Омелько Кайдаш та його життєве оточення

Кайдаш і освіта

Кайдаш і Бог

Кайдаш і селяни

Кайдаш і земля

Рис. 2.1 Опорна схема «Кайдаш та його життєве оточення» до вивчення образу головного героя повісті «Кайдашева сім’я»

У процесі обговорення та розв’язанні суперечностей зі студентами ми переконалися в тому, що одна з одвічних проблем вимагає знаходження істини. Саме знаходження істинних знань можна отримати, як довело експериментальне дослідження, за допомогою евристичних запитань для посилення умінь творчо мислити. Побудова евристичних запитань виявилося складним, але вкрай необхідним способом вийти на рівень справді творчого осягнення таланту який нічого не спрощував й одночасно штучно не ускладнював стосунки героїв повісті. Щоб з’ясувати всю їх силу й трагедію, надію й безнадійність життя головного героя та його сім’ї, студентам залучили в діалогову взаємодію, яка будувалася на такій серії евристичних запитань:

1. Які події сприяють постійним сваркам між членами сім’ї Омельки Кайдаша?

2. Яким чином описує І. Нечуй–Левицкий риси характеру Омелька та його синів? Які кольори при цьому він застосовує (опис одягу, кольору очей тощо)?

3. Чи збігаються погляди Омельки Кайдаша з життєвими поглядами синів?

4. Які причини сприяють тому, що головний герой не мав справжнього авторитету серед молодшого покоління – синів і невісток?

5. У чому головна причина небажання синів Омелька жити зі своїм батьком в одній хаті?

6. Які глибинні причини соціального й особистісного характеру ускладнювали стосунки батька та його дітей?

7. Які чинники ці стосунки підносили до естетичної краси, а які – до трагічної безвиході?

Аналогічні серії евристичних запитань були складені окремими творчими інтерактивними групами студентів до кожної з вищезазначених підсистем. Враховуючи складність самої роботи з формування евристичних запитань, вони були віднесені до творчих продуктів й оцінювалися згідно з критеріями навчальних досягнень продуктів такого типу.

Описуючи образ Грицька інтерактивною групою було складено план у вигляді серії евристичних запитань для його характеристики та представлення перед аудиторією. Робота за таким планом оцінювалася як творчий продукт, створений на основі улюбленого героя студентів:

1. Чим збагатилось дитинство Грицька?

2. Які події відбувались, коли Грицько поїхав на заробітки?

3. Яким чином одруження вплинуло на характер головного героя?

4. Які інтереси підтримував Грицько під час селянського бунту?

5. Яке ставлення Грицька до Чіпки – п’яниці та Чіпки-багатого?

6. Чому Грицько не поділяв думки своїх односельчан?

Узагальнюючи дослідження образів за допомогою аналітико-синтетичних операцій та комплексу евристичних запитань, було розв’язано систему завдань інтегративного характеру, які мали привести студентів до синтезу знань та умінь дослідницького характеру. Серед таких завдань відзначимо такі:

1. Поміркуйте та порівняйте селянина, якого описує І. Нечуй–Левицький та сучасного сільського жителя? В чому схожість та відмінність?

2. Чому неосвіченість, безкультур’я людей стали причиною більшості сварок і конфліктів Омелька не лише із сім’єю, але й з односельчанами?

3. Поміркуйте, чому сучасне освічене суспільство не позбулося подібних проблем? Як нам вчиняти у становленні справді гуманістичних стосунків?

4. Які основні риси характеру Омелька Кайдаша, на ваш погляд, заслуговують особливого схвалення? Чому?

5. Чи змінилися ці риси українця сьогодні? Чи можна це підтвердити життям і вчинками ваших дідусів – українців ХІХ і ХХ століття?

Такі завдання формували евристичні уміння майбутніх учителів знаходити синтетичні узагальнення і, відштовхуючись від них, проводити аналітичні операції, штучно виокремлюючи певні риси, явища, події, а потім знову об’єднувати їх за допомогою аналогій, порівнянь, протиставлень тощо. Таким чином у студентів формувалося уміння знаходите невідоме за допомогою евристичного діалогу.

Узагальнюючи різні висновки, спільними зусиллями викладача й студентів було зроблено важливе для них відкриття: так, ми можемо вважати Омелька Кайдаша типовим представником українського селянства. Він, як і всі представники родини Кайдашів, наділений позитивними й негативними, типовими й індивідуальними рисами, але всі вони притаманні українцям, і характеризують нас як націю. У цьому велика заслуга І. Нечуя-Левицького, бо саме він образами повісті довів, що така нація існує, що вона самобутня й має свої багатовікові традиції. Крім того, студенти зазначали і самостійно дійшли висновку (в різних його варіаціях), що повість «Кайдашева сім’я» та її герої об’єктивно збагачують нашого сучасника, талановито розкриваючи природню красу народного життя й селянського побуту, його просту, але надзвичайно багату мову, звичаї, й одночасно доносять до нас трагізм і безвихідь народу, в якого відібрали право на освіту й освоєння світової культури.

Отже, під час реалізації процесуально-операційного компоненту створювались оптимальні умови для становлення й розвитку важливих професійно-творчих умінь, зокрема вести з учнями і колегами евристичну бесіду, дискусію, диспут, виявляти за допомогою серії евристичних запитань (самостійно або за допомогою викладача чи товаришів) невідомі, але важливі істини й факти, здобувати нові знання, порівнювати декілька точок зору, ставити запитання і оперативно відповідати на них тощо. Ці та інші професійно-творчі вміння майбутнього вчителя гуманітарних предметів концентруються на практиці в єдиний продуктивний механізм для створення основи будь-якої дисципліни – освітнього продукту.

Воднораз, критично оцінюючи процес евристичного освоєння майбутніми вчителями предметів дисциплін гуманітарного циклу, ми дійшли думки, що евристичний спосіб у навчальному процесі не всеосяжний. Він має місце лише при освоєнні складних інтегративних проблем творчого змісту. Інші частини навчального матеріалу гуманітарних предметів (знання тексту, граматична й стилістична грамотність, заучування напам’ять тощо) потребують традиційних методів навчання, які безумовно і природньо поєднуються з навчанням евристичним.