6. Загальна характеристика інших учасників цивільного процесу, їх права та обов’язки. Поняття і значення матеріально-правової і процесуальної заінтересованості учасників процесу.

Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.Секретар судового засідання1) здійснює судові виклики і повідомлення;2) перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;3) забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами;4) веде журнал судового засідання;5) оформлює матеріали справи;Секретар судового засідання може уточнювати суть процесуальної дії з метою її правильного відображення в журналі судового засідання.Судовий розпорядник1) забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників цивільного процесу;2) з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під час судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можуть бути присутні у залі судового засідання;3) оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім встати;4) слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі судового засідання;5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта;6) під час судового засідання приймає від учасників цивільного процесу документи та інші матеріали і передає до суду;7) запрошує до залу судового засідання свідків та виконує вказівки головуючого щодо приведення їх до присяги;Свідок може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.Не підлягають допиту як свідки:1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем, - про такі відомості;3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку.Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.Експерт особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необхідності - роз'яснити його.Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою.Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.Експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями.має право:1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження;5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.Спеціаліс особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відповідати на задані судом питання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу.Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.Перекладач особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.зобов'язаний з'являтися за викликом суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом в процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.Особа, яка надає правову допомогу особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.Матеріально-правова заінтересованість — цс особиста ознака суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин (особи, яка бере участь у справі), яка полягає у прагненні за допомогою судової діяльності поновити порушене, оспорене чи невизнане право, законний інтерес (отримати певне майно, благо, встановити певний стан, обставини) або навпаки, не допустити їх порушення. Матеріальпо-правовою заінтересованістю наділені виключно суб'єкти спірних матеріальних правовідносин.Процесуальна заінтересованість — це функціональна ознака суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин (особи, яка бере участь у справі), що полягає у прагненні досягти певного процесуального результату у формі відповідного судового рішення, що відповідає функціональному призначенню участі цього суб'єкта у розгляді та вирішенні цивільної справи. Процесуальною заінтересованістю наділені як суб'єкти матеріальних правовідносин, так і ряд учасників цивільного процесу, які беруть участь у справі, для виконання покладених на них функцій в силу закону, договору чи з іншої підстави.

7.Порядок розгляду та повноваження Верховного Суду України при перегляді судових рішень. Постанова Верховного Суду України як особлива форма судового рішення. Поняття «правових позицій» Верховного Суду України та їх значення для судової практики.

Порядок розгляду справи Верховним Судом України: У ВСУ справа про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень, розглядається на засіданні Судової палати у цивільних справах ВСУ. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у цивільних справах ВСУ.Якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, до складу яких входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу відповідних судових палат Верховного Суду України.Відкриття судового засідання, оголошення складу суду, роз'яснення права відводу, роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків здійснюється відповідно до глави 4 розділу III цього Кодексу. 4. Після проведення процесуальних дій, зазначених у частині третій цієї статті, та розгляду клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі про зміст вимог, викладених у заяві про перегляд судових рішень, та результати проведених ним підготовчих дій.5. Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень, та особи, що приєдналися до неї, у разі їх прибуття у судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог. Якщо такі заяви подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Для з'ясування сутності норми матеріального права, яка неоднаково застосована, можуть заслуховуватися пояснення представників органів державної влади.6. Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, для участі у судовому засіданні не перешкоджає судовому розгляду справи. 7. Після закінчення заслуховування пояснень осіб, зазначених у частині п'ятій цієї статті, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.. Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі.

За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов: 1) про повне або часткове задоволення заяви;2) про відмову в задоволенні заяви.2. Судді, які не погоджуються з постановою, можуть висловити окрему думку, що додається до постанови.3. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу. (тобто встановлення мыжнародною судовою установою, юрисдикцыя якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом)

Постанова Верховного Суду України як особлива форма судового рішення Нормативний характер також мають роз’яснення, що надаються у постановах Пленуму Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів. Професор В.В. Лазарєв так характеризує нормативність цих актів: «У постановах пленуму Верховного суду завжди містилися, містяться та не можуть не міститися правила поведінки загального характеру, що звернені якраз не до конкретного суду, а до всіх судових інстанцій та до невизначеного кола осіб у зв’язку з можливістю їх звернення до судових органів. Одноразове застосування норм права ніколи не вичерпує змісту керівного роз’яснення. Керівні роз’яснення (вказівки) пленуму хоча й тимчасово, але заповнюють прогалини у законодавстві, вносять новий елемент до правового регулювання. Постанови відрізняються достатньою визначеністю та містять положення нормативного характеру, що мають юридичну силу».Постанови Пленуму Верховного Суду України відрізняються від законодавчих актів тим, що вони: 1) приймаються вищим судовим органом; 2) офіційно є актами роз'яснення з питань судової практики, тобто застосовуваних судами нормативних актів; 3) засновані на обов'язковості закону, зміст якого відображають; 4) не можуть змінити, скасувати закон або інший нормативний акт, застосовуваний судом. (думка Васильєва).

