Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
TsPP_vidpovidi.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
779 Кб
Скачать
☆

16. Поняття і види процесуальних строків в цивільному судочинстві, порядок їх обчислення. Зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків.

Процесуальні строки – це проміжки часу, протягом яких повинні бути здійсненні відповідні процесуальні дії судом, іншими учасниками судового процесу або особами, на яких покладається обов’язок виконати вказівки суду.Види процесуальних строків:1) За джерелом встановлення процесуального строку розрізняють:- Процесуальні строки, визначені цивільним процесуальним законодавством (службові строки). Наприклад: протягом трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, суддя повинен вирішити питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі (ч.4 ст. 122 ЦПК); попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено протягом 10 днів з дня відкриття провадження у справі; суд розглядає справу протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі. Справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів розглядаються протягом одного місяця з дня відкриття провадження.- Процесуальні строки, встановлені або призначені судом. Судом встановлюються строки лише у випадках, якщо строк для виконання певних дій не визначений законом (ст. 67 ЦПК) Наприклад: на розсуд суду в залежності від обставин справи може бути встановлений строк для усунення недоліків позову заяви, але цей строк не може перевищувати 5 днів2) В залежності від суб’єкта, якому адресовано строк:- Процесуальні строки для суду, судді- Для інших учасників процесу (особи, які беруть; особи, які сприяють)- Для осіб, які повинні підкорятися вказівкам суду (Н: особи, яким адресована ухвала суду про витребування доказів)3) В залежності від ареалy поширення строків:- Загальні строки (загальний строк 2 місяці)- Спеціальні (для окремих категорій справ – 1 місяць)Строки обчислюються:- Роками- Місяцями- Днями годинамиПочаток перебігу. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов'язаний його початок (ст. 69 ЦПК) Закінчення процесуальних строків:1) Строк, який обчислюється роками закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку2) Строк, який обчислюється місяцями закінчується в останній день відповідного місяця3) Строк, який випадає у вихідний, святковий чи не робочий день, обчислюється в наступний робочий день4) Перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, з якою він неминуче пов'язаний, настає в наступний день після настання події5) Останній день строку триває 24 години6) Якщо процесуальну дію необхідно вчинити у суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення робочого часу7) Строк не вважається пропущеним, якщо до його пропущення заява, скарга чи інший процесуальний документ або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими засобами зв’язку

Умови та порядок поновлення або подовження строків:- Наявність клопотання з боку сторони або іншої особи про поновлення або продовження строку- Причини пропущення процесуального строку- Питання про поновлення або продовження процесуального строку вирішується судом з повідомленням осіб, які беруть участь у справі Продовження процесуальних строків можливе в тому разі, коли у призначені судом строки (ч. 1 ст. 89 ЦПК) виконати певні процесуальні дії неможливо, оскільки виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації. Видом продовження процесуальних строків є допущена судом відстрочка виконання рішення.Поновлення процесуальних строків допускається тільки тих, які встановлені законом в разі пропуску їх з причин, визнаних судом поважними. новлені законом, не можуть продовжуватися.

17. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: загальна характеристика категорій справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коло заявників, вимоги до заяви та особливості розгляду.

Предметом судового розгляду справи про встановлення юридичних фактів можуть бути лише за наявності перелічених нижче умов: такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.Відповідно до ст. 256 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.Цей перелік не є вичерпнимЗміст рішення, постановленого у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, має відповідати вимогам ст. 215 ЦПК. У рішенні зазначаються відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює документів, що видаються цими органами, а є лише підставою для їх одержання (ч. 2 ст. 259 ЦПК).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]