13.Поняття і значення принципів цивільного процесуального права, їх система і класифікація. Принцип диспозитивності як основний принцип цивільного судочинства та його зміст.

Принципи ЦПП (від лат. ргіпсіріит — основа, начало, засади)– це основні ідеї, закріплені в нормах ЦПП, на яких будується цивільний процес і які виражають задачі правосуддя по цивільних справах і визначають методи їх здійснення.Принципи характеризуються такими ознаками: 1) принцип включає (виражає) в собі певну ідею (погляд), яка складає його зміст; 2) така ідея має бути закріплена в нормі(ах) цивільного процесуального права; 3) принцип повинен бути безпосередньо пов'язаним з цивільним процесом, визначаючи його основні властивості; 4) принцип повинен мати загальне значення для всього цивільного процесу; 5) принцип визначає типові риси цивільного судочинства і може мати винятки, які не є принципом; 6) принципами не можуть бути звичайні вимоги (правила), які не складають одну з відомих альтернативних вимог; 7) принципами не можуть бути положення, які дублюють інші принципи або які з них виходять.Значення принципів ЦПП: В них відображені найбільш характерні демократичні риси і загальна спрямованість права та його найважливіших інститутів, у зв'язку з чим вони дають змогу пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також окремих інститутів.Дозволяють суду забезпечити правильне розуміння цивільного процесуального законодавства і застосовувати його у відповідності дійсності його змісту;Вони зумовлюються характером і змістом діяльності суб’єктів ЦПП.На основі принципів здійснюється тлумачення всіх норм ЦПП, що дозволяє суду виносити законне і обґрунтоване рішення.Визначають мету правосуддя, метод дослідження цієї мети охоплює всі процесуальні інститути, являються демократичною гарантією правосуддя по цивільних справах.Повинні враховуватися при виявленні прогалин у законодавстві і застосуванні правових норм за аналогією. Система принципів – це сукупність принципів у їх взаємозв’язку. Жоден з принципів не може існувати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними, зміст окремих принципів розкривається з урахуванням змісту інших принципів галузі права.До принципів цивільного процесу, закріплених Конституцією, належать такі: здійснення правосуддя виключно судами; виборність і призначуваність суддів; здійснення правосуддя суддею одноособово, колегією суддів; незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові; законність; рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; державна мова судочинства; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; ухвалення судами рішень іменем України і їх обов'язковість до виконання на всій території України; доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини і громадянина; участь громадськості у захисті прав громадян; публічність; недоторканність людини; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; охорона особистого і сімейного життя громадянина.До принципів цивільного процесу, закріплених законодавством про судочинство, належать: диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, раціональна процесуальна форма, неможливість процесуального сумісництва, усність, безпосередність.за формою нормативного закріплення можна виділити принципи, закріплені в Конституції України і закріплені в ЦПК;- за змістом і сферою поширення виділяють принципи загально-правові (у всіх галузях права: законності), міжгалузеві (у нормах різних галузей: змагальності, гласності), галузеві (диспозитивності та процесуальної рівності сторін) та окремих правових інститутів (підвідомчості; апеляції і касації; доказовості);- за роллю в регулюванні процесуально-правового становища суб'єктів правовідносин - на принципи, які визначають процесуально-правову діяльність суду, та на принципи, що визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть участь у справі, й інших учасників процесу;- за об'єктом регулювання розрізняють організаційно-функціональні - ті, що є одночасно принципами організації правосуддя (принципи судоустрою) і функціональними, та функціональні - принципи, що визначають процесуальну діяльність суду і учасників процесу.До організаційно-функціональних принципів правосуддя належать: здійснення правосуддя виключно судами, незалежність суддів та підкорення їх лише закону, колегіальний та одноособовий розгляд справи, рівність громадян перед законом та судом, гласність судового розгляду, публічність, державна мова судочинства.Функціональними принципами є законність, диспозитивність, змагальність, судова істина, забезпечення права на правову допомогу, процесуальна рівноправність сторін, поєднання усності та письмовості, безпосередність судового розгляду, безперервність.Диспозитивність полягає в наданій заінтересованим особам, які беруть участь у справі (статті 3, 27 ЦПК України), можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на відкриття, розвиток і припинення справи у суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, не порушуючи при цьому прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Таким правом користуються і особи (за винятком недієздатних і обмежено дієздатних), в інтересах яких заявлені вимоги (ч. 2 ст. 11, ст. 46 ЦПК України).Принцип диспозитивності цивільного судочинства розкрива­ється у ст. 11 ЦПК України: суд розглядає цивільні справи не інак­ше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відпо­відно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми права­ми щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають та­кож особи (за винятком тих, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.принцип диспозитивності можна звести до таких аспектів:1) відкриття, зміна, рух та завершення процесу в будь-якій стадії залежать від ініціативи заінтересованих урезультатах справи осіб;2)предмет спору та обсяг судового захисту визначається особами, які беруть участь у справі;3)особи, які беруть участь у справі, вільно розпоряджаються належними їм процесуальними правами, пов'язаними з розвитком та завершенням процесу.таке вільне розпорядження процесуальними правами особами, які беруть участь у справі, має здійснюватися у межах закону.Диспозитивний характер мають права сторін, визначені ст. 31 ЦПК України, за якою позивач може протягом усього розгляду справи по суті змінити підставу чи предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду.Диспозитивністю визначаються також права інших осіб, які беруть участь у справі. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають усі права позивача (ст. 34 ЦПК України). Прокурор може відмовитись від заявленої ним вимоги або змінити її. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші особи — профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, які захищають права інших осіб, мають права сторони, за винятком права закінчувати справу мировою угодою.

