- •1.Форми захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільна процесуальна форма.
- •2.Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, їх класифікація. Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність. Особливості участі в цивільному процесі неповнолітніх.
- •5. Процесуальний порядок розгляду справи судом касаційної інстанції. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •6. Загальна характеристика інших учасників цивільного процесу, їх права та обов’язки. Поняття і значення матеріально-правової і процесуальної заінтересованості учасників процесу.
- •12.Пояснення сторін, третіх осіб і їх представників як засоби доказування. Порядок і значення відмови від визнання обставин.
- •13.Поняття і значення принципів цивільного процесуального права, їх система і класифікація. Принцип диспозитивності як основний принцип цивільного судочинства та його зміст.
- •15.Поняття сторін в цивільному процесі та їх ознаки, процесуальні права та обов’язки. Право сторін укласти мирову угоду, порядок і умови її укладання.
- •16. Поняття і види процесуальних строків в цивільному судочинстві, порядок їх обчислення. Зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків.
- •18. Загальна характеристика та види цивільної юрисдикції. Поняття підсудності та її види. Процесуальні наслідки порушення правил про підсудність.
- •19. Поняття і значення стадії судового розгляду цивільної справи. Судове засідання як процесуальна форма судового розгляду цивільної справи. Правила поведінки осіб
- •20. Поняття і види судових витрат у цивільному процесі, їх значення. Поняття та порядок обчислення судового збору. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Розподіл витрат між сторонами.
- •22. Поняття заходів процесуального примусу і їх види. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.
- •24. Поняття доказування в цивільному процесі і його стадії. Поняття предмету доказування та порядок його визначення.
- •27.Поняття і сутність позовного провадження. Позов як процесуальний засіб порушення цивільної справи в суді, його елементи, види. Право на позов і право на пред’явлення позову.
- •28. Показання свідків як засоби доказування. Процесуальний порядок допиту свідків, особливості допиту неповнолітнього свідка. Поняття імунітету свідка. Права і обов’язки свідка.
- •29. Суть і значення окремого провадження. Особливості процесуального порядку розгляду справ окремого провадження. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження.
- •31. Суть і значення наказного провадження. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Особливості розгляду заяви про видачу судового наказу та порядок оскарження і скасування судового наказу.
- •34. Умови та порядок проведення заочного розгляду. Підстави та порядок оскарження заочного рішення.
- •36.Порядок визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню: умови, порядок подання і розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає виконанню.
- •40. Обов’язок доказування, поняття, загальні правила розподілу обов’язків по доказуванню. Наслідки невиконання обов’язку по доказуванню
- •42. Поняття і ознаки доказів, їх класифікація. Поняття засобів доказування, їх види. Належність і допустимість доказів.
- •44. Судові виклики та повідомлення: поняття та загальна характеристика. Зміст судової повістки і оголошення про виклик до суду, порядок їх вручення.
- •45.Поняття судових рішень та їх види. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення. Ухвали суду першої інстанції, поняття, зміст, види.
- •47.Фіксування прцесу та протокол
- •48 Поняття сутність і значення касаційного пров. Суб’єкти,об’єкти, форма,зміст
- •49)Пон і зміст провадження у справі досудового розгляду.Завдання,порядок,питання
- •50)Пон і значення провадження із перегляду судових рішень всу.Підстави,суб,об.
- •51) Процесуальні питання пов’язані з виконанням судових рішень:підстави і порядок негайного викон:порядок звернення суд рішень до виконання.Строки вик л
- •52) Процесуальні строки
- •54. Поняття та значення міжнародного цивільного процесу. Поняття та сутність поняття «іноземний елемент». Правила визначення підсудності судам справ з іноземним елементом.
- •55. Процесуальна співучасть: мета, підстави, види співучасті, процесуальні права і обов’язки співучасників. Особливості обов’язкової і факультативної співучасті.
- •56. Поняття та значення провадження у справах про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішень третейських судів.
- •57. Суть і значення рішення суду, вимоги, яким повинно відповідати рішення суду. Поняття законної сили рішення суду, його значення і правові наслідки.
- •58. Судовий контроль за виконанням судових рішень: право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, строки та порядок розгляду і вирішення.
- •61. Поняття та значення інституту відводу у цивільному судочинстві. Підстави для відводу судді, інших учасників процесу. Порядок вирішення питань про відвід.
45.Поняття судових рішень та їх види. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення. Ухвали суду першої інстанції, поняття, зміст, види.
