- •1. Основні поняття та терміни екологічної хімії
- •1.1. Екологічні чинники середовища
- •Аеробні та анаеробні організми
- •Класифікація небезпечних хімічних речовин
- •1.2.1. Неорганічні небезпечні речовини
- •Ртуть як небезпечна речовина навколишнього середовища
- •Головні токсичні сполуки ртуті
- •Свинець як небезпечна речовина навколишнього середовища
- •1.2.2. Діоксини та їх аналоги
- •Кадмій як небезпечна речовина навколишнього середовища
- •1.3. Типи реакцій хімічних речовин у їх природному та техногенному кругообігу
- •Хімічні та фізичні методи моніторингу хімічного забруднення навколишнього середовища
- •2. Екологічна хімія атмосфери
- •2.1. Склад і будова атмосфери
- •2.2. Вільні радикали в атмосфері та тропосфері
- •2.2.1. Фотодисоціація
- •2.2.1.1.Фотодисоціація води
- •2.2.2. Реакції атмосферних іонів
- •2.3. Парниковий ефект та фізико-хімічний кругообіг co2
- •2.4.1. Джерела забруднення атмосфери
- •2.4.2. Діоксид сірки в атмосфері
- •2.4.2.1. Кислотні дощі
- •2.4.2.1.1. Утворення в атмосфері сірчаної кислоти
- •Механізм утворення сірчаної кислоти в атмосфері
- •2.4.2.1.2. Утворення в атмосфері нітратної кислоти
- •2.4.2.1.3. Контроль антропогенних викидів нітрогену та сірки
- •2.4.3. Хімія озону в атмосфері
- •2.4.3.1. Система найменування для фреонів
- •2.4.3.2. Вираження кількісного рівня наявності озону в атмосфері
- •2.5. Хімія аерозолів атмосфери
- •2.6. Хімізм фотохімічного смогу в атмосфері великих міст
- •2.6.1. Класичний смог
- •2.6.2. Фізико-хімічна природа фотохімічного смогу
- •2.6.3. Дія фотохімічного смогу
- •2. Екологічна хімія гідросфери
- •3.1. Аномальні властивості води і склад природних вод
- •3.2. Процеси формування хімічного складу природних вод
- •3.3. Процеси розчинення газів та твердих речовин у природних водах
- •3.3.1. Розчинність газів у воді
- •3.3.2. Розчинення твердих речовин у природних водах
- •3.3.2.1. Використання рівноважної термодинаміки для опису взаємодії між твердими речовинами і природними водами
- •3.3.2.2. Показники агресивності і нестійкості природних вод
- •3.4. Твердість природних вод
- •3.5. Кислотно-лужна рівновага у природних водоймищах
- •3.5.1. Карбонатна система і рН атмосферних опадів
- •3.5.2. Розчинність карбонатів і рН підземних і поверхневих природних вод
- •3.6. Кислотно-лужна рівновага у природних водоймищах
- •3.6.1. Карбонатна рівновага в океані
- •3.6.2. Лужність природних вод
- •3.6.3. Процеси закиснення поверхневих водоймищ
- •3.7. Окисно-відновні процеси в гідросфері.
- •3.7.1. Денітрифікація
- •3.7.2. Сульфат-редукція
- •3.7.3. Особливості окисно-відновних процесів в озерах
- •3.7.4. Особливості окисно-відновних процесів в океані
- •3.8. Неорганічні речовини у воді. Важкі метали у воді.
- •3.8.1. Мінералізація як чинник забруднення води
- •XSiO2 · yH2o,
- •3.8.2. Хімічні методи очищення води
- •3.8.3. Очищення стічних вод
- •3.8.3.1. Видалення важких металів
- •3.8.3.2. Дезінфекція
- •4. Екологічна хімія ґрунтів та хімія розповсюджених забруднювачів
- •4.1. Екологічна хімія ґрунтів
- •4.1.1. Хімічні аспекти гіпергенезу і ґрунтоутворення
- •4.1.2. Хімічна природа органічних речовин ґрунту
- •4.1.2.1. Класифікація органічних речовин ґрунту
- •4.1.2.2. Неспецифічні органічні сполуки в ґрунтах
- •4.1.2.3. Специфічні гумусні речовини ґрунтів
- •4.1.2.4. Органо-мінеральні сполуки у ґрунтах
- •4.1.2.5. Мікробне перетворення органічних речовин у ґрунтах
- •4.1.3. Поглинальна здатність ґрунтів
- •4.1.3.1. Обмінні катіони ґрунтів
- •4.1.3.2. Катіонообмінна здатність ґрунтів
- •4.1.3.3. Склад обмінних катіонів ґрунтів
- •4.1.4. Лужність і кислотність ґрунтів
- •4.2. Сполуки азоту в ґрунті
- •4.3. Сполуки фосфору в ґрунті
- •4.3.1. Кругообіг фосфору
- •4.4. Антропогенні забруднення ґрунту
- •4.4.1. Кислотні забруднення та їх хімічні наслідки для ґрунтів
- •4.4.1.1. Екологічні наслідки кислотних дощів для ґрунтів
- •4.5. Хімічна класифікація пестицидів
- •4.6. Хімія розповсюджених забруднювачів
- •4.6.1. Поліциклічні хлоровані вуглеводні
- •4.6.1.1. Проблема ддт
- •4.6.1.2. Проблема діоксинів та їх аналогів
- •4.7. Мінеральні добрива як джерело забруднення ґрунтів
- •Література
- •1.Основні поняття та терміни екологічної хімії.................. ...........4
2.6.3. Дія фотохімічного смогу
Оскільки утворення гідроксил-радикала має дві фотохімічні стадії, смогоутворення вночі припиняється.
Більшість частинок, які містить смог, є газами, але деякі з них, такі як альдегіди, літають в аерозолі, як малі краплини.
ПАН та альдегіди є сльозогінними сполуками, озон викликає кашель, чхання та подразнення респіраторної системи; викликає швидке старіння гуми, знижує міцність тканин разом з їх знебарвленням, частинки аерозолю знижують видимість та врожаї рослин.
2. Екологічна хімія гідросфери
Гідросфера – переривчаста водна оболонка Землі. Нині під поняттям гідросфери об’єднують усі види природних розчинів, усю воду, що перебуває у трьох різних агрегатних станах (твердому, рідкому та газоподібному), і воду, яка входить до складу хімічних сполук.
Природні води – це переважно, нерівноважні, відкриті (з погляду термодинаміки) системи. Виняток становлять лише окремі обмежені об’єми підземних вод. Проте для опису процесів, що відбуваються в природних водах, часто використовують закони рівноважної термодинаміки. Цей прийом, що дає можливість отримати правильне уявлення про напрям і, в деяких випадках, про швидкість процесу, використовується і в цьому навчальному посібнику.
3.1. Аномальні властивості води і склад природних вод
Загальні запаси води на Землі становлять 1 385 984 610 км3. Але не у зв’язку з величезною кількістю, а виключно завдяки ряду аномальних характеристик сполуки водню з киснем Н2О виділено в самостійну земну оболонку.
Саме аномальні порівняно зі звичайними сполуками властивості води відіграють важливу роль у підтриманні життя на Землі. Серед них потрібно відзначити такі:
Аномальний вид температурної залежності густини води.
Максимум густини води спостерігається при температурі бі-
ля 4°С. Так, при 0°С дистильована вода має густину 0,999841 кг/м3, при 25°С – 0,9977047 кг/м3, а при 4°С густина дистильованої води становить 0,999973 кг/м3. Завдяки цьому з настанням морозів поверхневий шар води, охолоджений до 4°С, як важчий опускається на дно водоймища, витісняючи тепліші і легші шари на поверхню. Далі, коли все водоймище охолодиться до 4°С, охолоджуватиметься тільки поверхневий шар, який як легший залишається на його поверхні. Лід легший за воду, і він плаватиме на поверхні водоймища. Лід та сніг, що вкриває його, є добрим захистом водоймища від промерзання, оскільки теплопровідність їх мала. Так, наприклад, якщо свіжий сніг при 273 °К має теплопровідність
L = 90 ∙10−3 Вт/(м∙К),
то теплопровідність ущільненого снігу близька до теплопровідності будівельного войлока, яка становить :
L = 44 ∙ 10−3 Вт/(м ∙ К).
Це сприяє збереженню життя у водоймищах середніх і високих широт у зимовий час.
Теплоємність води.
Питома теплоємність води є вищою, ніж у всіх твердих і рідких речовинах, за винятком рідкого аміаку та водню; при 273°К Ср = 75,3 Дж/(моль·°К). Завдяки величезній теплоємності води, океани згладжують коливання температури і перепад температур від екватора до полюса в Світовому океані, що становить всього 30 оС.
Питома ентальпія плавлення.
Значення питомої ентальпії плавлення води,
ΔHпл. = 6,012 кДж/моль при 273 °К,
є найвищим серед твердих і рідких тіл, за винятком аміаку та водню. Завдяки високій теплоті плавлення на Землі згладжуються сезонні переходи; весни й осені у середніх і високих широтах, їх можна розглядати як сезони фазових переходів води. Порівняно легко нагріваючись або охолоджуючись до 0°С, вода, сніг і лід для переходу в інший агрегатний стан вимагають значних витрат енергії, тому ці переходи зазвичай розтягуються в часі. Слід зазначити, наприклад, що при замерзанні 1 м3 води виділяється стільки ж тепла, скільки при спалюванні приблизно 10 кг вугілля.
Питома ентальпія випаровування.
Високе значення питомої ентальпії випаровування (Δ H випар= 40,683 кДж/моль при 373 °К) призводить до того, що велика частина сонячної енергії, яка досягає Землі, витрачається на випаровування води, перешкоджаючи перегріву її поверхні. При конденсації водяної пари в атмосфері відбувається виділення цієї енергії, яка може переходити в кінетичну енергію компонентів атмосфери, викликаючи ураганні вітри.
Поверхневий натяг.
Аномально високий поверхневий натяг води (а = 71,9 ∙ 10−3 Дж/м2 при 298 °К) призводить до формування брижів і хвиль на поверхні води вже навіть при слабкому вітрі. У результаті цього різко зростає площа водної поверхні й інтенсифікуються процеси теплообміну між атмосферою та гідросферою.
З високим поверхневим натягом води пов’язані й капілярні сили, завдяки дії яких вода здатна підійматися на висоту до 10 – 12м від рівня ґрунтових вод.
Діелектрична проникність.
Діелектрична проникність води має аномально високе значення, рівне 78,3 при 298 °К. Цей факт визначає найбільшу розчинну здатність води щодо речовин із полярною та іонною структурами. Тому у природі немає хімічно чистої води, людина завжди має справи з розчинами. Навіть найчистіші атмосферні осади над Антарктидою містять до 5 мг/л розчинених солей. А вміст солей у дощовій воді в районах з інтенсивною вулканічною діяльністю сягає 1000 мг/л.
