- •1.Форми захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільна процесуальна форма.
- •2.Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, їх класифікація. Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність. Особливості участі в цивільному процесі неповнолітніх.
- •5. Процесуальний порядок розгляду справи судом касаційної інстанції. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •6. Загальна характеристика інших учасників цивільного процесу, їх права та обов’язки. Поняття і значення матеріально-правової і процесуальної заінтересованості учасників процесу.
- •12.Пояснення сторін, третіх осіб і їх представників як засоби доказування. Порядок і значення відмови від визнання обставин.
- •13.Поняття і значення принципів цивільного процесуального права, їх система і класифікація. Принцип диспозитивності як основний принцип цивільного судочинства та його зміст.
- •15.Поняття сторін в цивільному процесі та їх ознаки, процесуальні права та обов’язки. Право сторін укласти мирову угоду, порядок і умови її укладання.
- •16. Поняття і види процесуальних строків в цивільному судочинстві, порядок їх обчислення. Зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків.
- •18. Загальна характеристика та види цивільної юрисдикції. Поняття підсудності та її види. Процесуальні наслідки порушення правил про підсудність.
- •19. Поняття і значення стадії судового розгляду цивільної справи. Судове засідання як процесуальна форма судового розгляду цивільної справи. Правила поведінки осіб
- •20. Поняття і види судових витрат у цивільному процесі, їх значення. Поняття та порядок обчислення судового збору. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Розподіл витрат між сторонами.
- •22. Поняття заходів процесуального примусу і їх види. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.
- •24. Поняття доказування в цивільному процесі і його стадії. Поняття предмету доказування та порядок його визначення.
- •27.Поняття і сутність позовного провадження. Позов як процесуальний засіб порушення цивільної справи в суді, його елементи, види. Право на позов і право на пред’явлення позову.
- •28. Показання свідків як засоби доказування. Процесуальний порядок допиту свідків, особливості допиту неповнолітнього свідка. Поняття імунітету свідка. Права і обов’язки свідка.
- •29. Суть і значення окремого провадження. Особливості процесуального порядку розгляду справ окремого провадження. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження.
- •31. Суть і значення наказного провадження. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Особливості розгляду заяви про видачу судового наказу та порядок оскарження і скасування судового наказу.
- •34. Умови та порядок проведення заочного розгляду. Підстави та порядок оскарження заочного рішення.
- •36.Порядок визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню: умови, порядок подання і розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає виконанню.
- •40. Обов’язок доказування, поняття, загальні правила розподілу обов’язків по доказуванню. Наслідки невиконання обов’язку по доказуванню
- •42. Поняття і ознаки доказів, їх класифікація. Поняття засобів доказування, їх види. Належність і допустимість доказів.
- •44. Судові виклики та повідомлення: поняття та загальна характеристика. Зміст судової повістки і оголошення про виклик до суду, порядок їх вручення.
- •45.Поняття судових рішень та їх види. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення. Ухвали суду першої інстанції, поняття, зміст, види.
- •47.Фіксування прцесу та протокол
- •48 Поняття сутність і значення касаційного пров. Суб’єкти,об’єкти, форма,зміст
- •49)Пон і зміст провадження у справі досудового розгляду.Завдання,порядок,питання
- •50)Пон і значення провадження із перегляду судових рішень всу.Підстави,суб,об.
- •51) Процесуальні питання пов’язані з виконанням судових рішень:підстави і порядок негайного викон:порядок звернення суд рішень до виконання.Строки вик л
- •52) Процесуальні строки
- •54. Поняття та значення міжнародного цивільного процесу. Поняття та сутність поняття «іноземний елемент». Правила визначення підсудності судам справ з іноземним елементом.
- •55. Процесуальна співучасть: мета, підстави, види співучасті, процесуальні права і обов’язки співучасників. Особливості обов’язкової і факультативної співучасті.
- •56. Поняття та значення провадження у справах про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішень третейських судів.
- •57. Суть і значення рішення суду, вимоги, яким повинно відповідати рішення суду. Поняття законної сили рішення суду, його значення і правові наслідки.
- •58. Судовий контроль за виконанням судових рішень: право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, строки та порядок розгляду і вирішення.
- •61. Поняття та значення інституту відводу у цивільному судочинстві. Підстави для відводу судді, інших учасників процесу. Порядок вирішення питань про відвід.
58. Судовий контроль за виконанням судових рішень: право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, строки та порядок розгляду і вирішення.