8. Процесуальний порядок пред’явлення позову і відкриття провадження у справі. Позовна заява як процесуальна форма позову, її зміст і форма. Об’єднання в позовній заяві кількох вимог, пов’язаних між собою. Підстави для відмови в прийнятті позовної заяви

Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу складається з двох взаємопов'язаних дій: пред'явлення позову та прийняття його судом до свого провадження. Процесуальні дії, які виконують учасники процесу на цій стадії, врегульовані гл. 2 розд. III ЦПК.Цивільна справа згідно із ст. З ЦПК порушується у суді за заявою осіб, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. У справах позовного провадження процесуальним засобом звернення до суду є позов, у справах наказного та окремого провадження - заява.Однією з головних умов для пред'явлення позову є наявність у особи, яка подає позовну заяву, цивільної процесуальної дієздатності (ст. 29 ЦПК). Якщо позовна заява була подана недієздатною особою, суд повертає її позивачеві, а якщо недієздатність виявилася у ході розгляду справи, - залишає таку заяву без розгляду. Порядок пред'явлення позову полягає у дотриманні правил про підсудність, встановлених статтями 107-116 ЦПК, і оплаті судового збору за подання позовної заяви. У разі порушення вимоги про підсудність суд повертає заяву та вказує, до якого суду слід звернутися позивачеві. Наслідком несплати судового збору є залишення позовної заяви без руху або її повернення.Крім того необхідно додержуватися процесуальної форми позову, якою є письмова позовна заява, яка пред'являється до суду першої інстанції, де вона реєструється в автоматизованій системі документообігу суду.Відкриття провадження у справі.1. Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.3. У разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання(перебування) такої фізичної особи.Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву.У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання(перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.4. Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу.

суддявирішив, що проведення попереднього судового засідання у справі не є необхідним;

ФОРМА І ЗМІСТ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИПозовна заява подається в письмовій формі. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру. Ціна позову – це виражена в грошових одиницях вартість майна або сума грошей, стосовно яких позивач пред’являє вимоги до відповідача.

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви(оригінали квитанцій/платіжних доручень, що підтверджують оплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;докази, що підтверджують позовні вимоги;довіреність або інший документ,).3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. позовну Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. Якщо при оформленні позовної заяви Ви не врахуєте якоїсь із вимог, зазначених у попередній главі, суд своєю ухвалою, яку Ви отримаєте поштою, залишить позовну заяву буз руху, вказавши на наявні недоліки, та запропонує усунути їх у встановлений судом строкЯкщо Ви своєчасно виправите помилки, тоді вважатиметься, що Ви подали позовну заяву тоді, коли вона вперше надійшла до суду чи була відправлена поштою (це може мати важливе значення для того, щоб правильно визначити, чи не пропустили Ви строк позовної давності).5. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.ОБ'ЄДНАННЯ ПОЗОВІВПред'являючи позовну заяву позивач зразу може об'єднати у ній декілька позовних вимог, але при цьому повинні бути до­тримані вимоги, які пред'являються до змісту та форми позов­ної заяви статтями 119, 120 ЦПК, а також вимоги, передбаче­ні ст. 126 ЦПК, такі вимоги мають бути однорідними, пов'яза­ними між собою. Слід виходити із предмета позову, тобто ці позовні вимоги ма­ють виникати із одних правовідносин, тобто регулюватися од­ним нормативним актом, бути однорідними, але при цьому слід враховувати не тільки матеріальний критерій, а й проце­суальний, що спільний їх розгляд є доцільним. Наприклад, позивач, пред'являючи позов про розірвання шлюбу у цій са­мій заяві (одній позовній заяві) може зазначити вимогу щодо визначення місця проживання дитини з ним, а також про стягнення аліментів

