- •1.Форми захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільна процесуальна форма.
- •2.Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, їх класифікація. Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність. Особливості участі в цивільному процесі неповнолітніх.
- •5. Процесуальний порядок розгляду справи судом касаційної інстанції. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •6. Загальна характеристика інших учасників цивільного процесу, їх права та обов’язки. Поняття і значення матеріально-правової і процесуальної заінтересованості учасників процесу.
- •12.Пояснення сторін, третіх осіб і їх представників як засоби доказування. Порядок і значення відмови від визнання обставин.
- •13.Поняття і значення принципів цивільного процесуального права, їх система і класифікація. Принцип диспозитивності як основний принцип цивільного судочинства та його зміст.
- •15.Поняття сторін в цивільному процесі та їх ознаки, процесуальні права та обов’язки. Право сторін укласти мирову угоду, порядок і умови її укладання.
- •16. Поняття і види процесуальних строків в цивільному судочинстві, порядок їх обчислення. Зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків.
- •18. Загальна характеристика та види цивільної юрисдикції. Поняття підсудності та її види. Процесуальні наслідки порушення правил про підсудність.
- •19. Поняття і значення стадії судового розгляду цивільної справи. Судове засідання як процесуальна форма судового розгляду цивільної справи. Правила поведінки осіб
- •20. Поняття і види судових витрат у цивільному процесі, їх значення. Поняття та порядок обчислення судового збору. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Розподіл витрат між сторонами.
- •22. Поняття заходів процесуального примусу і їх види. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.
- •24. Поняття доказування в цивільному процесі і його стадії. Поняття предмету доказування та порядок його визначення.
- •27.Поняття і сутність позовного провадження. Позов як процесуальний засіб порушення цивільної справи в суді, його елементи, види. Право на позов і право на пред’явлення позову.
- •28. Показання свідків як засоби доказування. Процесуальний порядок допиту свідків, особливості допиту неповнолітнього свідка. Поняття імунітету свідка. Права і обов’язки свідка.
- •29. Суть і значення окремого провадження. Особливості процесуального порядку розгляду справ окремого провадження. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження.
- •31. Суть і значення наказного провадження. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Особливості розгляду заяви про видачу судового наказу та порядок оскарження і скасування судового наказу.
- •34. Умови та порядок проведення заочного розгляду. Підстави та порядок оскарження заочного рішення.
- •36.Порядок визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню: умови, порядок подання і розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає виконанню.
- •40. Обов’язок доказування, поняття, загальні правила розподілу обов’язків по доказуванню. Наслідки невиконання обов’язку по доказуванню
- •42. Поняття і ознаки доказів, їх класифікація. Поняття засобів доказування, їх види. Належність і допустимість доказів.
- •44. Судові виклики та повідомлення: поняття та загальна характеристика. Зміст судової повістки і оголошення про виклик до суду, порядок їх вручення.
- •45.Поняття судових рішень та їх види. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення. Ухвали суду першої інстанції, поняття, зміст, види.
- •47.Фіксування прцесу та протокол
- •48 Поняття сутність і значення касаційного пров. Суб’єкти,об’єкти, форма,зміст
- •49)Пон і зміст провадження у справі досудового розгляду.Завдання,порядок,питання
- •50)Пон і значення провадження із перегляду судових рішень всу.Підстави,суб,об.
- •51) Процесуальні питання пов’язані з виконанням судових рішень:підстави і порядок негайного викон:порядок звернення суд рішень до виконання.Строки вик л
- •52) Процесуальні строки
- •54. Поняття та значення міжнародного цивільного процесу. Поняття та сутність поняття «іноземний елемент». Правила визначення підсудності судам справ з іноземним елементом.
- •55. Процесуальна співучасть: мета, підстави, види співучасті, процесуальні права і обов’язки співучасників. Особливості обов’язкової і факультативної співучасті.
- •56. Поняття та значення провадження у справах про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішень третейських судів.
- •57. Суть і значення рішення суду, вимоги, яким повинно відповідати рішення суду. Поняття законної сили рішення суду, його значення і правові наслідки.
- •58. Судовий контроль за виконанням судових рішень: право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, строки та порядок розгляду і вирішення.
- •61. Поняття та значення інституту відводу у цивільному судочинстві. Підстави для відводу судді, інших учасників процесу. Порядок вирішення питань про відвід.
40. Обов’язок доказування, поняття, загальні правила розподілу обов’язків по доказуванню. Наслідки невиконання обов’язку по доказуванню
Вирішення цивільної справи та відповідно прийняття обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов’язки сторін. Всі ці моменти можуть бути з’ясовані лише внаслідок доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК всебічне і повне з’ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов’язків учасників спірних правовідносин.Доказування в цивільному процесі включає в себе дві невід’ємних складових. З однієї сторони це є діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі, врегульована процесуальним законодавством (процесуальна форма), з іншої – пізнавальна (розумова), що відповідає законам логіки. Тому доказуванням є діяльністю, яка врегульована цивільним процесуальним законодавством і спрямована на з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін, встановлення певних обставин шляхом зазначення про докази, їх збором, подання, дослідження та оцінки.обов'язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду. Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки.Обов'язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у випадку невиконання стороною обов'язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити.Невиконання обов'язку по доказуванню для сторін й інших суб'єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки, для інших осіб, які беруть участь у справі, - лише процесуально-правові.З загального правила про розподіл обов'язку по доказуванню, закріпленого ст.ЗО ЦПК, зроблені винятки в окремих нормах матеріального права, за якими обов'язок по доказуванню факту або його спростуванню перекладається на протилежну сторону. Характерними у зв'язку з цим є норми, якими встановлюються доказові презумпції: вина особи, яка завдала шкоду, вина особи, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином.
41. Умови визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню. Строки пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання. Суди, що розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Рішення іноземного суду визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше. Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;мотиви подання клопотання.до клопотання додаються такі документи: засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили;документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню.Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, особі, що його подала.Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені цим Кодексом.На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом.