано.Заява про відновлення права на втрачений цінний папір подається за місцем знаходження емітента цінного папера або за місцем платежу за векселем.До заяви повинен бути доданий документ, що підтверджує сплату заявником судового збору, та документ, що підтверджує сплату витрат на інформаційне забезпечення розгляду цивільних справ.У разі порушення провадження у справі суд в процесі підготовки справи до судового розгляду повинен заборонити особі, яка видала цінний папір (емітенту), проводити будь-які операції за ним здійснення платежів, видача грошових коштів тощо.Суд до судового розгляду на виконання вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 262 ЦПК, повинен постановити ухвалу про здійснення публікації про виклик держателя втраченого цінного паперу на пред'явника або векселя до суду. ("Урядовий кур'єр")справа може бути призначена до розгляду лише після спливу законодавчо встановленого 3-місячного строку, якщо від фактичного держателя втраченого цінного паперу на пред'явника або векселя не надійде до суду заява про те. що він є його держателем. Якщо держатель втраченого цінного папера на пред'явника або векселя подасть таку заяву до суду, останній постановляє ухвалу про залишення заяви про визнання втраченого цінного паперу на пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на нього без розгляду та встановлює строк для пред'явлення заявником позову в загальному порядку до держателя цього цінного папера на пред'явника або векселя про їх витребування (ч. 1 ст. 265 ЦПК). Подання держателем заяви до суду виключає розгляд справи за правилами окремого провадження та свідчить про виникнення між держателем та заявником спору про право, розгляд якого здійснюється в порядку позовного провадження. При цьому строк пред'явлення такого позову відповідно до ч. 2 ст. 265 ЦПК не може бути більшим 2 місяців. У разі непред'явлення такого позову до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, суд постановляє ухвалу про зняття накладеної заборони здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред'явника або векселя. Розгляд справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника або векселя здійснюється у судовому засіданні за участю заявника та заінтересованої особи (їх представників).У разі визнання вимоги заявника обґрунтованою, встановлення судом обставин, які належать до предмету доказування, зокрема факту існування цінного паперу або векселя на пред'явника, факту його втрати та обставин, за яких відбулась втрата документа, суд ухвалює рішення, в якому зазначає, що втрачений пінний папір на пред'явника є недійсним. Виходячи зі специфіки розгляду справ цієї категорії, для можливості ідентифікації цінного паперу, який визнаний недійсним, у резолютивній частині рішення в обов'язковому порядку повинні бути зазначені назва, серія, номер документу та найменування органу, який його видав. Таке рішення у разі набрання ним законної сили поновлює права за втраченим цінним папером та є підставою для видачі нового документу замість втраченого.Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність Розгляд справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність здійснюється в окремому провадженні, що є цілком логічним в силу того, що власник речі невідомий, а отже, про наявність спору про право, то притаманно позовному провадженню, говорити не можна. В цьому разі захищається законний інтерес територіальної громади, який дістає вияв у можливості безперешкодного використання певного нерухомого майна та визначення його правового статусу.заявником у справах цієї категорії може бути лише орган, який уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.Передумовами звернення відповідного органу до суду є обов'язкове взяття виявленої безхазяйної нерухомої речі на облік та сплив одного року з дня такої постановки. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені, про що робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації суд відмовляє у прийнятті заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо така річ не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з дня взяття такої речі на облік1.Заява про передачу безхазяйної речі повинна подаватися до суду за місцем знаходження речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади.У заяві має бути зазначено: яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади (комунальну власність); основні характеристики нерухомої речі; посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно; посилання на друковані засоби масової інформації, у яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік. Доказами того, що нерухомість тривалий час не використовується за призначенням і відомостей про її власника-забудовника немає, можуть бути відповідні довідки про відсутність сплати податків, показання свідків.Встановивши за наслідками розгляду справи, що нерухома річ є безхазяйною, взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що закінчився один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, суд ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади. Такі рішення суду є підставою для реєстрації права власності на таке майно за територіальною громадою.Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою4 умови, за яких спадщина може бути визнана відумерлою:1) відсутність спадкоємців за заповітом і за законом;2) усунення усіх спадкоємців від права на спадкування;3) неприйняття спадщини;4) відмова усіх спадкоємців від прийняття спадщини. Наявність зазначених умов після закінчення одного року з моменту відкриття спадщини є підставою для звернення до суду з відповідною заявою про визнання спадщини відумерлою. При цьому правом такого звернення наділений лише відповідний орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1277 ЦК). заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених ЦК, подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 234 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Разом з тим розгляд справ в порядку позовного провадження про визнання спадщини відумерлою за позовом органу місцевого самоврядування законодавством не передбачений. спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем її відкриття та не надає право на звернення до суду з відповідними позовами. Заява про визнання спадщини відумерлою має відповідати загальним вимогам; час і місце відкриття спадщини; про майно, що становить спадщину; докази, що свідчать про належність цього майна спадкодавцю; про відсутність спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або про відмову від її прийняття.Встановивши, що заява за змістом відповідає вимогам закону, суд відкриває провадження в справі та призначає її до розгляду. Розгляд справи відбувається з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб (ст. 277 ЦПК). Заінтересованими особами за цією категорією справ можуть бути виконавець заповіту, нотаріус, відказоодержувач, сервітуарії, кредитори спадкодавця, боржники спадкодавця, особи, у яких зберігаються речі спадкодавця або які претендують на речі, що знаходяться у спадкодавця на праві користування, володіння або оренди тощо.визнання спадщини відумерлою можливе лише тільки щодо всього майна в цілому..У разі встановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.