9. Цивільні процесуальні норми: поняття, ознаки, види, структура, а також їх дія у часі, просторі та відносно кола осіб. Джерела цивільного процесуального права.Нормами цивільного процесуального права є встановлені державою України загальнообов'язкові правила, що регулюють порядок здійснення правосуддя в цивільних справах загальними судами та визначають систему процесуальних дій, виконуваних суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин, та систему їх процесуальних прав й обов'язків, реалізація яких забезпечується визначеними законодавством цивільними процесуальними засобами (гарантіями).Ознаки:1) встановлюються державою.2) є загальнообов'язковими для всіх осіб на території України: органів, юридичних і службових осіб, для суду, учасників цивільного процесу — осіб, які беруть участь у справі, та осіб, які не беруть участі у справі. Вони визначають обов'язкові правила розгляду і вирішення цивільних справ судом, його компетенцію, суб'єктивні процесуальні права і обов'язки учасників процесу та інших осіб, умови і процесуальну форму їх реалізації;3) мають загальний характер, є правилами поведінки суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин численного застосування. Конкретні за змістом норми цивільного процесуального права спрямовуються до багатьох адресатів і розраховані на типовий варіант поведінки — є правилами застосування одного масштабу до різних осіб;4) забезпечуються виконанням різними правовими засобами, в тому числі цивільними процесуальними засобами захисту і відповідальності; 5) спрямовані на виконання завдань цивільного судочинства по захисту ' прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством.За своїм змістом норми цивільного процесуального права поділяються на регулятивні і дефінітивні. Регулятивні встановлюють правила поведінки конкретних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: суду, сторін, третіх осіб, інших учасників процесу. Дефінітивні норми визначають завдання цивільного судочинства, формулюють принципи процесу та його інститути, мають визначення цивільних процесуальних понять. В дефінітивних нормах визначаються також загальні правила поведінки, що не стосуються конкретних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, але поведінка яких має відповідати таким правилам.За сферою застосування норми цивільного процесуального права поділяються на загальні, спеціальні, виключні. Загальні норми мають значення для всіх видів провадження, всіх стадій процесу. Вони вміщені в ЦПК в основному у «Розділі 1. Загальні положення» і встановлені щодо основних засад цивільного судочинства, складу суду і його відводу; підвідомчості цивільних справ, доказів; судових витрат, судових штрафів; процесуальних строків, судових викликів і повідомлень. Спеціальні норми регулюють права, обов'язки і процесуальні дії суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин лише в певній стадії цивільного судочинства — в стадії розгляду справи по суті чи в стадії касаційного оскарження та ін. або при розгляді певної категорії справ — визнання особи обмежено дієздатною чи недієздатною. Виключні норми спрямовані на конкретизацію, доповнення загальних і спеціальних норм, та встановлюють з них виключення.За методом впливу на відносини, що ними регулюються, і поведінку їх суб'єктів норми цивільного процесуального права можна класифікувати на імперативні і диспозитивні. Імперативні встановлюють обов'язки, заборони, примуси. Диспозитивні встановлюють права суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин на активну поведінку в межах, визначених такими нормами.Структура.В теорії права домінує положення, що таких частин три: гіпотеза — визначає умови, при настанні яких така норма підлягає застосуванню; диспозиція — встановлює правила поведінки; санкція — наслідки, які настають у випадку порушення або невиконання даної норми. На думку окремих авторів, норма цивільного процесуального права є двочленною і складається лише з гіпотези і диспозиції. Але аналіз норм ЦПК підтверджує, що вони мають як тричленну, так і двочленну структуру. Дія цивільних процесуальних норм у часі — визначається відповідно до правила про те, що незалежно від часу порушення цивільної справи в суді, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.Відповідно до ч. З ст. 2 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до ч. 4 ст. 2 ЦПК закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, що належать учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. У законодавстві, таким чином, закріплено принцип, згідно з яким закон не має зворотної сили. Дія цивільних процесуальних норм у просторі означає правило, згідно з яким при розгляді цивільної справи, здійсненні окремих процесуальних дій і виконанні рішень суду діє процесуальний закон за місцем здійснення окремої процесуальної дії.Дія цивільних процесуальних норм за колом осіб поширюється на всіх громадян України, на іноземців, осіб без громадянства, на організації, що мають права юридичних осіб, іноземних юридичних осіб, іноземні держави і міжнародні організації.Під джерелом пра­ва слід розуміти способи зовнішнього вираження і закріплен­ня правових норм або як спосіб внутрішнього вияву правових норм, який засвідчує їх державну загальнообов'язковість. (КУ, ЦПК,У "Про міжнародне приватне право"ЗУ "Про судоустрій та статус суддів"ЗУ "Про конституційний суд"ЗУ "Про прокуратуру"ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"ЗУ "Про судову експертизу"ЗУ "Про судовий збір" ,ЦК,ЖК,СК.Міжнародні договори - визначають правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах. (загальна декларація прав людини; міжнародний пакт про громадянскі і політичні права) Однозначному розумінню і правильному застосуванню норм цивільного процесуального права сприяють роз'яснен­ня, зроблені у постановах Пленуму Верховного Суду (нада­лі - постанови ПВС), але вони не мають нормативного харак­теру, проте є обов'язковими для судів, інших органів і службо­вих осіб, які застосовують норми права, щодо яких зроблено такі роз'яснення.