Участь суду у провадженні, пов'язаному з виконанням судових постанов і постанов інших органів, проявляється в певних формах судового контролю над органами примусового виконання судових і інших рішень. До форм судового контролю належать:попереднє санкціонування судом процесуальних дій державного виконавця по примусовому виконанню, що є однією з гарантій правильності здійснення цих дій;оскарження законності та обґрунтованості постанов суду з приводу питань, що виникають у процесі виконання, що практично не відрізняється від звичайного провадження справ у апеляційній або касаційній інстанціях;оскарження та заперечування дій (бездіяльності) державного виконавця, яке повинне бути істотною гарантією дотримання прав сторін і інших осіб у виконавчому провадженні.учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державнрго виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої длужби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, порушено їх права чи свободи.Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.Скаргу може бути подано до суду:-у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;- у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
59. Висновки експерта як засоби доказування, види експертизи. Підстави, порядок призначення і проведення судової експертизи. Процесуальні права і обов’язки експерта. Відмінність висновку експерта від інших засобів доказування.
Випадки обов’язкової судової експертизи:характер і ступінь ушкодження здоров'я; психічний стан особи вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. Судова експертиза є опосередкованим засобом доказування, проводиться спеціальним суб'єктом з метою одержання фактів, які можуть бути встановлені тільки за допомогою експертного дослідження, результати якого оформляються спеціальним документом — висновком експерта.Цивільне процесуальне законодавство розрізняє комісійну, комплексну, додаткову і повторну експертизи.Комісійна експертиза — це експертиза, проведена декількома експертами (не менш ніж двома) одного напрямку знань. При провадженні колегіальної експертизи експерти, члени комісії, до надання висновку мають право радитися між собою.Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок, з усіх питань або з питань, що викликали розбіжності (ч.2 ст.148ЦПК).Комплексна експертиза — це експертиза, у здійсненні якої беруть участь кілька експертів різних спеціальностей або вузьких спеціалізацій.При проведенні комплексної експертизи її учасники досліджують ті самі об'єкти з використанням спеціальних пізнань різних галузей, для того щоб на основі взаємодоповнення результатів дати в остаточному підсумку відповіді на питання, що виходять за межі компетенції однієї галузі знань.У випадках, коли проведення комплексної експертизи доручено експертам декількох установ, в ухвалі про її призначення вказується, яка з них є провідною.Висновку за результатами комплексної експертизи властива певна специфіка. У ньому повинні бути чітко відображені функції кожного експерта, зазначено, які дослідження провів кожний експерт, які факти він установив і яких висновків дійшов. Кожний експерт, по-перше, несе особисту відповідальність за ту частину дослідження, яку він провів, і за отримані ним результати Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо буде визнано, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. може призначатися як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників цивільного процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експертові.Якщо необхідно досліджувати нові об'єкти або в інших обставинах справи, призначається нова, а не повторна експертиза.Повторна експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності,також при наявності розбіжностей у висновках декількох експертів, якщо їх не можна усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну експертизу доручають іншому експертові.У випадку призначення додаткової або повторної експертизи крім ухвали про призначення експертизи, експертові посилають також висновкипопередніх експертиз з усіма додатками.Головною фігурою, що виконує експертне дослідження, є експерт. Експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необхідності — роз'яснити його.Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою.Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.Експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.Експерт не має права передоручити проведення експертизи іншій особі.Експерт має право:знайомитись з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків;викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;
60. Провадження із оскарження рішення третейського суду. Форма і зміст заяви про скасування рішення третейського суду. Підстави для скасування рішення третейського суду. Порядок розгляду і повноваження суду у провадженні із оскарження рішення третейського суду.
Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законом.У відповідності зі ст.51 Закону «Про третейськы суди»рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону.Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених цією статтею.У разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який непередбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах. В інших випадках скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторонни права повторно звернутися до третейського суду.Заява про скасування рішення третейського суду подається у письмовій формі і підписується особою, яка його оскаржує, чи її представником. У заяві мають бути зазначені:найменування суду, до якого подається заява;ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, а також ім'я (найменування) її представника, якщо заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження;ім'я (найменування) учасників третейського розгляду, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження;найменування та склад третейського суду, який прийняв рішення; відомості про рішення третейського суду, яке оскаржується, а саме: номер справи, дата і місце прийняття рішення, предмет спору, зміст резолютивної частини рішення;дата отримання особою, яка звертається із заявою, рішення третейського суду, яке оскаржується;підстава для оскарження і скасування рішення третейського суду;зміст вимоги особи, яка подає заяву;перелік документів та інших матеріалів, що додаються до заяви.До заяви про скасування рішення третейського суду додаються:оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія.оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія;документи, які подані на обґрунтування підстав для скасування рішення третейського суду;документ, що підтверджує сплату судового збору; довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника;копії заяви про скасування рішення третейського суду та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників судового розгляду.Справа про оскарження рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом одного місяця з дня надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду.За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду суд має право:постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін;постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду. Підстави для скасування рішення третейського суду:справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;третейську угоду визнано судом недійсною;склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.