Судове рішення викладаються у 3-х формах: ухвали, рішення, постанови. Рішення суду – це акт правосуддя, яким вирішується питання факту. Тоді як всі процесуальні дії фіксуються ухвалами. Постанови – після перегляду ВСУ судового рішення. Окрім форм, перелічених у ст.208 ЦПК, виділяють також судовий наказ (ст.95). Його особливість полягає в подвійній природі: з одного боку він є судовим рішенням, а з іншого – виконавчим документом. Отже, судове рішення – це акт правосуддя, що здійснюється від імені держави і забезпечує реальний захист порушених, оспорюваних, невизнаних прав, свобод та інтересів фізичних, юрид. осіб і держави. Види: 1.За суб’єктним складом: ухвалюються одним суддею/колегіально. 2.Залежно від способів захисту цив. прав: рішення про присудження (стягнення аліментів); рішення про визнання (якими підтвердж. наявність або відсутність певних правовідносин). Рішення про визнання поділяються на позитивні (про визнання суд зобов’язаний враховувати висновки ВСУ. Основні рішення складаються з 4 частин: вступна, мотивувальна, резолютивна, описова. Неповні – вступна і резолютивна частини. В) Ухвали суду 1 інстанції. Ухвала – форма суд. рішення, якою вирішуються питання, пов’язані з рухом справи у суді, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду тощо. Ухвали можуть постановляти ся в судовому засіданні або в нарадчій кімнаті (якщо вона оформлюється окремим процесуальним документом). Ухвала складається з вступної частини (ПІБ судді, предмет позовних вимог), описової частини (суть питання, що вирішується ухвалою), мотивувальної частини (яким законом керувався), резолютивної частини (строк набрання нею законної сили). Види ухвал. 1.Залежно від підстав постановлення: проміжкові (якими вирішуються окремі питання, пов’язані з рухом справи (про витребування доказів); остаточні (про закриття провадження у справі); самостійні (окремим проц. документом, в нарадчій кімнаті) і протокольні (постановляються в залі судового засідання). За суб’єктним складом – одноособові і колегіальні. Окремі ухвали суду – про порушення законності, а також апеляц. суд може винести таку ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.права власності), негативні (про визнання правочину недійсним) і перетворювальні (про розірвання шлюбу). Інша класифікація: завершальні (ними вирішено всі правові вимоги), додаткові (щодо окремих правових вимог, що не були розглянуті в основному рішенні), альтернативні, факультативні, заочні, часткові, проміжні, умовні. Б) Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення. Відп. до ст..214, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, чи є інші фактичні дані (пропущ. строку поз. давності), які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати… При виборі правової норми
46. Апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд,який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Апеляційний перегляд — це новий (повторний) розгляд та вирішення справи судом апеляційної інстанції.Ознаки інституту апеляційного провадження:апеляційна скарга на судове рішення, що не набрали законної сили, подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення;суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду;подання апеляційної скарги зумовлено, на думку апелянта, незаконністю і (або) необґрунтованістю рішення або4 ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до тих обставин, фактів, вимог, які згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства визначені у зверненні за судовим захистом фізичної чи юридичної особи. У нормі про межі розгляду справи апеляційним судом вже не йдеться про те, що апеляційний суд може встановлювати нові факти.рішення суду першої інстанції, оскаржене в апеляційному порядку, не підлягає виконанню за винятком випадків негайного його виконання Значення апеляційного провадження полягає в тому, що розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямувати їх діяльність, а також забезпечувати правильний та однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права. Таким чином, перевірка судових рішень апеляційним судом вважається гарантією правильного розгляду та вирішення справи.Об'єктом апеляційного оскарження є:- рішення суду першої інстанції, що не набрали законної сили:- ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, можуть бути оскаржені як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення.Щодо оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку,воно може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення.Суб'єктами апеляційного оскарження є сторони (або їх правонаступники) та інші особи, які беруть участь у справі, зокрема треті особи, заявники та їх представники та ін.Органи та особи, які за законом мають право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси, мають право на апеляційне оскарження судових рішень, якщо таке право передбачено законом. Наприклад, право апеляційного оскарження мають прокурор і заступник прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції, а помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів - тільки у справах, у розгляді яких вони брали участь. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право на апеляційне оскарження судових рішень, ухвалених у справі за його зверненням.Апеляційна скарга подається у письмовій формі; у ній наводяться такі відомості: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження; 3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження; 4) рішення або ухвала, що оскаржуються; 5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, їх неправильного дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин); 6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання їх до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) перелік документів та інших матеріалів, то додаються.