9. Порядок відновлення втраченого судового провадження. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження. Особливості розгляду судом справи про відновлення втраченого судового провадження і його наслідки.

Підставами для відновлення судового провадження у ци­вільній справі є:-повна або часткова втрата судового провадження у цивіль­ній справі, яке закінчилося ухваленням рішення;-повна або часткова втрата судового провадження у цивіль­ній справі, провадження у якій закрито.Під втратою судового провадження слід розуміти втрату за­веденої судом цивільної справи, якій присвоєно певний поряд­ковий номер та заведено статистичну картку та у якій має міс­це відображення усього ходу цивільного процесу, усі процесу­альні акти, які супроводжували такий процес, включаючи ух­валене рішення чи ухвалу суду. Тобто коли відсутні відомості про відкриття провадження та подальший рух справи на усіх стадіях цивільного процесу. Втрата провадження можлива за різних обставин, а саме: викрадення справи, її знищення, по­жежа, повінь тощо.Тобто відновлення втраченого судового провадження може мати місце у двох випадках: - щодо усього судового провадження чи його частини; та -  якщо справа закінчена ухваленням судового рішення або у ній закрито провадження.Із заявою про втрачене судове провадження у цивільній справі можуть звернутися особи, які брали участь у справі, оскільки втрата провадження впливатиме на реалізацію їхніх прав щодо отримання копії рішення та його ре­алізації. Відновлення втраченого судового провадження може здійснюватися за ініціативою суду, оскільки на суд покладено обов'язок щодо належного зберігання судових справ.Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.У заяві про відновлення втраченого судового провадження повинно бути зазначено:- про відновлення якого саме провадження просить заяв­ник;- чи було у справі ухвалено рішення по суті справи або пос­тановлена ухвала про закриття провадження;-  якою саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у спра­ві, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб;-що відомо заявнику про обставини втрати провадження;- про місцезнаходження копій документів провадження або відомостей щодо них; поновлення яких саме документів заявник вважає необ­хідним; для якої мети необхідне їх поновлення.До заяви про відновлення втраченого провадження дода­ються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у заявника або у справі. Така заява повинна бути підписана заявником.Якщо втрачене судове провадження відновлюється за іні­ціативою суду, то важливе значення для його відновлення мо­жуть мати статистична картка у справі, наряди щодо вчинен­ня окремих процесуальних дій, зокрема реєстрація ухвал про накладення арешту, розшуку відповідача, реєстри відправ­лення кореспонденції, можливо, копії документів, які зберег­лись, тощо.Якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення, суд постанов­ляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків. Після усунення недоліку заява розглядатиметься судом. В іншому разі заява повертатиметься заявнику (ст. 121 ЦПК). Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, зокрема заявник не є особою, яка брала участь у справі, чи відновлення судово­го провадження не потягне для особи настання юридичних на­слідків, то за таких умов суд своєю ухвалою відмовляє у від­критті провадження у справі про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито. Ухвала про відмову відкрити справу про відновлен­ня втраченого судового провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК).Якщо судове провадження втрачено до закінчення судового розгляду, то воно не підлягає відновленню у встановленому розділом 9 ЦПК порядку. Якщо ж таку заяву подано, вона повин­на бути повернута заявникові за аналогією до ч. З ст. 121 ЦПК. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов. Пред'явлення «нового позову» слід розуміти як нову справу, але про той самий предмет і з тих самих підстав та між тими самими сторонами.При відкритті нового провадження у справі в ухвалі суду про відкриття суддя повинен обов'язково зазначити про втра­ту незакінченого провадження, бо інакше, якщо ця обставина не буде відома суду, він може відмовити у відкритті провад­ження у справі у зв'язку з тим, що у його провадженні є то­тожний позов. При розгляді справи про відновлення судового проваджен­ня повністю або якоїсь його частини суд використовує ту час­тину провадження, що збереглася. Суд також використовує документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого про­вадження.У ч.1 ст.408 ЦПК йдеться про порядок ухвалення судового рішення про відновлення втраченого судового провадження. Ухвалення такого рішення можливе на підставі зібраних і пе­ревірених матеріалів. Суддя може ухвалити рішення про від­новлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити, але при цьому він по­винен виходити насамперед із заяви заявника та, звичайно, враховувати, чи матиме таке відновлення для заявника юри­дичні наслідки.Щодо змісту рішення суду про відновлення втраченого су­дового провадження, то у ньому повинно зазначатися:-   на підставі яких конкретно даних, поданих суду і дослід­жених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільно­го процесу з утраченого провадження, суд вважає установле­ним зміст відновленого судового рішення;-   висновки суду про доведеність того, які докази досліджу­валися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.Якщо недостатньо зібраних матеріалів для точного віднов­лення втраченого судового провадження, суд ухвалою закри­ває розгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернен­ня з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