14.Процесуальний порядок подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Характеристика поняття нововиявлених обставин. Умови відкриття провадження у зв’язку із нововиявленими обставинами.

Заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.У разі пропущення заявником зазначеного строку з поваж­них причин суд за клопотанням цієї особи відповідно до правил ст. 73 ЦПК вправі його поновити. У разі, якщо суд не знайде підстав для поновлення зазначеного строку, заява залишається без розгляду (ст. 72 ЦПК).Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ, в такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).У випадках, коли після перегляду судового рішення в апе­ляційному або касаційному порядку воно було залишене без змін, перегляд його за нововиявленими обставинами здій­снюється тим судом першої інстанції, який ухвалив це судове рішення, незважаючи на те, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку. При цьому ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанцій, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанцій, в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими об­ставинами втрачає законну силу.У заяві зазначаються:1) найменування суду, якому адресується заява;2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її про­живання чи місцезнаходження;3) інші особи, які брали участь у справі;4) дата ухвалення чи постановлення і зміст рішення, ухвали чи судового наказу, про перегляд яких подано заяву;5) нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу, і дата їх відкриття або встановлення;6) посилання на докази, що підтверджують наявність ново-виявлених обставин.Заява про перегляд рішення, ухвали суду чи судового нака­зу у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.У заяві можливо ставити питання про перегляд рішення, ухвали, постанови в одній справі. У тих випадках, коли ново-виявлені обставини стосуються судових рішень у взаємопов'яза­них справах, заява подається і розглядається за кожною справою окремо.Розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв'язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви.Перевірка обгрунтованості заяви про перегляд судового рі­шення і новий розгляд справи по суті проводяться в окремих судових засіданнях. Заяви про перегляд судового рішення роз­глядаються за правилами, які регулюють розгляд справи у судо­вому засіданні, з урахуванням особливостей цього питання. Особа, яка подала заяву, виступає в процесі як заявник, першою дає пояснення і виступає у дебатах; за іншими особами, які беруть участь у справі, зберігається їх попереднє процесуальне становище.Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку з ново-виявленими обставинами оскарженню не підлягає. нововиявлені обставини — це юридичні факти, які мають істотне для справи значення, які існували на момент ухвалення рішення, але не були і не могли бути відомі ані заявнику, ані суду, який виконав усі вимоги закону зі збирання доказів і встановлення об'єктивної істиниДо нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріаль­но-правові факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини в установленому порядку спрос­товують факти, які було покладено в основу судового рішення. Суд вправі скасувати судове рішення за нововиявленими обста­винами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що пере­глядається (тобто якщо обізнаність суду щодо цих обставин при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення).Підстави для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами зазначені у ч. 2 ст. 361 ЦПК. Перелік цих підстав є вичерпним і розшире­ному тлумаченню не підлягає.1. Істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.2. Встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фіктивність документів або речових доказів, що потягло ухвалення неза­конного або необгрунтованого рішення.3. Скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.4. Встановлена Конституційним Судом України неконсти­туційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якшо рішення суду ще не виконане.Значення процесуальної стадії перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами полягає в тому, що суд має змогу виправити допущену судову помилку, встановити дійсні взаємовідносини сторін у справі і на підставі цього ухва­лити законне і обґрунтоване рішення, наслідком чого є вико­нання головного завдання цивільного судочинства — захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи ін­тересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інте­ресів держави.