9. Поняття, структура і завдання цивільного судочинства. Загальна характеристика різних видів проваджень цивільному судочинстві і їх стадії. Цивільне судочинство - врегульований цивільно-процесуальним правом порядок розгляду і вирішення цивільних справ судами загальної юрисдикції. Також це діяльність суду, осіб, які беруть участьу справі та інших осіб при здійсненні правосуддя.ЦПП охоплює дії суду, дії сторін та дії інших учасників процесу.ЦПП встановлює які дії встановлюються судом, прия яких умовах, в якій послідовності ці дії можуть чи повинні здійснюватися і які їх юридичні наслідки. Завдання визначається ст.1 ЦПК: своєчасний, неупереджений розгляд справи.Справедливий розгляд справи: дозвіл, дотримання судом принципу рівності, дотримання принципи змагальності, належної правової процедури, право на отримання інформації на час і місце розгляду справи.Неупереджений багатосторонній розгляд справи судом. Вимога неупередженості взаємопов'язана з принципом неупередженості. Цей принцип складається з двох основних елементів: суб'єктивного - чи були члени судової установи особисто безсторонніми; та об'єктивного - чи сприймав суд з об'єктивного погляду чи були гарантії безсторонності дотриманими у данній конкретній цивільній справі. снують такі провадження:- Позовне) виникає з цивільних, сімейних, житлових, трудових відносин. Характеризується наявністю двох сторін з протилежними інтересами. Ці інтереси матеріально-правового характеру і спір вирішується судом. Розв'язання спору, як мінімум, між двома су­б'єктами - позивачем і відповідачем;Окреме- вид непозивного провадження, в порядку якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (заявник та заінтересована особа).Наказне- безспірний процесуальний порядок стягнення з боржника грошових коштів, який відбувається без проведення судового засідання та за відсутності боржника. Види цивільного судочинства - це встанволені нормами права порядок (процедури) розгляду і вирішення окремих категорій цивільних справ подібних за своєю матеріальн-правовою категорією. Кожному виду цивільного судочинства притаманні свої специфічні процесуальні засоби захисту порушеного права:позовне провадження відкриваєть за позовною заявою;окреме за заявою;наказне за заявою про видачу судового наказуСтадії цивільного процессу Стадія процесу - це його визначено частина яка об'єднує сукупність послідовно здійснюваних процесуальних дій направлених на досягнення самостійної кінцевої мети. Головним визначенням самостійності стадії є її визначеність і завершенність. є 5 стадій: Провадження;2. Провадження в суді 2 інстанції (апеляції)3. Провадження в суді 3 інстанції (касація)4. Провадження в суді за нововиявленними обставинам та винятковими обставинами5. Провадження в суді за виконавчим провадженням. Прихильники цієї теорії вважають що порушення справи, підготовка справи та судовий розгляд притаманний вім стадіям процесу. Завданням є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору або припинення правопорушення та ліквідація його наслідків, зокрема, повна його компенсація.